вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/788/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання - Кірик К.І., розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за первісним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОРТІС-ТРАНС СПЕД», код ЄДРПОУ - 37407352, місцезнаходження - 89468, Закарпатська область, Ужгородський район, село Руські Геївці, вулиця Борканюка, будинок 20,
про стягнення збитків за договором - заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 №567-03.24,
та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОРТІС-ТРАНС СПЕД», код ЄДРПОУ - 37407352, місцезнаходження - 89468, Закарпатська область, Ужгородський район, село Руські Геївці, вулиця Борканюка, будинок 20,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
про стягнення заборгованості за договором - заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 №567-03.24
за участі представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Касьяненко Д.Л. (згідно ордеру серії ВІ №1240686 від 05.09.2024), в режимі ВКЗ,
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвоката Ладики Н.І. (згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АО №1148371 від 31.10.2024),
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), ФОП ОСОБА_1 або підприємець), від імені та в інтересах якої діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович (на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії ВІ №1240686 від 05.09.2024 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2658 від 26.03.2019) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (далі - відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» або товариство) про стягнення збитків за договором - заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 №567-03.04 та трьох відсотків річних від суми боргу за договором у загальній сумі 12460 євро 62 євроценти.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 18.09.2024 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (зареєстровану за вх.№02.3.1-05/838/24 від 13.09.2024) - залишено без руху. Встановлено позивачу - 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.09.2024 клопотання представника позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви задоволено. Продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, які визначені ухвалою суду від 18.09.2024, - до 10.10.2024.
Ухвалою суду від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.11.2024.
Ухвалою суду від 04.11.2024 задоволено заяву від 31.10.2024 представника ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» про продовження строку на подання відзиву (зареєстровану за вхідним № 02.3.1-02/8473/24 від 31.10.2024) та відповідачу продовжено строк для подання відзиву до 11.11.2024.
Згідно ухвал від 08.11.2024, 26.11.2024, 20.12.2024 судом повернуті без розгляду заяви відповідно від 07.11.2024, 11.11.2024 та 11.12.2024, подані представником позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвокатом Касьяненко Д.Л. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
11.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/8721/24).
11.11.2024 надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» до ФОП ОСОБА_1 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/1011/24).
Згідно ухвали від 18.11.2024 суд постановив: прийняти до спільного розгляду з первісним позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» про стягнення збитків за договором - заявкою, зустрічну позовну заяву ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - заявкою та трьох відсотків річних; вимоги за зустрічним позовом об'єднати в одне провадження з первісним позовом. Також згідно ухвали від 18.11.2024 судом було встановлено строки подання заяв по суті справи, враховуючи прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви; задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про відкладення підготовчого засідання, яке відкладено на 16.12.2024.
Згідно ухвал від 12.12.2024, від 13.01.2025, від 03.03.2025, 25.03.2025 судом задоволені заяви представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Касьяненко Д.Л. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовче засідання, яке відбулося 16.12.2024, за участі представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та його представник не з'явилися.
За результатом підготовчого засідання згідно ухвали від 16.12.2024 суд постановив: задовольнити усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження, подане представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом); продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; відкласти підготовче засідання на 16.01.2025; встановити (з мотивів, наведених в ухвалі суду) позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 та її представнику додатковий строк тривалістю 10 днів для можливості подати відповідь на відзив на первісну позовну заяву та відзив на зустрічну позовну заяву.
17.12.2024 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов №2342-В/24 від 11.12.2024 (зареєстрований за вхідним №02.5.1-02/9869/24).
Згідно ухвали від 20.12.2024 суд постановив: задовольнити заяву представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про поновлення строку на подання відзиву на зустрічну позовну заяву; поновити ФОП ОСОБА_1 строк на подання відзиву на зустрічний позов; долучити до матеріалів справи і врахувати при ухваленні рішення відзив на зустрічний позов.
13.01.2025 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Касьяненко Д.Л. надійшла відповідь на відзив ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» на первісний позов (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/195/25).
Ухвалою суду від 16.01.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2025.
Згідно ухвали від 13.02.2025 задоволено заяву від 12.02.2025 представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л. про поновлення строку на долучення доказів та клопотання від 12.02.2025 про долучення доказів; поновлено ФОП ОСОБА_1 строк на подачу доказу - договору транспортного експедирування від 23.12.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ПРАТ «Продовольча компанія «Поділля»; долучено такий доказ до матеріалів справи; відкладено судовий розгляд справи по суті на 12.03.2025.
Згідно з ухвалою від 04.03.2025 задоволено заяву від 27.02.2025 представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л. про поновлення строку на долучення доказів та клопотання від 27.02.2025 про долучення доказів; поновлено ФОП ОСОБА_1 строк на подачу доказів: рахунку-фактури №ЯА-0002554 від 23.04.2024 та акту №ЯА-0002554 від 23.04.2024 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Згідно з ухвалою від 12.03.2025 суд постановив: відмовити у задоволенні клопотання від 12.03.2025 представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л. про поновлення строку на подання заяви від 12.03.2025 про збільшення розміру позовних вимог; відмовити у прийнятті до розгляду заяви від 12.03.2025 представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л. про збільшення розміру позовних вимог; оголосити перерву в судовому засіданні до 16.04.2025.
У судових засіданнях під час розгляду справи по суті, які відбулися 12.03.2025 і 16.04.2025 за участі представників сторін, суд заслухав вступне слово представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л., вступне слово представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» - адвоката Ладики Н.І., відповідно до статті 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) дослідив письмові докази та пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи,
16.04.2025 суд, з'ясувавши, що представниками сторін під час розгляду справи по суті повідомлені усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повідомив про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами (про що зазначено у протоколі судового засідання), після чого перейшов до судових дебатів, у ході яких заслухав виступи з промовами (заключними словами) представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л., представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» - адвоката Ладики Н.І. Після судових дебатів відповідно до ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши про час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 16.04.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Стислий виклад позицій учасників процесу
Суть спору за позицією позивача за первісним позовом
Позивач за первісним позовом у позовній заяві від 05.09.2024 (т.1 а.с. 85 - 96) просить суд задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом як перевізником зобов'язань за укладеним сторонами договором-заявкою № 567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 (далі - договір - заявка), що призвело до заподіяння ФОП ОСОБА_1 як експедитору збитків у розмірі 12429,04 євро, що є підставою стягнення з ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» 3 % річних у розмірі 31,58 євро.
Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023, укладеного між ним і Приватним акціонерним товариством «Продовольча компанія «Поділля» (далі - ПРАТ «ПК «Поділля», замовник) та договору-заявки № 567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 вантаж, а саме: цукор білий кристалічний буряковий у кількості 22487,30 кг загальною вартістю 15807 євро по ціні 718 євро 50 євроцентів за одну тонну (далі - вантаж, цукор або товар) підлягав перевезенню в Чеську Республіку відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А№15 від 27.03.2024 силами залученого підприємцем до надання послуг перевезення перевізника ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (відповідача за первісним позовом).
Враховуючи умови укладеного договору - заявки, 27.03.2024 товариство отримало товар у кількості 22487,30 кг загальною вартістю 15807 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) A№15 від 27.03.2024 (далі - міжнародна ТТН).
25.04.2024 «UPI-AGRO EUROPE s.r.o», розташоване у Чеській Республіці, отримало від ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» товар, але у меншій кількості, а саме: 17147 кг, що підтверджується приймальним листом № 344 від 25.04.2024.
З наведеного, на переконання позивача за первісним позовом, вбачається, що відповідачем за первісним позовом було втрачено товар загального масою 4853 кг на загальну суму 3486,88 євро.
Враховуючи той факт, що товариством було доставлено товар у меншій кількості, ПРАТ «ПК «Поділля» надало дисконтну знижку «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» за поставлений товар у неналежній якості та кількості, а саме: було зменшено ціну товару за одну тонну - з 718 євро 50 євроцентів до 197 євро (тобто зменшено ціну товару за одну тонну на 521,50 євро). Наведене призвело до зменшення загальної суми поставленого товару в кількості 17147 кг на 8942,16 євро. Такі обставини підтверджуються кредитною нотою від 16.04.2024 року №SPE2324-01CZ.6-15CN, складеною ПРАТ «ПК «Поділля».
За таких обставин, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що загальний розмір збитків, які нанесло ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» становить 12429,04 євро і такі збитки складаються з 3486,88 євро (через втрату 4853 кг товару по ціні 718,50 євро за одну тонну) та зменшення загальної вартості доставленого товариством «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» вантажу у кількості 17147 кілограм на 8942,16 євро.
ФОП ОСОБА_1 , обгрунтовуючи завдані їй збитки ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» у розмірі 12429,04 євро, покликається на укладену нею з ПРАТ «ПК «Поділля» угоду про відшкодування збитків від 22.04.2024 до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 і додаткову угоду до означеної угоди від 14.05.2024, умовами яких сторони підтвердили, що під час перевезення товару транспортний засіб потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, що призвело до пошкодження товару; експедитор визнає свою вину у пошкодженні товару та зобов'язується відшкодувати замовнику (ПРАТ «ПК «Поділля») збитки у сумі 530609,39 грн, що еквівалентно 12429,04 євро.
Так як ФОП ОСОБА_1 направляла ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» претензії від 18.07.2024 №1348-П/24 та від 31.07.2024 №1501-П/24 щодо неналежного виконання зобов'язання за договором-заявкою з вимогами сплатити завдані їй збитки у розмірі 12429,04 євро, які не були задоволені товариством, згідно первісного позову ФОП ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» завдані їй неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом збитки у розмірі 12429,04 євро та 3 % річних у розмірі 31,58 євро, нараховані за період з 06.08.2024 (після спливу десятиденного строку з дня отримання 26.07.2024 товариством претензії підприємця від 18.07.2024 №1348-П/24) по 05.09.2024.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що у прохальній частині первісної позовної заяви від 05.09.2024 (т.1 а.с. 85 - 96), поданій разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви від 08.10.2024 (на виконання ухвали суду від 18.09.2024 про залишення позову без руху) (т.1 а.с.78 - 82), ФОП ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» збитки за договором-заявкою у розмірі 12460,62 євро та три відсотки річних у сумі 31,58 євро. У той же час, згідно доводів та тексту позовної заяви, ФОП ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» збитки за договором-заявкою у розмірі 12429,04 євро та три відсотки річних у сумі 31,58 євро, що також підтвердив представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д.Л. у судових засіданнях.
А тому розгляд справи судом першої інстанції за первісним позовом здійснювався щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» про стягнення збитків за договором-заявкою у розмірі 12429,04 євро та трьох відсотків річних у сумі 31,58 євро (що відповідає загальній ціні позову в сумі 12460,62 євро, зазначеній у первісній позовній заяві від 05.09.2024).
Суть спору за позицією відповідача за первісним позовом
Відповідач за первісним позовом у відзиві на первісний позов від 11.11.2024 (т.1 а.с. 148 - 162) просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, покликаючись на відсутність в матеріалах справи доказів щодо понесення позивачем за первісним позовом будь-яких збитків, що надавало б останньому право на звернення до суду з даним позовом та заявленими вимогами, виходячи з визначеного позивачем правового обґрунтування заявлених вимог.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що позивач за первісним позовом у спірних правовідносинах, які виникли за договором транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 та договором-заявкою № 567-03.04 не є власником вантажу, вантажовідправником та вантажоодержувачем, а збитки, на які вказує та покликається заявник у даному позові, внаслідок втрати/пошкодження вантажу в процесі перевезення - спричинені не ФОП ОСОБА_1 , а власнику та відправнику вантажу - ПРАТ «ПК «Поділля». Матеріали справи не містять доказів фактичного понесення позивачем за первісним позовом будь-яких витрат внаслідок втрати/пошкодження вантажу, зазначеного в міжнародній ТТН А№15, як і доказів, які б свідчили про сплату позивачем за первісним позовом на користь ПРАТ «ПК «Поділля» завданих збитків у розмірі 530606, 39 грн (що еквівалентно 12429,04 євро) згідно укладеної ними додаткової угоди від 14.05.2024 до угоди про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023.
З посиланням на умови договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023, положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, положення Цивільного кодексу України, Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які би підтверджували пошкодження у ході перевезення вантажу товару масою 4853 кг на загальну суму 3486,88 євро, так як ФОП ОСОБА_1 і ПРАТ «ПК «Поділля» не складався акт завдання шкоди (складання якого передбачено підпунктом 2.2.10 договору транспортного експедирування).
ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» стверджує, що на виконання договору-заявки та згідно міжнародної ТТН А№15 товариством було прийнято до перевезення вантаж - цукор кристалічний вагою 22487,3 кг, упакований в 22 біг-беги. При цьому, як зазначено в договорі - заявці, міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), електронній декларації цієї господарської операції - замовником, власником та відправником вантажу є ПРАТ «ПК «Поділля», вантажоодержувачем є «UPI-AGRO EUROPE s.r.o», адресою розвантаження є «JAPO-transport» (Чеська Республіка), про що також зазначено у інвойсі (у рахунку-фактурі) №SPE2324-01CZ.6-15 від 27.03.2024.
17.04.2024 під час транспортування вантажу, на маршруті слідування поблизу с. Нижня Рибинця, Словаччина мала місце дорожньо-транспортна пригода, що трапилась з вини третіх осіб - виїзду іншого автомобіля на зустрічну смугу. На місце пригоди водієм було викликано поліцію, митні органи та спецтехніку для перевантаження вантажу на інший транспортний засіб та опломбування збереженого вантажу. При цьому, відповідачем за зустрічним позовом добросовісно вживались заходи до збереження вантажу, а саме: з метою уникнення додаткових втрат та пошкоджень вантажу (розірвання біг-бегів) під час перевантаження на інший транспортний засіб, ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» за власний рахунок було замовлено додаткові біг-беги, які натягалися поверх наявних перед перевантаженням вантажу. Таким чином, ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» вжито заходи до збереження вантажу та про зазначені обставини дорожньо-транспортної пригоди було повідомлено ФОП ОСОБА_1 . Вказані обставини, а саме: збереження неушкодженим значної кількості вантажу підтверджено фактом його прийняття вантажоодержувачем - «UPI-AGRO EUROPE s.r.o», який у в графі 24 міжнародної ТТН А№15 поряд із відтиском печатки вантажоодержувача, підписом одержувача зазначив, що 22.04.2024 року ним було отримано вантаж в кількості 21 біг-бег. При цьому вантажоодержувачем в графі 24 міжнародної ТТН А№15 не зазначено відміток про загальну масу отриманого вантажу, кількості неотриманого вантажу, чи отримання товару неналежної якості.
Щодо наданої ПРАТ «ПК «Поділля» дисконтної знижки «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» за поставлений товар згідно кредитної ноти від 16.04.2024 року № SPE2324-01CZ.6-15CN шляхом зменшення ціни товару за одну тонну - з 718,50 євро до 197 євро, то ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД», заперечуючи проти наявності підстав для стягнення з нього різниці вартості товару в розрахунку його ціни за одну тонну на 521,50 євро, зазначає, що позивач за первісним позовом, як і вантажовідправник, так і вантажоодержувач в установленому порядку не зафіксували та не довели факту поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено міжнародною ТТН А№15, зокрема, із чітким зазначенням кількості втраченого (пошкодженого) товару, ступеня зменшення його якості та вартості. При цьому долучена позивачем за первісним позовом кредит-нота від 16.04.2024 року № SPE2324-01CZ.6-15CN про надання знижки покупцю є одностороннім документом та всупереч встановлених вимог для таких господарських операцій - не містить жодної вказівки на підстави надання такої знижки.
Отже, ФОП ОСОБА_1 не довела факту нанесення збитків та розміру збитків.
Суть спору за позицією позивача за зустрічним позовом
У зустрічній позовній заяві від 11.11.2024 (т.1 а.с.165 - 170) ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» позовні вимоги до ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором-заявкою №567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024, а саме: оплати наданих перевізником послуг перевезення вантажу на суму 87516,76 грн, що є підставою нарахування 3 % річних у розмірі 903,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 1845,73 грн.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що на виконання договору-заявки та згідно міжнародної ТТН (CMR) A №15 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» 28.03.2024 було прийнято до транспортування вантаж за міжнародним маршрутом: с. Городівка, Вінницької області, Україна - м. Брно, Чеська республіка. Як вбачається з міжнародної ТТН (CMR) A№15 перевезення виконано, так як у графі 24 накладної наявна відмітка вантажоодержувача про прийняття вантажу 22.04.2024, що підтверджує виконання перевезення ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД».
Зазначає, що факт доставки-отримання вантажу ФОП ОСОБА_1 не заперечується.
Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на направлення 10.06.2024 ФОП ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією з описом вкладення оригіналів акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04.2024, рахунку на оплату №91 від 22.04.2024 наданих послуг перевезення вантажу, міжнародної ТТН (CMR) А№15, з відміткою про виконання перевезення. Такі документи були направлені ФОП ОСОБА_1 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8801801333895 від 10.06.2024. ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» наголошує, що факт наявності та отримання зазначених документів ФОП ОСОБА_1 не заперечується та підтверджується матеріалами справи за первинною позовною заявою.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання за договором-заявкою в розмірі 87516,76 грн, позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) нараховано та заявлено до стягнення 903,86 грн 3% річних та 1845,73 грн інфляційних втрат.
Суть спору за позицією відповідача за зустрічним позовом
У відзиві на зустрічний позов від 11.12.2024 (т.2 а.с. 7 - 15), відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, покликаючись на неналежне виконання позивачем за зустрічним позовом зобов'язань за договором-заявкою від 25.03.2024, внаслідок чого підприємцю було завдано матеріальні збитки.
Вказує, що позивачем за зустрічним позовом було поставлено товар у неналежній кількості, внаслідок чого відповідачеві за зустрічним позовом було нанесено відповідні матеріальні збитки, які останній поніс перед ПРАТ «ПК «Поділля» відповідно до укладених сторонами угоди про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування від 23.11.2023 №РМ2.2.4.2.0075 та додаткової угоди до означеної угоди.
Крім того, відповідач за зустрічним позовом посилається на неналежне засвідчення доказів, які долучались до зустрічної позовної заяви, а саме: відсутність напису посади, яку займає представник ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СІІЕД» Йосаі О.В., який є керівником товариства.
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи
26.11.2024 від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ТОВ «ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» - адвоката Ладики Н.І. надійшло клопотання від 26.11.2024 (т.1 а.с. 205 - 209), відповідно до якого до матеріалів справи приєднано роздруківку з веб-сторінки «Укрпошти» від 26.11.2024 про трекінг (відстеження) поштового відправлення №8801801333895 (згідно з яким на адресу ФОП ОСОБА_1 надіслано цінним листом з описом вкладення необхідні для проведення оплати за надані послуги згідно договору-заявки документи - оригінали акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04.2024, рахунку на оплату №91 від 22.04.2024, міжнародної ТТН (CMR) А№15, з відміткою про виконання перевезення) та долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8801801333895 від 10.06.2024. З означених документів встановлено отримання 17.06.2024 ФОП ОСОБА_1 документів згідно поштового відправлення №8801801333895 від 10.06.2024.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - адвокат Касьяненко Д.Л. подав до суду відповідь на відзив на первісну позовну заяву від 30.12.2024 (т.2 а.с.58 - 66), в якій зазначає про те, що доводи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) не відповідають дійсності. Останнім не було надано належним чином послуги за договором-заявкою, внаслідок чого позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним) було заподіяно матеріальні збитки та, як наслідок, ним не було підписано відповідний акт прийому-передачі наданих послуг №89 від 22.04.2024 та не сплачено коштів за договором-заявкою.
12.02.2025 надійшло клопотання від 12.02.2025 представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л. (т.2 а.с. 101 - 107), згідно з яким до матеріалів справи долучено: договір транспортного експедирування від 23.12.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 і ПРАТ «Продовольча компанія «Поділля».
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - адвокат Ладика Н.І. через підсистему «Електронний суд» подав заяву від 12.02.2025 (т.2 а.с.98), в якій в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України, повідомив суд про те, що докази на підтвердження понесених ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» витрат на професійну правничу допомогу у даній справі будуть надані суду на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду.
27.02.2025 надійшло клопотання від 27.02.2025 представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л. про долучення доказів (т.2 а.с.133 - 137), згідно з яким до матеріалів справи долучено копії рахунку-фактури №ЯА-0002554 від 23.04.2024, складеного постачальником - ФОП ОСОБА_1 , одержувач - ПРАТ «ПК «Поділля» на загальну суму 96054,98 грн та акту №ЯА-0002554 від 23.04.2024 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеного між експедитором - ФОП ОСОБА_1 та замовником - ПРАТ «ПК «Поділля» на загальну суму 96054,98 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин за первісним та зустрічним позовом
Між ФОП ОСОБА_1 (далі - експедитор) та Приватним акціонерним товариством «Продовольча компанія «Поділля» (далі - замовник) укладено договір транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 (т.1 а.с.22 - 28) (далі - договір транспортного експедирування).
Відповідно до п. 1.1 договору, експедитор зобов'язується за дорученням замовника та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиційні послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.
Згідно з п. 1.6 договору, для виконання зобов'язань за цим договором експедитор має право залучати перевізників та третіх осіб.
Відповідно до п. 2.1.8, 2.1.9, експедитор зобов'язується відповідати за збереження вантажу в дорозі, своєчасну доставку в пункт призначення і видачу його вантажоодержувачу, вказаному в CRM або ТТН; контролювати та забезпечувати наявність у CRM або ТТН фактичного часу і дату прибуття під навантаження та вибуття з-під завантаження.
Згідно з п. 2.1.13 договору, експедитор зобов'язується нести відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених експедитором до виконання договору, як за власні дії.
Згідно з п. 2.2.10 договору, в разі виявлення недостачі, ушкодження або зіпсування вантажу під час його перевезення, сторони складають акт завдання шкоди вантажу, в якому зазначається з вини кого була завдана така шкода. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж і представником замовника або вантажоодержувача. При відмові від складання акту якої-небудь із сторін, він складається іншою стороною при участі працівника компетентної незацікавленої сторони. Про складання акту робиться відмітка на зворотному боці CMR або ТТН, по якій доставлено вантаж, при цьому вказується дата складання акту і про що він складений.
Пункт 3.2 договору передбачає, що оплата послуг експедитора за договором транспортного експедирування і додаткових витрат експедитора здійснюється замовником в безготівковій формі в гривні на підставі рахунку та акту наданих послуг, підписаного сторонами.
За умовами п. 4.2 договору експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки. Експедитор не може посилатися для складання з себе відповідальності ні на дефекти автомобіля, яким він користується для виконання перевезення, ні на провину особи, у якої був найнятий автомобіль, або агентів останнього.
Згідно з пунктом 4.4 договору у випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні експедитор відшкодовує замовнику вартість (згідно супроводжувальних документів на вантаж) втраченого або пошкодженого вантажу (в тому числі втрату товарного вигляду). Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, митні збори і мита, а також інші втрати, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю у разі втрати усього вантажу і в пропорції, що відповідає розміру збитку при частковій втраті тощо.
Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і дає до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
На виконання умов договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 між ФОП ОСОБА_1 (далі - експедитор) та ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (далі - перевізник) укладено договір-заявку №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 (т.1 а.с.29, т.1 а.с.177).
Згідно п. 1 договору-заявки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов договору.
Замовником перевезення вказано - Поділля.
Маршрут перевезення - Вінницька область, село Городківка - Брно (Чехія).
Дані по товару - цукор, місце вигрузки вантажу - згідно ТТН.
Умова оплати - 2050 EUR по курсу НБУ на день завантаження.
Відповідно до п. 2.1 договору-заявки, експедитор зобов'язується оплатити надані перевізником послуги, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором із коштів отриманих від замовника.
Відповідно до п. 2.2 договору-заявки, перевізник зобов'язується під час перевезення вантажу не відхилятися від узгодженого сторонами маршруту, дотримуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і збереження вантажу.
Згідно з п.3.1.1 п.3.1 договору-заявки перевізник має право вимагати від експедитора здійснення оплати за перевезення вантажу.
Згідно з п. 4.1 договору-заявки, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунку експедитора на поточний рахунок перевізника.
Згідно з п. 4.2 договору-заявки, експедитор оплачує перевізнику вартість послуг після отримання оригіналів ТТН протягом 5 банківських днів.
Згідно з п. 4.3 договору-заявки, у випадку втрати та/або пошкодження вантажу, експедитор має право притримати остаточний розрахунок з перевізником.
Відповідно до п. 5.1 договору-заявки, за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором-заявкою, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні таким невиконанням та/або неналежним виконанням збитки:
1.1 Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження товару з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачу вантажу вантажоодержувачу, вказаному в ТТН. У разі пошкодження, втрати або повного пошкодження вантажу, перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в накладній.
1.2 Перевізник не може відмовлятись від сплати відшкодування за втрату, пошкодження вантажу, аргументуючи неможливістю проведення контролю по кількості та стану вантажу і його упаковки під час передачі/отримання товару.
1.3 У разі пошкодження вантажу при його транспортуванні, пошкоджений вантаж надається вантажоодержувачу. Якщо вантаж був пошкоджений в момент транспортування, перевізник повинен відшкодувати всі завдані цим пошкодженням збитки та вартості вантажу протягом 10 календарних днів від дня направлення вимоги (претензії). Перевізник у будь-якому випадку позбавлений права вимагати повернення йому пошкодженого вантажу.
1.4 Перевізник особисто несе відповідальність за свої дії та дії третіх осіб, які залучаються ним до виконання цього договору-заявки, як за свої власні у розмірі та на умовах, передбачених чинним законодавством та міжнародними договорами (конвенціями), в тому числі за втрату та/або пошкодження вантажу.
27.03.2024 ПРАТ «ПК «Поділля» виставило «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» (Чеська Республіка) (далі - одержувач, вантажоодержувач) рахунок-фактуру №SPE2324-01CZ.6-15 на загальну суму 15807 євро (т. 1 а. с. 106-107) на товар - цукор білий кристалічний буряковий, кількість тон - 22, п/п мішки, вагою нетто 1000 кг кожний на палетах, ціна за тонну євро - 718,50, адреса розвантаження - «JAPO-transport», Вінтровна 395/25, 664 41, Попувки, Чеська республіка, вантажоодержувач - «UPI-AGRO EUROPE s.r.o». В означеному рахунку - фактурі щодо умов оплати зазначено: оплата 100 % від вартості товару протягом 120 календарних днів від дати відвантаження товару, що відображається відповідною відміткою у ЦМР/ЗД накладній.
27.03.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) A№15 від 27.03.2024 отримало для перевезення товар - цукор білий кристалічний буряковий, вага брутто 22487,30 кг, у 22 палетах (біг-бегах) масою по 1000 кг кожен (т.1 а.с.31, т.1 а.с.100-101, т.1 а.с.178). У міжнародній ТТН зазначено відправника - ПРАТ «ПК «Поділля», одержувача товару - «UPI-AGRO EUROPE s.r.o», місце розвантаження - «JAPO-transport», Вінтровна 395/25, Чеська республіка; вказано про документи, що додаються до накладної - інвойс №SPE2324-01CZ.6-15 від 27.03.2024; зазначені відомості про перевізника - ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД». У графі 24 міжнародної ТТН «Вантаж одержано», «Підпис та штамп одержувача» наявний відтиск штампу «JAPO-transport» та рукописний запис: « 2214/24 21хВ.В.».
16.04.2024 ПРАТ «ПК «Поділля» (продавець) надало «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» (Чеська Республіка) (покупець) кредитну ноту №SPE2324-01CZ.6-15CN від 16.04.2024 (т.1 а.с.104 - 105) згідно рахунку-фактури №SPE2324-01CZ.6-15РА від 27.03.2024 на товар (цукор білий кристалічний буряковий) - кількістю 17,147 тон, зазначена адреса розвантаження - «JAPO-transport», Вінтровна 395/25, 664 41, Попувки, Чеська республіка. У кредитній ноті зазначена загальна сума товару (17,147 тон): «мінус вісім тисяч дев'ятсот сорок два євро 16 євроцентів» та щодо цього вантажу вказано, що товар «упаковано в п/п мішки, вагою нетто 1000 кг кожний на палетах», «ціна за тонну євро: - 521,50», «сума євро: - 8942,16». У кредитній ноті є відтиск печатки продавця - «ПРАТ «ПК «Поділля» та рукописний підпис на відтиску печатки.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що під час перевезення ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД вантажу згідно договору-заявки на маршруті слідування мала місце дорожньо-транспортна пригода, після якої товариством було доставлено вантажоодержувачу товар згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) A№15 від 27.03.2024.
До первісного позову долучено приймальний лист №344, складений 25.04.2024 «JAPO-transport s.r.o», Вінтровна 395/25, 664 41, Попувки, Чеська республіка (т.1 а.с.108 - 109), у якому зазначено таке: «постачальник: «Україна (аварія), Чеська республіка», «завантаження: Чеська республіка», дата зняття зі складу: 25.04.2024, дата поставки: 22.04.2024. У приймальному листі наведені відомості про 17147 кг цукру білого кристалічного 1000 кг, брутто - 425 кг, зазначено про 17 піддонів та 21 плівку. У приймальному листі відсутні відомості в графах: «перевізник», «номерний знак транспортного засобу», «надіслав». На приймальному листі наявний відтиск штампу «JAPO-transport s.r.o», на якому є рукописний підпис.
22.04.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ПРАТ «ПК «Поділля» укладено угоду про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 (т.1 а.с.102).
Відповідно до п. 1 угоди, на виконання умов договору сторони уклали заявку для надання транспортних послуг №29825 від 27.03.2024. Згідно заявки експедитор зобов'язався організувати та забезпечити перевезення вантажу цукор 1 категорії (1000 кг на піддонах в біг-бегах, 2023 року виробництва) в кількості 22 тони з Вінницької області, Тульчинського району, село Городівка, вулиця Героя України Олексія Порошенка, 103 до Попувки (Брно), Чеська республіка.
Згідно п. 2 угоди, сторони підтверджують що під час перевезення товару транспортний засіб потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, що призвело до пошкодження товару. Експедитор визнає свою вину у пошкодженні товару та зобов'язується відшкодувати замовнику завдані збитки. Розмір завданих збитків та порядок та строки їх сплати експедитором замовнику буде погоджено сторонами окремо в додатковій угоді до даної угоди.
14.05.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ПРАТ «ПК «Поділля» укладено додаткову угоду до угоди про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 (т.1 а.с.103). Відповідно до п. 1 додаткової угоди, на виконання умов угоди сторони погодили, що розмір завданих збитків становить 530609,39 грн, що еквівалентно 12429,04 євро. Оплата здійснюється в гривнях. Курс євро - згідно курсу НБУ на дату завантаження 27.03.2024, що дорівнює 42,6911 євро/грн. Згідно п. 2 додаткової угоди, експедитор зобов'язаний сплатити збитки в повному обсязі, що визначені в пункті 1 цієї додаткової угоди, до 28.06.2024.
22.04.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» виставило ФОП ОСОБА_1 рахунок на оплату №91 від 22.04.2024 на загальну суму 87516,76 грн (т.1 а.с.180).
22.04.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №89 (т.1 а.с.179), відповідно до якого виконавцем (ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД») були виконані наступні роботи (надані такі послуги): міжнародне транспортне перевезення вантажу по маршруту: Городівка Вінницька обл. (Україна) - м.Брно (Чехія) автомобілем АО 2516ВМ/ НОМЕР_2 , автомобілем НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Загальна вартість робіт (послуг) склала без ПДВ 87516,76 грн. На вказаному акті здачі-приймання відсутні підпис та печатка експедитора ФОП ОСОБА_1
10.06.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» надіслало на адресу ФОП ОСОБА_1 документи для проведення оплати за надані послуги за договором-заявкою №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024, а саме: оригінали акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04.2024, рахунку на оплату №91 від 22.04.2024, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А №15, з відміткою про виконання перевезення.
Направлення таких документів 10.06.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» на адресу ФОП ОСОБА_1 підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскального чеку та поштової накладної №8801801333895 (т.1 а.с.181). Вручення означених документів 17.06.2024 ФОП ОСОБА_1 підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8801801333895 від 10.06.2024 з рукописним підписом про отримання 17.06.2024 поштового відправлення та трекінгом відправлення (з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта») №8801801333895 (т.1 а.с.208, 209).
23.04.2024 ФОП ОСОБА_1 виставила ПРАТ «Продовольча компанія «Поділля» рахунок-фактуру №ЯА-0002554 на загальну суму 96054,98 грн (т.2 а.с.136).
23.04.2024 ФОП ОСОБА_1 складено акт №ЯА-0002554 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого експедитором надано замовнику (ПРАТ «ПК «Поділля»): транспортно-експедиційні послуги Городівка-Брно 23.04.2024 IVECO AO2516BM/AO2785XP - 95554,98 грн, винагорода експедитора - 500 грн. Загальна вартість робіт (послуг) 96054,98 грн (т.2 а.с.136).
Підтверджень направлення документів на адресу ПРАТ «Продовольча компанія «Поділля» не надано.
18.07.2024 ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» було направлено претензію щодо неналежного виконання зобов'язання за договором-заявкою №567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 вих. №1348-П/24 (т.1 а.с.34 - 36).
31.07.2024 ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» було направлено претензію щодо неналежного виконання зобов'язання за договором-заявкою №567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 вих. №1501-П/24 (т.1 а.с.39-41).
У вказаних претензіях позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) вимагав сплатити збитки, які наніс відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором-заявкою, в розмірі 12429,04 євро.
Направлення претензій ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» №1348-П/24 від 18.07.2024 та №1501-П/24 від 31.07.2024 підтверджено долученими до позовної заяви копіями описів вкладень до цінних листів, поштових накладних №0504015100247 від 18.07.2024 і №0504022595510 від 31.07.2024 та фіскальних чеків про оплату таких поштових відправлень (т.1 а.с.37, 38, 42, 43).
До первісного позову ФОП ОСОБА_1 долучила відповідь на претензію та вимогу щодо проведення оплати з надання транспортно-експедиційних послуг згідно договору-заявки за вих. №1П від 02.09.2024 (т.1 а.с.44 - 49), у якій ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» повідомляє, що 17.04.2024 під час транспортування вантажу, а саме на маршруті слідування поблизу с. Нижня Рибниця, Словаччина мала місце дорожньо-транспортна пригода (з вини третіх осіб - виїзду іншого автомобіля на зустрічну смугу), внаслідок чого водій не впорався з керуванням та з метою уникнення зіткнення, транспортний засіб з'їхав з дорожнього покриття та зазнав пошкоджень. Після дорожньо-транспортної пригоди вантаж був перевантажений на інший транспортний засіб відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та доставлений вантажоодержувачу, який під час перевірки стану вантажу в графі 24 міжнародної ТТН зазначив про отримання вантажу в 21 палетах (біг-бегах).
Щодо наданої ПРАТ «ПК «Поділля» дисконтної знижки «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» за поставлений товар згідно кредитної ноти від 16.04.2024 року № SPE2324-01CZ.6-15CN шляхом зменшення ціни товару на суму 8942,16 євро, то ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» зазначило про надумані збитки в цій частині, так як надання такої знижки не передбачено умовами договору, кредитна нота є одностороннім актом та є безпідставною.
Одночасно у відповіді на претензію та вимогу щодо проведення оплати з надання транспортно-експедиційних послуг згідно договору-заявки за вих. №1П від 02.09.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» звернуло увагу на невиконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором-заявкою по оплаті наданих послуг перевезення вантажу, незважаючи на направлення експедитору 10.06.2024 документів для проведення оплати. А тому відповідно до цього листа ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» повторно направило на адресу ФОП ОСОБА_1 для здійснення оплати наданих послуг перевезення за договором-заявкою акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04. 2024, рахунок на оплату №91 від 22.04.2024, міжнародну ТТН CMR А №15 від 27.03.2024.
У зв'язку з несплатою відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) збитків за договором-заявкою у розмірі 12429,04 євро та нарахованих 3 % річних у розмірі 31,58 євро, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) звернувся за захистом своїх порушених прав до господарського суду
У той же час за позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з неналежним виконанням нею своїх зобов'язань за договором-заявкою щодо оплати наданих перевізником послуг, заборгованість за договором-заявкою у сумі 87516,76 грн, нараховані 3 % річних у розмірі 903,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 1845,73 грн.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Щодо первісного позову
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.
Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.
Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
В той же час, згідно із ст. 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються ЦК України, ГК України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
За змістом ч.1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
У ч. 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).
Водночас, відповідно до ч. 2 та 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з ч.2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Стаття 934 ЦК України передбачає, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу», якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.
Так, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлює, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (абз.38 ч.1 ст.1 Конвенції).
Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
Щодо дії Конвенції на спірні правові відносини суд враховує, що ч.1 ст. 9 Конституції України унормовує, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до абз. 39 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - це перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ч. 1 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) організовував перевезення ввіреного йому позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) вантажу з території України на територію іншої держави (Чеська Республіка), то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.
Верховний суд у постанові від 11.06.2019 по справі № 907/603/17 вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.
За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов договору транспортного експедирування та договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг, позивач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання перед замовником - ПРАТ «ПК «Поділля» забезпечити доставку вантажу, переданого замовником до місця призначення в Чеську Республіку і передати його вантажоодержувачу «UPI-AGRO EUROPE s.r.o».
З метою виконання означеного замовлення позивачем за первісним позовом до надання послуг з перевезення залучено перевізника ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» згідно договору-заявки №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 та від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19.
Отже, з наведеного вбачається, що, незважаючи на те, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу презюмується, у той же час, перш за все, позивач повинен довести наявність та розмір понесених збитків.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.
У пунктах 73 - 76 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі № 904/1553/23 зазначено, що згідно з ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст.623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, норми ЦК і ГК визначають умови, склад і порядок застосування до суб'єкта господарювання такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків.
Позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом), обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків за договором-заявкою, у первісній позовній заяві вказано про втрату відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) під час перевезення в Чеську Республіку вантажу (цукру в кількості 22487,30 кг загальною вартістю 15807 євро) на підставі договору-заявки згідно міжнародної ТТН (CMR) А№15 від 27.03.2024 частини вантажу, а саме: 4853 кг на загальну суму 3486,88 євро. Враховуючи той факт, що ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» було доставлено товар у меншій кількості, ПРАТ «ПК «Поділля» згідно кредитної ноти від 16.04.2024 року №SPE2324-01CZ.6-15CN надало дисконтну знижку (зменшило ціну товару за одну тонну на 521 євро 50 євроцентів) одержувачу товару-«UPI-AGRO EUROPE s.r.o» за поставлений товар, що призвело до зменшення загальної суми поставленого товару в кількості 17147 кг на 8942,16 євро.
За таких обставин, ФОП ОСОБА_1 згідно доводів первісного позову стверджує, що загальний розмір нанесених їй збитків становить 12429,04 євро і такі збитки складаються з 3486,88 євро (через втрату 4853 кг товару по ціні 718,50 євро за одну тонну) та зменшення загальної вартості доставленого товариством «UPI-AGRO EUROPE s.r.o» вантажу у кількості 17147 кг на 8942,16 євро.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про недолучення ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи доказів, понесених нею збитків, а також не підтвердження поданими доказами розміру таких збитків.
З приводу настання дорожньо-транспортної пригоди, про яку повідомляє ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» у своїх заявах по суті справи під час перевезення вантажу згідно договору-заявки на маршруті слідування (що - згідно доводів товариства - мало місце 17.04.2025 у селі Нижня Рибниця, Словаччина), то суд зазначає, що такі обставини справи не заперечуються ФОП ОСОБА_1 та були зазначені нею як експедитором і ПРАТ «ПК «Поділля» в укладеній ними угоді від 22.04.2024 про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023.
Щодо настання дорожньо-транспортної пригоди під час перевезення ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» вантажу згідно договору-заявки, то у цьому випадку судом при ухваленні рішення враховано таку обставину з урахуванням положень ч.1 ст.75 ГПК України, згідно з якою обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно з ч.1 ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п.п.1.1 п.5.1 договору-заявки перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження товару з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачу вантажу вантажоодержувачу, вказаному в ТТН. У разі пошкодження, втрати або повного пошкодження вантажу, перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в накладній.
У той же час, суд зазначає, що сам факт дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем перевізника ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» не підтверджує заподіяння товариством збитків за договором-заявкою ФОП ОСОБА_1 , зокрема у розмірі 12429,04 євро.
Так, матеріалами справи не підтверджено заявлену позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) кількість втраченого вантажу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 4853 кг, оскільки надані підприємцем докази не містять відомостей про кількість втраченого та/або пошкодженого товару.
Зокрема, щодо долученого до первісного позову приймального листа №344, складеного 25.04.2024 «JAPO-transport s.r.o», то у ньому відсутні відомості про відправника, перевізника та лише зазначені дата поставки - 22.04.2024, дата зняття зі складу - 25.04.2024, наведені відомості про 17147 кг цукру білого кристалічного 1000 кг, брутто - 425 кг, зазначено про 17 піддонів та 21 плівку. Крім цього, приймальний лист №344, у якому зазначена кількість товару 17147 кг, складений «JAPO-transport s.r.o», яке не є вантажоодержувачем (так як таким є «UPI-AGRO EUROPE s.r.o»), не є стороною договору транспортного експедирування та договору-заявки, а відповідно до рахунку-фактури №SPE2324-01CZ.6-15 є «адресою розвантаження».
Більше цього, такий приймальний лист №344, складений «JAPO-transport s.r.o», є одностороннім актом, у ньому відсутні відомості про його складання у присутності перевізника ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД», а складання такого акту не передбачено означеними договором транспортного експедирування, договором-заявкою та Конвенцією.
Поряд з цим, на підтвердження кількості доставленого ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» вантажоодержувачу товару та відповідно його втрати, до матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 не долучено належних і допустимих доказів з цього питання.
Так, згідно п. 2.1.10 укладеного ФОП ОСОБА_1 і ПРАТ «ПК «Поділля» договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 у разі виявлення недостачі, ушкодження або зіпсування вантажу під час його перевезення, сторони складають акт завдання шкоди вантажу, в якому зазначається з вини кого була завдана така шкода. Акт підписується водієм транспортного засобу, що доставив вантаж і представником замовника або вантажоодержувача. При відмові від складання акту якої-небудь із сторін, він складається іншою стороною при участі працівника компетентної незацікавленої сторони. Про складання акту робиться відмітка на зворотному боці CMR або ТТН, по якій доставлено вантаж, при цьому вказується дата складання акту і про що він складений.
Щодо цього суд зазначає, що долучена до справи міжнародна ТТН (CMR) A №15 від 27.03.2024 не містить відміток про кількість втраченого чи пошкодженого товару. Поряд з цим, у графі 24 цієї ТТН - «Вантаж одержано», «Підпис та штамп одержувача» наявний відтиск штампу «JAPO-transport» та рукописний запис: « 2214/24 21хВ.В.» та з такого запису судом зроблений висновок про приймання «JAPO-transport» (яке зазначено як місце розвантаження вантажу згідно міжнародної ТТН) 22.04.2024 (дата зазначена у приймальному листі №344) 21 біг-бегу товару.
Отже, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) до матеріалів справи не долучено ані вищевказаний акт завдання шкоди вантажу, ані зворотного боку міжнародної ТТН (CMR) A№15 від 27.03.2024) з відміткою про наявність акту, складання яких - у разі виявлення недостачі, ушкодження або зіпсування вантажу під час його перевезення - передбачено п. 2.1.10 договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 30 Конвенції передбачає, що, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.
Частина 2 статті 30 Конвенції передбачає, що, якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.
Згідно з ч.ч.1 і 2 ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Отже, враховуючи такі положення Конвенції і ст.925 ЦК України, суд зазначає, що досліджена судом міжнародна ТТН (CMR) A№15 від 27.03.2024 вказує, що вантажоодержувачем («UPI-AGRO EUROPE s.r.o») та «JAPO-transport s.r.o» (яке зазначено як місце розвантаження вантажу) у момент отримання від ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» вантажу не заявлено претензій щодо кількості отриманого товару згідно міжнародної товарно-транспортної накладної та не надіслано таких претензій перевізнику, в тому числі протягом семи днів від дня прийняття вантажу. Такі ж претензії не відправлялися перевізнику ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» власником вантажу (відправником) - ПРАТ «ПК «Поділля»
А тому направлення ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» претензій від 18.07.2024 і від 31.07.2024 щодо неналежного виконання зобов'язання за договором-заявкою, не свідчить про наявність доказів втраченого вантажу під час його перевезення у кількості 4853 кг, так як такі претензії направлені експедитором по спливу майже трьох місяців з дня одержання вантажу, а означених вище документів на підтвердження втрати перевізником вантажу, які передбачені договором транспортного експедирування та Конвенцією, не було долучено як до цих претензій, так і до матеріалів справи.
Щодо кредитної ноти №SPE2324-01CZ.6-15CN від 16.04.2024 на товар кількістю 17147 кг, з якої вбачається надання дисконтної знижки (зменшення ціни товару за одну тонну на 521,50 євро) одержувачу товару-«UPI-AGRO EUROPE s.r.o» за поставлений товар, що призвело до зменшення загальної вартості товару в означеній кількості на 8942,16 євро, то суд зазначає, що такий доказ не свідчить про втрату вантажу в кількості 4853 кг. По-перше, суд враховує, що, як було вказано вище, належних і достовірних доказів втрати вантажу в кількості 4853 кг, складання яких передбачено договором транспортного експедирування, договором-заявкою та Конвенцією до матеріалів справи не долучено. По-друге, кредитна нота є одностороннім актом, складеним ПРАТ «Поділля», та позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не підтвердив з посиланням на які умови договору та законодавства відправником складено кредитну ноту. По-третє, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» договором-заявкою не передбачено складання такої кредитної ноти та можливість стягнення з перевізника різниці вартості доставленого товару.
Крім цього, за встановленими судом обставинами справи у спірних правовідносинах вбачається, що вантаж, який був доставлений згідно міжнародної ТТН від 27.03.2024 для вантажоодержувача («UPI-AGRO EUROPE s.r.o») не належав - ФОП ОСОБА_1 (експедитору), а належав відправнику - ПРАТ «ПК «Поділля», з яким позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) був укладений договір транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023.
Під час здійснення спірного перевезення ФОП ОСОБА_1 була експедитором, який за змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відповідає перед замовником за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, яким в спірних правовідносинах по відношенню до третьої особи є ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД».
Аналогічні приписи зазначені й в ч. 2 ст. 932 ЦК України, за змістом якої у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Щодо цього, у п.п. 4.2. і 4.4. договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 зазначено, що експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за прострочення доставки; у випадку втрати, пошкодження вантажу при перевезенні експедитор відшкодовує замовнику вартість (згідно супроводжувальних документів на вантаж) втраченого або пошкодженого вантажу (в тому числі втрату товарного вигляду).
У той же час, доказів відшкодування замовнику (ПРАТ «ПК «Поділля») вартості втраченого вантажу позивачем за первісним позовом не надано.
Отже, фактичною правовою підставою заявленого в даній справі первісного позову, за встановлених обставин подання позову експедитором до перевізника про відшкодування вартості втраченого належного вантажовідправнику вантажу є ст.1191 ЦК України, за змістом ч.1 якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку ст.1191 ЦК України. Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Виникнення права регресної вимоги відповідно до ст.1191 ЦК України пов'язується з фактичним відшкодуванням збитків потерпілій стороні особою, яка вважає, що такі збитки завдані з вини іншої особи.
З врахуванням таких положень закону та обставин справи, суд зазначає, що доказів наявності будь-яких майнових втрат безпосередньо у ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» договору-заявки від 22.03.2024 суду не надано, що свідчить про безпідставність позовних вимог за первісним позовом.
Згідно усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація особі майнових втрат, заподіяних правопорушенням іншої особи. Цій меті слугує, насамперед, відшкодування збитків.
У пунктах 23 - 25 постанови від 16.02.2024 у справі №902/1331/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського зазначив, що статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України). Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які він одержав би, якщо би зобов'язання було виконане боржником (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 (пункт 6.14), від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 (пункт 8.49.6)).
Підсумовуючи наведене, суд виснує, що ФОП ОСОБА_1 не надано доказів спричинення їй збитків згідно ст.22 ЦК України, ст.ст.224 і 225 ГК України через неналежне, на її думку, виконання ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» договору-заявки від 22.03.2024, зокрема, втрат, яких позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазнала у зв'язку із втратою вантажу чи невиконання товариством договору-заявки, витрат, які експедитор зробив або мусив зробити для відновлення свого порушеного права тощо.
Щодо часткового визнання ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» обставин доставлення після ДТП вантажоодержувачу вантажу в меншій кількості, про що було вказано у відповіді на претензію та вимогу щодо проведення оплати з надання транспортно-експедиційних послуг згідно договору-заявки за вих. №1П від 02.09.2024, яка направлена на адресу ФОП ОСОБА_1 , то суд зазначає, що такі обставини не свідчать про виконання ФОП ОСОБА_1 як експедитором, обов'язку з відшкодування замовнику (ПРАТ «ПК «Поділля») вартості втраченого товару, що є передумовою виникнення в експедитора права на позов до безпосереднього завдавача такої шкоди.
Враховуючи викладене, за відсутності доказів відшкодування ФОП ОСОБА_1 замовнику (ПРАТ «ПК «Поділля») вартості втраченого товару, за відсутності доказів заподіяння збитків позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним позовом), наведене виключає настання цивільно-правової відповідальності ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» перед ФОП ОСОБА_1 у вигляді покладення на товариство обов'язку з відшкодування збитків згідно договору-заявки № 567-03.04 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024.
Також не спростовують таких висновків суду умови укладеної 22.04.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ПРАТ «ПК «Поділля» угоди про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023, з урахуванням укладеної додаткової угоди від 14.05.2024, згідно з якими сторони погодили, що розмір завданих збитків становить 530609,39 грн, що еквівалентно 12429,04 євро.
Перш за все, суд зазначає, що згідно п. 2 додаткової угоди, експедитор зобов'язаний сплатити замовнику збитки в повному обсязі, що визначені в пункті 1 цієї додаткової угоди, до 28.06.2024. Однак, доказів сплати таких збитків експедитором на користь замовника відповідно до умов угоди на час ухвалення рішення ФОП ОСОБА_1 не надано.
Крім цього, умови укладеної 22.04.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ПРАТ «ПК «Поділля» угоди про відшкодування збитків до договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 та додаткової угоди від 14.05.2024, не свідчать про наявність підстав для стягнення збитків (про які зазначені у п.2 додаткової угоди) з ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД», так як товариство не було стороною угод. А тому такі умови угод з урахуванням положень ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору лише для сторін, не є обов'язковими для виконання для ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД».
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 в справі №761/42030/21, від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19, від 09.07.2024 у справі №915/1257/23).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15.03.2023 в справі №753/8671/21 (провадження № 61-550св22), від 18.09.2023 у справі №582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» про стягнення збитків за договором - заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 №567-03.04 через необгрунтованість і безпідставність позовних вимог за первісним позовом та через встановлену судом відсутність порушених ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» прав та охоронюваних свобод ФОП ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася у суд з позовною заявою.
Щодо зустрічного позову
При наданні оцінки спірним правовідносинам за зустрічним прозовом суд враховує, що згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509 і 526 ЦК України.
З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Обґрунтовуючи підставність заявлених зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) посилається на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) зобов'язань за договором-заявкою від 25.03.2024, щодо оплати коштів у розмірі 87516,76 грн за надані послуги з перевезення вантажу.
Так, між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (перевізник) виникли права і обов'язки на підставі укладеного договору-заявки №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 та 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як було вказано вище, ст. 908 ЦК України та 306 ГК України унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності з ч. 2 ст. 916 ЦК України плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов договору-заявки №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) взяв на себе зобов'язання забезпечити отримання вантажу, переданого вантажовідправником у місці та в час, обумовлений у договорі та в заявці, та доставити вантаж до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу); а відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) взяв на себе зобов'язання оплатити такі послуги перевезення, надані ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» у строк та у порядку, визначеними у договорі-заявці.
Згідно із ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» виконало свої зобов'язання за договором-заявкою, підтвердженням чого є долучена до справи міжнародна ТТН (CMR) A№15 від 27.03.2024 з відміткою у графі 24 про отримання вантажу, а також відсутність документів, передбачених договором транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, які би у встановленому законом та договором порядку підтверджували невиконання чи неналежне виконання товариством як перевізником умов договору перевезення згідно договору-заявки від 25.03.2024.
У той же час, згідно матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, відмовившись від оплати перевізнику вартості послуг міжнародного транспортного перевезення, тоді як ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» на виконання умов договору-заявки надіслало на адресу ФОП ОСОБА_1 документи для проведення оплати.
Так, 22.04.2024 ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №89, згідно з яким підтверджено надання послуг перевезення за договором-заявкою на суму 87516,76 грн. Оригінали акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04.2024, рахунку на оплату №91 від 22.04.2024, міжнародної ТТН (CMR) А№15, з відміткою про виконання перевезення ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» надіслало 10.06.2024 на адресу ФОП ОСОБА_1 описом вкладення до цінного листа згідно поштової накладної №8801801333895. Такі документи 17.06.2024 були отримані ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №8801801333895 від 10.06.2024 з рукописним підписом про отримання 17.06.2024 поштового відправлення та трекінгом відправлення №8801801333895.
Щодо відсутності підписів та печатки експедитора ФОП ОСОБА_1 на акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04.2024, а також щодо посилань відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) про непідписання акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) у зв'язку з заподіянням ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» матеріальних збитків, враховуючи п. 4.3 договору-заявки (згідно з яким у випадку втрати та/або пошкодження вантажу, експедитор має право притримати остаточний розрахунок з перевізником), то суд при ухваленні рішення не бере до уваги такі пояснення відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) з врахуванням наведених вище висновків суду про відсутність доказів неналежного виконання товариством договору-заявки. У той же час, суд ще раз наголошує, що долучена до справи міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) A№15 від 27.03.2024 з відміткою про одержання вантажу підтверджує належне виконання договору-заявки.
Щодо відсутності підписів та печатки експедитора ФОП ОСОБА_1 на акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) №89 від 22.04.2024, суд зазначає, що не підписання експедитором акту, направленого на його адресу відповідно до встановленого порядку, не може свідчити про відсутність у нього обов'язку по оплаті за надані послуги перевезення з врахуванням реального та своєчасного надання перевізником ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» послуг перевезення за договором-заявкою.
З цього приводу суд враховує, що у пунктах 46 - 48 постанови від 01.09.2023 в справі № 906/386/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.
Щодо умов пунктів 1 та 2.1. договору-заявки №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024 за змістом яких експедитор зобов'язується оплатити надані перевізником послуги, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором із коштів отриманих від замовника, суд зазначає таке.
Згідно з п.3.1.1 п.3.1 договору-заявки перевізник має право вимагати від експедитора здійснення оплати за перевезення вантажу.
У п. 4.2 договору передбачено, що експедитор оплачує перевізнику вартість послуг після отримання оригіналів ТТН протягом 5 банківських днів.
З урахуванням таких умов договору-заявки суд звертає увагу, що в договорі-заявці не вказано, що несплата експедитору коштів від безпосереднього замовника є підставою для відстрочення платежів за договором-заявкою, чи для несплати послуг перевезення перевізнику.
ПРАТ «ПК «Поділля» як сторона договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023 не є стороною договору-заявки №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024, а ФОП ОСОБА_1 не надала доказів покладення на ПРАТ «ПК «Поділля» виконання зобов'язання у відповідності до ст. 528 ЦК України, яка передбачає виконання обов'язку боржника іншою особою.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд також зазначає, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (стаття 617 ЦК України, частина друга статті 218 ГК України).
У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18).
Отже, оскільки п. 4.2 договору-заявки передбачено, що експедитор оплачує перевізнику вартість послуг після отримання оригіналів ТТН протягом 5 банківських днів, то, враховуючи, отримання ФОП ОСОБА_1 17.06.2024 згідно рекомендованого поштового відправлення №8801801333895 від 10.06.2024 акту здачі-приймання №89 від 22.04.2024, рахунку на оплату №91 від 22.04.2024, міжнародної ТТН (CMR) А№15, то ФОП ОСОБА_1 повинна була оплатити ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» кошти в сумі 87516,76 грн протягом 5 банківських днів, тобто не пізніше 24.06.2024.
Щодо цього, судом враховано, що у постанові від 01.05.2024 в справі № 910/9635/22, Верховний Суд щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначив, що, якщо сторони договору поставки визначили строк з врахування банківських днів від певної дати чи події, то у цьому випадку слід враховувати Порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514, яким визначено Банківський день, як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням погодженого сторонами строку виконання експедитором своїх зобов'язань за договором-заявкою; за відсутності доказів виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором-заявкою щодо оплати послуг перевезення; враховуючи досліджені судом письмові докази та долучені до справи пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про підтвердження доводів позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), викладених у зустрічній позовній заяві, про наявність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» 87516,76 грн заборгованості за договором-заявкою №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 87516,76 грн, позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) нараховано та заявлено до стягнення 903,86 грн 3% річних та 1845,73 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) зобов'язання щодо оплати виконаних наданих послуг у передбачений договором-заявкою порядок і строк, а отже відповідач за зустрічним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Верховний Суд у постановах неодноразово висловлював позицію стосовно того, що з огляду на вимоги ч. 5 ст. 236, ст. 86, 237 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.11.2023 у справі №904/464/23).
Здійснивши перевірку поданого позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) 3% річних у загальній сумі 903,86 грн, нарахованих за період з 01.07.2024 по 03.11.2024; з огляду на умови розділу 4 договору-заявки; з урахуванням отримання 17.06.2024 відповідачем за зустрічним позовом (позивачем за первісним позовом) первинних документів, що підтверджують факт здійснення перевезення, з яких встановлено, що прострочення експедитором оплати за договором має місце з 25.06.2024; суд дійшов висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку, а також вважає правильними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) 3% річних у сумі 903,86 грн, а тому позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.
Що стосується здійсненого позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) розрахунку інфляційних втрат за період з 01.07.2024 по 03.11.2024 від суми основного боргу в розмірі 87516,76 грн, то за результатом здійсненого самостійного розрахунку таких втрат судом, встановлено їх загальну суму в розмірі 3454,25 грн.
З врахуванням таких встановлених судом обставин справи і проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що згідно зі ст. 14 ГПК України («Диспозитивність господарського судочинства») суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) вказано, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосувавши принцип диспозитивності господарського судочинства, не виходячи за межі визначеного позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом) періоду часу, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов'язання та зазначеного позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом)максимального розміру інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) інфляційних втрат у сумі, зазначеній позивачем у позовній заяві, в розмірі 1845,73 грн.
Щодо зазначення у відзиві на зустрічну позовну заяву про неналежність засвідчення письмових доказів, які долучались до зустрічної позовної заяви, а саме: відсутність напису посади, яку займає представник ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СІІЕД» Йосаі О.В., суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 91 ГПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Йосаі О.В. є керівником ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД», отже є уповноваженою особою на вчинення відповідних дій від імені товариства.
Суд також вважає, що при застосуванні норм процесуального права при вирішенні - за вказаних обставин питання про належність доказів, долучених до зустрічної позовної заяви, належить уникати надмірного формалізму, який у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) та від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 23.10.2023 у справі №910/9714/22).
Поряд з цим, суд враховує, що у силу приписів ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Отже, з врахуванням наведеного суд зазначає, що відсутність напису посади, яку займає представник ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СІІЕД» Йосаі О.В. на копіях доказів, долучених до зустрічного позову, не свідчить про неналежність, недопустимість чи недостовірність таких письмових доказів, на чому наголошує представник ФОП Яремчук А.В. у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Щодо договору транспортного експедирування від 23.12.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ПРАТ «Продовольча компанія «Поділля», копія якого долучена до справи згідно клопотання від 12.02.2025 представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Касьяненко Д.Л., суд при ухваленні рішення не враховує такий договір, оскільки договір-заявка від 25.03.2024 був укладений між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» з урахуванням укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПРАТ «Продовольча компанія «Поділля» договору транспортного експедирування №РМ2.2.4.2.0075 від 23.11.2023.
Наведене вказує на те, що договір транспортного експедирування від 23.12.2024 не є належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України, так як він не стосується предмета доказування та на його підставі не можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Щодо цього суд також зазначає, що така обставина як відсутність існування доказу на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом. А відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом повністю та задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача за первісним позовом у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на відповідача за зустрічним позовом у відповідності до ст. 129 ГПК України в розмірі 3028,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Судові витрати за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.
Зустрічний позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (код ЄДРПОУ - 37407352, місцезнаходження - 89468, Закарпатська область, Ужгородський район, село Руські Геївці, вулиця Борканюка, будинок 20) 90266,35 грн (дев'яносто тисяч двісті шістдесят шість гривень 35 копійок), з яких: 87516,76 грн (вісімдесят сім тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 76 копійок) - основний борг за договором-заявкою №567-03.24 про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.03.2024, 1845,73 грн (одна тисяча вісімсот сорок п'ять гривень 73 копійки) - інфляційні втрати та 903,86 грн (дев'ятсот три гривні 86 копійок) - 3 проценти річних, нараховані у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТІС-ТРАНС СПЕД» (код ЄДРПОУ - 37407352, місцезнаходження - 89468, Закарпатська область, Ужгородський район, село Руські Геївці, вулиця Борканюка, будинок 20) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено 28.04.2025.
Суддя С.В. Сисин