ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2025Справа № 910/5375/25
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва
до 1. Київської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехсервіс-Груп"
про забезпечення позову,
Без повідомлення учасників справи.
Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (далі - заявник, Прокурор) в інтересах держави звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехсервіс-Груп" (далі - Товариство), в якому просив:
- зобов'язати Товариство знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2), який знаходиться на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005;
- скасувати державну реєстрацію за Товариством права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) на вулиці Каховській, 71 у місті Києві, здійснену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.04.2019 року індексний номер 46554809, припинивши вказане право, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000);
- зобов'язати Товариство знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2, який знаходиться на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва на земельній ділянці площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005;
- скасувати державну реєстрацію за Товариством права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 у місті Києві, здійснену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000);
- визнати незаконним та скасувати рішення Ради від 19.09.2024 року № 138/9946 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Ремтехсервіс-Груп" земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури на вул. Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005, що розташована на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва, укладений між Радою та Товариством, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстровано в реєстрі 01.11.2024 року за № 4464;
- зобов'язати Товариство повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 площею 0,2596 га на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва, а Раду - прийняти вказану земельну ділянку;
- скасувати державну реєстрацію за Товариством права оренди земельної ділянки площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000, номер запису про інше речове право: 57370630) з припиненням такого права;
- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000, номер відомостей про речове право: 57370014) з припиненням такого права;
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва.
В обґрунтування пред'явлених вимог Прокурор посилався на те, що реєстраційні дії з реєстрації за Товариством права власності на нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 та нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2, які знаходяться на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва, були здійснені з метою створення уявної законності набуття права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна та з метою заволодіння земельною ділянкою комунальної форми власності у позаконкурентний спосіб. За таких обставин, самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності підлягають знесенню, державна реєстрація права власності на них за Товариством - скасуванню, рішення Ради від 19.09.2024 року № 138/9946, прийняте з порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч інтересам держави та територіальної громади, має бути визнано незаконним та скасовано, договір оренди від 01.11.2024 року підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка комунальної власності має бути повернута територіальній громаді міста Києва, а також державна реєстрація ділянки у Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню.
Разом із позовною заявою Прокурор подав заяву від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25, в якій просив суд до набрання рішенням законної сили вжити заходи забезпечення пред'явленого ним позову шляхом:
- накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000);
- накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000);
- заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель-боксів по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000), у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказані об'єкти нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна;
- заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000), у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказаний об'єкт нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000), у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000), у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005, що розташована на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005, що розташована на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000), у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаної земельної ділянки та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказував на те, що позовні вимоги Прокурора спрямовані на поновлення права територіальної громади міста Києва на землю, яка згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Разом із тим, державна реєстрація права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна за Товариством, у разі відсутності забезпечення позову, дає останньому право вільно ним розпоряджатися, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним, так і юридичним), що в подальшому призведе до нових звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку статті 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 134 Земельного кодексу України, у зв'язку з набуттям права власності на майно. У такому разі, для належного захисту та поновлення порушених прав позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог, визначати підсудність вказаного спору та заміни неналежного відповідача у справі, що згідно з вимогами чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.
Враховуючи правомочності власника, визначені статтею 317 Цивільного кодексу України, Прокурор вказував на обґрунтоване припущення про високу ймовірність відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, що у подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав чи інтересів позивача в межах даної справи.
При цьому, Прокурор вказував, що накладення арешту на об'єкти нерухомого майна та земельну ділянку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Товариства чи Ради, оскільки така нерухомість залишається у володінні титульних власників, а можливість розпоряджатися цим майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Розглянувши подану Прокурором заяву про забезпечення позову від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
З аналізу положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що означеною нормою процесуального права передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, за змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Також судом враховано висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд також звертає увагу на те, що Прокурор звернувся до суду з немайновими позовними вимогами про зобов'язання Товариства знести самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна та скасування державної реєстрації за Товариством права власності на ці об'єкти нерухомості, визнання незаконним та скасувати рішення Ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005, зобов'язання Товариства повернути територіальній громаді міста Києва в особі Ради цю земельну ділянку, скасування державної реєстрації за Товариством права оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради на означену земельну ділянку та скасування у Державному земельному кадастрі її державної реєстрації. Відтак, у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ у контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 року в справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
За результатами дослідження поданих заявником документів суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень останнього про те, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2, нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, а також заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єктів нерухомого майна - нежитлових будівель-боксів по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 та нежитлової будівлі (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказані об'єкти нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна, може призвести до вибуття вищевказаних нежитлових будівель з володіння Товариства, що зумовить неможливість задоволення позову через неналежність відповідача.
Крім того, зміна власника цього нерухомого майна після прийняття відповідного рішення про задоволення вимог Прокурора у даній справі, чи будівництва на спірній земельній ділянці може унеможливити фактичне виконання майбутнього рішення суду в цій справі, у той час як вільне розпорядження об'єктами нерухомості на земельній ділянці, у тому числі, шляхом їх відчуження третім особам, може у подальшому призвести до нових звернень власників на отримання земельної ділянки та переходу прав її оренди в порядку статті 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 134 Земельного кодексу України, у зв'язку з набуттям права власності на майно, розміщене на відповідній земельній ділянці.
Так, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
За змістом наведених приписів, якщо на розміщений на земельній ділянці об'єкт особа не має права власності, то підстави для застосування неконкурентних засад продажу цієї ділянки відсутні безвідносно до того, чи є цей об'єкт об'єктом незавершеного будівництва, чи завершеним об'єктом нерухомого майна, зданим в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 року в справі № 923/196/20.
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2 статті 376 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 3 цієї статті за умови подальшого надання особі у встановленому порядку земельної ділянки під уже збудоване на цій ділянці (що на час будівництва не була відведена для такої мети) нерухоме майно, суд може визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.
Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 року в справі № 923/196/20.
Разом із цим, відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
За частиною 1 статті 337 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Отже, встановлення правового статусу нерухомого майна матиме важливе значення для вирішення справи по суті, визначатиме правову долю об'єктів нерухомого майна та правомірність отримання у користування земельної ділянки, на якій розташовані вказані об'єкти.
Враховуючи, зокрема, те, що за Товариством наразі зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 та нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, з правомірністю набуття якого Прокурор не погоджується, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, за умови задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від того, чи матиме Товариство спірне нерухоме майно у власності, з яким юридично буде пов'язана і доля земельної ділянки, на якій розташована відповідна нерухомість.
Судом враховано можливість відчуження Товариством спірних об'єктів нерухомості на користь третіх осіб необмежену кількість разів, що в результаті може призвести до неправомірного затягування судового процесу та ускладнення захисту порушеного права в строки, передбачені процесуальним законом.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про існування реальної загрози ефективному захисту та поновленню порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2, нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, а також заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єктів нерухомого майна - нежитлових будівель-боксів по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 та нежитлової будівлі (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказані об'єкти нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна, а не вжиття таких заходів забезпечення позову й подальші ймовірні дії Товариства з відчуження нерухомого майна унеможливлять ефективний захист порушеного права без нових звернень Прокурора до суду.
У той же час, вищенаведені обрані Прокурором способи забезпечення, що безпосередньо стосуються предмета даного позову, є розумними, обґрунтованими та адекватними, мають логічний зв'язок з предметом позову та мають наслідком лише збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили та протягом дев'яноста днів після цього (частина 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, вказані заходи забезпечення позову, за висновком суду, є співмірними із предметом позовних вимог, а накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчинення дій щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна, є тимчасовими заходами, спрямованими на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цих заходів.
Так, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року в справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості, тобто заборони на право розпоряджатися цим майном, а також заборони вчинення дій щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору.
У той же час, у заяві про забезпечення позову від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 Прокурор також просив суд до набрання рішенням законної сили заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000) та нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000) на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Однак, оскільки судом встановлено наявність підстав для задоволення заяви Прокурора про забезпечення позову від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 в частині накладення арешту на об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2, нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, та земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000), а також заборони Товариству та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єктів нерухомого майна - нежитлових будівель-боксів по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 та нежитлової будівлі (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві, у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказані об'єкти нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна, тобто заборони на право розпоряджатися вищенаведеним майном, на переконання суду, вказане виключає необхідність задоволення вимоги Прокурора щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на ці об'єкти нерухомості. Відтак, у задоволені вимог заяви Прокурора від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 у цій частині слід відмовити.
Крім того, у заяві від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 Прокурор просив суд до набрання рішенням законної сили накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005, що розташована на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000), а також заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005, що розташована на вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3035336780000), у тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаної земельної ділянки та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За вимогами статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (частина 1 статті 83 Земельного кодексу України).
За частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється. Якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження №14-181цс18).
Цей фактичний стан володіння необхідно відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18.01.2023 року в справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92).
З поданих Прокурором матеріалів вбачається, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 площею 0,0279 га по вулиці Каховській, 71 у Дніпровському районі міста Києва, є територіальна громада міста Києва в особі Ради, тобто ця земельна ділянка відноситься до комунальної форми власності. Відтак, розташування на ній об'єктів нерухомості, які, на думку Прокурора, є самочинним будівництвом, не призводить до зміни власника земельної ділянки.
Зважаючи на відсутність у заяві від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 належних обґрунтувань Прокурора щодо необхідності та адекватності запропонованих ним заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,2596 га з кадастровим номером 8000000000:66:045:0005 та заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на цю земельну ділянку, суд дійшов висновку про те, що ця заява у цій частині є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому задоволенню не підлягає.
Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального та ефективного захисту прав позивача, у разі задоволення позовних вимог.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, судом оцінено, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості, а також заборони вчинення дій щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
На переконання суду, вищенаведені заходи забезпечення позову не призведуть до порушення майнових прав, зокрема, Товариства та не вплинуть на його господарську діяльність. Суд також наголошує, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову в цій частині не є тотожними з позовними вимогами, є адекватними та ефективними, а також носять тимчасовий характер, не завдають шкоди та збитків іншим учасникам справи.
Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду, для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.
Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими Прокурором та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від заявника зустрічного забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що відповідачі або інші зацікавлені особи не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, заява Прокурора про забезпечення позову від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 задовольнити частково.
2. До набрання законної сили судовим рішенням у справі:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі-бокси по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000);
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000);
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремтехсервіс-Груп" (03002, місто Київ, вулиця Каховська, будинок 71; код ЄДРПОУ 42910143) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель-боксів по ремонту автомобілів (літери "Б" і "В") загальною площею 749,5 м2 (опис об'єкта: будівля літ. "Б" бокс по ремонту автомобілів площею 567,2 м2 та будівля літ. "В" бокс по ремонту автомобілів площею 182,3 м2) на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1254507080000), у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказані об'єкти нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремтехсервіс-Груп" (03002, місто Київ, вулиця Каховська, будинок 71; код ЄДРПОУ 42910143) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі (літера "Г") загальною площею 36 м2 на вулиці Каховській, 71 в місті Києві (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1891274580000), у тому числі укладати договори купівлі-продажу або іншим способом відчужувати права на вказаний об'єкт нерухомості, здійснювати заходи щодо поділу, об'єднання, збільшення площі, виділення частини вказаного нерухомого майна.
3. У задоволенні решти вимог заяви Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову від 29.04.2025 року № 50-2878ВИХ-25 відмовити.
4. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред'явлена до виконання до 01.05.2028 року.
5. Стягувач: Дніпровська окружна прокуратура міста Києва (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 14-А; код ЄДРПОУ 02910019).
6. Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремтехсервіс-Груп" (03002, місто Київ, вулиця Каховська, будинок 71; код ЄДРПОУ 42910143).
7. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ломака Вікторія Сергіївна