ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2025Справа № 910/1296/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства ПРАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" (79000, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 102А)
про стягнення 47 799 грн 89 коп.
Представники сторін: не викликались
03.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства ПРАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" про стягнення 47 799 грн 89 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг від 29.11.2023 № 03/353/23 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, у заявку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29 900 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 2 990 грн 00 коп. штрафу, 4 325 грн 14 коп. пені, 1 002 грн 67 коп. 3 % річних та 3 582 грн 08 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1296/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
24.02.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.
27.02.2025 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.11.2023 між Дочірнім підприємством ПрАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" від імені та в інтересах якого виступає Відокремлений підрозділ "Калунська нафтогазорозвідувальна експедиція" Дочірнього підприємства ПрАТ "Надра України" "Західукргеологія" (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 03-353/23 про надання послуг .
Відповідно до пункту 1 договору предметом договору є надання послуг буровим верстатом А50 на базі шасі КрАЗ-257 державний номер НОМЕР_1 (інв.№3452) (без ПММ) (надалі-Послуги). Місце надання послуг: свердловина №30 Вільхівська, Калуський р-н, Івано-Франківська обл. Термін надання послуг :з 29.11 2023 по 10.12.2023 включно.
Відповідно до пункту 2.1. договору замовник зобов'язаний прийняти від виконавця результати наданих послуг та оплатити їх в розмірах і в строк, передбачені договором. У той же час, згідно з пунктом 2.4. договору виконавець має право отримати за надані послуги оплату в розмірах і в строки, передбачені цим договором.
Вартість послуг за даним буровим верстатом А-50 за період з 29.11.2023 до 10.12.2023, становить 2 491 грн 66 коп., в тому числі ПДВ 415 грн 28 коп. за 1 добу (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору загальна вартість послуг за договором становить 29 9000 грн з урахуванням ПДВ 4 983 грн 33 коп.
Як вбачається з матеріалів справи підписання Акта про надання послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Акт про надання послуг підписується замовником протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від виконавця такого Акту про надання послуг. Якщо замовник має зауваження до представленого акту про надання послуг, то він зобов'язується надати виконавцю письмове обґрунтування відмови прийняття наданих послуг, відображених а акті про надання послуг, протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання від виконавця такого акту про надання послуг. У разі, якщо замовник в установлений строк не підписав такий акт і не надав письмове обґрунтування відмови від прийняття послуг, послуги вважаються прийнятими без зауважень і оплачуються замовником в повному обсязі (пункти 3.6, 3.7 договору).
Згідно з пунктом 3.8 договору замовник здійснює остаточний розрахунок за надані послуги протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг.
Відповідно до пункту 6.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, за умови погодження Дочірнім підприємством ПрАТ "Надра України" "Західукргеологія" та діє до 10 грудня 2023, а в частині зобов'язань Замовника, щодо оплати вартості послуг-до проведення повного розрахунку з виконавцем.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи , позивачем на виконання умов договору були надані послуги на загальну суму 29 900 грн 00 коп., що підтверджується підписаним між сторонами актом наданих послуг №249 від 10.12.2023.
Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем за виконані роботи у розмірі 29 900 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг у розмірі 29 900 грн 00 коп.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошує на тому, що у зв'язку із відсутністю прибутків у Відповідача та складним фінансовим становищем оплата не була здійснена вчасно.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг від 29.11.2023 № 03/353/23 та факту наявності заборгованості у розмірі 29 900 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 29 900 грн 00 коп.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 990 грн 00 коп. штрафу, 4 325 грн 14 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 16.12.2023 по 15.06.2024, 1 002 грн 67 коп. 3 % річних та 3 582 грн 08 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 16.12.2023 по 27.01.2025.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 4.2. договору сторонами погоджено, що у разі прострочення оплати послуг, замовник сплачує виконавцеві штраф у розмірі 10% від загальної вартості послуг, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 4.2. договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині 3 % річних та інфляційних нарахувань суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду.
Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг від 29.11.2023 № 03/353/23, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 990 грн 00 коп. штрафу, 4 325 грн 14 коп. пені, 1 002 грн 67 коп. 3 % річних та 3 582 грн 08 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Водночас, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в частині штрафу до 1 500 грн 00 коп. та в частині стягнення до 1 000 грн 00 коп. на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, в обґрунтування якого відповідач посилається на своє скрутне фінансове становище та відсутність у позивача збитків, завданих порушенням відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).
З огляду на приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України приймаючи рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Згідно з приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Суд звертає увагу, що ні у вище зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Поряд із цим суд наголошує, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
Судом встановлено, що відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного правочину, а саме щодо здійснення фактичної оплати поставленого товару у строк, визначений умовами договору, виходячи з можливості фактичного виконання розрахунків та наявних вільних грошових ресурсів.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.
При цьому господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача.
При цьому, суд враховує, що розмір пені та штрафу не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає нормами чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору. З огляду на викладене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіліндустрія ЛТД" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс 102А, ідентифікаційний код 42137747) на користь Дочірнього підприємства ПРАТ "НАК "Надра України" "Західукргеологія" (79005, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 8, ідентифікаційний код 01432606) заборгованість у розмірі 29 900 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп., 2 990 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн 00 коп. штрафу, 4 325 (чотири тисячі триста двадцять п'ять) грн 14 коп. пені, 1 002 (одна тисяча два) грн 67 коп. 3 % річних, 3 582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн 08 коп. інфляційних втрат, та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька