Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3090/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохоров С.А.
секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.
за участю:
арбітражного керуючого - не з'явився
кредитора ОСОБА_1 (особисто)
представника ОСОБА_2 - Данілюк О.В.
представників Салівське трамвайне депо - Літвінова А.С., Марченко В.Ю.
представника ОСОБА_3 - не з'явився
розглянувши заяву КП "Салтівське трамвайне депо" (вх. № 31354 від 13.12. 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою ОСОБА_2
про визнання банкрутом Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод"
02.09.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_2 (вх. №3090/24) про визнання банкрутом Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод".
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 24.05.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/1809/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод", код ЄДРПОУ 34859507.
Визнано розмір грошових вимог ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 до боржника - Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 221 472,97 грн заборгованості та 72 000,00 грн - витрат на авансування винагороди арбітражному керуючому.
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 10.02.2025.
Призначено розпорядником майна боржника - Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (код ЄДРПОУ 34859507) арбітражного керуючого Гриценка Ігоря Івановича, який діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1216 від 04 липня 2013 року.
12.11.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" (код ЄДРПОУ 34859507).
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 1504672,91 грн та в розмірі 4 844,88 грн сплаченого судового збору. Разом із заявою Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" на підтвердження вимог було подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 683 за контрагентом КП "Харківський вагоноремонтний завод" за січень 2014 року - вересень 2020 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 3771 за контрагентом КП "Харківський вагоноремонтний завод" за січень 2014 року - грудень 2024 року, акт звірки взаємних розрахунків за січень 2014 р. - вересень 2020 р. між КП "Харківський вагоноремонтний завод" та КП "Салтівське трамвайне депо", витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №22022220000003664 (дата внесення відомостей 28.12.2022).
Заяву сформовано в системі "Електронний суд 12.12.2024, тобто в межах строків, встановлених ст. 45 КУзПБ.
Згідно з абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвалою суду від 16.12.2024 заяву Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" було прийнято до розгляду в попередньому засіданні, призначеному на 17.02.2025, зобов'язано боржника та розпорядника майна розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення попереднього засідання.
14.02.2025 на виконання ухвали суду від 16.12.2024 Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" подало клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи було долучено копії наступних документів:
- розрахунок заборгованості КП "Харківський вагоноремонтний завод" перед КП "Салтівське трамвайне депо", яка виникла до моменту порушення провадження у справі про банкрутство;
- договір комісії №03-09/20 від 03.09.2020;
- звіт комісіонера від 09.09.2020 до договору комісії №03-09/20 від 03.09.2020;
- договір комісії №06-07/16 від 06.07.2016;
- звіт комісіонера від 08.07.2016 до договору комісії №06-07/16 від 06.07.2016;
- договір комісії №20-05/16 від 20.05.2016;
- звіт комісіонера від 30.05.2016 до договору комісії №20-05/16 від 30.05.2016;
- договір комісії №5-05/15 від 05.05.2015;
- звіт комісіонера від 08.05.2015 до договору комісії №5-05/15 від 05.05.2015;
- договір комісії №28-08/15 від 28.08.2015;
- звіт комісіонера від 30.12.2015 до договору комісії №28-08/15 від 28.08.2015;
- договір про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги № 17-04/14 від 17.04.2014 з додатковою угодою;
- договір про переведення боргу №11-07/17-ПБ від 07.07.2017;
- лист-повідомлення КП "Харківводоканал" від 07.07.2017 про згоду на переведення боргу та укладення договору №11-07/17-ПБ від 07.07.2017;
- звіт від 26.07.2019 до договору про переведення боргу №11-07/17-ПБ від 07.07.2017;
- оборотно-сальдова відомість по рахунку 683 за контрагентом КП "Харківський вагоноремонтний завод" за січень 2014 року - вересень 2020 року;
- оборотно-сальдова відомість по рахунку 3771 за контрагентом КП "Харківський вагоноремонтний завод" за січень 2014 року - грудень 2024 року;
- акт звірки взаємних розрахунків за січень 2014 р. - вересень 2020 р. між КП "Харківський вагоноремонтний завод" та КП "Салтівське трамвайне депо";
- інформація з безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії наказів КП "Салтівське трамвайне депо" №01/04/02 від 04.02.2025 та №01/05/02 від 05.02.2025 на підтвердження повноважень підписанта в.о. директора Васильєвої Тетяни Суренівни.
До судового засідання, що відбулось 17.02.2025 розпорядником майна не було подано повідомлення щодо розгляду вимог Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо".
Ухвалою суду від 17.02.2025 було продовжено строки попереднього засідання та строк процедури розпорядження майном боржника до 30.04.2025. Попереднє засідання відкладено на "10" березня 2025 р.
21.02.2025 розпорядником майна було подано до суду повідомлення про розгляд вимог кредиторів. Згідно повідомлення розпорядника майна грошові вимоги кредитора Комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо» на загальну суму 180 481,46 грн. - підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів КП “Харківський вагоноремонтний завод»
Щодо вимог, які виникли на підставі договорів: договір №9/13 від 26.02.2013 (ПП "АЛДЕН 1") - 65 771,40 грн.; договір №30/11-6УПТ від 30.11.2015 (ПП "НП-Трейдінг") - 278 233,43 грн.; договір про надання фінансової допомоги № 17-04/14 від 17.04.2014 - 909 777,60 грн.; договір комісії №5-05/15 від 05.05.2015 сплата штрафу за несплату ПДВ на адресу ГУДКСУ в м. Харкові Харківської області 06.05.2015 у розмірі 8 369,95 грн.; договір комісії №28-08/15 від 28.08.2015 сплата ЄСВ за графіком погашення на адресу Управління Пенсійного фонду в Комінтернівському р-ні у розмірі 66 883,96 грн., розпорядником майна зазначено, що вони не включаються до загальної суми заборгованості у зв'язку із пропущенням вимог ст. 257 Цивільного кодексу України.
Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" не погодилось із позицією розпорядника майна про розгляд вимог кредитора та 07.03.2025 подало клопотанням про долучення доказів в якому викладені пояснення кредитора щодо позовної давності стосовно його вимог (сформоване 07.10.2025 в електонному суді та подане разом з доказами через канцелярію суду 10.03.2025).
КП "Салтівське трамвайне депо" зазначило про переривання строків позовної давності, про що свідчить регулярний обмін листами та підписання актів звірки взаємних розрахунків із Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод", а також про визнання Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" заборгованості перед Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" у розмірі 1 504 672,91 грн. До клопотання про долучення доказів від 07.03.2025 були додані: 1) лист КП "Салтівське трамвайне депо" №168 від 21.04.2015. 2) лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №8 від 24.04.2015. 3) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №674 від 20.12.2016. 4) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №19 від 28.12.2016. 5) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №477 від 01.08.2019. 6) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №9 від 08.08.2019. 7) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №584 від 30.09.2020. 8) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №12 від 09.10.2020. 9) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №687 від 16.11.2021. 10) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №17 від 25.11.2021. 11) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - березень 2015 р., на 31.03.2015. 12) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - листопад 2016 р., на 30.11.2016. 13) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - липень 2019 р., на 31.07.2019. 14) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - жовтень 2021 р., на 31.10.2021. 15) Платіжні інструкції та платіжні доручення на підтвердження заборгованості.
Ухвалою від 10.03.2025 попереднє засідання у справі було призначено на 21.04.2025.
Розпорядник майна 16.04.2025 подав заперечення на клопотання (заяву), в яких не погодився із долученням Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" доказів клопотанням від 07.03.2025, просив відмовити в задоволенні клопотань про долучення доказів Представника КП "Салтівське трамвайне депо" від 07.03.2025 року та в.о. директора КП "Салтівське трамвайне депо" від 07.03.2025 №05/07/03 та не приймати надані в них докази до розгляду. Вказував, що голова ліквідаційної комісії та голова комісії з припинення є синонімами, у зв'язку із чим Приймак Владислав Олександрович, як голова комісії з припинення КП "Харківський вагоноремонтний завод", зобов'язаний надавати інформацію про доходи, отримані від цієї діяльності. Наголошував на здійсненні подвійного представництва Приймаком Владиславом Олександровичем, одночасному обійманню ним посад бухгалтера та директора Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо". Зазначав, що Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" не надані докази, що головний інженер В.Ю. Бадьянов, а від імені КП "Харківський вагоноремонтний завод" - голова комісії з припинення В.О. Приймак, були уповноважені визнати борг, що відповідно до статті 264 ЦК України є необхідною умовою для переривання позовної давності, наголошував, що обмін листами не є належним, допустимим та достатнім доказом для підтвердження факту визнання боргу боржником та, відповідно, не може слугувати підставою для переривання строку позовної давності. У запереченнях розпорядник майна також вказував, що Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" надано платіжні інструкції замість платіжних доручень, ставив під сумнів достовірність платіжних доручень та платіжних інструкцій, наданих Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо", посилаючись на їх неналежне оформлення.
Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" 21.04.2025 було подано пояснення на заперечення арбітражного керуючого. Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" посилалось на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.08.2023 № 766/150/21, позицію Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 щодо переривання перебігу позовної давності, вказувало на достатність для переривання перебігу позовної давності визнання Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" претензій, пред'явлених Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" шляхом направлення листів, та підписання між Комунальним підприємством "Харківський вагоноремонтний завод" та Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" актів звірки взаємних розрахунків. Надало копії наказів про право підпису актів звірки взаємних розрахунків головним інженером Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" Бадьяновим В.Ю., вказувало, що арбітражний керуючий частково визнав вимоги на підставі акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 - вересень 2020 р. між КП "Салтівське трамвайне депо" та КП "Харківський вагоноремонтний завод" не оспорюючи право підпису акту звірки взаємних розрахунків головним інженером Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" Бадьяновим В.Ю. та головою комісії з припинення КП "Харківський вагоноремонтний завод" Приймаком В.О. В поясненнях також зазначалось про ототожнення арбітражним керуючим процедур ліквідації та реорганізації підприємства, надання неправдивої інформації про одночасне обіймання ОСОБА_4 посад директора та головного бухгалтера КП "Салтівське трамвайне депо". Із посиланням на Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджену постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163 (зі змінами), та позицію Верховного Суду у постанові від 28 липня 2022 року у справі № 380/5389/20 Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" зазначило, що роздрукована платіжна інструкція або платіжне доручення печаткою банку не завіряється. Також стверджувало, що у зв'язку із тим, що електронна система АТ "СЕНС БАНК" була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства, видача копій документів із назвою «платіжне доручення» та з реквізитами, що були встановлені нормативно-правовими актами, які було скасовано, в які було внесено зміни або які втратили чинність, в системі онлайн-банкінгу наразі є технічно неможливою, зазначало, що арбітражний керуючий навів у своїх запереченнях дані про відсутність у платіжних дорученнях АТ "СЕНС-БАНК" коду банку, хоча у подальшому у запереченнях вказував код банку. Вказувало, що підписи представника АТ "УКРГАЗБАНК" на копіях платіжних доручень даного банку здійснені працівником, який видавав копії платіжних доручень з електронної системи банку у березні 2025 року. Додатково Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" вказувало на формальний підхід арбітражного керуючого до розгляду вимог, наголошувало, що заборгованість КП "Харківський вагоноремонтний завод" за договором №9/13 від 26.02.2013 (ПП "АЛДЕН 1") у розмірі 65 771,40 грн. було сплачено КП "Салтівське трамвайне депо" на виконання договору комісії №20-05/16 від 20.05.2016, заборгованість КП "Харківський вагоноремонтний завод" за договором №30/11-6УПТ від 30.11.2015 (ПП "НП-Трейдінг") у розмірі 278 233,43 грн. було сплачено КП "Салтівське трамвайне депо" на виконання договору комісії №06-07/16 від 06.07.2016. Натомість арбітражний керуючий, незважаючи на наявність всіх підтвердних документів, у своєму повідомленні про розгляд вимог КП "Салтівське трамвайне депо" вказав, що дані суми заборгованості КП "Харківський вагоноремонтний завод" перед КП "Салтівське трамвайне депо" виникли не з договорів комісії, а з договорів №9/13 від 26.02.2013 та №30/11-6УПТ від 30.11.2015. Також в поясненнях наголошувалось на тому, що арбітражний керуючий подав до суду неправдиві дані щодо строку дії договорів комісії №28-08/15 від 28.08.2015, №5-05/15 від 05.05.2015, на підставі яких у Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" виникла заборгованість перед Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо".
28.04.2025 Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" було подано ще клопотання про долучення доказів на підтвердження переліку усіх назв, які мав Альфа банк до його перейменування у АТ Сенс банк», який надав копії платіжних документів на підтвердження здійснення оплат КП «Салтівське трамвайне депо».
Також до суду надійшли наступні заяви:
- заява кредитора ОСОБА_1 від 24.02.2025 про застосування до вимог КП "Салтівське трамвайне депо" наслідків пропуску строків позовної давності,
- заява ініціюючого кредитора ОСОБА_2 від 26.02.2025 про застосування до вимог КП "Салтівське трамвайне депо" наслідків пропуску строків позовної давності,
- заява кредитора ОСОБА_1 від 10.03.2025 в якій вважає, що подані КП "Салтівське трамвайне депо" докази на мають прийматися судом до уваги,
- заява ініціюючого кредитора ОСОБА_2 від 10.03.2025 в якій останній виклав свої заперечення проти вимог КП "Салтівське трамвайне депо" та визнання його кредитором боржника,
- два клопотання ініціюючого кредитора ОСОБА_2 від 21.04.2025 про витребування доказів, в задоволенні яких було відмовлено заявнику ухвалами від 28.04.2025,
- заява ініціюючого кредитора ОСОБА_2 від 28.04.2025 в якій останній виклав свої заперечення проти вимог КП "Салтівське трамвайне депо" та визнання його кредитором боржника,
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд, в межах наданих йому повноважень, з метою створення належних умов для надання сторонами доказів та заперечень і здійснення всіх необхідних дій для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, вважає за можливе долучити до матералів справи всі подані заяви, заперечення та документи, в тому числі й додаткові докази.
Стосовно пояснень (заперечень) інших кредиторів, поданих на заяву КП "Салтівське трамвайне депо" суд зазначає, що розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку є обов'язком саме розпорядника майна, а не будь-якого іншого учасника справи (ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства).
З урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником, розпорядник майна повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам (ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
В свою чергу, обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами у справах про банкрутство покладено законодавцем на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження вимог кредитором-заявником.
Також суд зазначає, що розпорядником майна вже були розглянуті вимоги Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" та було подано до суду повідомлення за результатами розгляду цих вимог, яке долучено судом до матеріалів справи.
Вирішуючи по суті заяву Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 1504672,91 грн та в розмірі 4 844,88 грн сплаченого судового збору, дослідивши матеріали справи, матеріали, що подані заявником та арбітражним керуючим, суд зазначає наступне.
Згідно з абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20, в якій зазначалось, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
В той же час, щодо позиції розпорядника майна та інших кредиторів стосовно пропуску КП "Салтівське трамвайне депо" строку на пред'явлення вимог до боржника, визначеного ст. 257 ЦК України, та наявності заборгованості у боржника перед кредитором суд зазначає наступне.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Частинами 1, 2 ст. 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Ст. 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст. 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
Заборгованість Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" перед Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" виникла у зв'язку із виконанням останнім таких договорів: 1) Договір про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги № 17-04/14 від 17.04.2014 року (із додатковою угодою до нього) - 909 777,60 грн. 2) Договір комісії №5-05/15 від 05.05.2015 року - 8 369,95 грн. 3) Договір комісії №28-08/15 від 28.08.2015 року - 66 883,96 грн. 4) Договір комісії №20-05/16 від 20.05.2016 року - 65 771,40 грн. 5) Договір комісії №06-07/16 від 06.07.2016 року - 278 233,43 грн. 6) Договір про переведення боргу №11-07/17-ПБ від 07.07.2017 року - 78 395,11 грн. 7) Договір комісії №03-09/20 від 03.09.2020 року - 97 241,46 грн.
Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" на підтвердження заборгованості подано документи на підтвердження виконання обов'язків КП "Салтівське трамвайне депо" за вищепереліченими договорами, а саме: 1) Звіт комісіонера від 09.09.2020 до договору комісії №03-09/20 від 03.09.2020. 2) Звіт комісіонера від 08.07.2016 до договору комісії №06-07/16 від 06.07.2016. 3) Звіт комісіонера від 30.05.2016 до договору комісії №20-05/16 від 30.05.2016. 4) Звіт комісіонера від 08.05.2015 до договору комісії №5-05/15 від 05.05.2015. 5) Звіт комісіонера від 30.12.2015 до договору комісії №28-08/15 від 28.08.2015. 6) лист-повідомлення КП "Харківводоканал" від 07.07.2017 про згоду на переведення боргу та укладення договору №11-07/17-ПБ від 07.07.2017. 7) Звіт від 26.07.2019 до договору про переведення боргу №11-07/17-ПБ від 07.07.2017.
Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" до суду також надано копії листів з вимогами про визнання заборгованості та підписання актів звірки взаємних розрахунків: 1) лист КП "Салтівське трамвайне депо" №168 від 21.04.2015. 2) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №674 від 20.12.2016. 3) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №477 від 01.08.2019. 4) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №584 від 30.09.2020. 5) Лист КП "Салтівське трамвайне депо" №687 від 16.11.2021, які направлялись на адресу Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод".
Визнання сум заборгованості Боржником підтверджується такими документами: 1) лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №8 від 24.04.2015. 2) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №19 від 28.12.2016. 3) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №9 від 08.08.2019. 4) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №12 від 09.10.2020. 5) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №17 від 25.11.2021. 6) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - березень 2015 р., на 31.03.2015. 7) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - листопад 2016 р., на 30.11.2016. 8) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - липень 2019 р., на 31.07.2019. 9) Акт звірки взаємних розрахунків за січень 2014 р. - вересень 2020 р., на 30.09.2020. 10) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - жовтень 2021 р., на 31.10.2021.
Дослідивши вищезазначені договори та документи суд доходить до висновку, що вони складені із дотриманням вимог законодавства та підлягають врахуванню при вирішенні справи.
Таким чином, судом встановлено, що загальна сума зобов'язань Боржника перед Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" на підставі вказаних вище договорів та документів складає 1 504 672,91 грн. (один мільйон п'ятсот чотири тисячі шістсот сімдесят дві грн. 91 коп.).
За подання заяви Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" сплачено судовий збір в розмірі 4 844,88 грн.
Відповідно до повідомлення, поданого розпорядником майна до суду 21.02.2025, розпорядник майна визнав вимоги кредитора Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" на загальну суму 180 481,46 грн., з яких четверта черга - 175 636,58 грн., перша черга - 4844,88 грн. (судовий збір).
У той же час розпорядник майна посилається на пропуск КП "Салтівське трамвайне депо" строків позовної давності відповідно до вимог ст.257 ЦКУ щодо вимог, які виникли на підставі договору №9/13 від 26.02.2013 (ПП "АЛДЕН 1") у розмірі 65 771,40 грн. (договір комісії №20-05/16 від 20.05.2016), договору №30/11-6УПТ від 30.11.2015 (ПП "НП-Трейдінг") у розмірі 278 233,43 грн. (договір комісії №06-07/16 від 06.07.2016), договору про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги № 17-04/14 від 17.04.2014 року у розмірі 909 777,60 грн., договору комісії №5-05/15 від 05.05.2015 року у розмірі 8 369,95 грн., договору комісії №28-08/15 від 28.08.2015 року у розмірі 66 883,96 грн.
Розпорядник майна у своїх процесуальних документах зазначає про недостатність обміну листами щодо визнання боргу та підписання актів звірки взаємних розрахунків для переривання строку позовної давності, а також підписання вказаних документів особами, які не були уповноважені на вчинення таких дій.
Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 02.08.2023 № 766/150/21, де зазначається, що «перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 3-269гс16 зроблено висновок, що "до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій".
У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що "відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання…».
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі №910/15243/23 висловлено таку позицію: «заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих грошових вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (відповідний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17)».
Судом встановлено, що переривання строку позовної давності підтверджується у сукупності такими доказами: 1) лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №8 від 24.04.2015. 2) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №19 від 28.12.2016. 3) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №9 від 08.08.2019. 4) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №12 від 09.10.2020. 5) Лист КП "Харківський вагоноремонтний завод" №17 від 25.11.2021. 6) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - березень 2015 р., на 31.03.2015. 7) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - листопад 2016 р., на 30.11.2016. 8) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - липень 2019 р., на 31.07.2019. 9) Акт звірки взаємних розрахунків за січень 2014 р. - вересень 2020 р., на 30.09.2020. 10) Акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2014 р. - жовтень 2021 р., на 31.10.2021.
Вказані листи направлялись КП "Харківський вагоноремонтний завод" в межах строків позовної давності, передбачених ст.257 ЦКУ, акти звірки взаємних розрахунків так само складались на підтвердження заборгованості із дотриманням строків позовної давності.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 у такій редакції: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Набрання чинності даним законом відбулося 17.03.2022 (опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 17.03.2022, № 58).
Таким чином, строки позовної давності, останнім днем яких було 17.03.2022 або ті, які продовжували спливати, автоматично продовжились на строк дії воєнного стану.
Чинна редакція п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України закріплена Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023, що набрав чинності 30.01.2024, встановлює, що "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". Відповідно, наразі перебіг позовної давності зупинений на строк дії воєнного стану.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, в якому зазначалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин було скасовано з 30.06.2023 Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Таким чином, скасування карантину відбулося у період дії воєнного стану, а отже строки, визначені статтями 257, 258 ЦКУ, що спливали 03.04.2020 та були продовжені на строк дії карантину, а саме, до 30.06.2023, були продовжені на період дії воєнного стану, а згодом зупинені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 (зі змінами).
Таким чином, загальний строк позовної давності, встановлений у ст.257 ЦКУ, який спливав 03.04.2020 та пізніше, був продовжений на строк дії карантину, а згодом і на період дії воєнного стану.
Отже, загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки дозволяє висувати вимоги щодо зобов'язань починаючи з 03.04.2017 та пізніше (03.04.2020 спливали 3 роки, встановлені у ст.257 ЦКУ).
Щодо переривання строків позовної давності за вимогами КП "Салтівське трамвайне депо" судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 7.1 Договору про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги №17-04/14 від 17.04.2014: "цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін та діє до "31" грудня 2014 року включно, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання Сторонами своїх зобов'язань, що виникли під час дії цього Договору та продовжують існувати після його припинення". Таким чином, строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦКУ за даним договором спливав 31.12.2017.
Заборгованість за вищезазначеним договором визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в актах звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2015 року, 30.11.2016 року, 31.07.2019 року, 30.09.2020 року, 31.10.2021 року. Також заборгованість за договором про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги №17-04/14 від 17.04.2014 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" листами №8 від 24.04.2015, №19 від 28.12.2016, №9 від 08.08.2019, №12 від 09.10.2020, №17 від 25.11.2021.
Таким чином заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги №17-04/14 від 17.04.2014 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в межах строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦКУ, відповідно, строк позовної давності переривався та не закінчився на момент подання КП "Салтівське трамвайне депо" заяви (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод".
Відповідно до пункту 8.1. Договору комісії №5-05/15 від 05.05.2015: "договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 30 травня 2015 року». Звіт комісіонера був поданий КП "Салтівське трамвайне депо" 08.05.2015, отже 08.05.2015 це дата виникнення права вимоги КП "Салтівське трамвайне депо" за зазначеним договором. Таким чином, строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦКУ за даним договором спливав 08.05.2018.
Заборгованість за вищезазначеним договором визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2016 року, 31.07.2019 року, 30.09.2020 року, 31.10.2021 року. Також заборгованість за договором комісії №5-05/15 від 05.05.2015 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" листами №19 від 28.12.2016, №9 від 08.08.2019, №12 від 09.10.2020, №17 від 25.11.2021.
Таким чином заборгованість за договором комісії №5-05/15 від 05.05.2015 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в межах строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦКУ, відповідно, строк позовної давності переривався та не закінчився на момент подання КП "Салтівське трамвайне депо" заяви (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод".
Відповідно до пункту 8.1. Договору комісії №28-08/15 від 28.08.2015: "договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31 січня 2016 року». Звіт комісіонера був поданий КП "Салтівське трамвайне депо" 30.12.2015, отже 30.12.2015 це дата виникнення права вимоги КП "Салтівське трамвайне депо" за зазначеним договором. Таким чином, строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦКУ за даним договором спливав 30.12.2018.
Заборгованість за вищезазначеним договором визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2016 року, 31.07.2019 року, 30.09.2020 року, 31.10.2021 року. Також заборгованість за договором комісії №28-08/15 від 28.08.2015 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" листами №19 від 28.12.2016, №9 від 08.08.2019, №12 від 09.10.2020, №17 від 25.11.2021.
Таким чином заборгованість за договором комісії №28-08/15 від 28.08.2015 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в межах строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦКУ, відповідно, строк позовної давності переривався та не закінчився на момент подання КП "Салтівське трамвайне депо" заяви (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод".
Відповідно до пункту 8.1. Договору комісії №20-05/16 від 20.05.2016: "договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31 травня 2016 року». Звіт комісіонера був поданий КП "Салтівське трамвайне депо" 30.05.2016, отже 30.05.2016 це дата виникнення права вимоги КП "Салтівське трамвайне депо" за зазначеним договором. Таким чином, строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦКУ за даним договором спливав 30.05.2019.
Заборгованість за вищезазначеним договором визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2016 року, 31.07.2019 року, 30.09.2020 року, 31.10.2021 року. Також заборгованість за договором комісії №20-05/16 від 20.05.2016 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" листами №19 від 28.12.2016, №9 від 08.08.2019, №12 від 09.10.2020, №17 від 25.11.2021.
Таким чином заборгованість за договором комісії №20-05/16 від 20.05.2016 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в межах строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦКУ, відповідно, строк позовної давності переривався та не закінчився на момент подання КП "Салтівське трамвайне депо" заяви (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод".
Відповідно до пункту 8.1. Договору комісії №06-07/16 від 06.07.2016: "договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31 липня 2016 року". Звіт комісіонера був поданий КП "Салтівське трамвайне депо" 08.07.2016, отже 08.07.2016 це дата виникнення права вимоги КП "Салтівське трамвайне депо" за зазначеним договором. Таким чином, строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦКУ за даним договором спливав 08.07.2019.
Заборгованість за вищезазначеним договором визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в актах звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2016 року, 31.07.2019 року, 30.09.2020 року, 31.10.2021 року. Також заборгованість за договором комісії №06-07/16 від 06.07.2016 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" листами №19 від 28.12.2016, №9 від 08.08.2019, №12 від 09.10.2020, №17 від 25.11.2021.
Таким чином заборгованість за договором комісії №06-07/16 від 06.07.2016 визнана КП "Харківський вагоноремонтний завод" в межах строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦКУ, відповідно, строк позовної давності переривався та не закінчився на момент подання КП "Салтівське трамвайне депо" заяви (вх. № 31354/24 від "13" грудня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Комунальне підприємство "Харківський вагоноремонтний завод".
Таким чином, суд доходить висновків, що вимоги КП "Салтівське трамвайне депо", що виникли на підставі вищезазначених договорів, подані із дотриманням вимог законодавства, в межах строків позовної давності, передбачених ст.257 ЦКУ та відповідно до правил переривання строків позовної давності, встановлених ст.264 ЦКУ.
Судом також встановлено, що відповідно до наказів № 17-15 від 17.04.2015 та №27-18 від 27.03.2018 головному інженеру КП "Салтівське трамвайне депо" Бадьянову Володимиру Юрійовичу було надано право підпису всіх документів з питань діяльності КП "Салтівське трамвайне депо", у тому числі листів та претензій на адресу Боржника, актів звірки взаємних розрахунків, договорів, документів, складених на виконання договорів.
Згідно із ч. 4 ст. 105 ЦКУ до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Отже, на підставі ч.4 ст. 105 ЦКУ голова комісії з припинення КП "Харківський вагоноремонтний завод" Приймак Владислав Олександрович мав право підпису листів про визнання заборгованості, актів звірки взаємних розрахунків, мав право визнати заборгованість КП "Харківський вагоноремонтний завод" перед КП "Салтівське трамвайне депо".
Щодо платіжних інструкцій та платіжних доручень, наданих Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" на розгляд суду, суд враховує позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 28 липня 2022 року в рамках справи № 380/5389/20, за якою підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення його оригіналу, який прийнятий в платіжні системи "клієнт-банк" та "клієнт-Internet-банк", не вимагає додаткового засвідчення банком (вчинення підтверджуючого напису, підпису, скріплених відтиском печатки).
Положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, не встановлено, обов'язку завіряти печаткою банку роздруковану платіжну інструкцію.
Судом враховано, що АТ "СЕНС БАНК" є юридичною особою, що мала попередні назви ПАТ "Альфа-банк" та АТ "Альфа-банк", а також відомості про те, що електронна система АТ "СЕНС БАНК" була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства, видача копій документів із назвою "платіжне доручення" та з реквізитами, що були встановлені нормативно-правовими актами, які було скасовано, в які було внесено зміни або які втратили чинність, в електронній системі банку наразі є технічно неможливою. Також судом враховується, що всі підписи на копіях платіжних доручень АТ "УКРГАЗБАНК" здійснені працівником, який надав Комунальному підприємству "Салтівське трамвайне депо" з електронної системи банку копії платіжних доручень у березні 2025 року.
Дослідивши платіжні інструкції та платіжні доручення, надані Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" на підтвердження частини заборгованості, суд встановив, що загальна сума платіжних інструкцій та платіжних доручень, наданих КП "Салтівське трамвайне депо" на розгляд суду, складає 1 332 003,07 грн. Судом також встановлено, що платіжне доручення №6918 від 04.09.2020 на суму 925,00 грн. містить зайве слово у призначенні платежу, що не впливає на врахування даного платіжного доручення як доказу у сукупності з іншими доказами у справі. Інші подані КП "Салтівське трамвайне депо" копії платіжних доручень та платіжних інструкцій, які надані КП "Салтівське трамвайне депо" АТ "СЕНС БАНК" та АТ "УКРГАЗБАНК", роздруковані з електронних систем вищезазначених банків, відповідають вимогам законодавства та є належними та допустимими доказами у справі.
У той же час суд враховує, що у сукупності докази, подані Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" підтверджують суму заборгованості Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" перед Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" у повному обсязі.
Таким чином, оцінивши доводи Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", розпорядника майна, докази, наявні у справі, суд доходить висновку, що загальна сума зобов'язань Боржника перед Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо", що підтверджена належними та допустимими доказами, складає: 1 504 672,91 грн. (один мільйон п'ятсот чотири тисячі шістсот сімдесят дві грн. 91 коп.) + 4 844,88 грн (судовий збір)= 1 509 517,79 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, до теперішнього часу ніяких грошових коштів на погашення заборгованості, що виникла на підставі вищевказаних договорів, Комунальному підприємству "Салтівське трамвайне депо" не надходило.
Дослідивши надану розпорядником майна у запереченнях інформацію про необхідність подання ОСОБА_4 декларацій із вказанням доходу від його діяльності на посаді голови комісії з припинення КП "Харківський вагоноремонтний завод" суд доходить висновку, що дана інформація не впливає на наявність або відсутність заборгованості КП "Харківський вагоноремонтний завод" перед КП "Салтівське трамвайне депо" та стосується виключно ОСОБА_4 не встановлюючи, не змінюючи та не припиняючи будь-які права та обов'язки КП «Харківський вагоноремонтний завод» та/або КП "Салтівське трамвайне депо".
Суд також зазначає, що постанова від 11.11.2019 Московського районного суду м. Харкова у справі №643/13550/19, копія якої додавалась розпорядником майна до заперечень, не стосується вимог КП "Салтівське трамвайне депо" до КП "Харківський вагоноремонтний завод". Розпорядником майна не доведено факту щодо суміщення посади директора з посадою головного бухгалтера КП "Салтівське трамвайне депо" ОСОБА_4 . У копії постанови від 11.11.2019 Московського районного суду м. Харкова у справі №643/13550/19, на яку посилається розпорядник майна, зазначається знеособлена інформація про особу, яка притягається до відповідальності. Крім того, у вступній частині вищенаведеної постанови зазначено: "ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який працює директором КП "Салтівське трамвайне депо".
Щодо подвійного представництва КП "Харківський вагоноремонтний завод" та КП "Салтівське трамвайне депо" ОСОБА_4 суд встановив, що ОСОБА_4 у відносинах між КП "Харківський вагоноремонтний завод" та КП "Салтівське трамвайне депо" виступав виключно від імені КП "Харківський вагоноремонтний завод", що підтверджується доказами у справі. Документи від імені КП "Салтівське трамвайне депо" у відносинах з КП "Харківський вагоноремонтний завод" підписувала інша уповноважена особа, яка мала право підпису та діяла від імені КП "Салтівське трамвайне депо" (головний інженер КП "Салтівське трамвайне депо" Бадьянов В.Ю.).
Згідно із ч.3 ст. 237 ЦКУ представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1-3 ст. 240 ЦКУ представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Таким чином, суд доходить висновків, що головний інженер КП "Салтівське трамвайне депо" Бадьянов Володимир Юрійович був представником КП "Салтівське трамвайне депо" в межах ч.3 ст.237, ч.1-3 ст. 240 ЦКУ та діяв на підставі наказів КП "Салтівське трамвайне депо" № 17-15 від 17.04.2015 та №27-18 від 27.03.2018, був повідомлений про здійснення ним такого представництва, про що свідчить підпис Бадьянова В.Ю. про ознайомлення із вищезазначеними наказами.
Судом досліджено правову позицію від 10.03.2025 щодо вимог КП "Салтівське трамвайне депо", подану ОСОБА_5 , представником ініціюючого кредитора Походенка Олександра Яковича, а також позицію від 10.03.2025 кредитора ОСОБА_1 щодо вимог КП "Салтівське трамвайне депо". Суд зазначає, що вищезазначені правові позиції не спростовують наявність кредиторських вимог КП "Салтівське трамвайне депо" до КП "Харківський вагоноремонтний завод".
При розгляді вимог КП "Салтівське трамвайне депо", процесуальних документів, поданих розпорядником майна, правових позицій ініціюючого кредитора ОСОБА_2 та кредитора ОСОБА_1 , інших матеріалів справи суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 916/2586/20.
Враховуючи, що заявлені Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" грошові вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне заяву задовольнити та визнати грошові вимоги.
Керуючись статтями 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 75, 76, 77, 86, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (вх. № 31354 від 13.12.2024 р.).
Визнати грошові вимоги Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» до Комунального підприємства "Харківський вагоноремонтний завод" в розмірі 1 504 672,91 грн заборгованості та в розмірі 4 844,88 грн сплаченого судового збору.
Зобов'язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 28.04.2025.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Повний текст ухвали суду складено та підписано - 01.05.2025.
Суддя Прохоров С.А.