вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3363/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки 27/2, код: 02909996) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки 1, код: 00022533)
до
Поліської селищної ради (07053, Київська обл., Поліський р-н, смт Красятичі, вул. Воздвиженська, буд. 81, код: 04361723)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (07201, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Іванків, вул. Поліська, буд. 107А, код: 43595021)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (07201, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вулиця Івана Проскури, будинок 2, код: 24219849)
про визнання недійсним рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Лук'янчук А.В.;
від позивача: Новицька А.О.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Лукашевич С.М.;
від третьої особи: не з'явився;
1. Зміст позовних вимог та заперечень.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури (надалі - прокурор/прокуратура) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі - КОДА) до Поліської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (надалі - ТОВ «Світанок Полісся») із наступними позовними вимогами:
1) усунути перешкоду власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 50,6701 га з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 № 845-53-VII недійсним;
2) усунути перешкоди власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер 53209286 від 20.07.2020 про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 із припиненням речових прав щодо неї.
3) усунути перешкоди власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.07.2020 між Радинською сільською радою та ТОВ «Світанок Полісся».
4) усунути перешкоди власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 у Державному земельному кадастрі.
Узагальнені доводи прокурора.
В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, належить державі на праві державної власності, а тому Радинська сільська рада (правонаступником якої стала Поліська селищна рада) не мала повноважень на здійснення реєстрації права комунальної власності на неї та розпорядження зазначеною земельною ділянкою на користь ТОВ «Світанок Полісся».
Відповідно до листа ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 30.05.2024 №210 земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 частково накладається на землі, які знаходяться в постійному користуванні підприємства, що також підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.05.2024 № 03-607 у відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року.
В силу ст. 122 Земельного кодексу України належним розпорядником спірної землі є виключно Київська обласна державна адміністрація, а тому рішення сільської ради «Про надання в оренду земельної ділянки» є незаконним і прийнято в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 16-18 Лісового кодексу України оскільки прийнято не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача, а тому укладений на його підставі договір оренди землі підлягає визнанню недійсними, а спірна земельна ділянка поверненню у розпорядження і користування за цільовим призначенням власнику з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди.
Рішення державного реєстратора від 20.07.2020 про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем прийнято за відсутності акту-приймання-передачі спірної земельної ділянки, а також за відсутності рішення правонабувача майна про надання згоди на передачу об'єкта нерухомого майна та за відсутності рішення відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Реорганізація КСП «Світанок» шляхом перетворення у СТОВ «Світанок», а в подальшому у ТОВ «Світанок Полісся» не відбулося, оскільки 15.04.2020 мала місце реєстрація нової юридичної особи - ТОВ «Світанок Полісся», а тому земельна ділянка могла бути передана в оренду ТОВ «Світанок Полісся» лише за результатами земельних торгів.
Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушеного права - негаторний позов, прокурор посилався на те, що зайняття земельних ділянок шляхом часткового накладання треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цим майном, а тому ефективним способом захисту порушеного права, для даного випадку, слід вважати подання позову про усунення перешкод у користуванні майном, у складі якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Узагальнені заперечення відповідачів.
Посилаючись на часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду, що перебувають у користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс», про що зазначено у його листі від 30.05.2024 № 210 прокурором: не надано належних та допустимих доказів підтвердження права постійного користування спірною земельною ділянкою та щодо частини якої ДП «СЛП «Київоблагроліс» начебто наділене правом постійного користування, тобто у позовній заяві прокурором не доведено, яким чином спірна земельна ділянка була передана у державну власність, на підставі яких документів було надане право користування нею ДП «СЛП «Київоблагроліс».
Прокурор, стверджуючи про лише часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду не конкретизує, яка ж саме частина земельної ділянки є предметом позову, тобто позовні вимоги є не конкретизованими та необґрунтованими, а також такими, що не ґрунтуються на вимогах закону в частині, що стосується позовних вимог щодо всієї площі земельної ділянки.
Посилання прокурора на положення п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в частині посилання у якості підтвердження факту постійного користування земельною ділянкою ДП «СЛП «Київоблагроліс» на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є безпідставним оскільки зазначені положення закону допускають таке посилання лише щодо земельних ділянок, які надані ДП «СЛП «Київоблагроліс» у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, проте доказів передання спірної земельної ділянки у таке постійне користування прокурором не надано, він не може в підтвердження перебування землі у постійному користуванні цієї особи посилатися на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
ТОВ «Світанок Полісся» було створене рішенням загальних зборів СТОВ «Світанок», як правонаступник СТОВ «Світанок» у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом ліквідації на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013. В свою чергу СТОВ «Світанок» створено в процесі реорганізації з правонаступництвом КСП «Світанок», що підтверджується відповідними документами, а тому доводи прокурора стосовно відсутності правонаступництва є безпідставними, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Поліська селищна рада також посилається на недоведеність прокурором факту неправомірності та безпідставності проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою Радинської сільської ради та розпорядження нею на користь ТОВ «Світанок Полісся» у спосіб укладання договору оренди щодо земельної ділянки, яка належить до земель комунальної власності, що свідчить про відсутність у КОДА права розпоряджатись вказаною земельною ділянкою згідно вимог ст. 122 Земельного кодексу України.
До того ж, звернення прокурора до суду із вимогами про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є неналежним способом захисту. Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.02.2022 у справі № 911/404/21, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2023 вже було відмовлено у задоволенні позову прокурора у подібних правовідносинах (справа стосувалася іншої земельної ділянки), поданого в інтересах держави в особі КОДА до Поліської селищної ради та ТОВ «Світанок Полісся» з мотивів недоведеності прокурором факту неправомірності та безпідставності проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою Радинської сільської ради та розпорядження нею на користь ТОВ «Світанок Полісся» шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. У цій справі суди дійшли висновку про відсутність у КОДА права розпоряджатись спірною земельною ділянкою відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України, встановивши, що спірна земельна ділянка до державної власності не відноситься і права держави в особі КОДА не порушені.
2. Рух справи.
Ухвалою суду від 19.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3363/24. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке судом неодноразово відкладалося, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (надалі ДП СЛП «Київобагроліс»).
Засобами підсистеми «Електронний суд» 23.12.2024 відповідачем - Поліською селищною радою сформовано відзив на позовну заяву.
Від відповідача ТОВ «Світанок Полісся» відзив на позовну заяву надійшов на адресу суду 30.12.2024.
Засобами підсистеми «Електронний суд» 14.01.2025 прокурором було сформовано відповідь на відзив, 03.02.2025 представником ТОВ «Світанок Полісся» сформовано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 12.02.2025 підготовче провадження у справі було закрито, а справу було призначено до розгляду по суті на 19.03.2025.
В судовому засіданні 19.03.2025 прокурор та представник КОДА підтримали позовні вимоги, представник ТОВ «Світанок Полісся» проти задоволення позову заперечував та по завершенні судом було проголошено скорочене судове рішення.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 КСП «Світанок» надано право постійного користування 1265,6 га землі в межах Радинської сільської ради Поліського району.
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000 КСП «Світанок» надано право постійного користування 561,6 га землі в межах Орджонікідзевської (Романівської) сільської ради Поліського району.
На підставі рішення Радинської сільської ради Поліського району Київської області від 15.07.2020 № 845-53-VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у ТОВ «Світанок Полісся» затверджено технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 площею 50,6701 га на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту.
15.07.2020 Радинською сільською радою та ТОВ «Світанок Полісся» укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011, площею 50,6701 га строком на 49 років.
20.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О. С. від 20.07.2020 за індексним номером 53209286 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Радинською сільською радою Поліського району права власності на земельну ділянку площею 50,6701 га, кадастровий номер 3223588000:11:001:0011, а також за ТОВ «Світанок Полісся» права користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 50,6701 га, кадастровий номер 3223588000:11:001:0011.
Листом від 30.05.2024 ДП «СЛП «Київоблагроліс» повідомило прокурора, що відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року земельна ділянка 3223588000:11:001:0011 частково накладається на квартал 2 Поліського агролісництва підприємства. До вказаного листа додано копію «Проекту організації та розвитку лісового господарства», копію планшетів Поліського агролісництва, скріншот з програмного забезпечення «Google Планета Земля» з накладанням квартальної сітки Поліського агролісництва.
4. Оцінка та висновки суду.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Радинської сільської ради Поліського району (правонаступником якої є Поліська селищна рада) від 15.07.2020 № 843-53-VII, скасування рішення державного реєстратора від 20.07.2020 про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою, із припиненням речових прав, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 15.07.2020 між Радинською сільською радою Поліського району та ТОВ «Світанок Полісся» та шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані необхідністю захисту інтересів держави в особі КОДА у зв'язку з віднесенням спірної земельної ділянки до складу земель лісового фонду та, відповідно, до земель державної власності.
Отже правильне вирішення цієї справи перебуває у залежності від того, чи знайшло в перебігу розгляду справи підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у державній власності, розпоряджатися якою могла тільки КОДА та користувачем якої є ДП СЛП «Київоблагроліс».
В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час передання земельних ділянок у приватну власність) земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Стаття 1 Лісового кодексу України визначає, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно ст. 8 Лісового Кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, належить державі на праві державної власності, а тому Радинська сільська рада не мала повноважень на здійснення реєстрації права комунальної власності на неї та розпорядження зазначеною земельною ділянкою на користь ТОВ «Світанок Полісся».
Згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.
За змістом ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України, як в редакцій чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації права.
Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності, на думку прокурора, підтверджується відповідними планово-картографічні матеріалами лісовпорядкування, які у відповідності до положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують їх перебування в користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в редакцій чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Отже умовами, за яких право постійного користування земельною ділянкою може підтверджуватися планово-картографічними матеріалами, є доведеність факту передання земельної ділянки на користь відповідного державного (комунального) підприємства до набрання чинності Земельним Кодексом України.
Земельний кодекс України набрав чинності 01.01.2002.
Відповідно, посилатися на планово-картографічні матеріали, у якості доказів перебування земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві постійного користування було б можливим, якщо б така земельна ділянка була передана відповідному державному підприємству до 01.01.2002.
Проте, з наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити як сам факт передання у постійне користування спірної земельної ділянки чи масиву, що включав би її, так і дату такого ймовірного передання, що унеможливлює перевірку судом факту дійсного перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП СЛП «Київоблагроліс», та, відповідно, ставить під сумнів можливість доведення прокурором факту перебування спірних земельних ділянок на праві постійного користування вказаного підприємства планово-картографічними матеріалами.
До того ж, матеріали лісовпорядкування було затверджено наказом Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022, тобто пізніше ніж було проведено державну реєстрації щодо спірної земельної ділянки права комунальної власності за Радинською сільською радою та права оренди за ТОВ «Світанок Полісся».
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт віднесення спірної земельної ділянки, станом на дату передання її у комунальну власність та в оренду, до земель лісогосподарського призначення.
Недоведеність факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, свідчить і про недоведення віднесення спірної земельної ділянки до державної власності, порушення інтересів держави в особі КОДА, що є достатнім для відмови у задоволенні позову та усуває необхідність надання оцінки іншим доводам прокурора.
Менше з тим, суд вважає за необхідне прокоментувати і обраний прокурором спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Так, способом захисту порушеного права прокурор обрав негаторний позов. Та сутність такого захисту, на думку прокурора, має полягати у необхідності усунути перешкоди у здійсненні КОДА права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 № 845-53-VII недійсним; скасування рішення державного реєстратора індексний про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку із припиненням речових прав щодо неї; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.07.2020 між Радинською сільською радою та ТОВ «Світанок Полісся»; скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Судом встановлено, що 20.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. від 20.07.2020 за індексним номером 53209286 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Радинською сільською радою Поліського району права власності на земельну ділянку площею 50,6701 га, кадастровий номер 3223588000:11:001:0011, а також за ТОВ «Світанок Полісся» права користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 50,6701 га, кадастровий номер 3223588000:11:001:0011.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків, та зазначив, що оскільки законодавство прямо передбачає можливість перебування земель лісового фонду у володінні приватних суб'єктів, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, то на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому ст. 387 Цивільного кодексу України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.
Так, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
Згідно приписів ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тобто негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
У п. 70 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
Як вже зазначалося право власності за Поліською селищною радою на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно, що з огляду на викладене вище дає підстави для висновку, що відповідач є володільцем спірної земельної ділянки.
У п. 146 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Таким чином, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі КОДА, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем Поліською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірними земельними ділянками, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення та державної власності мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а мав звернутися із віндикаційним позовом за правилами ст. ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не є належним до розглядуваних правовідносин.
В контексті зазначених висновків суд відхиляє посилання прокурора в позові на низку постанов Верховного Суду, відповідно до яких протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державну реєстрацію права власності на неї необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.
Додатково обґрунтовуючи обраний спосіб порушеного права прокурор посилався на правові висновки викладені Верховним Судом у відповідних постановах, згідно яких зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цим майном, а тому ефективним слід вважати подання позову про усунення перешкод у користуванні майном.
Така позиція обумовлена тим, що у разі коли незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша належить іншій особі. За таких обставин повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право цієї особи на іншу частину земельної ділянка, а часткове повернення неможливе у зв'язку з її сформованістю як єдиного об?єкта цивільних прав.
Тому ефективним способом захисту порушеного права у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду прокурор вважає подання негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Як вбачається, серед іншого, прокурор просить усунути перешкоди власнику - державі в особі КОДА у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до листа ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 30.05.2024 № 210 земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 частково накладається на землі, які знаходяться в постійному користуванні підприємства, що також підтверджується інформацією ВО «Укрдержліспроект» від 22.05.2024 № 03-607 у відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, Верховний Суд, сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належним способом захисту порушеного права слід вважати саме віндикаційний позов.
Особа, що звертається із таким позовом має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо. Тобто позивач має ідентифікувати, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Інакше, особа, за якою в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право власності буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
У цій справі, прокурор, посилаючись на часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та у користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» зазначених вимог не дотримався, межі ймовірного накладання не визначив, а тому вимоги про усунення перешкод у користуванні, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011 у Державному земельному кадастрі в цілому не відповідають ознакам законності та не можуть бути задоволені як з мотивів обрання неналежного способу захисту порушеного права (подання негаторного позову замість віндикаційного) так і з мотивів недоведеності позовних вимог (щодо меж часткового накладання).
Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
А тому, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, викладених з відповідного питання, суд не приймає до уваги посилання прокурора в позові на висновки, що викладено у постановах Верховного Суду, перелік яких зазначено в позові та вважає, що релевантними для розглядуваної справи є саме висновки, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).
Отже, оскільки прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, розглядуваний позов, окрім того, що він не доведений прокурором в частині віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель лісогосподарського призначення, не може бути задоволений і з підстав обрання неналежного способу захисту права.
Інші доводи та аргументи сторін судом враховано, проте на висновки суду не впливають та відповідь на них судом окремо в цьому рішенні не викладається.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи недоведеність прокурором факту безпідставності набуття відповідачем Поліською селищною радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, та, відповідно, приналежності її до земель державної власності, приймаючи до уваги недоведеність прокурором факту порушення прав та інтересів Київської обласної державної адміністрації, обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати на оплату судового збору покладаються на прокурора.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 01.05.2025.
Суддя Р.М. Колесник