номер провадження справи 4/22/25
01.05.2025 Справа № 908/460/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ», (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17), представник позивача адвокат Заболотній Олександр Анатолійович, ( АДРЕСА_1 )
відповідача Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя. пр. Соборний, буд. 206)
про стягнення 62697,60 грн.
24.02.2025 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 241.02.2025, (вх. № 505/08-07/25 від 24.02.2025) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ», м. Запоріжжя до Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про стягнення 62 697,60 грн. заборгованості по внескам за управління та утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 справу № 908/460/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.03.2025,позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі № 908/460/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/22/25, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 09.05.2025.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 319, 322, 382, 599 ст., ст. ст. 193, 222 ГК України, ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 62 697,60 грн. заборгованості з оплати внесків за утримання багатоквартирного будинку за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року.
Ухвалою суду від 03.03.2025у справі № 908/460/25 відповідачу запропоновано у строк до 20.03.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, а також у строк до 15.04.2025 подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Позивачу цією ж ухвалою суду запропоновано у строк до 02.04.2025 подати суду відповідь на відзив на позовну заяву.
20.03.2025 через підсистему через підсистему «Електронний суд» Запорізькою міською радою подано Відзив на позовну заяву б/н від 20.03.2025 (вх. № 6326/08-08/25 від 20.03.2025).У відзиві Запорізька міська рада щодо позову заперечила з тих підстав, що позивачем не надано доказів укладення з відповідачем договору про компенсацію витрат за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території щодо приміщення 136 (нежитлового приміщення літ. А-9, А|), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . З протоколу установчих зборів не вбачається, що на порядку денному було розглянуто питання про сплату внесків на утримання будинку. Також зазначила, що фактично користується та розпоряджається комунальним майном той суб'єкт господарювання, якому таке майно було передане рішенням місцевої ради. Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки приміщення передане в оперативне управління КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» і саме комунальне підприємство повинно вирішити питання щодо сплати внесків на утримання будинку. Запорізька міська рада не користується приміщенням, тому не отримує послуги на утримання будинку для власних потреб. Крім того, зауважив, що позивач повідомив відповідача про сплату внесків листом від 24.12.2024. Проте, повідомлень про скликання загальних зборів за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року ЗМР не отримувала. Також, відповідач повідомив, що вважає вартість надання правничоі? допомоги неспівмірною, не розумною, та не необхідною для цієі? справи та такою, що підлягає зменшенню. На підставі викладеного, просила у позові відмовити.
26.03.2025 через підсистему «Електронний суд» Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ'подановідповідь на відзив на позовну заяву б/н від 26.03.2025 (вх. № 6670/08-08/25 від 26.03.2025). У відповіді на відзив позивач зауважив, що у випадку самозабезпечення платежі на утримання будинку та прибудинкової території стягуються із співвласників боржника лише на підставі рішень відповідних установчих та загальних зборів, а не на підставі договору. Також, зазначив, що обов'язок по утриманню спільного майна будинку належить виключно власнику нерухомого майна, а тому його передача в оперативне управління не позбавляє відповідача обов'язку по сплаті внесків. Крім того, зауважив, що обов'язок по сплаті внесків існує у відповідача незалежно від повідомлення чи неповідомлення и?ого про відповідні збори чи и?ого результати.
17.04.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ»(вх. № 8742/08-08/25 від 18.04.2025), м. Запоріжжя про стягнення судових витрат на правничу допомогу, якою заявник просить суд стягнути з Запорізької міської ради на його користь 4000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/460/25.
Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
За таких обставин, заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ», м. Запоріжжя про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/460/25 подана в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України та приймається судом до розгляду.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 02.04.20025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.05.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2024 по справі №908/3683/23 частково задоволені позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» до Запорізької міської ради про стягнення заборгованість за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території в розмірі 208 992,00 грн., за період з липня 2020 року по грудень 2023 року , інфляційних втрат в розмірі 44 508,24 грн, 3% річних у розмірі 10 379,95 грн. Стягнуто з Запорізької міської ради 208 992,00 грн. заборгованість за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території та 3134,88 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення з Запорізької міської ради інфляційних втрат та 3% річних відмовлено.
Рішенням суду у справі №908/3683/23 встановлено - « 24.03.2020 на установчих зборах власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , прийняли рішення про створення в ньому об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» (ОСББ «Ладний»), що підтверджується протоколом установчих зборів від 24.03.2020. На установчих зборах затверджено Статут ОСББ «Ладний».
28.04.2020 проведено державну реєстрацію ОСББ «Ладний», якому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 43604643.
02.05.2020 проведено загальні збори ОСББ «Ладний» за результатами голосування щодо порядку денного яких прийнято рішення з п'ятого питання наступного змісту: «Встановити тариф на утримання будинку у розмірі 7 грн/м2». Підсумки голосування: «За» - 53 співвласника, загальна площа квартир становить 2530,48 кв.м. (66,12%). «Проти» - 0 співвласників.
Управління багатоквартирним будинком та його утримання шляхом самозабезпечення розпочато ОСББ «Ладний» з 04.07.2020, тобто з моменту відмови об'єднання від послуг попереднього управителя ТОВ «Місто для людей Запоріжжя» та розірвання з ним відповідного договору.
Наведена обставина підтверджується вказаним вище протоколом загальних зборів, а також рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.09.2021 по справі № 908/599/21 та постановою Верховного Суду від 27.09.2022 по справі № 908/599/21.
У багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , мається приміщення 136 (нежитлове приміщення літ. А-9, А|).
Дане приміщення належить на праві власності територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
18.10.2023 Запорізькій міській раді надіслано адвокатський запит від № 18/10/2023-1.
На адвокатський запит засобами поштового зв'язку надано відповідь від 24.10.2023 № 19467/033-29/04 про те, що протягом усього часу існування ОСББ «Ладний» власником відповідного нежитлового приміщення територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
На підтвердження права власності Запорізька міська рада додала до свого листа свідоцтво про право власності від 12.04.2006, витяг від 19.04.2006 та витяг від 27.03.2014».
Задовольняючі позовні вимоги у справі №908/3683/23 судом встановлено, що обов'язок щодо сплати внесків за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території покладено саме на власника нежитлового приміщення 136, в даному випадку на Запорізьку міську раду. За умови відсутності укладеного між позивачем та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» договір на сплату внесків, обов'язок щодо сплати відповідних внесків покладено саме на Запорізьку міську раду.
Рішення господарського суду Запорізької області від від 16.05.2024 по справі №908/3683/23 сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили - 18.09.2024.
21.10.2024 на примусове виконання рішення суду від 16.05.2024 у справі № 908/3683/23 господарським судом Запорізької області виданий наказ.
У лютому 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.
24.12.2024 позивачем нарочно подано Запорізькій міській ради лист (вимогу) № 23/12/2024-1 про сплату заборгованості зі сплати коштів за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території.
Запорізькіи? міськіи? раді вказании? лист вручено через і?і? канцелярію нарочним ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що на листі (вимозі) мається відповідна відмітка працівника канцеляріі? відповідача.
Позивач просить стягнути заборгованість з управління та утримання спільного майна і його прибудинкової території за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року в розмірі 62 697,60 грн., що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними спільним майном.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно цієї правової норми спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, а також визначення основних засад організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюється чинним законодавством України, зокрема Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2021 № 2866 співвласником багатоквартирного будинку (співвласник) є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Частиною 5 ст. 4 Закону України № 2866 передбачено, що господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення).
Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України № 2866 установлено, що до статутних органів управління належать, зокрема, загальні збори співвласників та правління.
Згідно з ч. 1 ст. 15 3акону України № 2866 співвласник зобов'язаний, зокрема: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 16, та ч. 1 ст. 17 Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників має право, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів, та вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів; звертатися до суду в разі відмови співвласника у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України № 2866 передбачено, що кошти об'єднання складаються, зокрема, з: внесків і платежів співвласників; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання; порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 Закону України № 2866 установлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку тощо, об'єднання за рішенням загальних зборів має право задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
Частиною 6 ст. 22 Закону України № 2866 визначено, що для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Статут ОСББ «Ладний», місить наступні положення:
- пункт 1 розділу II - метою створення об'єднання є, зокрема, забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними їхніх обов'язків; забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх внесків та платежів, передбачених законодавством, статутом та/або рішеннями загальних зборів;
- пункт 3 розділу II - предметом діяльності об'єднання є, зокрема, забезпечення своєчасного надходження обов'язкових платежів та внесків від співвласників на управління, утримання та ремонт спільного майна;
- пункт 4 розділу II - об'єднання має право, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників; здійснювати контроль за своєчасністю сплати співвласниками внесків і платежів; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законодавством, статутом та рішеннями загальних зборів внесків і платежів; робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені законодавством та статутом внески і платежі;
- частина 1 пункту 1 розділу IV - джерелами фінансування є кошти об'єднання, які складаються, зокрема, з внесків і платежів співвласників; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання;
- частина 1 пункту 2 розділу IV - сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів є обов'язковою для всіх співвласників;
- частина 3 пункту 2 розділу IV - порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об'єднання;
- частина 8 пункту 4 розділу IV - співвласники зобов'язані спільно нести загальні витрати по утриманню спільного майна;
- пункт 2 розділу VII - співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання та рішеннями загальних зборів; виконувати рішення статутних органів, прийнятих у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені Статутом об'єднання обов'язки перед об'єднанням;
- пункт 4 розділу VII - співвласники повинні докладати всіх зусиль для того, щоб розв'язувати спори між собою та об'єднанням шляхом мирних переговорів та консультацій.
Між ОСББ «Ладний» та ЦПМСД № 9 відсутній договір на сплату внесків за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території.
Відповідальність за сплату відповідних внесків несе виключно власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку, а не особа, якій передано майно в оперативне управління. Доказів передачі КНП«Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» в оперативне управління нерухомого майна приміщення 136 сторонами не надано.
Отже, як вже встановлено рішенням суду від 16.05.2024 по справі №908/3683/23 обов'язок щодо сплати внесків за управління та утримання спільного майна будинку і його прибудинкової території покладено саме на власника нежитлового приміщення 136, в даному випадку на Запорізьку міську раду. За умови відсутності укладеного між позивачем та КНП«Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» договір на сплату внесків, обов'язок щодо сплати відповідних внесків покладено саме на відповідача.
Заперечення відповідача на позов стосовно того, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки приміщення передане в оперативне управління КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» і саме комунальне підприємство повинно вирішити питання щодо сплати внесків на утримання будинку,суд вважає безпідставними, оскільки передача майна комунальної власності в оперативне управління Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги №9» Запорізької міської ради не звільняє власника нежитлового приміщення від обов'язку сплати внесків на управління багатоповерховим будинком, оскільки власник нежитлового приміщення при цьому не змінюється та вказаний спосіб передачі приміщення не відноситься до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VІІІ.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Щодо посилання відповідача на те, що повідомлень про скликання загальних зборів за період з грудня 2023 року по листопад 2024 року відповідач не отримував, суд зауважує, що обов'язок по сплаті внесків існує у відповідача незалежно від повідомлення чи не повідомлення и?ого про відповідні збори та і?х результати.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача суд визнав хибними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно судових витрат на правничу допомогу адвокат суд зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмір 16200,00 грн.
Подальшою заявою про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 12200,00 грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. і ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно частин 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Відповідач заперечив проти покладення на нього судових витрат на правничу допомогу адвоката у заявленій позивачем сумі, оскільки вважає такі витрати значно завищеними і неспіврозмірними.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у даній справі позивач надав суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги № б/н від 04.12.2024, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Заболотним Олександром Анатолійовичем (Виконавець); додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 04.12.2024; Ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1157919; Рахунки на оплату за договором про надання правничої допомоги від 04.12.2024 та додатковим договором від 04.12.2024 (від 23.12.2024 № 20241223-1,від 21.02.2025 № 20250221-1,від 26.03.2025 № 20250326-1, від 17.04.2025 № 20250417-1); докази оплати позивачем витрат на правничу допомогу адвоката (платіжні інструкції № 499 від 23.12.2024 на суму 3200,00 грн., №489 від 10.03.2025 на суму 4000, 00 грн., №498 від 27.03.2025 на суму 3000, 00 грн.), опис судових витрат позивача і робіт адвоката (з підтверджуючими доказами) по справі №908/460/25.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов?язок по: наданню Клієнту усіх видів професійної правничої допомоги; здійсненню в інтересах Клієнта усіх видів адвокатської діяльності: представництву/захисту Клієнта у відносинах з будь-якими особами і суб?єктами (фізичними, юридичними, приватними, комунальними, державними, національними, іноземними, міжнародними, позадержавними, зі спеціальним статусом та інше).
Згідно п. 2.1. додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 04.12.2024 за виконання передбачених Додатковим договором Дій Клієнт сплачує Адвокату гонорар у наступних розмірах:
- складання листа (вимоги) до Запорізької міської ради щодо сплати коштів (незалежно від кількості витраченого часу та/або обсягу документу) - 3200,00 грн.;
- складання і подання до суду позовної заяви (або заяви про видачу судового наказу) щодостягнення з Запорізької міської ради коштів (незалежно від кількості витраченого часу та/або обсягу документу) - 4000,00 грн.;
- складання і подання до суду відповіді на відзив (незалежно від кількості витраченогочасу та/або обсягу документу) - 3000, 00 грн.;
- участь усудовому засіданні (незалежно відйого тривалості)- 2000 гривень.
Якщо Адвокат прибув у судове засідання (або налаштував обладнання в режимі відеоконференції), але судове засідання не розпочалося через незалежні від Адвоката причини, Клієнт сплачує Адвокату 1000 гривень (за факт підготовки досудового засідання та виділення свого робочого часу на нього, незалежно від тривалості таких дій);
- інші необхідні Дії- 1000 грн. за одну годину роботи Адвоката.
Пунктом 2.9 додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 04.12.2024 сторони передбачили, що акт передачі-прийняття виконаних Адвокатом Дій/понесених ним витрат не є обов?язковим, проте може бути складений на прохання однієї зі Сторін.
В описі судових витрат позивача і робіт адвоката (з підтверджуючими доказами) по справі №908/460/25 визначено такі види робіт:
- складання листа (вимоги) до Запорізької міської ради щодо сплати коштів - 3200,00грн.;
- складання і подання до суду позовної заяви від 21.02.2025 щодостягнення з Запорізької міської ради коштів- 4000,00 грн.;
- складання і подання до суду відповіді на відзив - 3000, 00 грн.;
-2 000,00 грн. - складання і подання адвокатом обґрунтованоі? заяви про стягнення з відповідача судових витрат за наслідком розгляду справи.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Разом із тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Заболотним О.А. професійної правничої допомоги, про яку зазначено в додатковому договорі до договору про надання правової допомоги від 04.12.2024, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам за Договором про надання правової допомоги № б/н від 04.12.2024, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Щодо витрат пов'язаних з складання і поданням адвокатом обґрунтованоі? заяви про стягнення з відповідача судових витрат за наслідком розгляду справи, суд зауважує, що такі роботи/послуги як складення заяви про стягнення витрат правової допомоги, не мають юридичного характеру та не відносяться до правової допомоги, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню в складі витрат на професійну правову допомогу. Також суд вважає, що скерування відповідачу вимоги про сплату заборгованості не є необхідним документом для звернення до суду , а тому є власною стратегією правового захисту позивача.
Враховуючи вище наведене у сукупності, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСББ «ЛАДНИЙ» витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що 7 000,00 грн. становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, а тому вимога позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню в цій сумі. Інші витрати на професійну правничу допомогу до стягнення з відповідача не присуджуються.
22.12.2023 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 75 «Про бюджет Запорізької міської територіальної громади на 2024 рік». Згідно з додатком 3 до рішення № 75 головним розпорядником бюджетних коштів визначено Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Запорізька міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та не має рахунків у фінансових установах. Головним розпорядником коштів, який здійснює видатки, є Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Таким чином, Виконавчий комітет Запорізької міської ради є головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі, який здійснює заходи, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, в тому числі щодо сплати судового збору за подачу позовних заяв та інших заяв до суду для захисту прав та інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради.
Враховуючи викладене, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів в м. Запоріжжі є Виконавчий комітет Запорізької міської ради, стягнення присуджених на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ» грошових сум підлягає з відповідача шляхом списання з рахунків Виконавчого комітету Запорізької міської ради.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ», м. Запоріжжя до Запорізької міської ради,м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; платник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ», (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 17, ідентифікаційний код 43604643) 62 697 (шістдесят дві тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 60 коп. заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 01» травня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.