79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.04.2025 Справа № 914/364/25
за позовом: першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі
позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Акіта Україна», м. Львів
про: стягнення безпідставно збережених коштів
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Представники:
Від прокуратури: Панькевич Роман Васильович - прокурор;
Від позивача: Полійчук Софія Русланівна - представник;
Від відповідача: не з'явився
На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Акіта Україна», м. Львів про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 6 934 542,34грн., які складаються з: 5 971 582,45грн. - пайова участь, 762 216,55грн. - інфляційні втрати, 200 743,34грн. - 3% річних.
Також прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Акіта Україна» на користь Львівської обласної прокуратури судових збір у розмірі 83 214,51грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.03.2025 року на 10:45год.
У судовому засіданні 14.03.2025 року судом озвучено присутньому прокурору, що 10.03.2025 року від представника позивача надійшло клопотання за вх.№6075/25 про відкладення розгляду справи, у з»язку з тим, що уповноважений представник по даній справі перебуває у відпустці та озвучено, що від відповідача у справі жодних заяв, клопотань процесуального характеру не надходило, 11.03.2025 року від відповідача повернувся до суду конверт із зазначенням причини повернення на довідці Укрпошти “за закінченням терміну зберігання, відтак для надання можливості учасникам справи висловити свою позицію по справі та забезпечити явку, суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 03.04.2025 року о 13:30год.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.04.2025 р. о 11:50 год.
В судове засідання 24.04.2025 року прокурор явку забезпечив, який підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 24.04.2025 року позивач - Департамент економічного розвитку Львівської міської ради явку представника забезпечив, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.
В судове засідання 24.04.2025 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 07.04.2025 року. 11.03.2025 року та 25.04.2025 року до суду від відповідача повернулися конверти із зазначенням причини повернення на довідках Укрпошти: «за закінченням терміну зберігання». Одночасно суд зазначає, що відповідачу надсилалась поштова кореспонденція на адресу, визначену у відповіді №1122974 від 17.03.2025 року, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: 79018, м. Львів, вул. Залізнична, будинок 32, квартира 4.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвали суду надіслані учасникам справи до наявних електронних кабінетів, та надсиланням на офіційні адреси, відтак вони належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідками до доставку електронних листів та розсилкою про надіслання, які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Суд ухвалив у судовому засіданні вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи прокуратури.
Галицькою окружною прокуратурою міста Львова проведено вивчення законності в сфері дотримання вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, за результатами якого встановлено підстави для представництва інтересів держави щодо стягнення з ТзОВ «Акіта Україна» (далі - Замовник) безпідставно збережених коштів пайової участі при будівництві багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 .
У позовній заяві прокурор зазначає, що відповідно до наявних дозволів на виконання будівельних робіт, сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, актів готовності об'єктів до експлуатації, дані об'єкти (об'єкт-1 та Об'єкт-2) збудовано на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:002:0089 на АДРЕСА_1 . Замовником цього будівництва є ТзОВ «Акіта Україна».
Однак, всупереч вимогам законодавства Замовником - ТзОВ «Акіта Україна», станом на 21.01.2025 року, не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом згаданих об'єктів (Об'єкт-1 та Об'єкт-2).
Прокурор стверджує, що несплачена Ввідповідачем, станом на 21.01.2025 рік, пайова участь щодо будівництва Об'єкту-1 становить 1 721 790,54 грн. та щодо будівництва Об'єкту-2 становить 4 249 791,91 грн. Відтак, прокурор зазначає, що загальна сума безпідставно збережених коштів за пайову участь становить 5 971 582,45грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також прокурором нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних: по Об'єкту-1 - 219 770,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік, а також 57 880,47 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025; по Об'єкту-2 - 542 446,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік, а також 142 862,87 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік.
Також прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Акіта Україна» на користь Львівської обласної прокуратури судових збір у розмірі 83 214,51грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Аргументи позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення щодо поданої прокурором позовної заяви та просить позов задоволити в повному обсязі.
Аргументи відповідача.
Відзиву відповідачем не подано, станом на час розгляду справи жодних процесуальних документів від відповідача не надходило. Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи.
Рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.06.2019 року №551 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Акіта Україна» багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 » затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва - будівництво ТзОВ «Акіта Україна» багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на
АДРЕСА_1 зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112200361975 від 05.02.2020 року (який додано до позовної заяви) на об'єкті будівництва - будівництво багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 (1-ша черга будівництва) замовнику ТзОВ «Акіта Україна» (Об'єкт-1).
Об'єкт-1 прийнято в експлуатацію згідно із сертифікатом про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації №ЛВ122231201101 від 08.12.2023 року (який додано до позовної заяви), виданим на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 01.12.2023 року (який додано до позовної заяви), відповідно до якого загальна площа квартир в Об'єкті-1 становить 4 085,30 кв.м.
Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112200370330 від 06.02.2020 року (який додано до позовної заяви) на об'єкті будівництва - будівництво багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 (2-га черга будівництва) замовнику ТзОВ «Акіта Україна» (Об'єкт-2).
Об'єкт-2 прийнято в експлуатацію згідно із сертифікатом про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації №ЛВ122231129708 від 08.12.2023 року (який додано до позовної заяви), виданим на підставі Акту готовності об'єкта до експлуатації від 29.11.2023 року (який додано до позовної заяви), відповідно до якого загальна площа квартир в Об'єкті-2 становить 10 083,50 кв.м.
Відповідно до вищезазначених дозволів на виконання будівельних робіт, сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, актів готовності об'єктів до експлуатації, дані об'єкти збудовано на земельній ділянці кадастровий номер 4610137500:05:002:0089 на АДРЕСА_1 . Замовником цього будівництва є ТзОВ «Акіта Україна».
Підпунктом 3 пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019, який набрав чинності 17.10.2019 (далі - Закон №132-IX), виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою до 01.01.2020 було передбачено зобов'язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до місцевого бюджету коштів до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.
Також, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX установив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайову участь).
Таким чином, законодавець передбачив порядок пайової участі замовників будівництва, який впроваджено з 01.01.2020 для: об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
За приписами пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Обов'язок замовників будівництва щодо звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва визначено п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, відповідно до якого замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Тобто, обов'язок замовників будівництва щодо звернення до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Згідно судової практики, а саме позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.02.2024 у справі №910/20216/21 - момент виникнення зобов'язання щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі (до прийняття об'єкту в експлуатацію).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX).
Статтею 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Будівництво Об'єкту-1 здійснювалось з лютого 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112200361975 від 05.02.2020) по грудень 2023 року (сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації №ЛВ122231201101 від 08.12.2023).
Будівництво Об'єкту-2 здійснювалось з лютого 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112200370330 від 06.02.2020) по грудень 2023 року (сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації №ЛВ122231129708 від 08.12.2023).
Однак, всупереч вимогам законодавства Замовником - ТзОВ «Акіта Україна», станом на 21.01.2025 року, не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом згаданих об'єктів (Об'єкт-1 та Об'єкт-2).
Згідно із Актом готовності об'єкта до експлуатації від 01.12.2023 року загальна площа квартир в Об'єкті-1 становить 4 085,30 кв.м.
Згідно із Актом готовності об'єкта до експлуатації від 29.11.2023 року загальна площа квартир в Об'єкті-2 становить 10 083,50 кв.м.
Розраховані станом на 01.10.2023 року показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що підлягають застосуванню на час введення згаданих черг будівництва в експлуатацію, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2023 № 1010 на виконання вищезазначеного пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, визначають, що вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Львівської області становить 21 073 грн.
Таким чином, прокурор стверджує, що несплачена Замовником (відповідачем), станом на 21.01.2025 рік, пайова участь щодо будівництва Об'єкту-1 становить 1 721 790,54 грн. (4 085,30 (загальна площа квартир) х 21 073 (опосередкована вартість спорудження житла) х 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта) = 1 721 790,54грн.).
Також прокурор стверджує, що несплачена Замовником (відповідачем), станом на 21.01.2025 рік, пайова участь щодо будівництва Об'єкту-2 становить 4 249 791,91 грн. (10 083,50 (загальна площа квартир) х 21 073 (опосередкована вартість спорудження житла) х 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта) = 4 249 791,91грн.).
Відтак, прокурор зазначає, що загальна сума безпідставно збережених коштів за пайову участь становить 5 971 582,45грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Також прокурором нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних: по Об'єкту-1 - 219 770,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік, а також 57 880,47 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025; по Об'єкту-2 - 542 446,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік, а також 142 862,87 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік.
Щодо підставності звернення керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до суду та щодо порушення інтересів держави в даному випадку, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 закону України “Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Порушення інтересів держави полягає у тому, що Відповідач за оренду земельної ділянки з кадастровим номером №4625582900:11:000:0088 площею 1,0000 га, на підставі Договору оренди землі (ділянка №8-з) від 01.04.2014 року, не сплачував на користь Позивача за період з 2022 року по 2024 рік орендної плати, внаслідок чого, уподовж даного періоду такої несплати, у Відповідача утворилася заборгованість за цим договором, а саме систематично (більше 3-х місяців) не сплачує передбаченої Договором орендної плати за оренду землі.
Галицькою окружною прокуратурою міста Львова проведено вивчення законності в сфері дотримання вимог законодавства щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, за результатами якого встановлено підстави для представництва інтересів держави щодо стягнення з ТзОВ «Акіта Україна» (далі - Замовник) безпідставно збережених коштів пайової участі при будівництві багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 .
Так, на запит окружної прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 16.01.2025 №14.50/97-494ВИХ-25 (додаток № 1 до позову) у Львівську міську раду про надання інформації та матеріалів щодо вказаного будівництва, стану сплати пайової участі та звернення Львівської міської ради чи її виконавчих органів до суду щодо її стягнення, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради листом від 21.01.2025 №2301-вих-8625 (додаток № 2 до позову) повідомив, що Замовником порушено обов'язок зі сплати пайової участі у зв'язку з розпочатим у 2020 році будівництвом багатофункційного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, житловими одиницями у верхніх поверхах, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою на АДРЕСА_1 .
При цьому, Департамент економічного розвитку Львівської міської ради у вказаному листі від 21.01.2025 №2301-вих-8625 звернувся до окружної прокуратури з проханням здійснити представництво інтересів Львівської міської ради в суді щодо стягнення згаданої пайової участі на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, у зв'язку з бездіяльністю компетентного органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави в даній сфері, прокурором подано даний позов. У вищевказаному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - територіальної громади) й замовника будівництва, та стягненні коштів за договором про пайову участь до бюджету, оскільки уповноваженим органом самостійно не здійснюється захист інтересів територіальної громади.
Норми права та мотиви суду.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проєктної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала:
1. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
2. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
3. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
5. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
9. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
З 01.01.2020 набули чинності пункти 10-13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 (далі також - Закон № 132-IX), якими виключено частину 5 статті 30 та статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", остання з яких регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до приписів розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX вбачається, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Абзацом 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Разом з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено (абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX), що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку, зокрема:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Відповідно до підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.09.2021 року № 806 (відповідно до ухвал міської ради від 04.02.2021 № 32 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» та від 08.07.2021 № 1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради») затверджено Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради (додаток № 15 до позову), відповідно до п.п. 1.4, 5.1.9 якого Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства України та установах банків державного сектору, штампи і бланки, право набувати майнових і немайнових прав та обов'язків, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє/не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача/відповідача у судах від свого імені, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до ухвал Львівської міської ради від 14.07.2016 №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» (відмінена ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081) департамент економічного розвитку на підставі звернень замовників проводив розрахунки розміру пайового внеску на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста та укладав договори про пайову участь у розвиток інфраструктури м. Львова; від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами ЛМР» до повноважень департаменту економічного розвитку входить відтермінування (розтермінування) сплати пайового внеску та проведення перерахунку згідно з діючими договорами про пайову участь за зверненням замовника/забудовника до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію (додатки №№ 12, 13 до позову).
Водночас, ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» (додаток № 14 до позову), а саме п. 2 (пп. 2.1, 2.2, 2.2.2) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова. Розмір пайової участі для житлових будинків становить - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Згідно з п. 2.3.1 цієї ухвали, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками. Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (п. 2.4 ухвали). Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п.п. 2.6-2.8).
При прийнятті вищевказаної ухвали від 26.12.2019 №6098 міська рада керувалася Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 року, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», вищезазначеною ухвалою міської ради від 14.07.2016 року № 777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради».
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).
Суд наголошує, що обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
Суд зазначає, що передбачений розділом ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, висновками Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23, від 20.08.2024 у справі №910/7707/19.
Судом по матеріалам справи встановлено, що будівництво згідно із Актом готовності об'єкта до експлуатації від 01.12.2023 року по Об'єкту-1 та Актом готовності об'єкта до експлуатації від 29.11.2023 року по Об'єкту-2, введено в експлуатацію відповідно у 2023 році, відтак застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, яким визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звернувся до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вищезазначених об'єктів будівництва протягом 10 робочих днів після 05.02.2020 та 06.02.2020 року і до введення в експлуатацію Об'єкту-1 від 01.12.2023 року та Об'єкту-2 від 29.11.2023 року та не перерахував кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста Львова у зв'язку з будівництвом вищезазначених об'єктів, чим порушив обов'язок, встановлений пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 року у справі №916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
У постанові від 23.05.2024 року у справі № 915/149/23 Верховний Суд зробив висновок, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX обов'язку, щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Відносини, щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 року справі № 910/6226/23, з урахуванням яких Верховний Суд виснував, що "пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються" (пункт 8.51); "слід … здійснити перевірку розрахунку позивача з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні станом на момент введення спірних об'єктів будівництва до експлуатації" (пункт 8.55).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановлено розмір та порядок перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, зокрема, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Позивачем здійснено розрахунки суми пайової участі (наведені у поданому розрахунку) станом на момент введення відповідного об'єкту будівництва в експлуатацію наступним чином.
Згідно із Актом готовності об'єкта до експлуатації від 01.12.2023 року загальна площа квартир в Об'єкті-1 становить 4 085,30 кв.м.
Згідно із Актом готовності об'єкта до експлуатації від 29.11.2023 року загальна площа квартир в Об'єкті-2 становить 10 083,50 кв.м.
Розраховані станом на 01.10.2023 року показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що підлягають застосуванню на час введення згаданих черг будівництва в експлуатацію, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.11.2023 № 1010 на виконання вищезазначеного пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, визначають, що вартість 1 кв. м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Львівської області становить 21 073 грн.
Таким чином, несплачена Замовником (відповідачем), станом на 21.01.2025 рік, пайова участь щодо будівництва Об'єкту-1 становить 1 721 790,54 грн. (4 085,30 (загальна площа квартир) х 21 073 (опосередкована вартість спорудження житла) х 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта) = 1 721 790,54грн.).
Також несплачена Замовником (відповідачем), станом на 21.01.2025 рік, пайова участь щодо будівництва Об'єкту-2 становить 4 249 791,91 грн. (10 083,50 (загальна площа квартир) х 21 073 (опосередкована вартість спорудження житла) х 0,02 (2 відсотки вартості будівництва об'єкта) = 4 249 791,91грн.).
Відповідачем не надано контррозрахунків сум пайової участі по спірним об'єктам будівництва.
Здійснивши перевірку наведених позивачем у позовній заяві розрахунків пайової участі по спірним об'єктам, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правомірними та арифметично вірними.
Таким чином, встановивши порушення відповідачем обов'язку, передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX, щодо перерахування коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Львова, суд доходить висновку про правомірність звернення позивача з даним позовом до відповідача як замовника будівництва спірних об'єктів про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України, а отже позовні вимоги першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Акіта Україна», м. Львів про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 5 971 582,45грн. (1 721 790,54грн.грн. + 4 249 791,91грн.) є такими, що належним чином обґрунтовані та доведені.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17). Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно судової практики, а саме позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.02.2024 у справі №910/20216/21 - момент виникнення зобов'язання щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов'язку щодо сплати пайової участі (до прийняття об'єкту в експлуатацію).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX).
Статтею 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов'язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Будівництво Об'єкту-1 здійснювалось з лютого 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112200361975 від 05.02.2020) по грудень 2023 року (сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації №ЛВ122231201101 від 08.12.2023).
Будівництво Об'єкту-2 здійснювалось з лютого 2020 року (дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ112200370330 від 06.02.2020) по грудень 2023 року (сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації №ЛВ122231129708 від 08.12.2023).
У зв'язку з цим, нараховано інфляційні втрати та 3 % річних щодо будівництва двох об'єктів:
- Об'єкту-1 - 219 770,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік, а також 57 880,47 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік;
- Об'єкту-2 - 542 446,12 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік, а також 142 862,87 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 09.12.2023 по 21.01.2025 рік.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних втрат за вказаний період та 3 % річних за вказаний період, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні періоди та зазначено правильні суми боргу від яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат та 3% річних, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 762 216,55 грн. ( 219 770,43 грн. + 542 446,12 грн.) - інфляційних втрат та 200 743,34 грн. (57 880,47 грн. + 142 862,87 грн.) - 3 % річних.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає безпідставно збережені кошти в сумі 6 934 542,34грн., які складаються з: 5 971 582,45грн. - пайова участь, 762 216,55грн. - інфляційні втрати та 200 743,34грн. - 3% річних.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Львівською обласною прокуратурою при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 83 214,51грн., що підтверджується платіжною інструкцією №203 від 06 лютого 2025 року, який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури підлягає судовий збір в сумі 83 214,51 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 241 ГПК України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна» (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 32/4, код ЄДРПОУ 41314779) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради ( 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859, отримувач - ГУК у Львівській області/м.Львів, код отримувача - 38008294, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку - UA668999980314131921000013933, код класифікації доходів бюджету - 24170000) безпідставно збережені кошти в сумі 6 934 542,34 грн., з яких: 5 971 582,45 грн. - кошти пайової участі, 762 216,55 грн. - інфляційних втрат, 200 743,34 грн. - 3 % річних.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акіта Україна» (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 32/4, код ЄДРПОУ 41314779) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, проспект Шевченка, 17-19, розрахунковий рахунок рр UА138201720343140001000000774 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач - Львівська обласна прокуратура, код ЗКПОУ 02910031) 83 214,51 грн. судового збору.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст складено та підписано 01.05.2025 року.
Суддя Коссак С.М.