ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2025Справа № 910/15602/24
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс»
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-гарант»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
простягнення 14106,13 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-гарант» 14106,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №266658а8к3 від 07.09.2018 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5838630, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Проте, як стверджує позивач, відповідач завдану шкоду відшкодував лише частково.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15602/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/15602/24 вручена відповідачу 31.12.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
03.01.2025 від позивача надійшли докази направлення копії ухвали та позовної заяви з додатками третій особі.
10.01.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття.
21.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (сформована в системі «Електронний суд» 20.01.2025), в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що ним правомірно на підставі ремонтної калькуляції №ЦВ/19/4721 від 18.11.2019, складеної аварійним комісаром Скребцовим С.О., було зменшено розмір страхового відшкодування до 6214,14 грн (з урахуванням франшизи).
24.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (сформований в системі «Електронний суд» 20.01.2025).
Правом на подання заперечення відповідач не скрористався.
Третя особа пояснень щодо позову не надала, своїм правом не скористалась.
За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
07.09.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА страхування» (найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс») (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №266658а8к3 (надалі - Договір), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме автомобілем BMW, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
11.09.2019 о 08 год 20 хв в місті Києві на вул. Б.Хмельницького сталася ДТП за участю автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода за взаємним погодженням водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом) від 11.09.2019.
Згідно з абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (в редакції, чинній на момент ДТП), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 11.09.2019 є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні зауваження водіїв стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає вищевказаний європротокол як належний доказ настання 11.09.2019 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів BMW, державний номер НОМЕР_1 , та Toyota, державний номер НОМЕР_2 .
Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у європротоколі, суд приходить до висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 , та наявності вини водія автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі страхових актів №ARX2499613 від 23.09.2019, №ARX2507143 від 17.10.2019, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаними актами, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП шляхом виплати коштів у сумі 21320,27 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія Київ», що підтверджується платіжними інструкціями №598468 від 24.09.2019 на суму 18401,64 грн та №606106 від 18.10.2019 на суму 2918,63 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 21320,27 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, наданою на запит суду, станом на момент ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/5838630 із встановленим розміром франшизи 1000,00 грн та страховою сумою за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач надав суду рахунок №PMCPX003589 від 12.09.2019, виставлений ремонтною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія Київ», та акт виконаних робіт №КРРН0000060 від 09.10.2019, підписаний представниками замовника та ремонтної організації (виконавця), відповідно до яких вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП, склала 21320,27 грн.
Також для долучення до матеріалів справи позивач надав Звіт №466 про оцінку вартості (розміру) відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складений 08.12.2019 суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Гавриловим В.В . Відповідно до вказаного звіту значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу BMW, державний номер НОМЕР_1 , становить 0, а вартість відновлювального ремонту цього автомобіля становить 23442,01 грн.
В свою чергу, заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що відповідно до ремонтної калькуляції №ЦВ/19/4721 від 18.11.2019, складеної аварійним комісаром Скребцовим С.О. на базі програмного комплексу «Audatex», ним правомірно зменшено розмір страхового відшкодування до 6214,14 грн (з урахуванням франшизи за полісом).
Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17.
Як зазначалося вище, відповідно до рахунку №PMCPX003589 від 12.09.2019 та акту виконаних робіт №КРРН0000060 від 09.10.2019, складених виконавцем ремонтних робіт - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія Київ», вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , склала 21320,27 грн.
Конкретних зауважень щодо переліку та вартості запчастин, робіт і матеріалів, зазначених у вищевказаних рахунку та акті виконаних робіт, відповідач в ході розгляду справи не навів, як і не вказав, які саме пошкодження, на його думку, не є наслідком ДТП, що сталася 11.09.2019.
Отже, матеріалами справи підтверджується та відповідачем належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля BMW, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 21320,27 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з огляду на визначені полісом №ЕР/213540018 страхову суму та франшизу, розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також фактичну вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (виходячи із складених СТО рахунку та акту виконаних робіт), у відповідача виник обов'язок за спірним страховим випадком відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20320,27 грн (21320,27 грн мінус 1000,00 грн франшизи за полісом).
Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копії заяв про виплату страхового відшкодування вих.№СУ/007694/3/2 від 27.07.2020 та вих.№СУ/007694/3 від 28.10.2019, в яких позивач вимагав у відповідача сплатити суму страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 11.09.2019.
З наявного у справі платіжного доручення №4696 вбачається, що 25.11.2019 відповідачем на користь позивача по спірному страховому випадку виплачено страхове відшкодування у сумі 6214,14 грн.
Доказів сплати решти належної до виплати суми страхового відшкодування (у розмірі 14106,13 грн) відповідач не надав.
За таких обставин, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 14106,13грн є обґрунтованими.
Стосовно зауважень відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вірно зазначив відповідач, дану позовну заяву позивач подав після спливу трирічного строку з моменту ДТП, що сталася 11.09.2019.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.
В подальшому, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який продовжується до цього часу.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.
Цим Законом розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Таким чином, стаття 257 Цивільного кодексу України підпадає під перелік статей, строки яких були продовжені на період дії карантину та на період дії в Україні воєнного стану.
До того ж згідно з чинною редакцією вказаного пункту Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (зміни внесені до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України згідно із Законом України від 08.11.2023 №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини»).
З огляду на викладене, твердження відповідача про пропуск позивачем строк позовної давності щодо заявлених вимог судом відхиляються.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 14106,13 грн підлягають задоволенню.
Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-гарант» (01133, Україна, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок, 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 14106 (чотирнадцять тисяч сто шість) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.М. Смирнова