ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2025Справа № 910/9285/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Таран Віктора Володимировича про розстрочення виконання рішення у справі
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Фізичної особи-підприємця Таран Віктора Володимировича
про стягнення заборгованості в розмірі 457 540,16 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Вербова Оксана Петрівна
від відповідача (в режимі відеоконференції): Таран Олександр Вікторович
У липні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Таран Віктора Володимировича заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тарана Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421)
365 537 (триста шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн 76 коп. основної заборгованості за спожиту теплову енергію,
2 340 (дві тисячі триста сорок) грн 19 коп. основної заборгованості за надані послуги з централізованого постачання гарячої води,
969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 23 коп. основної заборгованості за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії,
34 (тридцять чотири) грн 02 коп. основної заборгованості за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії,
17 853 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн 41 коп. 3% річних та 70 585 (сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн 79 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу за спожиту теплову енергію,
44 (сорок чотири) грн 85 коп. 3% річних та 174 (сто сімдесят чотири) грн 91 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу за надані послуги з централізованого постачання гарячої води, а також
6 863 (шість тисяч вісімсот шістдесят три) грн 10 коп. судового збору.
06.01.2025 на виконання рішення видано наказ.
Постановою північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 залишено без змін.
21.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 призначено розгляд клопотання у судовому засіданні на 29.04.2025.
24.04.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
28.04.2025 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.
Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши надані докази, встановив наступне.
В обґрунтування заяви зазначено, що у відповідача відсутні вина щодо виникнення спору, захворювання відповідача істотно впливають на працездатність та інші аспекти життя, майновий стан відповідача не дає змоги негайно виконати рішення суду, відсутня можливість самостійно відчужити майно для погашення боргу, а також умови воєнного стану впливають на платоспроможність відповідача.
У зв'язку з наведеним відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення залишку боргу у розмірі 357 942,79 грн на 12 місяців до 01.04.2026 на рівні платежі у розмірі 29 829,00 грн.
Позивач заперечує щодо доводів відповідача та вважає їх необґрунтованими, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, розстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12 Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12 Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13 Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.
Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.05 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд, враховуючи приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, зазначає про те, що розстрочення рішення суду у даній справі може бути здійснене до 04.12.2025, тобто на сім місяців рівними платежами у розмірі 51 134,68 грн (якщо враховувати суму заборгованості у розмірі 357 942,79 грн).
Отже, відповідачем запропоновано графік розстрочення виконання рішення, який не відповідає приписам процесуального законодавства.
Також надані докази не підтверджують обставину можливості боржником виконувати ухвалу суду щодо розстрочення виконання рішення за вказаними графіками та розмірами платежів (враховано попередній офіційний періодичний дохід боржника).
Процесуальний інструмент у вигляді розстрочення виконання судового рішення повинен застосовуватися лише у випадках його реального виконання.
07.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Тетяною Ігорівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Тарана Віктора Володимировича на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" залишку заборгованості в сумі 430 135,12 грн.
Відповідач повідомив суд, що у межах виконавчого провадження стягнуто грошові кошти у розмірі 106 460,47, а тому рішення суду підлягає виконанню у розмірі 357 942,79 грн.
Суд встановив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини часткового виконання рішення суду від 04.12.2024, а тому відсутня можливість визначити розмір боргу, стягнення якого підлягає розстроченню.
10.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярушевською Тетяною Ігорівною винесено постанову у виконавчому провадженні НОМЕР_2 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, а саме: здійснювати відрахування із суми доходів боржника, що залишається після утримання податків, зборів, та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості.
Отже, приватним виконавцем в межах норм законодавства України обрано спосіб виконання рішення, який забезпечує баланс інтересів стягувача та боржника та має на меті поступове поновлення порушених прав позивача з урахуванням фінансово-матеріальних можливостей відповідача, а тому відсутня доцільність для застосування розстрочення судового рішення, яке за своїм змістом не поліпшить становище відповідача та не призведе до більш ефективного поновлення прав позивача.
Суд додатково зазначає, що питання дотримання суб'єктами виконавчого провадження норм законодавства та приписів постанов виконавця вирішується у судовому порядку в позовному провадженні або на етапі судового контролю за виконанням судових рішень.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись викладеним та ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд
1. У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Таран Віктора Володимировича про розстрочення виконання рішення у справі №910/9285/24 відмовити.
2. Повідомити учасників справи, що ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає оскарженню.
Суддя Сергій МУДРИЙ