Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/497/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю, м.Київ
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків
про стягнення 43200,27 грн
без виклику учасників справи
17.02.2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 43200,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2025 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.
24.02.2025 року позивач надав до суду заяву (вх.№4891) про усунення недоліків.
Також, позивачем до заяви про усунення недоліків надано відповідь №7396597 про наявність у юридичної особи (07923280) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків електронного кабінету.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/497/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
14.03.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№6629), в якому просить суд в позові відмовити повністю, наполягаючи на тому, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року сталося не з вини відповідача, а внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, оскільки лише 26.11.2024 року позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування за спожиту військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за вересень, жовтень 2023 року. Таким чином, для сплати заборгованості за попередній період у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків відсутнє відповідне фінансування.
Отже, за твердженнями відповідача, у зв'язку з тим, що Позивач звернувся до Відповідача лише в листопаді 2024 року з належними документами про відшкодування за отримані послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії за вересень, жовтень 2023 року, що унеможливило провести оплату за отримані військовою частиною послуги інакше, як на підставі рішення суду.
До відзиву на позовну заяву відповідачем надано витяг із наказу Міністерства оборони від 31.01.2025, з якого вбачається, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 за № Д-321/101/дск та директиви командувача Сил логістики Збройних Сил України від 01.11.2024 за № Д-23/ДСК Харківське квартирно-експлуатаційне управління з 31.01.2025 було переформоване у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Згідно з чч. 1, 3 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи може зазнавати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції.
Зміна назви юридичної особи тягне лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
Як встановлено судом, Харківське квартирно-експлуатаційне управління відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 за № Д-321/101/дск та директиви командувача Сил логістики Збройних Сил України від 01.11.2024 за № Д-23/ДСК з 31.01.2025 було переформоване у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.
Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назва юридичної особи за номером 07923280 є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.
З огляду на викладене, правонаступництва не відбулося, а відбулася виключно зміна найменування юридичної особи.
Враховуючи викладене, вірною назвою відповідача є - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
25.07.2022 року між Фірмою «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (Сторона 1, що є Балансоутримувач/Позивач), Військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2, що є Користувач/Відповідач) код ЄДРПОУ 26631672 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (Сторона 3, що є Платник), було укладено Договір на спільне безкоштовне використання нерухомого майна №25-07/01 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Балансоутримувач надає Користувачу можливість на спільне безкоштовне користування нерухомим майном за адресою: м. Харків, вул. Котлова (нова назва Велика Панасівська), 181, а саме, нежитловими приміщеннями загальною площею 1798,7 м2, з яких приміщення А (офісне) загальною площею 994,7 м2, приміщення Б (складське) загальною площею 804,0 м2.
Вказані приміщення відповідно до вимог п. 2.1 Договору передано Стороні 2 (Користувачу) відповідно до двостороннього акту прийому-передачі від 25 липня 2022 року.
Пунктом 3.3 вказаного Договору встановлено, що всі відшкодування за отримані послуги Стороною 2 (Користувачем) за цим Договором сплачуються Стороною 3 (Платником).
Відповідно до п.3.4. Договору підставою для відшкодування Платником за Користувача комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач зобов'язаний виставляти рахунки Платнику та надати копії рахунків, що виставлені Балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ (Балансоутримувачем) укладено договір на постачання електричної енергії №60АР200-98711-22 від 22.07.2022 року з ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», на підставі якого у нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська (колишня вул. Котлова) 181, постачалася електрична енергія, яку споживав Користувач (Сторона 2).
Постачання електричної енергії у вересні 2023, жовтні 2023 підтверджується актами приймання-передачі електроенергії за відповідний місяць, підписаними між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ.
Послуги з розподілу електричної енергії надавалися АТ «Харківобленерго», що підтверджується рахунками, виставленими АТ «Харківобленерго» за вересень 2023, за жовтень 2023.
Пунктом 8.2 Договору зазначено, що Платник (Сторона 3) зобов'язаний відшкодувати Балансоутримувачу (Сторона 1) вартість комунальних послуг, що спожиті Користувачем (Сторона 2) у процесі виконання цього Договору.
Стороною 1 і Стороною 2 було складено Акт фіксації показників лічильника електричної енергії, яким зафіксовано, що за період з 01.09.2023 по 31.10.2023 Стороною 2 (Військовою частиною НОМЕР_1 ) було спожито 5821 кВт/год.
На підставі Акту фіксації показників лічильника електричної енергії було складено Акт виконаних робіт (наданих послуг), яким встановлено, що сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.09.2023 по 31.10.2023 становить 43200,27 грн, який підписаний та скріплений печатками сторонами 2 та 3 (а.с.13).
За наслідками укладання Договору на спільне безкоштовне користування нерухомим майном від 25 липня 2022р. №25-07/01 було складено Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (далі - Договір відшкодування), де в п. 2.3. вказано що загальна сума до сплати становить 43200,27 грн. (сорок три тисячі двісті гривень 27 коп.) в т.ч. ПДВ - 7200,05грн.
У відповідності п. 1.1. Договору відшкодування Відповідач відшкодовує витрати, понесені позивачем з оплати електричної енергії, яка була спожита третьою особою згідно Договору на безоплатне тимчасове використання приміщення від 25.07.2022 р. № 25-07/01.
Згідно з п. 3.5. Договору оплата Платником повинна здійснюватися згідно статтям 46, 48, 49 БКУ на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів.
Як стверджує позивач, Акт виконаних робіт (наданих послуг) був надісланий відповідачу вчасно, однак до теперішнього часу ним не сплачений.
Як свідчать матеріали справи, позивачем надсилалася відповідачу письмова вимога про оплату відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 25-07/01 від 25 липня 2022 за вих. № 145 від 26.11.2024 (вх. № 2003 від 28.11.2024) разом із актом виконаних робіт (наданих послуг) до договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії - 3 примірники; і договором про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії - 3 примірники, які пропонувалося підписати відповідачеві.
Натомість Відповідач повернув по три примірника акту виконаних робіт (наданих послуг) і договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії без підпису зі свого боку, надавши свій лист-відповідь від 04.12.2024 за №583/6882, де вказувалося, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка у своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Харківське квартирно-експлуатаційне управління не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно з вимогою заступника директора департаменту управління нерухомістю Фірма «Т.М.М.»-ТОВ Євгена Травкіна від 26.11.2024 за договором №25-07/01 від 25.07.2022.
Таким чином, за твердженнями позивача, відповідачем не виконувались взяті на себе зобов'язання за Договором № 25-07/01 від 25 липня 2022 в частині сплати вчасно та в повному обсязі витрат за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 43200,27 грн за період з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
У відповідності до ст.173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписист.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (чч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи викладене, дослідивши текст укладеного договору від 25.07.2022 №25-07/01, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором найму будівлі або іншої капітальної споруди, а спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі зазначеного договору, є правовідносинами щодо користування приміщенням без сплати за користування, але з відшкодуванням всіх витрат за спожиті комунальні послуги, які були отримані наймачем (Користувачем) за час дії цього Договору.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором від 25.07.2022 №25-07/01, передав у спільне безоплатне користування приміщення загальною площею 1798,7 кв.м, розташоване за адресою:м. Харків, вул. Котлова (нова назва Велика Панасівська), 181, що підтверджується Актом приймання-передачі у користування майна до договору 25.07.2022 №25-07/01 року.
Як вбачається із зазначеного Акту приймання-передачі, сторони підписали цей акт без заперечень та зауважень, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, вони повинні належним чином виконувати всі умови укладеного з позивачем Договору, в тому числі в частині своєчасного та у повному обсязі внесення платежів з відшкодування за спожиті комунальні послуги, в т.ч. за електричну енергію.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні Стороною 2 за час дії цього Договору.
Також, п.3.3. Договору визначено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3.
Відповідно до п.3.4. Договору підставою для відшкодування Платником за Користувача комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач зобов'язаний виставляти рахунки Платнику та надати копії рахунків, що виставлені Балансоутримувачу постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Стороною 1 було підготовлено проекти договорів відшкодування комунальних витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії і перетікання реактивної енергії, а також відповідні акти виконаних робіт (наданих послуг), які передбачали відшкодування вартості спожитої електроенергії від користування нерухомим майном Стороною 2.
У цих договорах та актах була визначена вартість спожитої електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії на загальну суму 43200,27 грн. В тому числі за вересень 2023 року за постачання електричної енергії за 1кВт/год 5,35057грн, за розподіл електричної енергії за 1кВт/год - 2,01936грн. За жовтень 2023 року за постачання електричної енергії за 1кВт/год 5,43818грн, за розподіл електричної енергії за 1кВт/год - 2,01936 грн.
Вказані договори та акти були підписані Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ та командиром військової частини НОМЕР_1 без будь-яких застережень і зауважень.
Постачання електричної енергії у вересні 2023 та жовтні 2023 року підтверджується актами приймання-передачі електроенергії за відповідний місяць, підписаними між ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Фірмою «Т.М.М.»-ТОВ.
Послуги з розподілу електричної енергії надавалися АТ «Харківобленерго», що підтверджується рахунками, виставленими АТ «Харківобленерго» за вересень 2023, за жовтень 2023.
Між позивачем та військовою частиною підписані акти виконаних робіт (наданих послуг) про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за розподіл електричної енергії, а також акти фіксації показників лічильника електричної енергії.
Проте, відповідач зобов'язання за договором не виконав, вартість спожитої військовою частиною електричної енергії позивачу не відшкодував, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 43200,27 грн.
Станом на момент ухвалення судом рішення, відповідачем не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з відшкодування 43200,27 грн за спожиті Користувачем комунальні послуги за електричну енергію.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем з відшкодування 43200,27 грн за спожиту електричну енергію, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 43200,27 грн є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за комунальні послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором на суму 43200,27 грн.
Щодо заперечень відповідача.
Відповідно до чч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пп. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до Конституції України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною 1 цієї статті. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено частиною 1 цієї статті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
За приписами ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Відповідно до ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1)наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Відповідач є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду.
Суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на неможливість здійснити оплату за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 43200,27 грн, у зв'язку відсутністю відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від здійснення зобов'язань за вищезазначеним Договором.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем доказів на спростування позовних вимог, доказів оплати заборгованості, контррозрахунку боргу до суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, позов підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського Квартирно-експлуатаційного управління (яке з 31.01.2025 перереформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова) (адреса: 61024, м. Харків, вул. Сковороди (колишня Пушкінська), 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (адреса: 04116, м.Київ, вул.Провіантська,3; код ЄДРПОУ 14073675) заборгованість за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 вересня 2023 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 43200,27 грн, а також 3028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "01" травня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт