58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
23 квітня 2025 року Справа № 912/3168/24
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 71 925,00 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
від позивача (в режимі ВКЗ) - адвокат Авраменко Т.М.
від відповідача (в режимі ВКЗ) - Самборський Ю.О.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 71 925,00 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 31 серпня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір підряду на будівництво промислової теплиці №Т31/3108.
Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за договором, зокрема, щодо здійснення попередньої оплати на користь Відповідача.
При цьому, відповідач у строк передбачений Договором не виконав роботи по будівництву промислової теплиці, з огляду на що позивач вважає про наявність правових підстав для повернення попередньої оплати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2024 року, судову справу № 912/3168/24 передано на розгляд судді Глушкова М.С.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 30 грудня 2024 року вирішено позовну заяву від 25 грудня 2024 року з додатками направити за підсудністю до Господарського суду Чернівецької області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року, судову справу № 912/3168/24 (номер провадження 4/926/170/25) передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03 березня 2025 року.
12 лютого 2025 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позову.
В поданому відзиві відповідач вказує, що перемовини та спілкування щодо надання послуг з виконання робіт по будівництву промислової теплиці за адресою: АДРЕСА_1 здійснювались з чоловіком позивача - ОСОБА_3 . Ці перемовини та спілкування велись здебільшого у мобільному застосунку “Viber» перед заключенням договору та під час спроби його виконання.
Далі відповідач стверджує, що 28 вересня 2024 року було виявлено, що ділянка, де планувалось встановити теплицю не підготовлена для будівельних робіт - теплицю замовником було заплановано встановлювати занадто близько до будівлі, на самій ділянці та під землею був щебінь, що унеможливлювало здійснити заплановані роботи. Таким чином, здійснювати роботи з встановлення теплиці було неможливо.
Окремо відповідач звертає увагу суду, що контрагента по договору Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 особисто не бачив, з нею не спілкувався та свій примірник договору підряду на будівництво промислової теплиці № ТЗ1/2108 підписаний Замовником не отримав, видаткова накладна № 001127 від 23 вересня 2024 року підписана Замовником не була.
Також відповідач зазначає, що під час спроби встановити теплицю на будівельному майданчику залишились будівельні матеріали загальною вартістю 108 850,00 грн. Окрім цього, були понесені витрати на паливо, проживання та інше. Загальною вартістю 10 030,00 грн.
Після спроби врегулювання питання щодо взаємних розрахунків та здійснення пев ним чином реституції, чоловік Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , номер телефону відповідача заблокував, що унеможливило повернення позивачу грошових коштів, а ОСОБА_2 можливості забрати будівельні матеріали.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03 березня 2025 року відкладено підготовче засідання на 17 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 912/3168/24 на 01 квітня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3168/24; призначено справу до розгляду по суті на 21 квітня 2025 року.
При цьому, в ухвалі суду від 01 квітня 2025 року допущено описку в даті призначеного судового засідання, про що Сторони були повідомлені засобами телефонного зв'язку. Відтак, вірна дата судового засідання 23 квітня 2025 року.
Представник позивача в судовому засіданні 23 квітня 2025 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 23 квітня 2025 року заперечував проти задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій та просив їх зменшити.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 23 квітня 2025 року за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Так, 31 серпня 2024 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Виконавець) було укладено договір підряду на будівництво промислової теплиці №Т31/3108 (далі - Договір).
Частини 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, у порядку на та умовах, визначених цим Договором, Виконавець бере на себе зобов'язання своїми засобами за рахунок Замовника виконати роботи по будівництву промислової теплиці, а саме: монтаж сталевого каркасу теплиці, установка перекриття у п. 1.2 цього Договору (надалі - Роботи) за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Зелене, вул. Миру, буд. 1Б, надалі “Об'єкт», а Замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт і сплатити Виконавцеві вартість виконаних робіт.
Згідно пункту 1.2. Договору, обсяг Робіт за цим Договором передбачає здійснення Виконавцем будівництва однієї промислової теплиці, за Об'єктом Замовника відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, вартість Робіт визначена згідно Кошторису, наведеного у Додатку № 2 до цього Договору, є договірною, твердою і складає 143 850 грн.
Пунктом 2.2. Договору унормовано, що оплата вартості Робіт по цьому Договору здійснюється шляхом 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 7 (семи) робочих днів з дати укладання Договору в розмірі 71 925 грн.
Відповідно до статті 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно пункту 5.1. Договору, строк виконання Робіт за цим Договором складає 60 днів з дати отримання Виконавцем платежу, визначеного п. 2.2. цього Договору за умови виконання Замовником обов'язків, визначених пунктами 3.2.1 - 3.2.3 цього Договору.
Відповідно до рахунку-фактури № 20 від 02 вересня 2024 року, Виконавцем робіт - ФОП ОСОБА_2 виставлено рахунок для здійснення попередньої оплати в сумі 71 925,00 грн.
Як вбачається з платіжної інструкції № 70, 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 71 925,00 грн на користь ОСОБА_2 .
Відтак, за змістом укладеного між Сторонами договору, кінцева дата виконання робіт - 02 листопада 2024 року.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, як зазначає позивач, а також підтверджується відповідачем у своєму відзиві, роботи по будівництву промислової теплиці так і не були виконані.
Пунктом 6.1. Договору унормовано, що сторони несуть відповідальність за невиконання зобов'язань за цим Договором у відповідності до чинного законодавства України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Так, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем дійсно не виконано належним чином та у визначений Договором термін, роботи з будівництва промислової теплиці.
При цьому, пунктом 10.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Статтею 849 ЦК України визначено права замовника під час виконання роботи, зокрема, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на порушення умов Договору відповідачем, ФОП ОСОБА_1 не скористалась свої правом відмовитися від договору підряду та його розірвання.
Отже, з огляду на зазначене вище, оскільки відповідач не скористався своїм правом відмовитись від договору, договір є діючим, договірні відносини між Сторонами регулюються умовами Договору.
В той же час, умовами укладеного між сторонами Договору, порядку та строків повернення передплати не врегульовано.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
З огляду на зазначене вище, оскільки Договір є діючим, його умовами не передбачено порядку та можливості повернення попередньої оплати, а тому відсутня правова підстава стягнення здійсненої попередньої оплати в сумі 71 925,00 грн.
Окрім того, у випадку порушення Виконавцем строків виконання робіт, пунктом 6.2. Договору передбачено інший спосіб юридичної відповідальності.
При цьому, доводи відповідача зазначені у відзиві на позов, судом оцінюються критично.
Так, на підтвердження своїх доводів, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено роздруківки переписки в мобільному месенджері “Viber».
В той же час, зазначені вище переписки велись з особою, встановити яку не можливо, яка не є стороною Договору, та не були передбачені в Договорі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 червня 2023 року по справі № 926/3027/21 зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.»
Відтак, враховуючи практику Великої Палати Верхованого Суду, надані відповідачем роздруківки переписки не можуть бути єдиними, належними та достовірними докази на підтвердження його доводів.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2024 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 71 925,00 грн становить 3 028,00 грн.
При цьому, частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, з урахуванням застосованого коефіцієнту 0.8, слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 123, 129, 194, 219, 222, 232 - 241 господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано - 01 травня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк