вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
01.05.2025м. ДніпроСправа № 904/2097/25
За позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", м. Дніпро;
відповідача-2: виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, м. Зеленодольськ, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.
про скасування рішення державного реєстратора
Суддя Рудь І.А.
Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом № 7/11-905 від 24.04.2025, в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Водяник Ольги Олександрівни від 22.12.2023 № 70857026 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлана" (код ЄДРПОУ 20206637) (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252);
- припинити право постійного користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлана" (код ЄДРПОУ 20206637) земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252).
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 площею 3,8299 га перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради.
Право власності зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Водяник Ольгою Олександрівною
Зі вказаної інформації також вбачається, що реєстратор зареєстрував право постійного користування на зазначену земельну ділянку за ТОВ “Світлана» на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 27.08.1998 ДПД 63, який видано на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 16.07.1998 № 1303.
Поряд з цим, управління архівної справи Дніпровської міської ради повідомило, що в архіві наявне рішення від 16.07.1998 № 1303, але прийнято воно виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та має назву “Про надання земельних ділянок по вул. Калиновій, 87 у постійне та тимчасове користування відкритому акціонерному товариству “Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205», код 23935584, по фактичному розміщенню виробничої бази», відтак спірної земельної ділянки рішення не стосується.
Крім того, згідно п. 12 прикінцевих та перехідних положень закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР з дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Закон Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування".
Отже, на момент нібито прийняття рішення, яке стало підставою видачі державного акту на право постійного користування ТОВ "Світлана", такого органу як Дніпропетровська міська Рада народних депутатів не існувало.
Вказана інформація в сукупності свідчить про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрація права постійного користування за ТОВ "Світлана"
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером: 1210100000:04:054:0003, належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності, в силу ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст.ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Жодних рішень щодо передачі земельної ділянки у користування територіальною громадою міста Дніпре в особі Дніпровської міської ради та/або її виконавчим комітетом будь-яким особам не приймалося.
Таким чином, державна реєстрація спірної земельної ділянки порушує права та законні інтереси територіальної громади міста Дніпра як власника даної земельної ділянки.
Разом з позовною заявою Дніпровською міською радою подано заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд:
- заборонити державним реєстраторам, Товариству з обмеженою відповідальністю "Світлана" (код ЄДРПОУ 20206637) та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2852908612101);
- заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2852908612101).
В обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що враховуючи можливість перереєстрації речового права на земельну ділянку, з урахуванням позовних вимог Дніпровської міської ради, на сьогодні у випадку не застосування заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
У зв'язку з реєстрацією права користування на нерухоме майно за відповідачем по справі на час розгляду вказаного позову про скасування державної реєстрації, забезпечення даного позову є необхідним.
Господарський суд, розглянувши заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Так, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі “Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» від 17.07.2008 Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливого порушення майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;т 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи характер спору та надані заявником на підтвердження заяви докази, суд вважає, що спосіб забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, Товариству з обмеженою відповідальністю "Світлана" та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2852908612101) та шляхом заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2852908612101), відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.
Суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.
Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.
Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
За приписами ч. 6, 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задовольнити повністю.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- заборони державним реєстраторам, Товариству з обмеженою відповідальністю "Світлана" (код ЄДРПОУ 20206637) та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2852908612101);
- заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2852908612101).
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 01.05.2025.
Ухвала як виконавчий документ підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" та може бути пред'явлена до виконання - до 02.05.2028.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Світлана" (49055, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 29, кв. 7, код ЄДРПОУ 20206637).
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.А. Рудь