Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/667/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Денисенка Максима Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фізичної особи - підприємця Гаврилова Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 250000,00 грн
без виклику учасників справи
Фізична особа - підприємець Денисенко Максим Михайлович 28.02.2025 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Гаврилова Дмитра Юрійовича про стягнення з відповідача на користь позивача 250000,00 грн основного боргу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення згоди від 10.04.2024 про укладення Договору про надання поворотної фінансової допомоги, не підписав зі своєї сторони проєкт Договору № 100424 від 10.04.2024 та не повернув надану йому позивачем на виконання цього Договору поворотну фінансову допомогу в розмірі 250000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 позовну заяву фізичної особи - підприємця Денисенка Максима Михайловича прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/667/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву. Проте, відповідач своїм процесуальним правом не скористався; відзив на позовну заяву не надав.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.03.2025 було отримано відповідачем 10.03.2025, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, але не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.04.2024 між фізичною особою - підприємцем Гавриловим Дмитром Юрійовичем (відповідач) та фізичною особою - підприємцем Денисенком Максимом Михайловичем (позивач) було досягнуто згоди про укладення Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 100424, за яким позивач надає відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 250000,00 (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) гривень в строк до 11.04.2024.
Як вбачається з банківської виписки по рахунку АТ "Універсал Банк" по рахунку ФОП Денисенка М.М., позивач свої домовленості перед відповідачем виконав, а саме 10.04.2024 надав ФОП Гаврилову Д.Ю. поворотну фінансову допомогу в розмірі 250000,00 грн. У призначенні платежу зазначено "надання поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 100424 від 10.04.2024 р.".
Як вказує позивач, Договір № 100424 був надісланий відповідачу для підписання в онлайн-сервісі електронного документообігу "Вчасно". Проте, після надання відповідачу вищезазначених коштів поворотної фінансової допомоги, ФОП Гаврилов Д.Ю. з невідомих причин Договір зі своєї сторони не підписав, грошові кошти у обумовлений сторонами термін позивачу не повернув.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У постанові від 02.02.2020 по справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 "Договір позики" глави 71 ЦК України, в якій зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознакам.
За приписами ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, з огляду на викладене, оскільки Договір № 100424 від 10.04.2024 не підписаний обома сторонами, такий договір є неукладеним (таким, що не відбувся).
Таким чином, майно (грошові кошти у сумі 250 000,00 грн) були набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, якою врегульовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, та , зокрема, положення ст. 1212 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна відокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.
Крім того, у кондикційному зобов'язанні немає правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
При цьому, за змістом ст. 1212 ЦК України, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі №910/20926/16.
У свою чергу, виписка з АТ "Універсалбанк" про рух коштів по рахунку ФОП Денисенко М.М. за 10.04.2024 є письмовим доказом передачі позивачем відповідачеві грошових коштів в загальній сумі 250 000,00 грн, проте не свідчить про наявність такої обставини, як існування між сторонами договірних відносин в контексті конкретного зазначеного в платіжному дорученні господарського договору.
В даному випадку майном є грошові кошти в загальній сумі 250 000,00 грн, які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договору, тобто вказані гроші були отримані ФОП Гавриловим Д.Ю. без достатніх правових підстав.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норми глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
З огляду на наведені приписи матеріального права, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору поворотної фінансової допомоги, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в загальній сумі 250 000,00 грн, що перераховані відповідно до платіжного документу від 10.04.2024, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення поворотної фінансової допомоги від 22.01.2024, в якій вимагав повернути фінансову допомогу, що була надана ФОП Гаврилову Д.Ю. 10.04.2024, в розмірі 250 000,00 грн. Згідно з поштовими відправленнями №1400600126271 від 23.01.2025, № 400600126263 від 23.01.2025, вимога була повернута позивачу без вручення адресатові.
Згідно з витягу з ЄДР сформованого за допомогою Українська аналітична онлайн-система YouControl, станом на 25.01.2025 місцезнаходження фізичної особи - підприємця Гаврилова Д.Ю. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Державна реєстрація фізичної особи - підприємця проводиться відповідно до норм Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження фізичної особи - підприємця (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (пункт 5 частини четвертої статті 9 Закону № 755-ІV).
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа зобов'язана зареєструватися за місцем проживання, відповідно до норм Закону України від 05.11.2021 № 1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
Громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні (п. 1 ст. 5 Закону № 1871-ІХ).
Згідно з пунктом 65.1 статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з ЄДР, наданих державним реєстратором згідно із Законом № 755-ІV.
При цьому пунктом 45.1 статті 45 ПКУ визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20, від 26.05.2021 у справі №916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13.
З огляду на інформацію з трекінгу поштових відправлень АТ "Укрпошта", вимога від 22.01.2025 про повернення поворотної фінансової допомоги вважається отриманою ФОП Гавриловим Д.Ю. 08.02.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, граничним строком повернення відповідачем грошових коштів в сумі 250000,00 грн - є 16.02.2025, проте станом на час розгляду справи грошові кошти відповідачем позивачу не повернуто.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем, в свою чергу, належним чином доведено факт отримання та зберігання відповідачем грошових коштів у сумі 250 000,00 грн без достатніх на те правових підстав.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не надав будь-яких заперечень проти позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог фізичної особи - підприємця Денисенка Максима Михайловича щодо стягнення з відповідача 250000,00 грн безпідставно набутих коштів та вважає їх такими , що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За умовами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2025 між ФОП Денисенком Максимом Михайловичем (замовник) та адвокатом Костіним Сергієм Сергійовичем (адвокат/виконавець) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, згідно з п. 1.1 якого на умовах цього Договору виконавець надає замовнику у відповідності ст. 59 Конституції України правову допомогу, пов'язану з представництвом інтересів замовника з приводу стягнення з ФОП Гаврилова Д.Ю. грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав.
Перелік обов'язків виконавця викладений у п. 2.1 Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість наданих послуг за даним Договором визначається відповідно до актів виконаних робіт виконавця з розрахунку: вартість однієї години роботи виконавця (не включаючи транспортні витрати, витрати на відрядження) - 2000,00 грн.
Акт виконаних робіт оплачується замовником на протязі 3-х банківських днів з дня отримання акту від виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на р/р виконавця або іншим зручним способом для замовника.
Як вбачається з двостороннє підписаного Акту виконаних робіт від 21.02.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2025, адвокатом надані, а позивачем прийняті наступні послуги з правової допомоги:
1) надання консультацій у сфері цивільного та господарського законодавства з метою стягнення грошових коштів набутих без достатніх правових підстав - (2 години), що становить - 4 000,00 грн;
2) аналіз наданих клієнтом документів, судової практики - (2 години), що складає - 4000,00 грн;
3) підготовка та складання вимог до ФОП Гаврилов Д.Ю. про повернення грошових коштів поворотної фінансової допомоги - (1 година), що складає - 2000,00 грн;
4) підготовка та складання позовної заяви про стягнення грошових коштів набутих без достатніх правових підстав з ФОП Гаврилов Д.Ю. - (3 години), що складає 6000,00 грн.
Всього 16000,00 гривень, без ПДВ.
Згідно з квитанцією № 2741509 від 23.02.2025, позивачем сплачено адвокату Костіну С.С. за надані послуги грошові кошти в сумі 16 000,00 грн.
Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн підтверджуються наданими позивачем документами.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача разом з витратами зі сплати судового збору в розмірі 3990,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 126, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Гаврилова Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи - підприємця Денисенка Максима Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - грошові кошти в розмірі 250 000,00 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 990,00 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "01" травня 2025 р.
Суддя Н.М. Кухар