23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 209/47/23
провадження № 61-11872св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Євген Сергійович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марія Анатоліївна
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Зайцем Павлом Леонідовичем, ОСОБА_5 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А., про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року та постановою Верховного суду від 05 жовтня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість у розмірі 576 641,31 доларів США.
Судове рішення в примусовому порядку виконано частково на суму 524,71 доларів США.
Постановою приватного виконавця Теличка В. А. від 09 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення у справі №187/998/16-ц та постановою від 09 квітня 2020 року накладено арешт на все майно ОСОБА_3 .
За його заявою це виконавче провадження було закрито 03 грудня 2020 року та цього ж дня постановою приватного виконавця Селезньова М. від 03 грудня 2020 року відкрито повторно ВП № НОМЕР_4. Окрім того, постановою від 03 грудня 2020 року приватний виконавець Селезньов М. наклав арешт на все майно ОСОБА_3 .
Зазначав, що з листопада 2016 року спірне нерухоме майно перебувало під арештом, накладеним у судовому порядку Петриківським районним судом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц. Окрім цього, приміщення перебувало під арештом у кримінальному провадженні, а також у іншому цивільному провадженні у справі № 752/2965/19.
03 грудня 2020 року йому стало відомо, що 26 листопада 2020 року приватний виконавець Осельський Є. С. відкрив виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю. П. від 18 листопада 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 513, про стягнення з ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_4 , якому ОСОБА_3 , начебто, заборгував 50 000 000,00 грн за посвідченим приватним нотаріусом Курковською Я. Л. договором позики від 24 квітня 2010 року, та цього ж дня наклав арешт на все майно ОСОБА_3 , без обмеження його розміром боргу, й розпочав процедуру примусової реалізації майна останнього.
У рамках виконання виконавчого напису 28 грудня 2020 року на прилюдних торгах, проведених ДП «Сетам» на замовлення приватного виконавця Осельського Є. С., була продана чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28430812104), яка належала ОСОБА_3 . Покупцем стала дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Результат прилюдних торгів 21 січня 2021 року оформлений приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган М. А., шляхом видачі ОСОБА_2 свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: реєстр № 79.
Вважає, що торги проведені на підставі підроблених документів, із грубими порушеннями вимог законодавства, за наявності публічних обтяжень (арештів), накладених на майно, що було реалізоване, а єдиною метою торгів було виведення нерухомого майна ОСОБА_3 з-під примусового стягнення на його користь шляхом штучного та фіктивного відчуження цього майна дочці ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, позивач просив суд:
визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 та оформлені протоколом від 11 січня 2021 року № 521160 й актом від 18 січня 2021 року, що відбулися 11 січня 2021 року щодо реалізації чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28430812104), яка належала ОСОБА_3 ;
скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: реєстр № 79, видане ОСОБА_2 21 січня 2021 року приватним нотаріусом Кам'янського міського нотаріального округу Прожуган М. Л.,;
скасувати дію державного реєстратора - приватного нотаріуса Прожуган М.А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо винесення рішення від 21 січня 2021 року № 56245239 про зупинення державної реєстрації права власності на чотирикімнатну № 1, загальною площею 336,3 кв. м, на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2023 року виключено державного реєстратора - приватного нотаріуса Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А. зі складу відповідачів та залучено його до участі у розгляді справи в якості третьої особи.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Суд дійшов висновку, що позивач не довів факт порушення правил проведення електронних торгів, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року за № 2831/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України ЗО вересня 2016 року за № 1301/29431.
У задоволенні вимог про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), суд відмовив через неналежний спосіб захисту, виходячи з того, що така позовна вимога не захистить ані інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ані інтерес самого боржника, оскільки цей документ не породжує жодного права.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 та оформлені протоколом від 11 січня 2021 року № 521160 та Актом від 18 січня 2021 року, що відбулися 11 січня 2021 року щодо реалізації чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28430812104), яке належало ОСОБА_3 ;
Скасовано дію державного реєстратора - приватного нотаріуса Прожуган М. А. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо винесення рішення від 21 січня 2021 року № 56245239 про зупинення державної реєстрації права власності на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Встановивши, що спірне нерухоме майно, яке належало ОСОБА_3 , перебувало під арештом, накладеним ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, однак було реалізоване на оспорюваних електронних торгах, апеляційний суд дійшов висновку, що електронні торги, як такі, що порушують права і законні інтереси ОСОБА_1 , підлягають визнанню недійсними, оскільки проведені з порушенням вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства.
У задоволенні вимоги щодо скасування свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів суд відмовив, оскільки така вимога не є належним способом захисту, з огляду на те, що визнання недійсним свідоцтва, як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не є правовстановлюючим, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Сама по собі видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця.
Враховуючи те, що прилюдні торги, за результатами проведення яких ОСОБА_2 придбала спірну квартиру, визнані недійсними, апеляційний суд задовольнив позовні вимоги щодо скасування рішення № 56245239 державного реєстратора - приватного нотаріуса Прожуган М. А. в реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким було зупинено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Заєць П. Л. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 295/6608/19, від 05 березня 2021 року у справі № 487/3004/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 210/663/21, від 27 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
22 серпня 2024 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, також просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 03 липня 2019 у справі № 369/11268/16, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 13 березня 2018 у справі № 911/494/17, від 11 червня 2019 у справі № 920/1316/14, від 18 серпня 2020 у справі № 5023/4363/12, у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аналіз змісту касаційних скарг свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та скасування державної реєстрації прав на майно. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги аргументовані тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
У касаційній скарзі представник Сухової Х. О. зазначає, що суд апеляційної інстанції, на порушення норм процесуального права, не надав оцінку всім обставинам справи, зокрема тим, що вказують на законність процедури торгів, та встановив низку обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значенні для правильного вирішення справи, оскільки в дійсності такі арешти не існували, частина була скасована, ще до відкриття виконавчого провадження як такого, а частина - через власні дії позивача, внаслідок подання ним заяви про поверненні виконавчого документа стягувачу.
Апеляційний суд в основу мотивувальної частини постанови поклав доводи про наявність арештів, накладених на нерухоме майно у цивільних та кримінальних справах та в рамках відкритого виконавчого провадження приватним виконавцем Теличко В. А., - до відкриття виконавчого провадження ОСОБА_5 . Однак, поклавши в основу цього недопустимі докази, - лише твердження самого позивача, суд взагалі не переконався в реальності останніх.
ОСОБА_1 мав вісім місяців відкритого виконавчого провадження за його заявою, однак не реалізував звернення стягнення на будь-яке нерухоме майно й, більш того, в подальшому подав заяву про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з цим постановою приватного виконавця Теличко В. А. від 03 грудня 2020 року припинено чинність арештів майна, коштів боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Особа, яка має виконавчий документ, не має жодного першочергового або виняткового права лише на задоволення її вимог.
При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити: чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. За обставин цієї справи відсутнє не лише порушене право ОСОБА_1 , але й процедура проведення електронних торгів відбувалась без будь-яких порушень, зокрема за відсутності арештів, які б перешкоджали проведенню електронних торгів. Апеляційний суд не надав оцінку вказаним обставинам.
Обґрунтовуючи невідповідність проведення електронних торгів, апеляційний суд посилався й на те, що ухвалою у справі № 187/998/16 було накладено арешти на майно ОСОБА_6 . Разом із тим, жодним нормативним актом не передбачено заборони проведення електронних торгів при наявності арештів на майно, без наявності заборони вчинення дій з продажу майна з торгів. Єдиним виключенням й реальною перепоною проведення торгів є заходи забезпечення позову про заборону проведення електронних торгів або відчуження ДП «Сетам» конкретного нерухомого майна.
Зазначає також, що апеляційний суд дійшов висновку про порушення організатором (приватним виконавцем) Порядку (процедури) проведення електронних торгів, без будь-якого мотивованого висновку про те, яким чином організатором торгів (приватним виконавцем) було порушено процедуру проведенні електронних торгів, або зазначенням будь-якої норми чинного законодавства, яка була порушена. Судом не зазначено жодної підстави для визнання прилюдних торгів недійсними, тобто не встановлено та не зазначено жодного порушення встановлених законодавством правил проведення торгів (визначених Порядком), а саме: Правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення приватним виконавцем, стягувачу та боржнику стартової ціни реалізації майна тощо) (розділи III, IV); Правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ V); Правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділи VIII, X).
Апеляційний суд посилався й на наявність арештів у кримінальних справах, однак їх не існувало станом на час проведення торгів. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень арешти зняті судом до дати проведення торгів - 28 грудня 2020 року. Апеляційний суд не перевірив вказану інформацію. Водночас, навіть за умови існування таких арештів, закон жодним чином не пов'язує їх наявність в межах інших судових справ з неможливістю проведення торгів.
Посилання у постанові на те, що договір позики є нікчемним, не обґрунтоване жодним чином та не може бути підставою для визнання торгів незаконними.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що виконавець перевіряє відповідність виконавчого документу вимогам встановленим саме Законом України «Про виконавче провадження» та не наділений повноваженнями надавати юридичну оцінку виконавчому документу. Таким чином приватний виконавець не може відмовити у прийняті до виконання виконавчого документу вважаючи його недійсним, фіктивним тощо.
ОСОБА_1 звертався з позовом про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (справа № 187/1718/20), проте постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19 червня 2023 року, у задоволенні цього позову було відмовлено. Суд касаційної інстанції роз'яснив, що вчинення правочину, в тому числі укладеного за наслідками прилюдних торгів, який кредитор боржника вважає фраудаторним, не позбавляє кредитора права звернутися з відповідним позовом про визнання такого правочину недійсним. Проте касаційній суд жодним чином не стверджує, що договір позики, на підставі якого вчинено виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю. П. від 18 листопада 2020 року, є фраудаторним, оскільки це взагалі не було предметом судового розгляду.
Судом апеляційної інстанції помилково взято до уваги твердження заявника щодо «фраудаторності правочинів» - прилюдних торгів лише через те, що переможцем указаних торгів стала донька боржника. Вибір покупця не залежить від волевиявлення власника майна (боржника за виконавчим провадженням), що робить твердження позивача про фраудаторний правочин неслушним та не спростовує факту добросовісної поведінки і відсутності вини їх переможця. За відсутності порушень порядку реалізації майна в межах виконавчого провадження, родинний зв'язок не може бути підставою для визнання переможця торгів недобросовісним, оскільки недобросовісність його дій не доведена. Тим більше, що «добросовісність» презюмується.
Суд дійшов висновку про порушення організатором (приватним виконавцем) Порядку (процедури) проведення електронних торгів, проте не мотивував такий висновок та не зазначив будь-яку норму чинного законодавства, яка була порушена. Апеляційний суд помилково визначив порушенням процедури реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження наявність інших виконавчих проваджень та арештів в межах інших виконавчих проваджень. Між тим суд не надав узагалі будь-якої юридичної оцінки тому факту, що виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі № 187/998/16-ц про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 576 641,31 дол. США завершено приватним виконавцем Теличко В. А. за заявою стягувача ОСОБА_1 . На момент звернення стягнення на майно боржника приватним виконавцем Осельським Є. С. арешти, які були накладені приватним виконавцем Теличко В. А., були скасовані.
Існування раніше накладених арештів (заборон) у межах виконавчих проваджень не перешкоджають процедурі звернення стягнення на майно боржника та реалізації вказаного майна шляхом проведення електронних торгів.
Апеляційним судом не застосовано пункт 7 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2831/5, відповідно до якого після видачи/направлення акту про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Таким чином існування раніше накладених арештів (заборон) в межах інших виконавчих проваджень не перешкоджають процедурі звернення стягнення на майно боржника та реалізації вказаного майна шляхом проведення електронних торгів.
Висновок апеляційного суду про те, що виконавче провадження, яке відкрито виконавцем Теличко В. А. (ВП № НОМЕР_2), має пріоритет над виконавчим провадженням відкритим ОСОБА_5 (ВП № НОМЕР_3) лише через те, що виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрито раніше, є помилковим, оскільки ОСОБА_1 не отримав виконання рішення суду виключно через зволікання вчинення виконавчий дій приватним виконавцем, якого ОСОБА_1 обрав на власний розсуд. ОСОБА_1 не скористався правом стягувана, передбаченим статтею ЗО Закону України «Про виконавче провадження», а саме об'єднання виконавчих проваджень відносно одного й того самого боржника у зведене виконавче провадження, а вже після відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вимог виконавчого напису звернувся зі своїм виконавчим документом до іншого приватного виконавця, будучи обізнаним про існування виконавчого провадження № НОМЕР_3, яке веде ОСОБА_5 .
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив, у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що законодавець прямо передбачив заборону реалізації виконавцем майна, вилученого з цивільного обороту або обмежено обороноздатного. Відтак, з моменту накладення ухвалами судів та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна проведення будь-яких дій, у тому числі електронних торгів, направлених на відчуження вказаного майна, є незаконним. Приватний виконавець та ДП «СЕТАМ» були обізнані з наявністю цих заборон, адже їх було зареєстровано у реєстрі, відтак вони їх свідомо проігнорували.
Наявність зареєстрованого арешту на майно, яке продано з прилюдних торгів, в якості забезпечення позову у іншій справі є самостійною підставою для визнання таких торгів недійсними і скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за покупцями. Спірні приміщення, які є предметом спору, з листопада 2016 року перебували під арештом, накладеним в судовому порядку Петриківським районним судом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц (ухвала від 04 листопада 2016 року). Крім того, вказане нерухоме майно перебувало під арештом у кримінальному провадженні (ухвала Печерського райсуду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к.), а також у іншому цивільному провадженні (ухвала Голосіївського райсуду м. Києва від 11 лютого 2019 року у справі № 752/2965/19). Всі зазначені арешти мають вищий пріоритет щодо арешту, накладеного приватним виконавцем Осельським Є. С. не тільки тому, що вони є судовими арештами, але й тому, що їх було накладено значно раніше. При цьому, арешт, накладений Петриківським районним судом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц має вищий пріоритет щодо інших арештів, адже його накладено найпершим і рішення у справі № 187/998/16-ц не виконано. Та обставина, що 03 грудня 2020 року виконавчий лист у справі № 187/998/16-ц було повернуто за його заявою не впливає на чинність накладеного судом арешту, така дія мала технічний характер, адже в той же день виконавчий лист було пред'явлено іншому виконавцю, який одразу відкрив виконавче провадження. Всі зазначені судові арешти було внесено до реєстру, покупцем приміщення став син боржника, відтак про добросовісність покупця не може йтися.
Торги були проведені на підставі виконавчого напису, вчиненого на підробленій копії договору позики. Фіктивність виконавчого напису та самого договору позики від 24 квітня 2010 року та їх фраудаторний характер підтверджується й самим змістом цього договору та іншими обставинами, на які він посилався обґрунтовуючи свої позовні вимоги. Всі ці обставини апеляційний суд дослідив.
Апеляційним судом встановлено, що договір позики від 24 квітня 2010 року є нікчемним, оскільки він ніколи не укладався та не реєструвався згідно з вимогами закону, адже у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Курковської Я. Л. за 2010 рік, том № 2 за 24 квітня 2010 року відсутній запис про вчинення нотаріальної дії за реєстровим № 1077. Таким чином виконавчий напис, вчинений на підставі договору позики від 24 квітня 2010 року, не підлягав виконанню, що і стало самостійною підставою для задоволення позову у цій справі.
Сукупність обставин цієї справи беззаперечно свідчить про фіктивність та фраудаторний характер прилюдних торгів, відтак суд апеляційної інстанції виніс законну та обґрунтовану постанову, якою визнав недійсними прилюдні торги за виконавчим написом, вчиненим на підробленій копії неіснуючого договору з метою уникнення звернення стягнення на майно боржника в процедурі виконання судових рішень на його користь.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 19 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу № 209/47/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державний реєстратор - приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган Марія Анатоліївна про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Матеріали справи № 209/47/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2025 року справу № 209/47/23 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровське області від 04 листопада 2016 року у цивільній справі № 187/998/16 було забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на майно, що є власністю ОСОБА_7 , а саме:
квартиру АДРЕСА_3 ;
земельну ділянку, площею 0,15 га, за адресою:
АДРЕСА_4 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв. м, частину вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;
приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105), загальна площа 297,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;
квартиру АДРЕСА_6 ;
квартиру АДРЕСА_7 ;
квартиру АДРЕСА_8 ;
квартиру АДРЕСА_9 ;
квартира АДРЕСА_10 , у межах ціни позову, а саме: 12 074 140,80 грн.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 вересня 2015 року у загальному розмірі 576 641,31 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 12 червня 2018 еквівалентно 15 045 321,41 грн. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та визнання грошового зобов'язання припиненим - відмовлено в повному обсязі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц було змінено в частині стягнення судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року за наслідками розгляду апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_8 рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишено без змін.
09 квітня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В.А. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 та наклав арешт на все майно боржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 187/998/16, виданого 09 квітня 2020 року Дніпровським апеляційним судом Дніпропетровської області.
03 грудня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов М.О. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 та наклав арешт на все майно боржника щодо примусового виконання виконавчого листа № 187/998/16, виданого 09 квітня 2020 року Дніпровським апеляційним судом Дніпропетровської області.
24 квітня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 51 000 000,00 грн із кінцевим терміном повернення 20 листопада 2021 року, зокрема 50 000 000 грн ОСОБА_3 зобов'язався повернути до 10 листопада 2020 року, а 1000 000 грн - до 20 листопада 2021 року.
Відповідно до виконавчого напису від 18 листопада 2020 року № 513 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Патрєвої Ю. П., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за договором позики від 24 квітня 2010 року стягнуто грошову суму у розмірі 50 000 000,00 грн.
24 листопада 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є. С. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого напису № 513, виданого 18 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Патрєвою Ю. П., в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 50 000 000,00 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 25 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є. С. було зроблено запит щодо об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 ..
Також приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є.С.:
26 листопада 2020 року - виніс постанову про арешт майна боржника та постанови про опис та арешт майна у ВП № НОМЕР_3, відповідно до якої наклав арешт на все майно боржника, створив заяви про реєстрацію обтяження та описав майно боржника;
27 листопада 2020 року - виніс постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності у ВП № НОМЕР_3 - ФОП ОСОБА_9 , який надав звіт про оцінку вартості спірного майна у розмірі 1 598 000 грн без ПДВ;
подав заявки до ДП «Сетам» для публікації нерухомого майна: чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 336,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_11 .
Відповідно до протоколу від 11 січня 2021 року № 521160 проведення електронних торгів за реєстраційним номером лот 457308 - чотирикімнатна ізольована квартира, загальною площею 336,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_11 ; переможцем торгів стала ОСОБА_2
21 січня 2021 року приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. зареєстрував право власності на спірне майно за ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, 09 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельським Є. С. повторно зробив запит щодо об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 за його РНОКПП НОМЕР_1 , а 18 січня 2021 року - виніс постанову про зняття арешту зі спірного майна у ВП № НОМЕР_3, зробивши 18 січня 2021 року повторний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
26 квітня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є. С. повернув виконавчий документ стягувачу, а чинність арешту майна боржника була скасована, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 квітня 2021 року у ВП НОМЕР_3.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявників на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 295/6608/19, від 05 березня 2021 року у справі № 487/3004/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 210/663/21, від 27 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 03 липня 2019 у справі № 369/11268/16, від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 13 березня 2018 у справі № 911/494/17, від 11 червня 2019 у справі № 920/1316/14, від 18 серпня 2020 у справі № 5023/4363/12, у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
порушення судами норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2?4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від. 18 квітня 2018 року у справі № 439/212/14-ц (провадження № 14-75цс18)).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину» (див., зокрема постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц).
Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17; у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, на які є посилання у касаційних скаргах.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), на яку є посилання в касаційних скаргах, зазначено, що:
«судове рішення є обов'язковим до виконання; обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, частина перша статті 129-1 Конституції України). Отже, ухвала суду про забезпечення позову, зокрема про заборону відчуження нерухомого майна, встановлює обтяження такого майна незалежно від того, зареєстроване це обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи ні. Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету. Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного виконання боржником свого обов'язку), то заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 лютого 2021 року у справі № 910/11305/18, на яку міститься посилання в касаційній скарзі приватного виконавця, зазначено, що «досліджуючи обставини продажу приміщення універмагу на електронних торгах, суди встановили, що постановою державного виконавця від 17.05.2018 відкрито виконавче провадження ВП № 56422016 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12230/17, виданого 22.01.2018 Солом'янським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 4 922 626,30 грн. Постановою державного виконавця від 17.05.2018 накладено арешт на все майно, що належить боржнику, постановою начальника Радомишльського районного відділу державної виконавчої служби від 31.05.2018 накладено арешт на приміщення універмагу, а 04.07.2018 державний виконавець направив ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого приміщення універмагу. 30.07.2018 Господарський суд Житомирської області постановив ухвалу у справі № 906/631/18, якою наклав арешт на приміщення універмагу, а 03.08.2018 ці обтяження зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на вжиті судами заходи забезпечення щодо спірного нерухомого майна, 08.08.2018 відбулись електронні торги з продажу приміщення універмагу, за результатами яких ТОВ «ТЦ Фрай» визнано їх переможцем, та здійснено державну реєстрацію виникнення права власності за ним. Враховуючи хронологію зазначених обставин та наявність порушень, які полягають у тому, що продаж приміщення універмагу, власником якого є Радомишльська райспоживспілка, здійснено в межах процедури примусової реалізації заставленого майна у процесі виконання рішення суду за наявності арешту на нього та заборони його продавати (відповідні обтяження були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про наявність яких було повідомлено виконавчу службу), колегія суддів вважає, що ці обставини спричинили порушення прав і законних інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що:
«черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону № 1404-VIII, визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон № 1404-VIII прямо цього не передбачає. Такий висновок випливає також із положень інших чинних нормативно-правових актів:
- виконання виконавчих документів банком шляхом списання коштів з рахунку за датою надходження (банк не виконує їх відповідно до черговості, передбаченої статтею 46 Закону № 1404-VIII, а виконує відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом, згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України, пунктом 10.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин);
- звернення стягнення на майно здійснюється відповідно до черговості накладення арешту (закони № 1404-VIII, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначають обмеження щодо можливості звернення стягнення на майно, обтяжене (арештоване) іншими виконавцями).
Окрім того, якщо виконавець чи стягувач, отримавши інформацію про наявність декількох виконавчих проваджень чи арештів одного і того ж майна, виявить, що майна боржника не вистачає на покриття всіх вимог, має бути ініційована процедура банкрутства. Поширення дії статті 46 Закону № 1404-VIII на всю систему примусового виконання означатиме, що створюється друга конкурсна черговість задоволення вимог кредиторів, аналогічна тій, яка вже запроваджена законодавством про банкрутство. Отже, передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника. Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Стаття 30 Закону № 1404-VIII передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника».
Отже арешт майна, який накладений судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Такий арешт, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, має вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше, або арешт, що накладається виконавцем у межах виконавчого провадження. Цей пріоритет гарантує стягувачу, грошові вимоги якого забезпечені судом шляхом накладення арешту на майно боржника, що звернення стягнення на це майно для задоволення вимог інших стягувачів можливе виключно з урахуванням задоволення його «забезпечених вимог» в порядку черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум та задоволення вимог стягувачів, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
У справі, що переглядається у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він є стягувачем у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц про стягнення з ОСОБА_7 на його користь 576 641,31 дол. США. З 2016 року нерухоме майно боржника перебувало під арештом, накладеним у судовому порядку Петриківським райсудом Дніпропетровської області з метою забезпечення його позову у справі № 187/998/16-ц. Також приміщення перебували під арештом у кримінальному провадженні, а також у іншому цивільному провадженні у справі № 752/2965/19. Прилюдні торги просив визнати недійсними з тих підстав, що договір позики від 24 квітня 2010 року є підробленим, у зв'язку з чим виконавчий напис не підлягав виконанню, а торги мають фраудаторний характер; з моменту накладення ухвалами судів арешту на майно та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна проведення будь-які дії, у тому числі проведення електрон-. торгів, направлених на відчуження такого майна, є незаконними.
Суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16 забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_7 , зокрема й спірне нерухоме майно; рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року № 187/998/16 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 576 641, 31 дол. США, яке в цій частині набрало законної сили 12 березня 2020 року, після апеляційного перегляду; 09 квітня 2020 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист № 187/998/16 та приватним виконавцем Теличком В. А. в цей же день на його підставі відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2; 24 листопада 2020 року приватний виконавець Осельський Є. О. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання виконавчого напису № 513, виданого 18 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Патрєвою Ю. П., в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової суми у розмірі 50 000 000 грн., та у подальшому - 11 січня 2021 року проведено електронні торги щодо реалізації спірного майна, переможцем яких стала ОСОБА_2
21 січня 2021 року приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Прожуган М. А. зареєстрував право власності на спірне майно за ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, за наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень - арештів, зокрема накладених на підставі ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16-ц.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач не надав доказів на підтвердження порушення правил проведення електронних торгів.
Визнаючи недійсними оспорювані електронні торги, апеляційний суд виходив із двох підстав: договір позики від 24 квітня 2010 року є нікчемним, оскільки ніколи не укладався та не реєструвався згідно з вимог закону, з огляду на що виконавчий лист, вчинений на його підставі, не підлягав виконанню; наявність арештів на все майно ОСОБА_3 , які накладені ухвалами судів, інформація про що приватному виконавцю Осельському Є. Є. та переможцю цих торгів ОСОБА_2 (доньці боржника ОСОБА_7 ) була відома, тому допущено порушення положень Порядку реалізації арештованого майна.
Позивач просив, зокрема, визнати недійсними електронні торги, що відбулися 11 січня 2021 року та скасувати державну реєстрацію права власності їх переможця - ОСОБА_2 щодо реалізації нерухомого майна боржника: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 28430812104), яка належала ОСОБА_3 .
Суди також установили, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року у справі № 187/998/16 забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 , якою, окрім спірного нерухомого майна, накладено арешт також на інше майно боржника:
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- земельну ділянку, площею 0.15 га, за адресою: АДРЕСА_12 ;
- 11/30 частки підземного автопаркінгу на 6 машиномісць (вбудоване приміщення № 01), загальна площа 291,5 кв. м, частина вбудованого приміщення 01 площею 182,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 ;
- приміщення спортивного залу (вбудоване приміщення № 105), загальна площа 297,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 ;
- квартиру АДРЕСА_6 ;
- квартиру АДРЕСА_7 ;
- квартиру АДРЕСА_9 ;
- квартиру АДРЕСА_10 ;
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що з наведеного переліку майна лише чотирикімнатна квартира, загальною площею 336,3 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_11 , реалізована 11 січня 2021 року на електронних торгах у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 та є предметом спору у справі, яка переглядаються, а також чотирикімнатна квартира, загальною площею 238,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_10 , однокімнатна квартира, загальною площею 111, 4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_14 ; 11/30 часток підземного автопаркінгу на 6 машиномісць, загальною площею 291,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вбудоване приміщення № 01, реалізовані на електронних торгах, що відбулися 28 грудня 2020 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 та є предметом спору у справі № 209/15/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є. С., ДП «Сетам», ОСОБА_11 , треті особи: приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Прожуган М. А., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року у справі № 187/998/16 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_8 - нежитлове приміщення вартістю 1 500 406,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , в житловому будинку літ.А-10, загальною площею: 443,30 кв. м.
Аналіз судових рішень у справі № 201/6289/23 за позовом ОСОБА_8 до приватного виконавця Теличко В. А., ДП «Сетам», ТОВ «Троїцька зірка», ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК», третя особа ОСОБА_1 про визнання електронного аукціону, протоколу та акту недійсними свідчить, що: 05 квітня 2023 року приватним виконавцем Теличко В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 про примусове виконання рішення суду у справі № 187/998/16 про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_8 заборгованості за договором позики у розмірі 576 116,60 доларів США; згідно з протоколом про проведені електронні торги від 15 травня 2023 року за № 587968 ДП «Сетам» проведено електронні торги з реалізації зазначеного нежитлового приміщення, переможцем визнано ТОВ «Троїцька Зірка», майно придбане за сумою 18 987 359,00 грн; стягувач надав згоду на зарахування коштів у гривні по офіційному курсу валют; право власності на нежитлове приміщення станом на 25 травня 2023 рік зареєстровано за ТОВ «Троїцька Зірка», а станом на 23 червня 2023 року - за ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК».
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року у справі № 187/998/16 також вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на багатофункціональну будівлю, загальною площею: 4597,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , вартість якої становила 2 489 420,00 грн.
Із урахуванням наведених обставин, суди попередніх інстанцій не з'ясували стан виконання судового рішення у справі № 187/998/16-ц на користь ОСОБА_1 , залишок відповідної заборгованості на момент розгляду справи та не встановили обставин, які б свідчили про неможливість виконання вказаного судового рішення інакше, ніж за рахунок всього або частини реалізованого майна, яке є предметом оспорюваних електронних торгів (недостатності інших активів боржників для виконання судового рішення, тобто їх неплатоспроможності).
Суди при вирішенні справи, яка є предметом касаційного перегляду, не врахували, що її особливістю є те, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу укладеного за результатами оспорюваних електронних торгів, їх учасником або власником примусово реалізованого майна. Позивач є стягувачем в іншому виконавчому провадженні, відмінному від виконавчого провадження, в межах якого проводились прилюдні торги.
У спорах про оспорювання торгів визначальним є наявність таких порушень, які б могли вплинути на їх результат і призвести до порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів.
Суди не встановили, які саме права й законні інтереси позивача, як стягувача в іншому виконавчому провадженні, порушено при проведенні торгів та як це вплинуло на їх результати. Адже для визнання судом торгів недійсними обов'язковим є встановлення сукупності таких обставин, як: порушення правил проведення електронних торгів, їх вплив на результати торгів, а також порушення (невизнання або оспорювання) суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду з відповідним позовом.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
За таких обставин судові рішення в оскарженій частині належить скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, судові рішення в оскарженій частині - скасуванню з направленням справи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Зайцем Павлом Леонідовичем, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 липня 2024 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Євгена Сергійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , про визнання недійсним прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов