ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.04.2025Справа № 910/283/25
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Кияна Валерія Володимировича
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 28 598,55 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Фізична особа-підприємець Киян Валерій Володимирович (далі - ФОП Киян В.В. , позивач) до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 598,55 грн за договором купівлі-продажу № 06008/11586 від 05.09.2022.
Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару. У позові ФОП Киян В.В. просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 17 023,50 грн, пеню в сумі 7 818,68 грн, інфляційні втрати в сумі 2 723,76 грн та 3% річних у сумі 1 032,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач надав відзив на позов, в якому заявлені вимоги визнав частково: підтвердив наявність у ПАТ «Укрнафта» основної заборгованості в сумі 17 023,50 грн, щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних - заперечив з тих підстав, що поставлений товар у власних інтересах ним не використовувався, прострочення виконання зобов'язання стало наслідком об'єктивних причин, позивач не надав доказів підтвердження реальних фінансових втрат унаслідок дій відповідача, а заявлені до стягнення суми є надмірними та такими, що не відповідають принципу співмірності відповідальності. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних просив відмовити.
Указаний відзив був поданий з порушенням визначеного законом строку, у зв'язку з чим відповідач просив поновити йому цей процесуальний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі відзиву, відповідач зазначив, що масові повітряні тривоги, випадки ракетних атак з відключенням електроенергії, наслідком чого були перебої в роботі поштових відправлень, призвели до неможливості своєчасного направлення відзиву та порушення процесуальних строків.
Дослідивши наведені доводи ФОП Кияна В.В. , суд вважав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку, а тому прийшов до висновку щодо поновлення відповідачу строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної оплати поставленого товару, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% пічних є правомірним.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 05.09.2022 між ФОП Киян В.В. (продавець) та ПАТ «Укрнафта» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 06008/11586 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати продукцію у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п. 1.1 договору). Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Так, у додатку № 1 до договору сторони погодили найменування та кількість товару, що який передбачається поставити, а також визначили умови поставки: загальна вартість товару, що поставляється складає 26 190,00 грн без ПДВ; умови оплати: 35% - попередня оплата, 65% - по факту поставки всього товару протягом 30 календарних днів; термін поставки - 45 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.
Відповідно до п. 2.3.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим договором.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціни товару встановлюються в національній валюті та вказуються у відповідних додатках до цього договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками.
У відповідності до п. 3.2 договору оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання покупцем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.
Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару (п. 5.3. договору).
У п. 11.1 договору сторони домовились, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 1 року, але в будь-якому разі - до повного виконання взаємних зобов'язань сторонами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ФОП Киян В.В. поставив відповідачу товар на загальну суму 26 190,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 24/11-01 від 24.11.2022 на суму 26 190,00 грн, яка була підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками сторін.
Проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме - сплатив на користь позивача попередню оплату в сумі 9 166,50 відповідно до платіжної інструкції № 6664 від 14.10.2022.
Отже судом встановлено, що у ПАТ «Укрнафта» виникла заборгованість в сумі 17 023,50 грн (26 190,00 - 9 166,50).
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач звернувся до відповідача із досудовою претензією № 13/11-01 від 13.11.2023, у якій вимагав сплатити вартість товару, а також нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 01/01/09/24/03/01-02/01/966 від 01.05.2024 повідомив позивача про визнання основної заборгованості та готовність її сплатити після надання позивачем гарантій щодо незастосування штрафних санкцій.
28.05.2024 позивач надав відповідачу гарантійний лист № 28/05-01, у якому зазначив, що у разі сплати відповідачем заборгованості у повному обсязі, штрафні санкції не будуть застосовуватися.
Однак, оскільки заборгованість ПАТ «Укрнафта» не була сплачена позивачу, останній звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач доказів належної оплати вартості товару у визначений договором строк не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Укрнафта» заборгованості у сумі 17 023,50 грн підлягають задоволенню.
Крім того за порушення умов договору позивачем здійснено нарахування відповідачу пені у сумі 7 818,68 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Таким чином враховуючи, що умовами договору поставки сторони не передбачили розміру пені, який підлягає стягненню з покупця за порушення зобов'язання з оплати товару (тобто сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою), і застосування такої пені не встановлено законом, то вимоги позивача про стягнення пені є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2 723,76 грн та 3% річних у сумі 1 032,61 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вказаної норми нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому у п. 6.10 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної або неповної оплати товару відповідно до умов, визначених цим договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, враховуючи заявлений позивачем період з 01.01.2023 по 30.11.2024, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 2 723,76 грн. та 3% річних у сумі 1 027,01 грн.
Тобто 3% річних стягуються з відповідача у меншому розмірі, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування цієї складової боргу, а саме - позивачем не враховано те, що прострочення виконання відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений товар починається на наступний день, коли останній зобов'язаний був здійснити оплату за поставлений товар, та не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Отже на підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов ФОП Киян В.В. підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які в даному випадку, окрім судового збору, складаються також із витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.
Так, у якості витрат на правову допомогу позивач заявив 5 000,00 грн та 5% від грошової суми, стягнутої з відповідача за рішенням суду за наслідками розгляду справи, у вигляді «гонорару успіху».
Зі свого боку відповідач заперечив проти вказаних сум та вказав, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 000,00 грн не є співмірними із ціною позову, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а стягнення «гонорару успіху» у розмірі 5% за рішенням суду матиме надмірний характер.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У даному випадку на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ФОП Кияном В.В. долучено:
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Левкова В.М. № 547 від 06.01.1995;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП Киян В.В. адвокатом Левковим В.М. серія АХ №1229566;
- договір про надання правової допомоги від 02.12.2024, укладений між ФОП Киян В.В. та Левковим В.М. ;
- акт виконаних робіт (додаток № 2 до договору від 02.12.2024) на суму 5 000,00 грн;
- квитанцію до прибуткового касового ордеру від 24.12.2024 р. на суму 5 000,00 грн.
Дослідивши надані докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час при визначенні суми відшкодування таких витрат суд виходить з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При цьому чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте, суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Разом з цим слід зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи, яка є простою; її малозначність, ціну позову (28 598,55 грн); розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; кількість учасників справи (позивач та відповідач); невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки такого позову для кваліфікованого юриста; наявність відзиву, на який позивач підготував відповідь на відзив; наявність у провадженні господарських судів подібних справ за позовами ФОП Кияна В.В., що свідчить про сформованість та незмінність правової позиції заявника, яка коригується лише відповідно до фактичних обставин справи; наявність сталої судової практики у таких спорах.
Отже, виходячи з критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає обґрунтованим заявлений розмір судових витрат ФОП Киян В.В. на професійну правничу допомогу адвоката (в тому числі гонорару успіху) в загальній сумі 7 000,00 грн.
Отже вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судові витрати ФОП Киян В.В. в сумі 7 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з ПАТ «Укрнафта», але з урахуванням часткового задоволення позову їх сума складає 5 084,86 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
Щодо судового збору, то суд враховує, що позивач у встановленому законом порядку звільнений від сплати судового збору за подання позову, а тому судовий збір стягується з відповідача в дохід державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог - в сумі 1 759, 65 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв'язку з подачею позову в електронній формі).
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-237, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Фізичної особи-підприємця Кияна Валерія Володимировича до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 28 598,55 грн задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Фізичної особи-підприємця Кияна Валерія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основну заборгованість у сумі 17 023 (сімнадцять тисяч двадцять три) грн 50 коп., інфляційні втрати у сумі 2 723 (дві тисячі сімсот двадцять три) грн 76 коп., 3% річних у сумі 1 027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 01 коп., витрати на правничу допомогу в сумі 5 084 (п'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 86 коп.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп.
Повне рішення складене 30 квітня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.
Суддя К.І. Головіна