Рішення від 10.04.2025 по справі 910/12174/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2025Справа № 910/12174/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича

до 1) Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни,

2) Фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни

про заборону використання промислового зразка та стягнення збитків

Представники:

від позивача-1: Щербакова О.С. (в режимі відеоконференції);

від позивача-2: Щербакова О.С. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-1: Терпай О.Ю. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2: Терпай О.Ю. (в режимі відеоконференції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Хлібурад Юрій Віталійович (далі-позивач-1) та Фізична особа-підприємець Кондратенко Олександр Миколайович (далі-позивач-2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни (далі-відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни (далі-відповідач 2), в якому просять суд:

- заборонити Фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- заборонити Фізичній особі-підприємцю Надозірній Валентині Вікторівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях;

- стягнути з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності, в сумі 1 673 070, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є співвласниками промислового зразка " 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_14"" за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023. Як зазначають позивачі вони виготовляють та продають Бізікуб по всій Україні під брендом "Smart Temple" у мережі Інтернет. Проте, позивачам стало відомо про те, що відповідачі без їхнього дозволу виробляють, пропонують до продажу та продають через мережу Інтернет (на веб-сайтах www.happy-days.com.ua, www.tuzya.com.ua, www.shop-trends.top, а також на онлайн-платформах "Prom.ua" та "ROZETKA") товари - Бізікуби, що порушують права позивачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.11.2024. Зокрема, клопотання позивачів про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" у письмовій формі інформацію про реєстранта доменних імен "happy-days.com.ua" та "tuzya.com.ua" (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ), а також інформацію про володільців облікових записів (власників), що використовуються для розміщення веб-сайту www.happy-days.com.ua та веб-сайту www.tuzya.com.ua в мережі Інтернет (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ). Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостінг Україна" у письмовій формі інформацію про реєстранта доменного імені "shop-trends.top" (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ), а також інформацію про володільця облікового запису (власника), що використовується для розміщення веб-сайту www.shop-trends.top в мережі Інтернет (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ).

30.10.2024 до суду надійшов відзив відповідачів на позовну заяву, в якому відповідачі, зокрема зазначають, що висновок експерта № 1370 від 16.01.2024, складений на замовлення позивачів не є належним доказом, оскільки висновки експертизи про ідентичність промислових зразків є необґрунтованим, оскільки промислові зразки вважаються ідентичними у разі, якщо їхні суттєві ознаки відрізняються лише незначними деталями, проте у даному випадку відмінності є значними і стосуються суттєвих елементів виробу, що впливають на його зовнішній вигляд та функціональність. На думку відповідача, позивачами належними доказами не доведено, що товари відповідачів порушують майнові права позивачів на промисловий зразок « 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_15» за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 року. Також, відповідачі зазначають, що позивачами не доведено прямий причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідачів та завданими збитками. Позивачами не було надано конкретні підрахунки, що демонструють, яким чином визначена сума упущеної вигоди. На підставі лише фіксації продажів товарів відповідачів неможливо однозначно встановити, що позивачі могли отримати ті ж самі обсяги доходу.

05.11.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзиви на позовну заяву, в якій позивач, зокрема зазначає, що відповідачі не надали доказів на підтвердження того, що вони зверталися до позивачів за отриманням дозволу на продаж Бізікубів, а також інформації про обсяги здійснюваного ними продажу Бізікубів. Позивачі також вказують, що розмір збитків був розрахований виходячи з реальної ринкової вартості проданих відповідачами Бізікубів за встановленими ними самими цінами та з огляду на те, що позивачі також продають свої Бізікуби на платформах «ROZETKA» та «Prom.ua», факт вчинення відповідачами продажу їхніх Бізікубів призвів до недоотримання позивачами доходів у розмірі вартості реалізовуваних відповідачами Бізікубів.

Крім того, разом з відповіддю на відзив, позивачем було подано заяву про виклик експертів у судове засідання, в якій позивач просить суд викликати у судове засідання для надання усних пояснень щодо висновку експерта № 1370 від 16.01.2024 судового експерта Дорошенка Олександра Федоровича.

Також, разом з відповіддю на відзив, позивачем було подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд:

-витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) ФОП Артемчук (Малярчук) Мариною Олександрівною через магазин «БізіСвіт» на платформі «ROZETKA» бізікубів;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) ФОП Надозірною Валентиною Вікторівною через магазин «Baby Bear» на платформі «ROZETKA» бізікубів;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) ФОП Надозірною Валентиною Вікторівною через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) бізікубів.

12.11.2024 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій відповідач-1 просить суд надати представнику, Терпай Олександру Юрійовичу, можливість взяти участь у засіданнях по справі № 910/12174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні у задоволенні заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2025 клопотання Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича про витребування доказів - задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» у строк до 04.12.2024 надати суду відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) Фізичною особою-підприємцем Артемчук (Малярчук) Мариною Олександрівною через магазин «БізіСвіт» на платформі «ROZETKA» бізікубів. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» у строк до 04.12.2024 надати суду відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) Фізичною особою-підприємцем Надозірною Валентиною Вікторівною через магазин «Baby Bear» на платформі «ROZETKA» бізікубів. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» у строк до 04.12.2024 надати суду відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) Фізичною особою-підприємцем Надозірною Валентиною Вікторівною через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 бізікубів.

Також, у підготовчому засіданні 14.11.2025 оголошено перерву до 05.12.2024.

26.11.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни та Фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, в якому представник відповідачів, Терпай Олександр Юрійович, просить суд надати можливість взяти участь у судових засіданнях по справі № 910/12174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

28.11.2024 до суду надійшла заява представника Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій представник позивачів, Щербакова Ольга Сергіївна, просить суд надати можливість, як представнику позивачів, взяти участь у судових засіданнях по справі № 910/12174/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни та Фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції - задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2024 заяву представника Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

04.12.2024 до суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2025.

Також, 04.12.2024 до суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2025.

У підготовчому засіданні 05.12.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 23.01.2025.

05.12.2024 до суду надійшло клопотання представника відповідачів про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомлення із змістом інформації наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2025.

09.12.2024 до суду надійшло повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024.

11.12.2024 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2025.

17.12.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" надійшло повідомлення з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024.

22.01.2025 до суду надійшло клопотання від представника відповідача-1 про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому представник повідомляє суд, що відповідач-1 бажає брати участь у судових засіданнях, проте через стан здоров'я не має можливість приймати участь у судовому засіданні, призначеному на 23.01.2025.

23.01.2025 до суду надійшло клопотання представника позивачів про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 23.01.2025, розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення (перенесення) розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки у підготовчому засіданні присутній представник відповідача-1, а наведені у клопотанні обставини не є підставою для відкладення розгляду справи.

Також, у підготовчому засіданні 23.01.2025 оголошено перерву до 13.02.2025.

23.01.2025 до суду надійшла заява позивачів про збільшення розміру позовних вимог, в якій вони зазначають, що згідно з наданою ТОВ «Розетка.УА» інформацією, ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна через магазин «Бізі Світ» продала на платформі «ROZETKA» 167 бізікубів на суму 251 285, 00 грн., а ФОП Надозірна Валентина Вікторівна через магазин «Baby Bear» продала на платформі «ROZETKA» 1340 бізікубів на суму 2 358 360, 00 грн. Крім того, згідно з наданою ТОВ «УАПРОМ» інформацією, ФОП Надозірна Валентина Вікторівна продала на платформі «Prom.ua» через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16), НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_17) та НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_18) 2732 бізікуби на суму 4 768 634,72 грн, у зв'язку з чим позивачі просять суд викласти пункт 4 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції, а саме стягнути з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності в сумі 2 100 000, 00 грн.

11.02.2025 до суду надійшли додаткові пояснення відповідачів, в яких вони зокрема зазначають, що позивачі включили до розрахунку всі продажі без диференціації за моделями та без доведення того, що кожна конкретна модель порушує їхні права. Крім того, відповідачі зазначають, що позивачі не врахували, що різні модифікації виробу можуть бути результатом окремої творчої праці та мати самостійний характер, що виключає їх з обсягу правової охорони промислового зразка позивачів.

У підготовчому засіданні 13.02.2025, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначив, що у даному випадку позивачем лише збільшено кількісний показник за майновою вимогою щодо стягнення збитків, та визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з наступних позовних вимог:

- стягнути з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності, в сумі 2 100 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/12174/24 призначено на 13.03.2025.

13.03.2025 до суду надійшли клопотання відповідачів про зупинення розгляду справи, в яких відповідачі зазначають, що 07.03.2025 до Господарського суду міста Києва представником ФОП Артемчук М. О. було подано позов до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій", Кондратенка О. М. та Хлібурада Ю. В. про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зв'язок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023, у зв'язку з чим просять суд зупинити провадження у справі № 910/12174/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023.

Судове засідання призначене на 13.03.2025 не відбулося у зв'язку з повітряною тривогою в місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 призначено судове засідання на 03.04.2025.

25.03.2025 до суду надійшли заперечення позивачів на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких представник позивачів зазначає, що станом на 24.03.2025 питання щодо визнання недійсним права на промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 не є предметом судового розгляду в жодній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі.

У судовому засіданні 03.04.2025, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній, суд відмовив у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Так, підстави для зупинення провадження у справі визначені статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

В обгрунтування необхідності зупинення провадження у даній справі відповідач-1 зазначає, що Фізичною особою - підприємцем Артемчук Мариною Олександрівною було подано до Господарського суду міста Києва позов до Хлібурад Юрія Віталійовича, Кондратенко Олександра Миколайовича та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 повністю та про зобов'язання Національний орган інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок згідно із свідоцтвом України НОМЕР_9 від 12.10.2023 повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - "Промислова власність".

Проте, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2816/25 у відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Артемчук Марини Олександрівни до Хлібурад Юрія Віталійовича , Кондратенко Олександра Миколайовича , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсними права на зареєстрований промисловий зразок "1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_14", згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 року - повністю, які належать Хлібураду Юрію Віталійовичу та Кондратенку Олександру Миколайовичу та зобов'язання Національний орган інтелектуальної власності внести до Державного реєстру України промислових зразків відомості про визнання недійсними прав на реєстрований промисловий зразок " 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_14" згідно із свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 року повністю та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності - "Промислова власність" - відмовлено.

Станом на 03.04.2025 вказана ухвала суду оскаржувалась відповідачем-1 в апеляційному суді.

Таким чином, станом на дату розгляду вказаного клопотання в провадженні суду відсутній спір про визнання недійсними прав на зареєстрований промисловий зразок "1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_14" за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 року.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Права на зареєстрований промисловий зразок можуть бути визнані у судовому порядку недійсними повністю або частково щодо окремих варіантів промислових зразків, зазначених у свідоцтві, у разі: невідповідності промислового зразка умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом; наявності у зображенні промислового зразка ознак, що не були передбачені поданою заявкою; здійснення державної реєстрації промислового зразка з порушенням прав інших осіб.

Таким чином, дійсність прав на промисловий зразок згідно із Законом України "Про охорону прав на промислові зразки" презумується.

Тож, обставини недійсності прав за промисловий зразок "1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_14" за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 року не входять до предмету доказування у даній справі та не впливають на обсяг прав володільця промислового зразка до ухвалення судом відповідного рішення про задоволення позову про визнання такого промислового зразка недійсним.

Крім того, суд звертає увагу відповідачів на приписи ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Також, у судовому засіданні 03.04.2025 оголошено перерву до 10.04.2025.

09.04.2025 до суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни, в якій відповідач-1 просить суд відкласти судове засідання у даній справі до завершення тимчасової непрацездатності Артемчук Марини Олександрівни та отримання ухвали суду про відкриття апеляційного провадження чи відмову у відкриті апеляційного провадження у справі № 910/2816/25.

У цьому судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивачів заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відповідно до ч.ч 1-2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Таким чином, суд зазначає, що статтею 202 Господарського процесуального кодексу України чітко визначені підстави для викладення розгляду справи.

Тож, оскарження відповідачем-1 ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2816/25 в апеляційному суді не є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому, суд також зазначає, що інтереси відповідача-1 у даній справі представляє адвокат Терпай О.Ю., який присутній у судовому засіданні, відтак наведені у клопотання обставини, у тому числі щодо тимчасової непрацездатності Артемчук Марини Олександрівни не є тими обставинами, з яким процесуальний закон пов'язує можливість відкладення розгляду справи, відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-1.

Також, у цьому судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.04.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначають позивачі, Хлібурад Юрій Віталійович та Кондратенко Олександр Миколайович є співвласниками промислового зразка « 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_15»» за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 (далі - Промисловий зразок, Бізікуб).

Позивачі вказують, що вони зареєстровані як фізичні особи-підприємці та виготовляють і продають Бізікуб по всій Україні під брендом «Smart Temple» у мережі Інтернет, зокрема на веб-ресурсах за посиланнями:

- ІНФОРМАЦІЯ_4

- ІНФОРМАЦІЯ_5

- ІНФОРМАЦІЯ_6

- ІНФОРМАЦІЯ_7

Також, у позовній заяві позивачі вказують, що вони розпочали продаж своїх Бізікубів задовго до отримання свідоцтва на промисловий зразок.

Проте, позивачам стало відомо про те, що сторонні особи без їхнього дозволу виробляють, пропонують до продажу та продають через мережу Інтернет (на веб-сайтах www.happy-days.com.ua, www.tuzya.com.ua, www.shop-trends.top, а також на онлайн-платформах «Prom.ua» та «ROZETKA») товари, що порушують їхні права.

Тож, позивачі звернулися до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з метою отримання звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (відповідний договір про надання послуг № 151/2024 від 20.08.202 наявний у матеріалах справи).

За результатами проведеної 20.08.2024 фіксації і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі інтернет:

- ІНФОРМАЦІЯ_8

- ІНФОРМАЦІЯ_3

- ІНФОРМАЦІЯ_9

- ІНФОРМАЦІЯ_10

- ІНФОРМАЦІЯ_11

- ІНФОРМАЦІЯ_12

- ІНФОРМАЦІЯ_11

- ІНФОРМАЦІЯ_19;

- ІНФОРМАЦІЯ_20, Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» складено звіт № 248/2024-ЗВ від 27.08.2024, в якому зафіксовано факт пропонування бізікубів до продажу на вказаних вище веб-сайтах, а саме за всіма вказаними у Звіті № 248/2024-ЗВ посиланнями пропонуються однакові товари «Бізікуб 30*30*30см» в асортименті кольорів за однаковою ціною 1799 грн.

Позивачі зазначають, що ними було встановлено, що порушниками їх прав на промисловий зразок є ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна та ФОП Надозірна Валентина Вікторівна, що вбачається з наступного.

Так, позивачі через уповноважену особу придбали продукцію - Бізікуб. Продавцем виявилася ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна, доставка товару була оформлена від Артемчука Богдана Вікторовича. Бізікуб був обраний з асортименту відповідачів у довільному порядку.

За інформацією, розміщеною на веб-сайті www.shop-trends.top, виробником товарів, які порушують права позивачів, є ФОП Надозірна В.В., яка отримала Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на випущену продукцію.

При цьому, згідно відповіді Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) на адвокатський запит представника позивачів, Артемчук (Малярчук) М.О. та Надозірна В.В. не є власниками, заявниками та/або авторами будь-яких промислових зразків.

Згідно відповіді Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на адвокатський запит представника позивачів, ФОП Надозірній В.В. за її заявою був виданий висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2023р. № 12.2-18-1/14159 на об'єкт експертизи «Іграшки для дітей: дерев'яні іграшки «Happy Days» (бізіборд, бізікуб)».

Крім того, згідно відповіді ТОВ «УАПРОМ» на адвокатський запит представника позивачів, ФОП Надозірна В.В. зареєстрована продавцем на маркетплейсі «Prom.ua» як власник кабінетів з ID НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_22, дата створення: 12.01.2022); НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_21, дата створення: 30.08.2016); НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 дата створення: 27.12.2019).

Також, 23.08.2024 позивачі подали до ТОВ «УАПРОМ» та ТОВ «Розетка.УА» скарги щодо порушення прав інтелектуальної власності на промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 на платформах «Prom.ua» та «ROZETKA».

У відповідь на вказану скаргу, ТОВ «УАПРОМ» проінформувало про видалення товарних позицій, які порушують права Хлібурада Ю.В. та Кондратенка О.М. на промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023.

Крім того, згідно з наданою ТОВ «Розетка.УА» інформацією на запит суду, ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна через магазин « ІНФОРМАЦІЯ_13 » продала на платформі «ROZETKA» 167 бізікубів на суму 251 285, 00 грн., а ФОП Надозірна Валентина Вікторівна через магазин «Baby Bear» продала на платформі «ROZETKA» 1340 бізікубів на суму 2 358 360, 00 грн.

Згідно з інформацією наданою ТОВ «УАПРОМ» на запит суду, ФОП Надозірна Валентина Вікторівна продала на платформі «Prom.ua» через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16), НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_17) та НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_18) 2732 бізікуби на суму 4 768 634,72 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі зазначають, що ФОП Артемчук М.О. та/або ФОП Надозірна В.В. не зверталися до Хлібурада Ю.В. та/або Кондратенка О.М. за отриманням дозволу на використання промислового зразка за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 на підставі ч. 5 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», а тому їх дії порушують права позивачів, у зв'язку з чим позивачі просять суд заборонити Фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні та Фізичній особі-підприємцю Надозірній Валентині Вікторівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях; а також стягнути з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитки, завдані порушенням прав інтелектуальної власності, в сумі 2 100 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами. До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України , зокрема, належать промислові зразки.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» промисловий зразок - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Відповідно до ст. 461 Цивільного кодексу України, промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим і має індивідуальний характер. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.

Згідно частини 1-2 ст. 462 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок - свідоцтвом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, зображенням промислового зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» свідоцтво - свідоцтво про державну реєстрацію промислового зразка.

Статтею 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» передбачено, що правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.

Набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом, в якому наводиться внесене до Реєстру зображення промислового зразка.

Обсяг правової охорони, що надається на зареєстрований промисловий зразок, визначається зображенням промислового зразка, внесеного до Реєстру.

За приписами ст. 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо є новим і має індивідуальний характер.

Промисловий зразок визнається новим, якщо жоден ідентичний промисловий зразок не доведено до загального відома щодо: зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до НОІВ або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома.

У процесі встановлення новизни промислового зразка беруться до уваги будь-які відомості, що стали загальнодоступними до дати подання заявки, а якщо заявлено пріоритет, - до дати пріоритету, у тому числі зміст усіх раніше одержаних НОІВ заявок, крім тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або щодо них НОІВ прийнято рішення про відмову в державній реєстрації промислового зразка і вичерпано можливості оскарження таких рішень.

Промисловий зразок визнається таким, що має індивідуальний характер, якщо загальне враження, яке він справляє на інформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, доведений до загального відома щодо: зареєстрованого промислового зразка - до дати подання заявки до НОІВ або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; незареєстрованого промислового зразка - до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визначено, що права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» передбачено, що власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших осіб.

Взаємовідносини під час використання промислового зразка, права на який належать кільком особам, визначаються укладеним між ними договором. У разі відсутності такого договору кожний із власників може використовувати промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права надавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати майнові права на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників промислового зразка.

Використанням зареєстрованого промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, якщо зовнішній вигляд такого виробу або його частини справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється.

Статтею 464 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: - право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; - виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); - виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; - інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Судом встановлено, що Хлібурад Юрій Віталійович та Кондратенко Олександр Миколайович є співвласниками промислового зразка « 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_15»» за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023.

Позивачі продають Бізікуб на території Україні під брендом «Smart Temple» у мережі Інтернет, зокрема на веб-ресурсах за посиланнями:

- ІНФОРМАЦІЯ_23;

- ІНФОРМАЦІЯ_24;

- ІНФОРМАЦІЯ_25;

- ІНФОРМАЦІЯ_26.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок.

Частинами 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Позивачі зазначають, що відповідачі без їхнього дозволу виробляють, пропонують до продажу та продають через мережу Інтернет (на веб-сайтах www.happy-days.com.ua, www.tuzya.com.ua, www.shop-trends.top, а також на онлайн-платформах «Prom.ua» та «ROZETKA») товари, що порушують їхні права.

Крім того, Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» за зверненням позивачів було проведено 20.08.2024 фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_27; ІНФОРМАЦІЯ_28; ІНФОРМАЦІЯ_29; ІНФОРМАЦІЯ_30;

ІНФОРМАЦІЯ_31; ІНФОРМАЦІЯ_32; ІНФОРМАЦІЯ_33; ІНФОРМАЦІЯ_19; ІНФОРМАЦІЯ_20, за результатам и якої складено звіт № 248/2024-ЗВ від 27.08.2024, в якому зафіксовано факт пропонування бізікубів до продажу на вказаних вище веб-сайтах, а саме за всіма вказаними у Звіті № 248/2024-ЗВ посиланнями пропонуються однакові товари «Бізікуб 30*30*30см» в асортименті кольорів за однаковою ціною 1799 грн.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувач послуг хостингу;.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 було задоволено клопотання позивачів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» у письмовій формі інформацію про реєстранта доменних імен «happy-days.com.ua» та «tuzya.com.ua» (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ), а також інформацію про володільців облікових записів (власників), що використовуються для розміщення веб-сайту www.happy-days.com.ua та веб-сайту www.tuzya.com.ua в мережі Інтернет (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ), а також витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» у письмовій формі інформацію про реєстранта доменного імені «shop-trends.top» (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ), а також інформацію про володільця облікового запису (власника), що використовується для розміщення веб-сайту www.shop-trends.top в мережі Інтернет (найменування / прізвище, ім'я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, відомі номери засобів зв'язку, номер платника податків або код ЄДРПОУ).

09.12.2024 до суду надійшло повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024, в якому повідомлено, що реєстрантом доменного імені «shop-trends.top» є Надозірна Валентина Вікторівна.

Крім того, 17.12.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест" надійшло повідомлення з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2024, що реєстрантом доменного імені «happy-days.com.ua» є Малярчук Марина Олександрівна та реєстрантом доменного імені «tuzya.com.ua» є Артемчук Артем Вікторович.

За інформацією, розміщеною на веб-сайті www.shop-trends.top, виробником товарів Бізікуб, є ФОП Надозірна В.В.

При цьому, згідно відповіді Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» № 5827/2802-06-24 від 26.07.2024 та №6432/4003-06-24 від 22.08.2024 на адвокатський запит представника позивачів, Артемчук (Малярчук) М.О. та Надозірна В.В. не є власниками, заявниками та/або авторами будь-яких промислових зразків.

Згідно відповіді Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 12-15/17632 від 23.08.2024 на адвокатський запит представника позивачів, ФОП Надозірній В.В. за її заявою був виданий висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.09.2023р. № 12.2-18-1/14159 на об'єкт експертизи «Іграшки для дітей: дерев'яні іграшки «Happy Days» (бізіборд, бізікуб)».

При цьому, як вбачається з листа ТОВ «УАПРОМ» № 02/09/UA-819 від 02.09.2024, ФОП Надозірна В.В. зареєстрована продавцем на маркетплейсі «Prom.ua» як власник кабінетів з ID НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_22, дата створення: 12.01.2022); НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_21, дата створення: 30.08.2016); НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3/ дата створення: 27.12.2019).

В свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 було задоволено клопотання позивачів про витребування доказів та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» у строк до 04.12.2024 надати суду відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) Фізичною особою-підприємцем Артемчук (Малярчук) Мариною Олександрівною через магазин «БізіСвіт» на платформі «ROZETKA» бізікубів; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» у строк до 04.12.2024 надати суду відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) Фізичною особою-підприємцем Надозірною Валентиною Вікторівною через магазин «Baby Bear» на платформі «ROZETKA» бізікубів; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «УАПРОМ» у строк до 04.12.2024 надати суду відомості щодо кількості та вартості поставлених (проданих) Фізичною особою-підприємцем Надозірною Валентиною Вікторівною через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання вимог ухвали суду від 14.11.2024 до суду надійшли листи від ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «УАПРОМ», в яких останні повідомили, що ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна через магазин «Бізі Світ» продала на платформі «ROZETKA» 167 бізікубів на суму 251 285, 00 грн., а ФОП Надозірна Валентина Вікторівна через магазин «Baby Bear» продала на платформі «ROZETKA» 1340 бізікубів на суму 2 358 360, 00 грн. Крім того, ФОП Надозірна Валентина Вікторівна продала на платформі «Prom.ua» через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16), НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_17) та НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_18) 2732 бізікуби на суму 4 768 634, 72 грн.

Як зазначають позивачі, оскільки запропоновані відповідачами на веб-сайтах www.happy-days.com.ua, www.tuzya.com.ua, www.shop-trends.top, а також на онлайн-платформах «Prom.ua» та «ROZETKA» Бізікуби відрізнялися від зареєстрованого промислового зразка позивачів за свідоцтвом України № НОМЕР_4 лише кольором та містили однаковий набір елементів, що були однаковим чином поєднані між собою, позивачами було замовлено висновок експерта.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами було додано до позовної заяви висновок експерта №1370 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 16.01.2024, складений судовим експертом Дорошенко Олександром Федоровичем, відповідно до якого експерт дійшов наступного висновку:

- Зовнішній вигляд виробу, зображення якого надано на дослідження («Бізікуб»), справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта №1370 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 16.01.2024, суд вважає, що зазначений висновок містить відповідь на порушене питання, яка є обґрунтованою та такою, що узгоджується з іншими матеріалами справи, при цьому, висновок експерта складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Дорошенко Олександром Федоровичем, директором Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, який має вищу технічну освіту, вищу освіту в сфері інтелектуальної власності, науковий ступінь кандидата юридичних наук, вчене звання старшого дослідника, кваліфікацію судового експерта з питань інтелектуальної власності, у тому числі за спеціальністю 13.4: «Дослідження пов?язані з охороною прав на промислові зразки» (свідоцтво Міністерства юстиції України № 933, безстрокове), стаж роботи в галузі інтелектуальної власності з 1997 року, стаж судово-експертної роботи - з 2001 року.

Крім того, у висновку зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 Кримінального кодексу України.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу, заперечуючи проти висновку експерта №1370 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 16.01.2024 відповідачі зазначають, що у висновку наявні суттєві методологічні та логічні помилки при оцінці схожості промислових зразків. Відповідачі вказують, що висновок експерта про ідентичність промислових зразків є необґрунтованим, з огляду на визначення: «Промислові зразки вважаються ідентичними у разі, якщо їхні суттєві ознаки відрізняються лише незначними деталями». На думку відповідачів, у даному випадку відмінності є значними і стосуються суттєвих елементів виробу, що впливають на його зовнішній вигляд та функціональність.

Проте, суд не приймає до уваги такі твердження відповідачів, оскільки останніми на підтвердження своїх заперечень та того, що Бізікуби які виробляють і пропонують для продажу відповідачі мають суттєві відмінності від промислового зразка позивачів зареєстрованого за свідоцтвом України № НОМЕР_4 не надано висновку експерта, складеного на замовлення відповідачів. В свою чергу, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що відповідачі мають спеціальні знання в сфері інтелектуальної власності для твердження про те, що у висновку експерта №1370 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 16.01.2024 наявні суттєві методологічні та логічні помилки при оцінці схожості промислових зразків.

При цьому, як вбачається із вказаного висновку № 1370 на дослідження безпосередньої оцінки схожості були надані фотографічні зображення Бізікубів, які виробляють, як позивачі, так і відповідачі.

Таким чином, висновок експерта №1370 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 16.01.2024 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Статтею 431 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Тож, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт виготовлення та пропонування для продажу Бізікубів із застосуванням промислового зразка позивачів зареєстрованого за свідоцтвом України № НОМЕР_4.

Докази отримання відповідачами у позивачів дозволу на використання відповідного промислового зразка в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачами, як власниками промислового зразка « 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_15»» зареєстрованого за свідоцтвом України № НОМЕР_4, доведено наявність виключних прав перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», будь-яке посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною другою статті 20 цього Закону, або будь-яке посягання на права власника незареєстрованого промислового зразка, передбачені частиною дев'ятою статті 20 цього Закону, вважаються порушенням прав власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка відповідно, що тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України.

При цьому, спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Отже, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом або захисту порушеного права в інший спосіб. Тобто вирішення справи в суді має на меті, зокрема, вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору у іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.

За змістом ст.ст. 16 та 432 Цивільного кодексу України, способами захисту прав інтелектуальної власності є, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» визначено, що на вимогу власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або завдану немайнову (моральну) шкоду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19), від 22.10.2019 у справі №923/876/16 (провадження №12-88гс19) та ін.).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021р. у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19, пункт 98).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що як захист права, розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (постанова від 27.11.2018р. у справі №905/2260/17).

Необхідно зазначити, що заборона використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023 - це припинення дії, яка порушує право, і такий спосіб захисту слід визнати ефективним та здатним приводити до відновлення порушеного права позивачів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині заборони Фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні та Фізичній особі-підприємцю Надозірній Валентині Вікторівні використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивачів про стягнення з відповідачів на користь позивачів у рівних частинах збитків, завданих порушенням прав інтелектуальної власності в сумі 2 100 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачі зазначають, що заявлена ними до стягнення сума збитків складається з упущеної вигоди, яка могла б бути отримана ними від продажу Бізікубів.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

При цьому відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивачів) обов'язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 «Про охорону прав на промислові зразки», розмір відшкодування збитків визначається судом з урахуванням упущеної вигоди або доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним прав власника зареєстрованого або незареєстрованого промислового зразка.

Розмір компенсації визначається судом на підставі обсягу порушення, вини порушника та інших обставин, що мають істотне значення. При цьому розмір компенсації не може бути меншим ніж розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання прав на зареєстрований або незареєстрований промисловий зразок, щодо якого виник спір. У разі якщо порушення прав на зареєстрований або незареєстрований промисловий зразок відбулося ненавмисно і без недбалості, розмір компенсації дорівнює розміру винагороди, яка була б сплачена за надання такого дозволу. Стягнення компенсації застосовується судом замість відшкодування збитків на розсуд власника зареєстрованого промислового зразка (ч. 2 ст. 26 «Про охорону прав на промислові зразки»).

При розрахунку збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 2 100 000, 00 грн позивачі виходили з наступного.

Згідно з наданою ТОВ «Розетка.УА» інформацією, ФОП Артемчук (Малярчук) Марина Олександрівна через магазин «Бізі Світ» продала на платформі «ROZETKA» 167 бізікубів на суму 251 285 грн., а ФОП Надозірна Валентина Вікторівна через магазин «Baby Bear» продала на платформі «ROZETKA» 1340 бізікубів на суму 2 358 360 грн.

Крім того, згідно з наданою ТОВ «УАПРОМ» інформацією, ФОП Надозірна Валентина Вікторівна продала на платформі «Prom.ua» через кабінети компаній з ID НОМЕР_1 (ІНФОРМАЦІЯ_16), НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_17) та НОМЕР_3 (ІНФОРМАЦІЯ_18) 2732 бізікуби на суму 4 768 634,72 грн.

Проте, суд зазначає, що як вбачається з відповіді ТОВ «УАПРОМ» вказані відомості щодо кількості та вартості поставлених ФОП Надозірною В.В. на платформі «Prom.ua» бізікубів у кількості 2732 на суму 4 768 634,72 грн. була надана за період починаючи з 2022 року, в той час як позивачі отримали свідоцтво України № НОМЕР_4 на промисловий зразок « 1.-3. ІНФОРМАЦІЯ_15»» - 12.10.2023

Виходячи з положень статті 74 ГПК України, обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається саме на позивача. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1, 2 статті 614 ЦК України).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Також позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №750/8676/15-ц).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, що неотримані через винні дії відповідача (правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №127/16524/16-ц).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки в вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки в розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (тобто мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

За правовими висновками Верховного Суду, в постановах від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 13.10.2021 у справі № 908/2445/20, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки на момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток. При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків. Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність його врахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов'язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин. Визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна, що виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов'язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Суд зазначає, що саме позивачі як особи, які стверджують обставину завдання їм неправомірними діями відповідачів збитків у формі упущеної вигоди, мають обов'язок довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від продажу бізікубів, так і розмір цього доходу.

Проте, у даному випадку позивачі при визначені розміру збитків виходять із кількості проданих відповідачами бізікубів, однак не надають суду доказів того, скільки позивачі продали бізікубів за період порушення, їх вартість та конкретний розмір прибутку, який вони отримали чи могли би отримати за звичайних умов.

Позивачі посилаються на дані податкової декларації позивача-1 за 2023 рік, за якою позивач-1 за 2023 рік отримав прибуток у розмірі 3 560 735, 38 грн.; звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет № 248/2024-ЗВ від 27.08.2024р., у якому зафіксовані обсяги продажів товарів відповідачів та відомості надані ТОВ «Розетка.УА» та ТОВ «УАПРОМ».

Проте, така податкова декларація підтверджує тільки суму прибутку позивача-1 у минулому та лише за 2023 рік, але не підтверджує, що цей дохід міг бути отриманий у період, коли мало місце порушення з боку відповідачів.

Також, позивачами не було надано конкретні підрахунки, з яких вбачається, яким саме чином визначена сума упущеної вигоди. На підставі лише фіксації продажів товарів відповідачів неможливо однозначно встановити, що позивачі могли б отримати ті ж самі обсяги доходу, оскільки це лише загальні показники продажів без прив'язки до конкретної шкоди.

Для доведення причинного зв'язку необхідно довести, що саме дії відповідачів були єдиною і достатньою причиною недоотримання доходу. У даному випадку, відсутні докази, які б виключали можливість впливу інших факторів, таких як ринкова кон'юнктура, конкурентна ситуація, або внутрішні дії або бездіяльність самих позивачів, що могло вплинути на зменшення їхніх прибутків.

Крім того, не доведено, що за відсутності дій відповідачів ці доходи у заявленому позивачами розмірі були б гарантовано отримані позивачами, що робить неможливим висновок про пряму відповідальність відповідачів за упущену позивачами вигоду.

За таких обставин, враховуючи що позивачі не підтвердили, що за звичайних обставин, за відсутності порушень з боку відповідачів їх прав на промисловий зразок, позивачі могли і повинні були отримати дохід у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 100 000, 00 грн, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вимоги в сумі 2 100 000, 00 грн., оскільки заявлений до стягнення розмір не підтверджений належними доказами.

Тож, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича підлягають задоволенню частково.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича та Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича - задовольнити частково.

2. Заборонити Фізичній особі-підприємцю Артемчук Марині Олександрівні ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_5 ) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях.

3. Заборонити Фізичній особі-підприємцю Надозірній Валентині Вікторівні ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) використовувати всіма способами, передбаченими ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", Бізікуби, що справляють на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як Бізікуб за промисловим зразком за свідоцтвом України № НОМЕР_4 від 12.10.2023р., зокрема, шляхом: заборони виготовлення виробів із застосуванням зазначеного промислового зразка, застосування таких виробів, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення), експорту (вивезення) та іншого введення їх у цивільний оборот або зберігання в зазначених цілях.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_5 ) на користь Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.- судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь Фізичної особи-підприємця Хлібурад Юрія Віталійовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_7 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.- судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Артемчук Марини Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_5 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_8 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.- судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Надозірної Валентини Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_8 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.- судового збору.

8. В іншій частині позову - відмовити.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 30.04.2025

Суддя С. О. Щербаков

Попередній документ

127020058

Наступний документ

127020060

Інформація про рішення:

№ рішення:	127020059
№ справи:	910/12174/24
Дата рішення:	10.04.2025
Дата публікації:	06.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них; щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (26.06.2025)
Дата надходження:	03.10.2024
Предмет позову:	заборону виготовлення виробів із застосуванням промислового зразка

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

14.11.2024 09:50	Господарський суд міста Києва
15.07.2025 10:30	Північний апеляційний господарський суд

Запланованих засідань немає