номер провадження справи 26/56/24
17.04.2025 Справа № 908/1634/24(908/3011/24)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕНЕЛАЙ», код ЄДРПОУ 40673981 (69118 Україна, м. Запоріжжя, проспект Героїв Національної гвардії України (проспект 40-річчя Перемоги), буд. 63, прим. 1)
до відповідачів: 1/ ФО ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
2/ ФО ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 );
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1/ Розпорядник майна, арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 174 від 24.04.2013; адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62, а/с 162);
2/ Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова Олена Василівна ( АДРЕСА_3 (п.12)
про визнання договору купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності
в межах справи № 908/1634/24
про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕНЕЛАЙ», код ЄДРПОУ 40673981 (69118 Україна, м. Запоріжжя, проспект Героїв Національної гвардії України (проспект 40-річчя Перемоги), буд. 63, прим. 1)
кредитор - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 )
розпорядник майна - арбітражний керуючий Венська Оксана Олександрівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 174 від 24.04.2013; адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 62, а/с 162)
Представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідачів - не з'явились
треті особи - не з'явились
До Господарського суду Запорізької області 15.11.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕНЕЛАЙ» до відповідачів: ФО ОСОБА_1 , ФО ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, про визнання договору купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, для розгляду в межах справи № 908/1634/24 про банкрутство позивача.
18.11.2024 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3011/24 розподілено судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕНЕЛАЙ», для розгляду в межах справи № 908/1634/24 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; підготовче засідання призначено на 17.12.2024р. об 11-00, залучено до участі у справі третіх осіб. Враховуючи клопотання позивача, відстрочити сплату судового збору у розмірі 9 084, 00 грн. до розгляду Господарським судом Запорізької області позову по суті.
Цією ж ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової Олени Василівни ( АДРЕСА_3 (п. 12)) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, а саме: -з посвідчення договору купівлі-продажу від 26.06.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 282, щодо квартири АДРЕСА_5 ; РНОНМ 1586422432109, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вимоги, викладені в ухвалі суду від 25.11.2024 приватним нотаріусом Курасовою О.В. не виконані.
Ухвалою суду від 17.12.2024 відкладено підготовче засідання на 14.01.2025р. о 12-00. Витребувано повторно у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової Олени Василівни ( АДРЕСА_3 (п. 12)) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи, а саме: -з посвідчення договору купівлі-продажу від 26.06.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 282, щодо квартири АДРЕСА_5 ; РНОНМ 1586422432109, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін.
До суду надійшли наступні документи:
- 20.12.24 відзив відповідача-1 на позовну заяву;
- 23.12.24 клопотання відповідача-1 про приєднання доказів;
- 25.12.24 документальні докази від приватного нотаріуса Курасової О.В. на виконання ухвали суду;
- 13.01.25 клопотання позивача про відкладення розгляду справи;
- 13.01.25 заперечення відповідача-1 на клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 14.01.2025 продовжено строк розгляду підготовчого засідання на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 06.03.2025 об 11-30.
До суду 29.01.25 надійшли письмові заперечення відповідача-1 на відповідь позивача на відзив.
06.03.25 надійшла заява третьої особи ОСОБА_4 про розгляд справи без її участі.
У підготовчому засіданні 06.03.2025. судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 06.03.2025 року закрито підготовче провадження у справі №908/1634/24(908/3011/24) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНЕЛАЙ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, та призначено справу до розгляду по суті на 10.04.2025 р. об 11:30 год.
Представник Позивача у судовому засіданні 10.04.2025 року підтримала позовні вимоги та просить позов задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.10.2007 року між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поверенння, строковості та платності грошові кошти у сумі 166 882 дол. США, строком до 14 жовтня 2032 року, на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».
05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір № GL48N718070_blank про відступлення права вимоги. За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до позичальника за кредитним договором від 15.10.2007 року між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року.
В подальшому, 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БрайтІнвестмент» був укладений Договір № GL48N718070_blank_01 про відступення права вимоги. За умовами цього Договору ТОВ «БрайтІнвестмент» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року.
30 травня 2024 року між ТОВ «БрайтІнвестмент» та ТОВ «Менелай» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги № 30052024-1А. За умовами даного договору ТОВ «Менелай» набуло право вимоги за Кредитним договором № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ Надра».
Відповідачем ОСОБА_1 не виконано умови кредитного договору щодо погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим станом на 28.08.2024 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 387 080 доларів США 53 центів, що в еквіваленті станом на день складання розрахунку складає 15 986 735,61 грн. (курс НБУ 41,3008 грн.). На теперішній час боржником не виконано також умови кредитного договору щодо передання об'єкту нерухомості в іпотеку.
З інформаційної довідки стало відомо, що 26.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №282. Право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41811538 від 26.06.2018, номер відомостей про речове право: 26812063 РНОНМ 1586422432109.
Так як на теперішній час інше майно за боржником не зареєстровано, вважає, що ОСОБА_1 було вчинено дії направлені на шкоду кредитору з метою уникнення від виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредитної заборгованості, тобто вчинено фраудоторний правочин.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Боярчук Н.В. у судовому засіданні 10.04.2025 року заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити позивачу у їх задоволенні, зазначивши, що квартира, щодо якої виник спір, жодним чином не пов'язана з умовами кредитного договору і її придбання і продаж відповідачем відбулися поза межами кредитних правовідносин і з ними не пов'язано. Дії відповідачів щодо укладення договору купівлі-продажу є добросовісними, і жодних належних доказів на підтвердження фраудаторності договору позивачем не надано і матеріали справи не містять.
На обґрунтування своїх заперечень послалася на наступні обставини: відповідно до умов кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ Надра», обов'язок укладання договору іпотеки на забезпечення кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 виникав за умови придбання нерухомості виключно на умовах кредитного договору ( п.п. 1.2, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 та ін.), якими передбачено придбання на ім'я ОСОБА_1 спірної квартири у ТОВ Регіональні Будівельні інвестиції - учасника кредитних правовідносин, в обмін на цінні папери - предмет застави, які знаходяться на зберіганні у Кредитора і які придбані за кредитні кошти.
ТОВ РБІ Відповідно до Витягу з реєстру юридичних осіб 18.10.2012 року у зв'язку з банкрутством припинило своє існування, що унеможливило подальші дії, передбачені Кредитним договором - а саме придбання у них квартири в обмін на цінні папери. Цінні папери, придбані за кредитні кошти, - залишились в Банку і до сьогодення находяться там на зберіганні як предмет застави, ОСОБА_1 не передані та за них нерухомість у ТОВ РБІ не придбавалась.
Спірну квартиру ОСОБА_1 придбав у 2012 році, через 5 років після укладання кредитного договору, за особисті кошти, у іншого забудовника ТОВ «Аверсіті», тобто поза межами кредитного договору, цінні папери не були списані, таким чином обов'язок укладення договору іпотеки не наступив. При цьому ОСОБА_1 діяв відкрито для Кредитора, він письмово повідомив Кредитора про намір придбати нерухоме майно у іншого забудовника, поза умовами договору, і запропонував змінити умови кредитного договору з можливістю придбання квартири за цінні папери, тобто на умовах договору. Кредитор відмовив ОСОБА_1 у зміні умов договору. Строк дії договору змінено вимогою Банку Надра про дострокове повернення коштів в 2013 році.
Таким чином, ТОВ «МЕНЕЛАЙ», як набувач прав виключно за кредитним договором, жодних прав на дану нерухомість - не набув. ТОВ «МЕНЕЛАЙ» придбав право вимоги виключно за кредитним договором. Тому продаж, також як і купівля, нерухомості, яка придбана і продана Відповідачем 1 не на умовах цього договору, поза межами кредитних правовідносин, жодним чином не впливає на права позивача і не порушує їх.
Відсутні і інші ознаки фраудаторності договору купівлі-продажу. ОСОБА_1 придбав квартиру на своє ім'я 31 липня 2012 року, через 5 років після укладання кредитного договору, при наявності кредитних зобов'язань, діяв відкрито, повідомив про намір придбання квартири Кредитора, провів реєстрацію права власності в держреєстрах на своє ім'я. Тобто фактично під час дії кредитних правовідносин ОСОБА_1 поліпшив свій майновий стан, і протягом 6 років безперервно відкрито володів нерухомим майном. Продаж нерухомого майна відбулась тільки у 2018 році.
Спірна квартира була предметом іпотеки за іншими кредитними зобов'язаннями між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , продаж квартири 26 червня 2018 року відбулась з підстав необхідності повернення боргу ОСОБА_6 . Перебування нерухомого майна в іпотеці за іншими зобов'язаннями виключало можливість звернення на нього стягнення Банком Надра, і таким чином його продаж жодним чином не вплинула на права Банку Надра, як і на права правонаступників. Протягом зазначеного періоду ОСОБА_1 мав на праві власності інше нерухоме майно, що підтверджено інформацією з реєстру, який міститься в нотаріальній справі, мав рухоме цінне майно, що свідчить про відсутність підстав для продажу спірного нерухомого майна з метою унеможливлення стягнення.
Покупцем квартири виступила громадянка ОСОБА_2 , з якою жодних особистих стосунків він не має, зазначена особа не є його близькою особою, не є родичем, це стороння особа, яка, діючи добросовісно, придбала нерухоме майно. Жодних доказів щодо «змови» між сторонами договору Позивачем не надано, так як такої не було. Ціна продажу відповідає зазначеній у висновку про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Асоціація незалежних експертів України», що міститься в матеріалах нотаріальної справи.
Позивач в обґрунтування правомірності позовних вимог посилається на норми закону «Про виконавче провадження» та зазначає що при примусовому виконанні рішенні суду може бути у тому числі звернуто стягнення на майно боржника. Однак, суд не може наперед вирішувати питання щодо правовідносин, які ще не виникли, тобто на майбутнє. На теперішній час будь-які судові справи, закінчені провадженням, рішення судів, виконавчі провадження, що стосуються даного Кредитного договору, - відсутні, неможливість задоволення вимог кредитора у виконавчому провадженні за рахунок грошових коштів та іншого майна, предмета застави - не встановлена. Нерухоме майно, що є предметом позову - не є в іпотеці як забезпечення за кредитним договором, і жодних прав, які були б похідні від прав за Кредитним договором, Позивач на дане майно не має.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а вже за його відсутності - на об'єкти нерухомості. В даному випадку повернення майна Боржнику жодним чином не відновить права кредитора, права якого оспорюваним правочином не порушені.
Відповідач 1 ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, підтримав пояснення представника ОСОБА_7 та доповнив, що на час продажу квартири він мав на праві власності інше нерухоме майно та цінне рухоме майно - автомобілі, тому посилання позивача щодо продажу ним нерухомого майна з метою уникнення стягнення за договором кредиту - безпідставні. Продаж квартири відбулася з метою виконання грошових зобов'язань перед ОСОБА_5 , так як спірна квартира була предметом іпотеки саме перед ОСОБА_5 , і саме він мав пріоритетне право на повернення коштів за рахунок її продажу. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
У судовому засіданні 10.04.2025 судом було оголошено перерву для оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду до 17.04.2025 року 14-00 год.
Сторони не направили своїх представників у судове засідання 17.04.2025.
Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Представника Відповідача 1, Відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Судом встановлено, що 15.10.2007 року між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поверенння, строковості та платності грошові кошти у сумі 166 882 дол. США, строком до 14 жовтня 2032 року, на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».
ВАТ «КБ Надра» 27.03.2013 року звернувся до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про виконання зобов'язання позичальника в повному обсязі, відповідно до п. 4.2.4 Кредитного Договору, яким передбачено право Банку вимагати дострокове повернення кредиту. Таким чином, строк кредитування за Кредитним договором змінено на 25.03.2013 року.
05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ВАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір № GL48N718070_blank про відступлення права вимоги. За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до позичальників за кредитними договорами, згідно реєстру в Додатку № 1 (п.1). Розмір прав вимоги, які переходять до нового Кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору (п.2). Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги (п.2). В Додатку №1 до Договору зазначено - «Кредитний договір № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року, боржник ОСОБА_8 », в графі «наявність застави» - зазначено «ні». Інші договори в реєстрі відсутні.
30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БрайтІнвестмент» був укладений Договір № GL48N718070_blank_01 про відступення права вимоги. За умовами цього Договору ТОВ «БрайтІнвестмент» набуло право вимоги до боржників за Кредитними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до нового Кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору (п.2 ). Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги (п. 2). В Додатку №1 до Договору зазначено - «Кредитний договір № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року, боржник ОСОБА_8 », в графі «наявність застави» - зазначено «ні». Інші договори в реєстрі відсутні.
30 травня 2024 року між ТОВ «БрайтІнвестмент» та ТОВ «Менелай» був укладений договір купівлі-продажу права вимоги № 30052024-1А. За умовами даного договору ТОВ «Менелай» набуло право вимоги за Кредитним договором, що зазначений у Додатку №1 до цього Договору (п.1.1). Покупець після переходу до нього прав вимоги стає Кредитором за Кредитним договором, укладеним з Боржником… Права кредитора за Кредитним договором переходять до Покупця у повному обсязі та на умовах, які існують на момент віджучення права вимоги (п. 1.2). Згідно з Додатком №1 до Договору, ТОВ «Менелай» набуває право вимоги за Кредитним договором № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Інші договори в реєстрі відсутні.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України, визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Позивачем було надано докази на підтвердження набуття права вимоги за Кредитним Договором від 15.10.2007 року укладеним між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року.
Доказів оскарження Договорів відступлення права вимоги до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів на підтвердження визнання недійсним таких договорів в судовому порядку.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже до Позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 15.10.2007 року укладеним між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року №8/2007/840- К/1419-Н від 15.10.2007 року.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з матеріалів нотаріальної справи вбачається, що 26 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Курасовою О.В., зареєстрований в реєстрі за №282.
Договір укладено за згоди дружини продавця - ОСОБА_9 (п.4.1.10 Договору), яка, відповідно до змісту заяви про згоду подружжя на укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованої в реєстрі за № 281, що міститься в матеріалах нотаріальної справи, надає згоду на продаж майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Договір укладено за згоди чоловіка покупця - ОСОБА_9 ( п. 4.2. Договору), який, відповідно до змісту заяви про згоду подружжя на укладення договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованої в реєстрі за № 280, що міститься в матеріалах нотаріальної справи, надає згоду на купівлю майна за грошові кошти, що є спільною сумісною власністю та в інтересах сім'ї.
Право власності на дане майно зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер 1586422432109 від 26.06.2018 р.
Стверджуючи про наявність підстав для визнання договору недійсним, Позивач зазначає про його фраудаторність, вчинення на шкоду кредитору з метою унеможливлення звернення стягнення на єдине майно.
Суд доводи Позивача визнав необґрунтованими.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства. Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою. Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено: «В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам».
Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шкоди (зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному договорі, в тому числі договорі купівлі-продажу, має певну специфіку, яка проявляється у обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться момент укладення договору, стан платоспроможності, події, що опосередковують укладення договору.
«Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно» (Постанова ВСУ від 7 жовтня 2020 р. по справі № 755/17944/18, від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19).
Відповідно до Постанови ВС від 10 липня 2024 року справа № 201/3274/21 «Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред'явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості; ціна договору (ринкова/неринкова); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором. Саме ці обставини і є вирішальними під час доведення фраудаторності, а отже, й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника».
При цьому, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 908/3468/13, звернув увагу на те, що - метою оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20, провадження № 61-2612св23).
Треба зазначити що згідно ОП ВС/КГС у справі 910/12787/17 від 16.10.2020 року « особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними».
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 зазначено «По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин».
У даній справі встановлено, що вчиненню спірного Договору купівлі-продажу від 26.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передували наступні обставини:
15.10.2007 року між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 374/П/РП/2007-840 від 15.10.2007 року, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 166 882 дол. США, строком до 14 жовтня 2032 року, на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».
П.1.2 Кредитного договору визначене цільове використання кредиту - придбання цінних паперів - облігацій у бездокументарній формі випуску у кількості 11 059 штук, емітованих ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» …. з метою фінансування будівництва житлової нерухомості, згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Е185-К4; 369-Б/229 від 31.07.2007 р., що укладений між Позичальником та продавцем цінних паперів ВАТ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Наші інвестиції», що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду «Житло та інвестиції» недиверсифікованого виду закритого типу та Договору бронювання об'єкта нерухомості № Е185-Б4 від 31.07.2007 р. що укладений між Позичальником та ТОВ «Регіональні будівні інвестиції», на підставі якого за Позичальником резервується/бронюється об'єкт нерухомості, розташований за адресою АДРЕСА_7 , секція 3 поверх 8.
П.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Договору визначено, що в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту Позичальник укладає з Банком договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого передає Банку в заставу майнові права згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів. Після реєстрації права власності, але не пізніше 30 днів після здійснення операції по списанню цінних паперів, зазначених у п.1.2 цього Договору, з рахунку, відкритому у ВАТ КБ «Надра», з метою погашення цінних паперів в обмін на документ, що посвідчує право власності Позивача на Нерухоме майно, сторони укладають нотаріально оформлений Договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою АДРЕСА_8 , загальна площа 110,59 м.кв., яка складається з 3 кімнат на 8 поверсі.
31 липня 2012 року між ОСОБА_1 , покупцем, та ТОВ «АВЕР-СІТІ», продавцем, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_5 , зареєстрований в реєстрі за № 1867 та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С.
Відповідно до п. 3 Договору купівлі-продажу - квартира, що продається, належить продавцю ТОВ «АВЕР-СІТІ» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , виданого ВК Коцюбинської селищної ради Київської області 23 липня 2012.
П. 4 Договору передбачено продаж квартири за готівкові кошти, які відповідно до п. 6 Договору були передані Покупцем Продавцю до підписання Договору.
Із аналізу та порівняння умов кредитного договору та договору купівлі-продажу нерухомого майна вбачається, що придбання ОСОБА_1 квартири в АДРЕСА_9 , не пов'язане з умовами Кредитного договору і не знаходиться у взаємозв'язку з ним, так як відбулося без додержання порядку, визначеного п. 2.1.3. Кредитного Договору. Цінні папери не були списані, квартира придбана за готівкові кошти у іншого власника ТОВ «АВЕР-СІТІ», який не є емітентом облігацій та стороною Договору бронювання об'єкта нерухомості. Таким чином обов'язок укладення Договору Іпотеки для ОСОБА_1 - не наступив.
Відповідно до Витягу з реєстру юридичних осіб юридична особа ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції» ЄДРПОУ 30513552 18.10.2012 року у зв'язку з банкрутством припинило своє існування.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав КП Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» 17.08.2012 року право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2012 року зареєстроване за ОСОБА_1 .
Відповідно до приєднаного до матеріалів справи ОСОБА_1 листа, 15.09.2010 року Відповідач 1 звертався до ВАТ «КБ Надра» з повідомленням про намір придбання нерухомого майна у іншого забудовника ТОВ «АВЕР-СІТІ», та пропонував змінити умови кредитного договору з метою придбання нерухомого майна на умовах кредитного договору, шляхом списання цінних паперів.
З аналізу зазначених письмових доказів вбачається, що дії ОСОБА_1 , спрямовані на набуття права власності на нерухоме майно поза межами кредитного договору, відповідають принципу добросовісності та не порушують прав кредитора.
Таким чином, придбання ОСОБА_1 нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 31.07.2012 року не спричинило за собою виникнення прав кредитодавця ВАТ «КБ Надра», і як наслідок його правонаступників, на нерухоме майно.
Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, індексний номер витягу - 129114091 від 26.06.2018 р., та витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 38931154 від 23.11.2012 року квартира в АДРЕСА_9 , що належала ОСОБА_1 , була об'єктом обтяження, підстава обтяження - договір іпотеки р. №743 від 23.11.2012 р. приватний нотаріус КМНО Курасова О.В., іпотекодержатель - ОСОБА_6 , іпотекодавець - ОСОБА_1 , строк виконання зобов'язання - 30.11.2014 р.
Наявність невиконаних грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_6 також підтверджена приєднаними до справи договором позики та ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.04.2018 року суду про затвердження мирової угоди, справа № 758/10651/17.
Ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Враховуючи, що продаж майна 26.06.2018 року відбувся на забезпечення вимог іпотекодержателя, за відсутності прав інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, ціна продажу відповідає визначеній у висновку про вартість майна суб'єкта оціночної діяльності, нерухомим майном Відповідач 1 відкрито володів протягом 6 років, та придбав його під час дії кредитних зобов'язань на своє ім'я, дії ОСОБА_1 щодо його відчуження відповідають принципу добросовісності. характеризується чесністю, відкритістю та економічною обґрунтованістю.
Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Перебування майна в іпотеці за іншим договором виключало можливість звернення на нього стягнення кредитором ВАТ «Банк Надра», і таким чином його продаж не вплинула на права кредитора.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № від 26.06.2018 року, номер довідки № 129057823, що міститься в матеріалах нотаріальної справи, на час формування інформаційної довідки ОСОБА_1 мав на праві власності інше нерухоме майно - частину квартири по АДРЕСА_10 , що спростовує твердження Позивача про відчуження Відповідачем 1 єдиного нерухомого майна.
Докази щодо відсутності на праві власності у ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного договору іншого цінного майна, рухомого майна, Позивачем не надані.
Не надані також Позивачем докази неможливості задоволення вимог, що виникають з кредитного договору, шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, в рамках виконавчого провадження, або за рахунок предмета застави майнових прав - цінних паперів.
Згідно зі ст. 572 та ч. 1 ст. 576 , ч.1 ст. 579 ЦК України Кредитор має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Відповідно до умов Кредитного Договору предмет застави - цінні папери знаходяться на зберіганні у Кредитора.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів. Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб'єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.
За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
У відповідності до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В процесуальному законодавстві передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з положеннями статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.
Верховний суд у своїй постанові від 23 жовтня 2024 року по справі № 753/25081/21 зазначив, що «справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру».
За сукупність наданих Позивачем доказів, суд дійшов висновку щодо безпідставності заявлених Позивачем вимог щодо визнання договору недійсним, а відтак позов не підлягає задоволенню.
Оцінку аргументам та доводам учасників, матеріалам справи, які мають значення та впливають на вирішення спору, судом надано.
Водночас, Відповідач 1 заявив про застосування позовної давності та наслідків спливу передбачених строків позовної давності.
Усталеною практикою Верховного Суду підкріплюється, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (п.57 Постанови ВП ВС від 29 червня 2021 року по справі № 904/3405/19, провадження № 12-50гс20).
Так як суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість, застосування позовної давності до позовних вимог - не розглядається.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕНЕЛАЙ», код ЄДРПОУ 40673981 (69118 Україна, м. Запоріжжя, проспект Героїв Національної гвардії України (проспект 40-річчя Перемоги), буд. 63, прим. 1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення складено та підписано-01.05.25.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.