вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/128/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури (вул. Княгині Ольги, 36, м. Здолбунів, 35700; код ЄДРПОУ: 0291007725)
в інтересах держави в особі позивача-1 Рівненської обласної ради (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 21085816)
позивача-2 Західний офіс Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 40479801)
до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-2 Обласного спортивного ліцею в м. Костопіль Рівненської обласної ради ( вул. Д. Галицького, 7, м. Костопіль, Рівненський район Рівненська область, 35001; код ЄДРПОУ 26009837)
про визнання недійсною додаткової угоди
у судове засідання з'явились:
- від прокуратури: Рункевич Ірина Вікторівна;
- від позивача 1: не з'явився;
- від позивача 2: ОСОБА_2 ;
- від відповідача 1: не з'явився;
- від відповідача 2: не з'явився
Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.
12 лютого 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від керівника Здолбунівської окружної прокуратури до господарського суду надійшов позов в інтересах держави в особі позивача-1 Рівненської обласної ради позивача-2 Західний офіс Держаудитслужби до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача-2 Обласного спортивного ліцею в м. Костопіль Рівненської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 83 306 грн 96 коп.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура вказує, що відповідач-2 провів закупівлю товару на суму 498 600 грн за договором від 02.02.2023 укладеним із відповідачем-1. За умовами договору поставка мала бути у кількості 1 800 кг шоколаду за ціною 277 грн/кг. Однак 21.04.2023 сторони уклали додаткову угоду, якою зменшили кількість шоколаду та збільшили ціну на 31,77% (до 365 грн/кг). Прокуратура вказує, що таке підвищення суперечить умовам договору та п. 19 Постанови КМУ № 1178, оскільки відсутнє належне документальне підтвердження коливання ринкової ціни. За поставлений шоколад загальною масою 1 499,24 кг, згідно з умовами договору, відповідач-2 мав би сплатити 415 289,48 грн. Однак через неправомірне підвищення ціни договору відповідно до додаткової угоди фактично сплачено 498 596,44 грн, що призвело до переплати в розмірі 83 306,96 грн. З урахуванням викладеного прокуратура просить визнати додаткову угоду недійсною через порушення встановлених правил внесення змін до договорів про закупівлю та стягнути в порядку ст. ст. 216, 1212 ЦК України із відповідача-1 на користь Рівненської обласної ради грошові кошти в сумі 83 306 грн 96 коп.
Ухвалою від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/128/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 13.03.2025. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
06 березня 2025 року від Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. У письмових поясненнях позивач-2 наполягає на задоволенні позовних вимог та звертає увагу, що під час контрольного заходу Ліцей надав як підставу для підписання Додаткової угоди №1 від 21.04.2023 лист ФОП ОСОБА_1 з доданою довідкою Рівненської ТПП від 14.04.2023, яка містить інформацію про зростання роздрібних цін на шоколад молочний у Рівненській області з лютого по квітень 2023 року (від 250- 320 грн до 325- 479 грн, що становить 41,1% коливання). На підставі цього обґрунтовано підвищення ціни у додатковій угоді. Водночас довідка ТПП має інформаційний характер, стосується лише роздрібних цін, не гарантує купівлю товару за вказаними цінами та не підтверджує зміну оптових цін у період з 02.02.2023 до 20.04.2023 - тобто з моменту укладення основного договору до укладення додаткової угоди.
11 березня 2025 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору та про повернення судового збору у розмірі 4 844 грн 80 коп. у зв'язку із тим, що 06.03.2025 ФОП ОСОБА_1 відшкодував кошти в сумі 83 306, 96 грн. за договором №31/02 від 02.02.2023 та додатковою угодою №1 від 21.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №617 від 06.03.2025.
13 березня 2025 року від ФОП ОСОБА_1 на поштову адресу та на електронну пошту суду надійшли заяви ідентичного змісту, в яких відповідач-1 вказав, що сплатив спірні кошти в сумі 83 306 грн 96 коп. та позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 21.04.2023 визнає, а розгляд справи просить провести без його участі.
Ухвалою від 13.03.2025 відкладено підготовче засідання на 25.03.2025.
13 березня 2025 року від Здолбунівської окружної прокуратури надійшло клопотання, в якому прокуратура просить суд:
- залишити без розгляду клопотання № 54/4-270вих-25 від 07.03.2025 щодо закриття провадження у справі № 918/128/25;
- закрити провадження у справі № 918/128/25 в частині стягнення 83 306, 96 грн.;
- вирішити питання про повернення Рівненській обласній прокуратурі судового збору за подання позову у справі № 918/128/25 в розмірі 2422,4 грн, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 110 від 03.02.2025.
21 березня 2025 року від директора Обласного спортивного ліцею в м. Костопіль Рівненської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2. В даному клопотанні відповідач-2 вказав, що позовні вимоги про визнання недійсної додаткової угоди не визнає, оскільки не вбачає законодавчих підстав для її задоволення. Щодо сплати відповідачем-1 на рахунок Рівненської обласної ради 83 306, 96 грн., вважає це власним рішенням ФОП ОСОБА_1 .
Ухвалою від 25.03.2025 клопотання Здолбунівської окружної прокуратури від 10.03.2025 про закриття провадження у справі та повернення судового збору залишено без розгляду. Клопотання Здолбунівської окружної прокуратури від 13.03.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог та повернення судового збору задоволено. Закрито провадження у справі № 918/128/25 в частині позовних вимог про стягнення 83 306 грн. 96 коп. за відсутністю предмета спору та подальший розгляд справи здійснювати в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди. Постановлено повернути Рівненській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 110 від 03.02.2025. Закрито підготовче провадження у справі № 918/128/25. Призначено справу № 918/128/25 до судового розгляду по суті на 07.04.2025.
07 квітня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/128/25 не відбулося. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення наступної дати та часу проведення засідання з розгляду справи по суті.
Ухвалою від 07.04.2025 (з урахуванням ухвали від 08.04.2025 про виправлення описки) повідомлено сторін, що судове засідання з розгляду справи № 918/128/25 по суті відбудеться 24.04.2025.
24 квітня 2025 року судом встановлено, що позивач-1, відповідач-1 та відповідач-2 явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили. Відповідач-1 у судове засідання не з'явився.
Рівненська обласна рада, ФОП ОСОБА_1 та Обласний спортивний ліцей в м. Костопіль Рівненської обласної ради скористалися правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою та з огляду на наявність вищевказаних заяв позивача-1 та відповідачів-1 і -2, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без їх участі.
Присутній у судовому засіданні прокурор та представник позивача-2 просили позовні вимоги про визнання недійсною додаткової угоди від 1 від 21.04.2023 до Договору про закупівлю № 31/02 від 02.02.2023, укладеного між Обласним спортивним ліцеєм в м. Костопіль Рівненської обласної ради та ФОП ОСОБА_1 задоволити з підстав наведених у позові.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи прокуратури і позивача-2 та заперечення відповідача-2, враховуючи визнання позову відповідачем-1, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Обласним спортивним ліцеєм в м. Костопіль Рівненської обласної ради проведено закупівлю UA-2023-01-13-005485-a за предметом: «Шоколад (ДК 021:2015:15840000-8 Какао; шоколад та цукрові кондитерські вироби)».
За результатами проведення відкритих торгів з особливостями переможцем визначено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , з яким в подальшому укладено договір про закупівлю № 31/02 від 02.02.2023.
Відповідно до пункту 4.1. ціна Договору становить 498 600,00 грн., без ПДВ.
Згідно п. 12.1 Договору, термін поставки товарів - до 31.12.2023.
Згідно із специфікацією до Договору № 31/02 від 02.02.2023, яка є додатком № 1 до цього Договору, предметом Договору є шоколад молочний загальною кількістю 1 800 кг за ціною 277 грн./кг на загальну суму 498 600,00 грн (без ПДВ).
Порядок зміни умов договору вкладені у розділі 13 Договору № 31/02 від 02.02.2023 (пункти 13.1 - 13.6).
Зміна істотних умов цього Договору передбачена у випадках, викладених у п. 13.1 Договору № 31/02 від 02.02.2023. Випадки, у яких можуть змінюватися істотні умови договору про закупівлю, прописані ті ж, що й у пункті 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - Особливості № 1178).
Згідно підпункту 2 п. 13.1 Договору № 31/02 від 02.02.2023, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю можливо у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Відповідно до п. 13.4 Договору пропозиція сторони щодо внесення змін до цього Договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін до цього Договору. Обмін інформацією щодо внесення змін до цього Договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.
21 квітня 2023 року, керуючись підп. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, згідно з п. 13.1 Договору № 31/02 від 02.02.2023, Господарським та Цивільним кодексом України, - сторони прийшли до згоди щодо внесення змін до істотних умов Договору, внаслідок чого між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою змінено у бік зменшення кількість поставленої продукції за договором і збільшено вартість за одиницю товару.
Зокрема, згідно з п. 1 Додаткової угоди № 1 від 21.04.2023, сторони домовились змінити ціну за одиницю товару, шляхом внесення змін до Договору № 31/02 від 02.02.2023 (далі - Договір), з викладенням пункту 4.1 Договору в новій редакції: "Ціна Договору становить 498 596,44 грн. без ПДВ".
Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з дня її підписання і діє по 31.12.2023 включно.
Відповідно до специфікації до Додаткової угоди № 1 від 21.04.2023, яка є додатком № 1 до цієї угоди, визначено поставку шоколаду молочного у кількості 552,57 кг за ціною 277,00 грн. на загальну суму 153 061,89 грн. без ПДВ та шоколаду молочного у кількості 946,67 кг за ціною 365,00 грн. на загальну суму 345 534,55 грн. без ПДВ.
Ціна договору становить 498 596,44 гривень.
Тобто, як встановлено судом ціну за кілограм шоколаду встановлено на 31,77 % більше по відношенню до ціни вказаної у Договорі № 31/02 від 02.02.2023.
Кількість поставки товару зменшено на 300,76 кг і встановлено 1499,24 кг.
Прокуратура та позивач-2 доводять, що проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 21.04.2023 вбачається порушення вимог положень Договору № 31/02 від 02.02.2023 та п. 19 Особливостей № 1178 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткової угоди судом встановлено наступне.
Підставою для укладення додаткової угоди до Договору та підняття ціни за одиницю товару стала довідка Рівненської торгово-промислової палати від 14.04.2023 № 56.03/205, надана на запит ФОП ОСОБА_1 б/н від 14.04.2023.
З довідки вбачається, що Рівненською ТПП надано інформацію щодо роздрібних цін на продукти харчування, що склалися у торгових точках і магазинах по Рівненській області, протягом лютого-квітня 2023 року.
В листі (довідці) Рівненської торгово-промислової палати від 14.04.2023 №56.03/205 надано інформацію щодо роздрібних цін на продукти харчування, що склалися у торгових точках і магазинах по Рівненській області, а також наявна примітка, що довідка має інформаційний характер і не є гарантією того, що даний товар буде проданий або закуплений на вільному ринку по вказаній ціні.
В постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 907/788/18 зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, таке (коливання) повинно бути обґрунтованими і документально підтвердженим та відповідати запропонованим змінам (а саме, необхідно підтвердити наявність коливання ціни товару на ринку у період з дати укладення Договору до дати набрання чинності додатковими угодами до Договору). Коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку цін товару, зокрема в бік збільшення, за період з моменту укладання договору про закупівлю та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням (Постанова Верховного Суду України № 910/6790/18 від 16.02.2021).
Для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (п.8.10 постанови Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, п.42.4 постанови Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19, постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).
Окрім цього, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.
Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Постанова Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19 від 18.06.2021).
Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення, таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.
Однак, у наданих постачальником документах не відображено інформації щодо ринкових коливань ціни з моменту укладання договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару, як це передбачено пп. 2 п. 13.1 Договору № 31/02 від 02.02.2023, до дати укладання Додаткової угоди № 1 від 21.04.2023.
Таким чином, суд виснує, що лист (довідка) Рівненської торгово-промислової палати від 14.04.2023 № 56.03/205 носить інформаційний характер та документально не підтверджує коливання цін на шоколад молочний з моменту укладання Договору № 31/02 від 02.02.2023 до дати укладання Додаткової угоди № 1 від 21.04.2023.
Разом з тим, відповідно до інформації отриманої окружною прокуратурою з Головного управління статистики у Рівненській області, щодо середніх споживчих цін на окремі продовольчі товари у лютому та квітні 2023 року, за вказаний період часу відбулось підвищення ціни на шоколад з 37,28 грн до 39,20 грн, тобто лише на 5,1%.
В той же час, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 21.04.2023 ціна на шоколад в порівнянні з ціною встановленою умовами договору підвищено на 31,77 %.
Крім цього, згідно з середніми споживчими цінами на товари (послуги) по Україні та по Рівненській області у 2023 році ціна на шоколад з травня 2023 року почала знижуватися.
З урахуванням викладеного суд резюмує, що постачальником не підтверджено необхідність зміни істотних умов договору по закупівлі шляхом підвищення ціни за товар.
Тобто, ФОП ОСОБА_1 не надано належне обґрунтування коливання (збільшення) ціни такого товару, що зумовило б необхідність збільшення ціни за товар (шоколад молочний) на 31,77 %
При цьому як вбачається із матеріалів справи, відповідач-1 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 визнав позов в повному обсязі у заяві від 12.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.
Відповідно до вимог ст. ст. 632, 638 ЦК України, «ціна» є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, постачальник гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Згідно з ч. 5 ст. 13 ЦК України не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Тож, рішення переможця про підписання договору є його добровільне волевиявлення, про те, що він згідний на умови договору, в тому числі ціну за одиницю товару на день підписання договору.
Отже, укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни за відсутності для цього підстав, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання цього договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.
Вказана позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21, 16.02.2023 у справі № 903/366/22, 13.04.2023 у справі №908/653/22.
В даному випадку, Постачальник не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку, зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.
Збільшення ціни на шоколад молочний внаслідок підписання 21.04.2023 Додаткової угоди №1 до Договору №31/02 від 02.02.2023 відбулося без належного документального обґрунтування факту коливання ціни на шоколад молочний у сторону її збільшення на ринку, а тому, внесення змін до істотних умов Договору №31/02 від 02.02.2023, укладеного за результатами закупівлі, є порушенням частини першої статті 203, частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178, підпункту 2 пункту 13.1 Договору №31/02 від 02.02.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
З огляду на викладене, оскаржувана додаткова угода № 1 від 21.04.2023 підписана без належного обґрунтування зміни коливання ціни такого товару на ринку, не відповідає вимогам підпункту 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України суд визнає означену додаткову угоду недійсною.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відтак оскільки оспорювана додаткова угода визнається судом недійсною, то розрахунок за поставлений шоколад повинен здійснюватися за ціною, вказаною в основному Договорі №31/02 від 02.02.2023, а саме 277,00 грн./кг без ПДВ.
Згідно з наданих Обласним спортивним ліцеєм в м. Костопіль Рівненської обласної ради видаткових накладних, ФОП ОСОБА_1 за Договором № 31/02 від 02.02.2023 поставлено 1 499,24 кг шоколаду молочного на загальну суму 498 596 грн 44 коп.
Зокрема, відповідно до:
- накладної № 61 від 20.02.2023, поставлено товару в кількості 230,60 кг за ціною 277, 00 грн на загальну суму 63 876,20 грн, сплачено відповідно до платіжного доручення № 114 від 22.02.2023;
- накладної № 115 від 22.03.2023, поставлено товару в кількості 160,78 кг за ціною 277, 00 грн на загальну суму 44 536,06 грн, сплачено відповідно до платіжного доручення № 281 від 23.03.2023;
- накладної № 132 від 06.04.2023, поставлено товару в кількості 161,19 кг за ціною 277, 00 грн на загальну суму 44 649,63 грн, сплачено відповідно до платіжного доручення № 353 від 10.04.2023;
- накладної № 166 від 24.04.2023, поставлено товару в кількості 181,44 кг за ціною 365,00 грн на загальну суму 66 225,60 грн, сплачено відповідно до платіжного доручення від 25.04.2023;
- накладної № 299 від 07.09.2023, поставлено товару в кількості 120,96 кг за ціною 365, 00 грн на загальну суму 44 150,40 грн., сплачено відповідно до платіжного доручення № 871 від 12.09.2023;
- накладної № 313 від 15.09.2023, поставлено товару в кількості 189,00 кг за ціною 365,00 грн на загальну суму 68 985,00 грн., сплачено відповідно до платіжного доручення № 929 від 19.09.2023;
- накладної № 351 від 04.10.2023, поставлено товару в кількості 187,92 кг за ціною 365,00 грн на загальну суму 68 590,80 грн., сплачено відповідно до платіжного доручення № 1040 від 10.10.2023;
- накладної № 383 від 17.10.2023, поставлено товару в кількості 167,40 кг за ціною 365,00 грн на загальну суму 61 101,00 грн., сплачено відповідно до платіжного доручення № 1128 від 19.10.2023;
- накладної № 419 від 10.11.2023, поставлено товару в кількості 99,95 кг за ціною 365,00 грн на загальну суму 36 481,75 грн., сплачено відповідно до платіжного доручення № 1307 від 14.11.2023.
Однак, здійснюючи розрахунок за поставлений шоколад молочний загальною масою 1 499,24 кг, за ціною, визначеною у первинному Договорі, Обласний спортивний ліцей в м. Костопіль Рівненської обласної ради повинен був сплатити кошти у розмірі 415 289 грн 48 коп. (1 499,24 кг*277,00 грн/кг).
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на Товар шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 83 306 грн 96 коп. (498 596 грн 44 коп. - 415 289 грн 48 коп.). Внаслідок завищення згідно з укладеною Додатковою угодою ціни на 946,67 кг поставленого для Ліцею у квітні, вересні, жовтні, листопаді 2023 року шоколаду молочного його вартість завищено на суму 83 306,96 грн.
Частиною 2 ст. 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав, кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Прокуратурою до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію № 617 від 06.03.2025 на загальну суму 83 306 грн 96 коп., котра свідчить про те, що відповідач-1 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі грошові кошти, котрі були предметом спору у справі № 918/128/25 на користь Рівненської обласної ради в дохід державного бюджету.
Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що відповідач-1 позов визнав повністю, визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та відповідно визнання недійсною Додаткову угоду № 1 від 21.04.2023 до Договору про закупівлю № 31/02 від 02.02.2023, укладеного між Обласним спортивним ліцеєм в м. Костопіль Рівненської обласної ради та ФОП ОСОБА_1 .
Заперечення відповідача-2 проти задоволення позовних вимог та його позиція щодо правомірності укладення Додаткової угоди №1 від 21.04.2023 судом відхиляються, оскільки вони зводяться до декларативної позиції про наявність підстав для зміни ціни, без наведення належних та допустимих доказів коливання цін на шоколад у період з моменту укладення основного договору (02.02.2023) до дати підписання додаткової угоди (21.04.2023). Твердження відповідача-2 не спростовують встановлених судом обставин щодо відсутності належного обґрунтування зміни ціни та не впливають на правову кваліфікацію спірної додаткової угоди як такої, що не відповідає вимогам законодавства.
Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.
Суд виснує про наявність підстав для звернення прокурора із даним позовом до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у Законі України "Про прокуратуру".
За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
У п.п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення. Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12- 72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваної додаткової угоди, на підставі якої ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Факт незвернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
У даному випадку, проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткової угоди до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/989/18).
Окрім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з позовною заявою у даній справі має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
Укладенням додаткової угоди до Договору постачання порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням її умов Обласним спортивним ліцеєм в м. Костопіль Рівненської обласної ради фактично отримано менший обсяг продукції у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.
Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням оспорюваної додаткової угоди всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.
Укладення оспорюваної додаткової угоди до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об'єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.
Звернення прокурора з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури. Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваженнями для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 «б».
Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі №804/2244/18, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 26.02.2019 у справі №905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.
Таким чином, позовна заява подається прокурором в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, оскільки Обласний спортивний ліцей в м. Костопіль Рівненської обласної ради є бюджетною установою та фінансується з обласного бюджету.
Крім того, суб'єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах є Західний офіс Держаудитслужби в Рівненській області, який є співпозивачем у справі з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів. Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п. п. 8, 11, 15 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.
Згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підп. 2, 3, абз. 3 п. п. 9 п. 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Підпунктом 20 п. 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Згідно п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Викладене свідчить, що Держаудитслужба та її територіальні підрозділи наділені достатніми повноваженнями, щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 суд Касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши що Держаудитслужба (у справі що переглядалася позивачем виступав Східний офіс Держаудитслужби) є компетентним органом, уповноваженим державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів бюджету.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 по справі № 912/9/20 вказав, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави.
Про те, що органи Державної аудиторської служби України є належними позивачами в правовідносинах у сфері публічних закупівель неодноразово засвідчив Верховний Суд, (постанови Суду у справах № 911/1497/18, №912/2887/18, № 925/1276/19, № 924/1256/17, № 906/296/18, № 912/894/18, №909/569/18, № 911/1497/18, № 912/895/18, № 909/545/18, № 912/2887/18, №924/316/18, № 904/5598/18, № 911/1534/19, № 905/121/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію з приводу того, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20).
Враховуючи викладене, Рівненська обласна рада та Західний офіс Держаудитслужби є органами державної влади, уповноваженими на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Здолбунівською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Рівненської обласної ради відповідний лист № 54/4-1639вих-24 від 09.10.2024, а також на адресу Західного офісу Держаудитслужби №54/4-1637вих-24 від 09.10.2024, про вжиття заходів, в тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсною додаткову угоду до Договору та стягнення безпідставно сплачених коштів при підписанні додаткової угоди до Договору постачання шоколаду молочного.
З відповідей вбачається, що заходи щодо усунення порушень, шляхом пред'явлення позовної заяви до суду про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення безпідставно сплачених коштів не вживались.
При наданні оцінки належності виконання покладених на Рівненську обласну раду функцій щодо захисту інтересів держави (територіальної громади) у відповідній сфері, суд враховує релевантну правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення цього питання, викладену у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18.
Так, за змістом п. 6.43 приведеного судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити порушені інтереси, свідчить, що такий орган неналежно виконує свої повноваження.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Враховуючи обставини обізнаності позивачів про наявні порушення вимог п.п. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Отже, відповідно до ст. 53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», дані обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Рівненської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби шляхом звернення до суду з даним позовом.
З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з 1 немайновою вимогою та 1 майновою вимогою про стягнення коштів у сумі 83 306 грн 96 коп.
Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з немайновими вимогами судовий збір становить 3 028 грн 00 коп, а з майновими вимогами у розмірі 83 306 грн 96 коп. - судовий збір також становить 3 028 грн 00 коп.
Законом 2147 до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підп. «б» підпункту 1 п. 17 § 1 розділу 4).
Особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи через підсистему «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, Провадження № 12-26гс22).
За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", відповідно Рівненська обласна прокуратура правомірно сплатила судовий збір у розмірі 4 844 грн 80 коп. (згідно з платіжною інструкцією № 110 від 03.02.2025), так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору від 6 026 грн 00 коп.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення 83 306 грн 96 коп. на підставі письмового клопотання прокуратури від 13.03.2025 суд в ухвалі від 26.03.2025 дійшов висновку про повернення Рівненській обласній прокуратурі 2 422 грн 40 коп. судового збору котрий сплачений згідно з платіжною інструкцією № 110 від 03.02.2025.
Після закриття провадження у справі в частині згідно з вказаною ухвалою сума судового збору за позовні вимоги про визнання недійсною Додаткову угоду № 1 від 21.04.2023 до Договору про закупівлю № 31/02 від 02.02.2023, - складає 2 422 грн 40 коп.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 9 ст. 129 ГПУ України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп, сплачені Рівненською обласною прокуратурою покладаються на відповідача-1 у справі, - як особи внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено додаткову угоду № 1 від 21.04.2023 за Договором про закупівлю від 02.02.2023, яка була предметом спору у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позов відповідачем-1 визнано, суд дійшов висновку про необхідність повернення ухвалою суду Рівненській обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто в розмірі 1 211 грн 20 коп. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, решта 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (в розмірі 1 211 грн 20 коп. покладається на відповідача-1.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 185, 191, 192, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1 Рівненської обласної ради позивача-2 Західний офіс Держаудитслужби до відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача-2 Обласного спортивного ліцею в м. Костопіль Рівненської обласної ради про визнання недійсною додаткової угоди - задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 21.04.2023 до Договору про закупівлю № 31/02 від 02.02.2023, укладеного між Обласним спортивним ліцеєм в м. Костопіль Рівненської обласної ради (вул. Д. Галицького, 7, м. Костопіль, Рівненський район Рівненська область, 35001; код ЄДРПОУ 26009837) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати на сплату судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути ухвалою суду Рівненській обласній прокуратурі (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 110 від 03.02.2025. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "01" травня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич