61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
30.04.2025 №905/425/25 Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, м.Дніпро, вул.Січових стрільців, 4Д, код ЄДРПОУ 42086719)
до Фізичної особи-підприємця Зінов'єва Юрія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 78862,24 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Зінов'єва Юрія Леонідовича, м.Дружківка про стягнення суми боргу за спожиту електричну енергію у червні-липні 2022 в розмірі 58392,52 грн, суми 3% річних у розмірі 4582,37 грн, нарахованих у період з 13.07.2022 по 28.02.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті за електроенергію, спожиту у червні-липні 2022, інфляційної складової боргу у розмірі 15887,35 грн, нарахованої з 01.08.2022 по 31.01.2025, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії, спожитої у червні-липні 2022.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в справі, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Предметна і суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст.20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно з ч.1 ст.24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У ст.ст.25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями (ст.45 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на положення ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 ст.50 Цивільного кодексу України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно із ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу.
За ч.1 ст.58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Правовий статус фізичної особи-підприємця надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю.
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу за спожиту електричну енергію у червні-липні 2022 позивач посилається на укладений 01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» та Фізичною особою-підприємцем Зінов'євим Юрієм Леонідовичем договір №2300 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг.
З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що Зінов'єв Юрій Леонідович припинив свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення 30.12.2016, відомості про його реєстрацію як фізичної особи-підприємця після 30.12.2016 відсутні.
Таким чином, посилання позивача на те, що договір №2300 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг був укладений позивачем з Зінов'євим Юрієм Леонідовичем саме як з фізичною особою-підприємцем є безпідставними, оскільки станом на 01.01.2019 (момент укладення договору) така особа припинила свою підприємницьку діяльність у встановленому законом порядку.
Позивач у позові посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, за яким господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, а також на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, за яким у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Суд зазначає, що у вищевказаних спірних правовідносинах фізичні особи укладали договори маючи статус підприємця та в подальшому така підприємницька діяльність була припинена, однак їх зобов'язання, взяті як підприємцями, продовжували існувати. Проте, у цій справі договір був укладений особою, яка вже більше двох років не мала статусу фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин наведених правових висновків Верховного Суду.
Фактично позивач самостійно, без будь-якого документального підтвердження визначає статус відповідача саме як фізичної особи-підприємця, хоча такий статус в нього відсутній з 30.12.2016.
Враховуючи, що на час укладання договору, щодо невиконання якого виник спір, відповідач не був суб'єктом підприємницької діяльності, а позивач не надав доказів того, що спірний договір пов'язаний саме з підприємницькою діяльністю відповідача (лише факт постачання електричної енергії в нежитлове приміщення не є таким підтвердженням), суд дійшов висновку, що вказаний спір не є спором, що виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності і нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не віднесено вирішення вказаного спору до компетенції господарських судів.
У той же час відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, заявлений до розгляду спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Оскільки позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» надійшла через систему «Електронний суд», припис ч.4 ст.175 Господарського процесуального кодексу України щодо її фізичного повернення заявнику не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 20, 45, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Фізичної особи-підприємця Зінов'єва Юрія Леонідовича про стягнення 78862,24 грн.
Роз'яснити позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Повний текст ухвали складено 30.04.2025.
Ухвала набирає законної сили 30.04.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.О.Паляниця