вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.05.2025 Справа № 904/930/25
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Кривий Ріг
до ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (повідомлення) представників сторін
Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Солтиса Сергія Івановича про стягнення заборгованості у загальному розмірі 34 139, 32 грн, з яких: за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 31.03.2022 у розмірі 26 629, 45 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 по 02.09.2022 у розмірі 213, 33 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 062, 67грн (з березня 2022 по січень 2025), 3 % річних у розмірі 1 233,57 грн (з 01.03.2022 по 10.02.2025).
Ухвалою суду від 06.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/930/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 06.03.2025 надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
31.03.2025 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 06.03.2025, до якого відділенням поштового зв'язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиті позивачем послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 31.03.2022.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
05.10.2016 між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Солтис Сергієм Івановичем (далі - відповідач) укладено договір № 11462.
Згідно до таблиці 2, яка є невід'ємною частиною договору, об'єктами тепло споживання, на час укладання договору № 11462, є нежитлові приміщення майстерні - загальною площею 46, 90 кв. м., за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Центральний (колишня вул. Лермонтова), 21.
Вищевказаним нежитловим приміщенням Фізична особа - підприємець Солтис Сергій Іванович користувався на підставі договору № 20/37 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста від 04.11.2014, укладеним зУправлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради. Термін дії вказаного договору з 04.11.2014 до 02.09.2022, що підтверджується листом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради №16/16/2124 від 18.10.2024.
Будинок № 21 по проспекту Центральний є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 12, яке вбудовано до багатоквартирного будинку № 21 по проспекту Центральний у м. Кривому Розі.
Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку № 21 по проспекту Центральний у м. Кривому Розі.
З 05.11.2021 сторони (надавач послуги та споживач) керуються “Правилами надання послуги з постачання теплової енергії», від 21 серпня 2019 року № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.
Тобто з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).
Згідно з п. 2 Індивідуального договору останній набуває чинності через 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/.
Будинок № 21 по проспекту Центральний облаштовано приладом комерційного обліку теплової енергії СВТУ-11 № 01632.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Згідно з п. 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).
В пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
В пункті 31 Індивідуального договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.
Згідно пункту 32 Типового договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 Індивідуального договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 51 Індивідуального договору останній набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, він вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 Індивідуального договору).
Загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/ будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:
на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.);
опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);
на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022).
Тарифи передбачено:
за період з 25.10.2021 по 17.10.2023 тариф за 1 Гкал 5 065, 99 грн (з ПДВ) (згідно рішення Криворізької міської ради від 22.10.21 № 530 п.1.1.2 для потреб категорії “інші споживачі» КПТМ “Криворіжтепломережа»).
Плата за абонентське обслуговування визначається відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг" із змінами згідно постанови КМУ від 01.09.2021 № 928.
Позивачем надано акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, акти прийому передачі теплової енергії, звіти за період споживання теплової енергії.
Позивачем в межах досудового врегулювання було направлено претензію № 11462/15309 (вих. № 2941/13 від 30.09.2024) щодо сплати заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.
Відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 02.09.2022 у розмірі 26 629, 45 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 по 31.10.2024 у розмірі 213, 33 грн, суму збитків від інфляції у розмірі 6 062, 67грн (з березня 2022 по січень 2025), 3 % річних у розмірі 1 233,57 грн (з 01.03.2022 по 10.02.2025)
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до пункту 1 частини 7 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок укладання договору покладено на споживача.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперервно, за винятком часу перерв.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
В матеріалах справи докази того, що співвласники багатоквартирного будинку прийняли відповідне рішення відсутні.
Враховуючи, що в умовах договору та за умови приєднання до мереж постачання відповідач користувався та користується послугами, тому у відповідача виникло зобов'язання перед КПТМ Криворіжтепломережа.
Щодо суми основного боргу
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з поставкою позивачем теплової енергії за договором та виконанням/невиконанням відповідачем обов'язку щодо повної оплати обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та теплопостачальною організацією.
Однак, за умов теплопостачання однією стороною та отримання теплової енергії іншою стороною, у сторін фактично склалися договірні правовідносини.
Як вбачається, позивач здійснював теплопостачання у житловому будинку, в якому знаходяться нежитлове приміщення відповідача, отже, опалення до приміщення здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримував теплову енергію в належному йому приміщенні.
У розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Згідно з пунктом 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо. Тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності); інші споживачі. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
Критерії розмежування споживачів на певні категорії визначені листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15.
Оскільки, відповідач, який є власником нежитлового приміщення, відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Установлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 05.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно з п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення власників приміщень відповідних будинків про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 05.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку, а також докази того, що жодна із сторін письмово виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір був чинним протягом спірного періоду.
Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу № 315.
Пунктом 11 Індивідуального договору - обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу № 315.
Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Загальний обсяг спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/ будинку у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) та розподіляється, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:
на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.);
опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021);
на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії, що надходить від транзитних мереж (з 01.01.2022).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У пункті 34 договору сторони погодили, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за період з 12.11.2021 по 31.12.2024 за послуги теплопостачання у розмірі 26 629, 45 грн та заборгованість за послуги абонентського обслуговування за період у розмірі 213, 33 грн, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Судом не встановлено порушень в розрахунку позивача обсягу споживання відповідачем теплової енергії у спірному періоді.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 26 629, 45 грн та заборгованість за послуги абонентського обслуговування у розмірі 213, 33 грн, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо 3 % річних та інфляційних втрат
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 6 062, 67 грн розраховані за загальний період з березня 2022 по січень 2025 року та 3 % річних у розмірі 1 233, 57 грн за період з 01.03.2022 по 10.02.2025.
Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунки здійснені позивачем правильно.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 062, 67 грн та 3% річних у розмірі 1 233, 57грн.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Солтиса Сергія Івановича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 по 31.03.2022 у розмірі 26 629, 45 грн, заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 по 02.09.2022 у розмірі 213, 33 грн, інфляційні втрати у розмірі 6 062, 67грн (з березня 2022 по січень 2025), 3 % річних у розмірі 1 233,57 грн (з 01.03.2022 по 10.02.2025) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко