номер провадження справи 22/41/25
01.05.2025 Справа № 908/507/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/507/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Комунальної установи "ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)" Бердянської міської ради (вул. Земська, буд. 38, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100)
про стягнення 110 337,40 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
28.02.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № б/н від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" до відповідача: Комунальної установи "ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)" Бердянської міської ради про стягнення 66249,76 грн. основного боргу; 13165,16 грн. пені, нарахованої за загальний період з 16.03.2022 по 15.10.2022; 5647,15 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 16.03.2022 по 31.01.2025; 25275,33 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з квітня 2022 по січень 2025 включно.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором від 29.11.2021 № 07-1207/21-БО-Т постачання природного газу, а саме: несплатою природного газу, поставленого в січні-лютому 2022. Оскільки споживачем не були підписані акти приймання-передачі природного газу, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу, такий обсяг є встановленим.
11.03.2025, через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк, надійшли додаткові пояснення на виконання ухвали суду. Відповідач у договорі вказав свою електронну адресу з помилкою, а саме: tercenter@-rada-berdyansk.gov.u». У зв'язку з цим позивачем направлено акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021 - лютий 2022 на всі відомі електронні адреси відповідача, а саме: tercenter@rada-berdyansk.gov.ua (відповідач використовував при здійсненні державних закупівель через веб-сайт публічних закупівель «Prozorro») та tercenter@bmr.gov.ua (відповідач використовував для роботи на сайті «Прозорро.Продажі»). У зв'язку з постійними кібератаками російської федерації тривалий час були заблоковані сервери, на яких зберігалась інформація доказів направлення актів приймання-передачі за період грудень 2021 - лютий 2022 на електронну адресу: tercenter@rada-berdyansk.gov.ua. Після відновлення доступу до серверу, докази направлення відповідних актів на електронну адресу: tercenter@radaberdyansk.gov.ua були втрачені. Крім того, суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Таким чином, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що були ним спожиті в спірний період поставки, та знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки, відповідно мав можливість здійснити таку оплату навіть не очікуючи відповідного акту приймання-передачі природного газу. Вказане також підтверджується тим, що відповідач повністю розрахувався за поставку природного газу в грудні 2021 та частково розрахувався за поставку в січні 2022 навіть без наявності підписаних актів приймання-передачі природного газу.
24.03.2025 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Відхилено заперечення відповідача. Відповідач був обізнаний про обсяги та вартість спожитого газу. Згідно відзиву визнав заборгованість за спожитий природний газ у січні-лютому 2022. Щодо надіслання відповідачу актів, позивач у відповіді на відзив зазначив аналогічні пояснення поясненням, що надійшли до суду 11.03.2025. Лист ТПП від 28.02.2022 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання. Відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сили.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
18.03.2025, у встановлений судом строк, надійшов відзив на позовну заяву. Позовні вимоги визнані частково. У зв'язку з відсутністю підтвердних документів, а саме: актів виконаних робіт, відповідач не мав можливості здійснити розрахунки з постачальником за наданими послугами з закупівлі газу в повному обсязі. Акти про виконання робіт, які підлягають оплаті Казначейством, є обов'язковими за юридичними та фінансовими зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів. Надані позивачем докази на підтвердження надіслання відповідачу актів не підтверджують отримання цих актів останнім. Акти були надіслані на скриньку: tercenter@bmr.gov.ua, яка не являється електронною адресою відповідача. На сайті «Прозорро» в закупівлі природного газу, де переможцем визначено позивача, зазначена адреса електронної пошти: tercenter@-rada-berdyansk.gov.ua, яка вказана також у договорі. Згідно розрахунку позивача, датою виникнення боргу за фінансовими зобов'язаннями січня 2022 визначено 16.03.2022, за зобов'язаннями лютого 2022 - 16.04.2022. Місто Бердянськ тимчасово окуповано, тому відповідач не мав можливості здійснювати свої повноваження. У зв'язку з цим відповідач заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Вважає, що виконання зобов'язання за договором стало неможливим внаслідок настання форс-мажорних обставин, що підтверджені листом ТПП від 28.02.2022. Заперечив стягнення з відповідача суми судового збору, оскільки споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Вважає, що позивач порушив умови розділу 3 п. 3.5 договору, не надавши акти приймання-передавання природного газу, тим самим порушивши його права як споживача. Відповідач, спираючись на дані ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» у листі від 07.10.2024, згідно якого відповідачем у період з 01.01.2022 по 31.01.2022 використано 2463,27 куб.м газу, у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1925,03 куб.м, згоден сплатити за газ 40776,96 грн. (січень 2022) та 31866,94 грн. (за лютий 2022) після надання оформлених позивачем актів приймання-передачі за відповідні місяці. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/507/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2025 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/507/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Витребувано в позивача в строк до 11.03.2025 письмове пояснення щодо надіслання відповідачу актів, що покладені в підставу позову, на іншу електронну адресу відповідача, ніж та, що зазначена в договорі.
Відповідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданої на запит суду, місцезнаходженням відповідача є: вул. Земська, буд. 38, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100.
Згідно наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", м. Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області тимчасово окуповано російською федерацією з 27.02.2022.
Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом було встановлено наявність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету.
Ухвала від 05.03.2025 доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 05.03.2025 о 21:00 год., що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідача також повідомлено про судовий розгляд справи шляхом розміщення 07.03.2025 відповідного оголошення на сайті Судової влади України в мережі Інтернет.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочинається з 05.04.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Дотримуючись розумності строку розгляду справи, рішення по суті ухвалено судом 01.05.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (постачальник, позивач) та Комунальною установою "ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)" Бердянської міської ради (споживач, відповідач) (ЕІС-код 56XS00011J8І500S) укладено договір постачання природного газу № 07-1207/21-БО-Т.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в період з листопада 2021 по грудень 2022 (п. 2.1).
У будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п. 2.4).
Відповідно п. 3.1, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційні платформі Оператора ГТ (п. 3.2).
Згідно п. 3.4, постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Пунктом 3.5 договору закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп. 3.5.1).
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пп. 3.5.2).
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп. 3.5.3).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп. 3.5.1 цього договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційні платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (пп. 3.5.4).
Згідно з п. 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно пп. 6.2.2, 6.2.4 п. 6.2, споживач зобов'язаний: самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором; своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.
Відповідно п. 7.2, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно п.п. 10.1, 10.3, 10.4, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх. Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Згідно з п. 13.1 договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
У розділі 14 договору вказано e-mail відповідача: tercenter@-rada-berdyansk.gov.ua.
З матеріалів справи слідує, що позивачем були складені та підписані ним акти приймання-передачі природного газу:
- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 34990,85 грн. (обсяг споживання - 2,11374 тис.куб.м);
- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 40776,96 грн. (обсяг споживання - 2,46327 тис.куб.м);
- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 31866,94 грн. (обсяг споживання - 1,92503 тис.куб.м).
Вказані акти були надіслані на електронну адресу: tercenter@bmr.gov.ua.
Як вказано в листі ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» від 07.10.2024 № ТОВВИХ-24-15247, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00011J8І500S (відповідач) за період з 02.12.2021 по 28.02.2022 та внесений в алокацію ТОВ "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" становить: з 02.12.2021 по 31.12.2021 - 2113,74 кубм.; з 01.12.2022 по 31.01.2022 - 2463,27 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1925,03 куб.м.
Вказані обсяги природного газу, використаного відповідачем, підтверджуються також інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00011J8І500S за відповідні періоди.
Згідно листа АТ "ОЩАДБАНК» від 02.10.2024 № 77/4-11/123821/2024, відповідачем було здійснено перерахування суми 41384,99 грн. з призначенням платежу: «за природний газ; дог. від 29.11.2021 07-1207/21-БО-Т; а.н.п. від 21.12.2021 № 1».
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивачем надано до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу за грудень-лютий 2022, які відповідачем не підписані. Поставка газу за грудень 2021 була відповідачем оплачена повністю в сумі 34990,85 грн.; також частково здійснено оплату за січень 2022 у сумі 6394,14 грн. (загальний платіж у сумі 41384,99 грн. здійснений відповідачем 23.12.2021).
Таким чином, за січень-лютий 2022 заборгованість становить загальну суму 66249,76 грн.
Позивач зазначив про надіслання актів відповідачу на його електронну пошту. Відповідач отримання цих актів заперечив, разом з тим визнав позов у частині наявності основного боргу в сумі 66249,76 грн.
Договором від 29.11.2021 № 07-1207/21-БО-Т не визначено порядку надання позивачем відповідачу акту приймання-передачі газу для підписання. Отже, позивач мав право надіслати акти на електронну пошту відповідача.
Акти за спірний період були надіслані позивачем на електронну адресу відповідача: tercenter@bmr.gov.ua, яка зазначена в мережі Інтернет на веб-сайті «Прозорро.Продажі» та в наданих позивачем копіях договорів оренди, згідно яких відповідача виступав балансоутримувачем.
Відповідач має зареєстроване місцезнаходження в м. Бердянську Запорізької області, яке тимчасово окуповано російською федерацією. Суд вважає, що відповідач, як контрагент позивача та споживач природного газу за укладеним договором, не був позбавлений можливості звернутися до позивача щодо надіслання йому в разі такої необхідності оригіналів актів приймання-передачі природного газу за січень-лютий 2022 на зазначену ним адресу. Відповідне листування в матеріалах справи відсутнє.
Пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу Газотранспортної системи, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, враховуючи положення чинного законодавства та договору, з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що були ним спожиті в спірний період поставки.
Суд враховує, що згідно умов договору (пункт 3.4), споживач (відповідач) із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС може здійснювати щоденний моніторинг фактично відібраного ним обсягу природного газу.
Відтак, відповідач міг самостійно встановити обсяг спожитого ним газу в січні-лютому 2022.
З урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в договорі, відповідач знав про вартість природного газу, яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки, та мав можливість здійснити таку оплату без відповідного акту приймання-передачі природного газу.
За умовами п. 5.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно матеріалів справи, відповідач здійснював оплату поставленого газу, однак оплата за січень 2022 здійснена не в повному обсязі та з порушенням строку, встановленого договором; оплата за лютий 2022 взагалі не здійснена.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
У відзиві відповідач зазначив про часткове визнання позову в частині стягнення основної суми боргу. Відзив підписано керівником КУ "ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)" Бердянської міської ради - в.о. директора на період дії воєнного стану Єрмоленко Д.В., яка згідно даних з ЄДРЮОФОПтаГФ є керівником та представником юридичної особи. Будь-яких обмежень щодо представництва не зазначено.
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши відзив, в якому зазначено про часткове визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам КУ "ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)" Бердянської міської ради. Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в частині стягнення суми 66249,76 грн. основного боргу.
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки доказів погашення основної суми боргу в розмірі 66249,76 грн. суду не надано, з відповідача на користь позивача стягується 66249,76 грн. основного боргу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Відповідно п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Сторонами в договорі не визначено більшого строку для нарахування пені, ніж вказано в ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач нарахував пеню в межах вказаного строку.
Розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, зроблені позивачем, судом перевірені та визнаються арифметично правильними.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором. Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Доказів дотримання відповідачем порядку, встановленого договором, щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин із підтвердженням їх настання відповідним сертифікатом ТПП, суду не надано. Лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, який розміщений в мережі Інтернет, не є таким сертифікатом.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що порушення ним зобов'язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується 25275,33 грн. інфляційних втрат та 5647,15 грн. 3% річних.
Щодо заявленого розміру пені в сумі 13165,16 грн., суд зазначає таке.
Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Як встановлено судом, відповідачем було допущено прострочення строків виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу в січні та лютому 2022.
При цьому, оплата газу за січень 2022 була здійснена відповідачем частково, ще до настання такого строку оплати.
Місто Бердянськ Бердянської міської територіальної громади Бердянського району Запорізької області (місцезнаходження відповідача) тимчасово окуповано російською федерацією з 27.02.2022. Тобто, станом на час настання розрахунків за природний газ, Установа вже була окупована російськими військами.
Відповідач є комунальною установою, засновником якої є БЕРДЯНСЬКА МІСЬКА РАДА. Тобто, фінансується з міського бюджету, надходження до якого в умовах воєнного стану значно ускладнено.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати за договором, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд вважає за можливе зменшити розмір присудженої до стягнення з відповідача пені на 50%, а саме: до суми 6582,58 грн. Суд враховує, що позивачу присуджено до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 30922,48 грн., що становить 46,68 грн. від суми основного боргу. Відтак, присудження до стягнення з відповідача всієї суми пені не буде справедливим та розумним. Суд вважає, що зменшення пені не матиме негативних наслідків для позивача, оскільки зворотного суду не доведено.
На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема, визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Такі правові висновки викладені у постанові КГС ВС від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.
Згідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, судовий збір у сумі 967,92 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету ухвалою суду.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1454,48 грн. стягується з відповідача на користь позивача. Суд зауважує, що часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення розміру неустойки.
Керуючись ст.ст. 46, 129, 130, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунальної установи "ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ)" Бердянської міської ради (вул. Земська, буд. 38, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, код ЄДРПОУ 37692653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 66249 (шістдесят шість тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 76 коп. основного боргу, 6582 (шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 58 коп. пені, 5647 (п'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 15 коп. 3% річних, 25275 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 1454 (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири) грн. 48 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили постановити ухвалу про повернення позивачу з Державного бюджету України суми 967,92 грн. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 01 травня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко