ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2025Справа № 910/1768/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 39/41)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М4П Консалтинг" (01003, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 39/41)
про стягнення 85 327 грн 05 коп.
Представники сторін: не викликались
14.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "М4П Консалтинг" про стягнення 85 327 грн 05 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених сторонами договору оренди від 01.12.2020 № 6/20 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів у строк, визначений договорами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 49 190 грн 55 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 4 444 грн 67 коп. пені, 5 001 грн 26 коп. 3 % річних та 26 690 грн 57 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1768/25, справу постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання);
11.03.2025 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0610231577230, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01003, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 39/41), було направлено ухвалу від 17.02.2025, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20 від 08.03.2025).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 вручена відповідачу 08.03.2025
Станом на 01.05.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 17.02.2025, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
З огляду на вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "М4П Консалтинг" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.
01.12.2020 між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М4П Консалтинг" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди за №6/20 (далі-договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (в оренду) приміщення площею 17,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, на 7-му поверсі (кімната 716) для використання під офіс.
Вказане приміщення на момент передачі в оренду придатне для використання у відповідності з метою оренди і знаходиться на балансі орендодавця.
Орендар вступає в строкове платне користування приміщенням у термін, визначений у цьому договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною цього договору.
01.12.2020 між орендодавцем та орендарем було складено та підписано Акт прийому-передачі приміщення в оренду до Договору оренди №6/20 від 01.12.2020, відповідно до змісту якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду приміщення площею 17,5 кв. м., що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Шота Руставелі,39-41, на 7-му поверсі (кімната 716).
Приміщення, яке передається в оренду відповідає стандартним і технічним вимогам, придатне для експлуатації.
Відповідно до пункту 4.1. договору орендар зобов'язується прийняти за актом приймання- передачі і використовувати орендоване приміщення виключно за призначенням згідно пункту 1.1. та умовами цього договору, дотримуючись встановленого у адмінбудинку режиму роботи і правил.
Згідно пункту 4.4. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати кошти за користування орендованим приміщенням у відповідності з розділом 3 договору до дати підписання орендарем акту приймання-передачі майна.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили в договорі, що ціна оренди 1 м2 приміщень складає 500 грн 00 коп. на місяць з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. договору)
Відповідно до пункту 3.2. договору орендна плата за цим договором без ПДВ складає 7 291 грн 67 коп., окрім того ПДВ 20%-1458 грн 33 коп., разом з ПДВ-8 750 грн 00 коп.
Вартість комунальних послуг та витрати на експлуатацію і утримання приміщень входить до орендної плати.
Розмір орендної плати за поточний місяць встановлюється орендодавцем з урахуванням офіційного щомісячного індексу інфляції за попередній місяць, але не нижче суми оренди, вказаної в пункті 3.2. договору.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що орендар проводить оплату за користування орендованим майном шляхом щомісячних перерахувань до 05 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця суми, визначеної пунктом 3.2. договору.
Оплата за користування орендованим майном здійснюється орендарем на підставі рахунків.
Плата за користування орендованим майном за неповний місяць оренди перераховується орендарем орендодавцю в розмірі, пропорційному кількості днів оренди в оплачуваному місяці (після підписання акту приймання-передачі приміщення)
В подальшому, 31.05.2022 сторони склали та підписали Акт прийому-передачі приміщення з оренди до договору оренди №6/20 від 01.12.2020, відповідно до змісту якого орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди приміщення площею 17,5 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, на 7-му поверсі (кімната 716).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів у строк, визначений договорами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 49 190 грн 55 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 4 444 грн 67 коп. пені, за період прострочення з 15.09.2021 по 15.03.2022, 5 001 грн 26 коп. 3 % річних та 26 690 грн 57 коп. інфляційних втрат, за період з 15.09.2021 по 03.02.2025.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів у розмірі 85 327 грн 05 коп., та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 85 327 грн 05 коп. заборгованості за договором оренди від 01.12.2020 № 6/20, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 4 444 грн 67 коп. пені, 5 001 грн 26 коп. 3 % річних та 26 690 грн 57 коп. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Пунктом 3.6 договору встановлено, що на плата за користування орендованим приміщення внесена несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пункту 3.6 договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, 3 % річних та пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 444 грн 67 коп. пені, 5 001 грн 26 коп. 3 % річних та 26 690 грн 57 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М4П Консалтинг" (01033, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 39/41, ідентифікаційний код 42492101) на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01033, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 39/41, ідентифікаційний номер 02583780) 49 190 (сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто) грн 55 коп. заборгованості, 4 444 (чотири тисячі чотириста сорок чотири) грн 67 коп. пені, 5 001 (п'ять тисяч одна) грн 26 коп. 3 % річних та 26 690 (двадцять шість тисяч шістсот дев'яносто) грн 57 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька