вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.05.2025 Справа № 904/801/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотест", Дніпропетровська область, м. Новомосковськ
про стягнення штрафних санкцій
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотрпнспортної системи України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕСТ" про стягнення заборгованості за договором № 2110000183 про закупівлю товару (матеріально-технічних ресурсів) від 26.10.2021 у розмірі 245 894, 75 грн, з яких: пеня у розмірі 177 860, 63 грн та штраф у розмірі 68 034, 12 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/801/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
17.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотест" надійшов відзив на позовну заяву.
21.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшла відповідь на відзив.
25.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотест" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
16.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотест" надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу).
24.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли заперечення проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
28.04.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотест" надійшли заперечення на заперечення позивача проти клопотання про зменшення штрафних санкцій.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позові
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором № 2110000183 про закупівлю товару (матеріально-технічних ресурсів) від 26.10.2021 щодо своєчасної та в повному обсязі поставки товару. У зв'язку із порушеннями умов договору позивачем нараховано пеню у розмірі 177 860, 63 грн та штраф у розмірі 68 034, 12 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що відповідач не мав можливості виконати поставку товару у встановлені договором строки та у погоджене сторонами місце, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка стало підставою для введення воєнного стану на території України. Також, самим позивач листом № ТОВВИХ-22-2648 від 05.03.2022 повідомив відповідача, як одного із своїх контрагентів, про те, що враховуючи ведення воєнного стану та настання обставин непереборної сили, є не можливим виконання позивачем своїх зобов'язань. Відповідач не отримував від позивача претензій про сплату пені та штрафу.
Відповідач вказує про те, що АТ «Банк інвестицій та заощаджень» за письмовою вимогою позивача № ТОВВИХ-23-390 від 12.01.2023 на підставі банківської гарантії № 20612/21 - ГВ від 25.10.2021 на виконання п.7.7 - 7.9 договору було сплачено грошову суму у розмірі 48 600 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4613 від 26.01.2023.
Нараховані позивачем та заявлені до стягнення штрафні санкції (пені та штраф) не містять арифметичних помилок. В той же час, відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем настав 04.06.2022, і саме з цієї дати у позивача виникли підстави вважати свої права порушеними та право на пред'явлення до відповідача вимог щодо сплати неустойки у зв'язку з простроченням поставки товару, однак строк позовної давності закінчився через рік, тобто 04.06.2023. Відтак, позивачем порушено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, відповідач вказує про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч.ч.1-2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач заперечує щодо спливу строків позовної давності з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом починаючи з 12 березня 2020 року на свій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом (з подальшими змінами та доповненнями) було продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України. Указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено воєнний стан. Дія зазначеного указу неодноразово подовжувалась Указами Президента й до тепер. Отже, враховуючи норми пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності про стягнення пені та штрафу на дату подачі позову не сплив, шо в свою чергу виключає застосування позовної давності до спірних правовідносин за заявою відповідача.
Позивач зазначає, що матеріали справи не містять доказів, стосовно звернення до ТОВ «Оператор ГТС України» з листом щодо неможливості виконання зобов'язання за договором у строк, та у спосіб передбачений п.п. 8.1, 8.2 договору через військову агресію рф проти України та введення воєнного стану. Крім того, відповідач не надав сертифікат ТПП України в підтвердження настання обставин непереборної сили, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Також позивач заперечує проти зменшення розміру пені та штрафу, оскільки відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність виняткових обставин, які надають право суду застосовувати положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. Крім того, позивачем надано докази в підтвердження скрутного фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив
Заперечуючи доводи позивача викладені у відповіді на відзив, відповідач зазначає, що враховуючи лист позивача № ТОВВИХ-22-2648 від 05.03.2022 та строк дії договору, який вже закінчився, то невиконання відповідачем поставки товару у погоджений сторонами строк, пов'язане з перешкодою, яка виникла саме у позивача та про яку відповідач був попереджений та не заперечував проти цього.
Відповідач зазначає, що на дату укладання договору від 26.10.2021 ані позивач ані відповідач не могли передбачити військову агресію російської федерація проти України. Тому, твердження позивач, що вказана обставина не є форс-мажорною, а є лише обставиною, ризик настання якої несе учасник правовідносин, є безпідставними.
Позивач, обґрунтовуючи свій важкий майновий стан, посилається виключно на існуючу дебіторську заборгованість, а не повідомляє про наявність своїх прибутків.
Крім того, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотест" (відповідач, постачальник) укладено договір № 2110000183 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується у визначений договором строк передати у власність покупця детектори та аналізатори (дефектоскопи іскрові) код згідно ЄЗС ДК - 021:2015 - 38430000 - 8, зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до Договору та є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.
За умовами п. 2.1 договору, якість та комплектність товарів повинні відповідати ГОСТам, ДСТУ, технічним умовам, технічній та іншій документації, яка зазначається у специфікаціях до цього договору і містить вимоги до якості та комплектності товарів.
Згідно з п. 3.1 договору, ціна договору становить 971 916 грн, в тому числі ПДВ - 161 986 грн
Відповідно до п. 3.3 договору ціна за одиницю товару наведена у специфікації.
Згідно з п. 4.2 договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього договору.
Пунктом 5.1 договору, передбачено, що постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду.
Згідно з п. 5.6 договору, право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів Покупцем за видатковою накладною.
За умовами п. 5.8 договору, датою поставки товарів за Договором є дата підписання Покупцем акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 Договору та передачі Постачальником Покупцю у повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути надані Постачальником одночасно зі здійсненням поставки товару):
5.8.1 видаткової накладної.
5.8.2 документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: паспорт та/або сертифікат якості на товар.
5.8.3 документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар - паспорт.
5.8.4 інструкція з використання/застосування товару.
5.8.5 товарно-транспортної накладної.
5.8.6 документу про експлуатацію товарів: інструкція з експлуатації.
Згідно з п. 5.9 договору, у разі виявлення недоліків в переданих товарах (будь-яка невідповідність товару вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договору або вимогам, що пред'являються до товарів, а також інформації про товар, наданій виробником (постачальником)), покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення вартості товарів;
2) безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товарів.
За умовами п. 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.
5.14 Неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в п.5.8 цього договору або відсутність хоча б одного із цих документів, або невиконання чи неналежне виконання інших вимог цього договору вважається простроченням постачальника, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов'язань з оплати товарів.
Згідно з пп. 6.4.2 п. 6.4 договору, постачальник має право вимагати від покупця належного виконання зобов'язань з оплати товарів, лише у разі підписання актів приймання товарів за кількістю та якістю покупцем.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1 договору).
26.10.2021 сторонами підписано специфікацію (додаток № 1 до договору), за змістом якої погоджено поставку товару (електроіскровий дефектоскоп NOVOTEST ІСКРА - 1) у кількості 22 шт., за ціною 36 815 грн без ПДВ, загальна вартість 809 930 без ПДВ; строк поставки 220 днів з дати укладання договору. Місце поставки (відвантажувальні реквізити, поштова адреса місця поставки): віл. Маяковського, 49, м. Боярка, Київська область, 08150 Боярське ЛВУМГ.
Крім того, сторонами підписано додаток № 2 до договору - Технічні, якісні та кількісні характеристики товару.
Звертаючись з позовними вимогами позивач зазначає, що відповідачем не виконано належним чином зобов'язання щодо поставки товару у строки погоджені умовами договору та специфікації до нього (220 днів з дати укладання договору, а саме до 03.06.2022)
Позивач посилається на наявний в матеріалах справи лист № 4204 від 04.04.2022 за змістом якого відповідачем повідомлено позивача про необхідність зміни умов оплати з відтермінуванням платежу по передоплаті.
Листом № ТОВВИХ-22-3596 від 06.04.2022 позивачем повідомлено відповідача щодо не можливості зміни умов оплати, які зафіксовані в договору та запропоновано здійснити поставку за однією із запропонованих адрес.
20.01.2023 позивач направив відповідачу претензію № ТОВВИХ-23-673 в якій зазначив, що оскільки постачальник, у строки встановлені договором, не поставив своєчасно товари, то в силу вимог законодавства та умов п. 7.4. договору постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню у розмірі 177 860, 63 та штраф у розмірі 68 034, 12 грн.
Доказів оплати пені та штрафу матеріли справи не містять.
Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.
Щодо суми пені та штрафу
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за договором.
За умовами п. 7.12 договору нарахування штрафних санкцій починається з дня, що є наступним після останнього дня строку виконання зобов'язання, і закінчується в день, що передує дню виконання зобов'язання у повному обсязі.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 177 860, 63 грн та штраф 7% на суму 68 034, 12 грн.
Відповідач заперечив щодо нарахування пені та штрафу з огляду на те, що строк позовної давності позивачем пропущено.
З огляду на вищевикладені заперечення відповідача суд зазначає таке.
Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК України).
Зокрема, частина друга статті 258 Цивільного Кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 Розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими протягом 2020, 2021 та 2022 років, дія карантину продовжувалась на всій території України.. Розпорядженням КМУ “Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 23.03.2020 № 338-р зі змінами від 23.12.2022 № 1423, установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року.
Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
На час звернення позивача до господарського суду строк позовної давності про стягнення штрафу та пені в 1 рік, на підставі п.п. 12, 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, продовжено, а тому строк не закінчився.
При цьому суд зазначає, що сторони уклали спірний договір 26.10.2021, тобто вже в існуючий період дії карантину, а за захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом 26.02.2025.
Отже, вимоги про стягнення пені та штрафу в загальному розмірі 245 894, 75 грн пред'явлено в межах передбаченого законодавством строку позовної давності.
Щодо наявності форс-мажорних обставин.
За змістом відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що не мав можливості виконати поставку товару у встановлені договором строки та у погоджене сторонами місце, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану на території України.
З матеріалів справи убачається, що відповідач повідомив позивача листом № 4204 від 04.04.2022 про необхідність зміни умов оплати з відтермінуванням платежу по передоплаті.
Листом № ТОВВИХ-22-3596 від 06.04.2022 позивачем повідомлено відповідача щодо не можливості зміни умов оплати, які зафіксовані в договору та запропоновано здійснити поставку за однією із запропонованих адрес.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст. 652 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України).
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору(ч.3 ст. 652 Цивільного кодексу України).
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст. 652 Цивільного кодексу України).
Суд зазначає, що стаття 652 Цивільного кодексу України містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. В цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
З матеріалів справи не убачається, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на зміну договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Відповідач мав право вимагати перегляду умов договору в частині зміни строків виконання зобов'язань, з одночасним внесенням в нього відповідних змін.
Суд звертає увагу відповідача на те, що 26.10.2021 укладаючи договір про закупівлю товару сторони передбачили у пункті 8.1 договору, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов цього договору у разі настання надзвичайних та невідкладних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, в тому числі, загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, введення комендантської години, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом країни виробника товару, епідемія, може бути визнано обставиною непереборної сили, при цьому пунктом 8.2 встановили, що обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом Торгово - промислової палати України.
Відтак, сторони договором передбачили, що обставини непереборної сили підтверджуються сертифікатом Торгово - промислової палати України.
Відповідачем до матеріалів справи сертифікат Торгово - промислової палати України про настання форс-мажорних обставин не надано.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постановах від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України, який би засвідчив відповідачу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
За змістом листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язань у встановлений договором термін. Доказів, які б підтверджували наявність таких обставин саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання суду не надані.
Крім того, позивач зазначає, що в строки, передбачені пунктом 8.2 договору, відповідач не повідомляв позивача про наявність обставин, які роблять неможливим або перешкоджають виконанню ним зобов'язань за договором.
Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов'язань за спірним договором.
З огляду на викладене суд не приймає доводи відповідача в цій частині.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та надані позивачем заперечення, а також стягнення позивачем з відповідача суму за банківською гарантією № 20612/21 - ГВ від 25.10.2021 (забезпечення виконання договору) у розмірі 48 600 грн та наявність повідомлення контрагентів позивача про настання обставин непереборної сили, і як наслідок, не можливим виконання позивачем своїх зобов'язань, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені та штрафу на 25 % для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнути з відповідача пеню у розмірі 133 395, 47 грн та штраф у розмірі 51 025,59 грн, скориставшись правом, наданим нормою частини 3 статті 551 ЦК України.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на сторону без урахування зменшення цих сум.
Тому судовий збір у розмірі 3 688, 42 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотест" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40234374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (03065, Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490) суму пені у розмірі 142 288, 50 грн, штрафу у розмірі 54 427, 30 грн та судовий збір у розмірі 3 688, 42 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко