вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.05.2025 Справа № 904/814/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі (виклику) представників сторін
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в розмірі 52 448 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/814/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
17.03.2025 від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на позовну заяву із заявою про зменшення розмір стягуваного штрафу.
27.03.2025 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в розмірі 57 855 грн.
Також, від позивача надійшла відповідь на відзив.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2024 зі станції Терни Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве відповідач здійснив відправлення вагону № 62996947 згідно накладної № 47649462. На проміжній станції на підставі акта загальної форми № 842 від 23.05.2024 по станції Верхівцеве Придніпровської залізниці здійснено комерційний огляд та контрольне переважування вагону № 62996947 складено комерційний акт №456404/4 від 23.05.2024, згідно з яким встановлено розбіжності в документі і зазначено: брутто відстунє, тара вагона 23 000 кг, нетто 68 800 кг. Фактично виявлено: брутто 93 950, тара вагона 23 000 кг, нетто 70 950 кг, що більше документа на 2 150 кг та понад вантажопідйомність 950 кг. Згідно акту загальної форми № 852 від 23.05.2024 складеному на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці надлишки з вагону № 62996947 відвантажені в інший вагон № 62929914 та відправлені за посилочною накладною. Провізна плата по накладній № 47649462 за вагон № 62996947 складає 11 571 грн., штраф складає: 11 571 грн. х 5 = 57 855 грн.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та заяві про зменшення розміру штрафу
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи те, що обставини, що підлягають оформленню комерційним актом (невідповідності маси вантажу) виявленні 17.05.2024, тому комерційний акт повинен був складений не пізніше 18.05.2024. Однак, комерційний акт № 456404/4 складено лише 23.05.2024, тобто з порушенням вимог п. 4 Правил складання актів. Таким чином, позивачем не надано належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається у позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог. Відповідач зазначає, що між датою виявлення невідповідності маси вантажу даним, вказаним в первинних документах, та датою складання комерційного акту, в якому зафіксовано факт невідповідності, минув тиждень. Позивачем не зазначено: в якому місці перебував спірний вагон протягом вказаного часу, чи був обмежений до нього доступ, чи вагон був захищеним від зовнішнього впливу (потрапляння опадів сприяє збільшенню ваги протягом тижневого знаходження вагону на станції). Прийняття вагону позивачем від відповідача здійснювалось без жодних зауважень, позивачем було перевірено все належним чином і він переконався, що вагон завантажено без будь яких порушень з боку відповідача.
Також відповідач просить зменшити розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі до однієї провізної плати. Відповідач вважає суму штрафу, яка заявлена позивачем до стягнення, завищеною та необґрунтованою, та зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Крім того, судом повинні бути враховані наступні обставини: загальний негативний вплив російської агресії на результати господарської діяльності відповідача, суттєва матеріальна підтримка ЗСУ відповідачем, призов працівників відповідача до лав ЗСУ. Тому, відповідач керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а саме: відсутність доказів спричинення позивачеві негативних наслідків, ступінь виконання боржником зобов'язань, тяжкий фінансовий стан підприємства, просить зменшити суму штрафу.
Позиція позивача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на зменшення штрафу
Позивач стверджує, що комерційний акт був складений у день, коли здійснювалось контрольне зважування комісією з перевіркою маси вантажу, про що складено акт загальної форми № 852 від 23.05.2024. Контрольне зважування проводилось в присутності представника відповідач. Враховуючи те, що надлишок вантажу (навантаження понад вантажопідйомність вагону) у вагоні був виявлений 17.05.2024 після прибуття на станцію Верхівцеве, вагон не міг бути допущеним до подальшого перевезення, про виявлену комерційну несправність складено акт загальної форми № 842 від 17.05.2024.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
12 травня 2024 року Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажовідправником) зі станції Терни Придніпровської залізниці по накладній № 47649462 здійснено відправлення вагону № 62996947 на станцію Запоріжжя - Ліве. Вантажоодержувачем за вказаною залізничною накладною є ПАТ “Запоріжсталь»
У відомості вагонів, що є складовою залізничною накладної, наведено перелік номерів вагонів, залучених до перевезення вантажу, їх вантажопідйомність, тару вагону, масу вантажу та провізну плату за перевезення в кожному вагоні.
Зокрема, під № 3 зазначено вагон № 62996947, маса вантажу у вагоні 68 800кг, провізна плата 11 571,00 грн.
У графі 28 накладної зазначено, що вантаж завантажено у вагони відправником.
У графі 26 накладної зазначено, що маса вантажу визначена відправником, тобто відповідачем по справі, на статичних вагонних вагах (150 т), заводський № 1586300002.
У графі 55 накладної представник відповідача прийомоздавальник Майдибува Альона Віталіївна підтвердила правильність внесених у накладну відомостей накладенням 12.05.2024 свого електронного цифрового підпису.
17 травня 2024 року по прибуттю вагону на станцію Верхівцеве Придніпровської залізниці, при огляді та контрольному зважуванні вантажу у вагоні № 62996947 виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні та понад вантажопідйомність 950 кг, про виявлену комерційну несправність складено акт загальної форми № 842 від 17.05.2024.
17 травня 2024 року о 17:05 год на станцію відправлення Терни Придніпровської залізниці направлено телеграфне повідомлення № 139 про виявлену невідповідність маси вантажу у вагоні № 62996947 з проханням повідомити про цей факт вантажовідправника та вжити заходів для направлення його представника на станцію Верхівцеве для усунення комерційної несправності.
20 травня 2024 року о 17:10 год станцією відправлення Терни Придніпровської залізниці було направлено повторне телеграфне повідомлення № 155 з проханням направити представника вантажовідправника на станцію Верхівцеве для усунення комерційної несправності.
Після прибуття на станцію Верхівцеве представника відповідача Бондаренко С.Ф. проведений повторний комерційний огляд та контрольне переважування вагону № 62996947.
Контрольно зважування здійснювалось комісією у складі: Заєць 1.1. - начальник станції Верхівцеве, Шерстюк Н.М. - агенту з розшуку вантажів та багажу. відповідно до наказу наділена правом підписувати комерційний акт замість завідувача вантажного двору, та Ільтяй М.І. - агенту комерційного, яка особисто здійснювала перевірку маси вантажу, про що було складено акт загальної форми № 852 під 23.05.2024.
Контрольне зважування проводилось у присутності представника відповідача Бондаренко С.Ф, яка діє на підставі довіреності № 238/23 від 23.05.2024.
У Книзі обліку контрольних зважувань вагонів по станції Верхівцеве форми ГУ - 78 зроблено відповідний запис про то, що 23.05.2024 о 13:00 год відбулось зважування вагону № 62996947, у результаті якого встановлено, що маса вантах нагоні на 2150 кг більше, між зазначено у перевізному документі.
За результатами контрольного зважування на додаток до акта загальної фори № 852 під 23.05.2024 складено комерційний акт № 456404/4 від 23.05.2024, який підписали члени комісії, що здійснювали контрольне зважування: Заєць 1.1., ОСОБА_1 та Ільтяй М.І.
Зі змісту комерційного акту вбачається, що на підставі акта загальної форми ст.. Верхівцеве № 842 при усуненні комерційної несправності було поведене повторний комерційний огляд та контрольно зважування вагону № 62996947 та виявлено: спосіб визначення маси вантажу при відправленні - на вагони вагах статичних, заводський № 1586300002 (150т) вантажовідправника. По документам тара 23000 кг, нетто 68800 кг, вантажопідйомність 70,0 т.
При переважуванні на справних перевірених електронних статичних 150 т вагонних вагах залізниці, які пройшли держповірку 11.12.2023, виявилось: брутто 93950 кг, тара 23000 кг, нетто 70950 кг, що більше ваги, вказаної в перевізному документі на 2150 кг та більше вантажопідємності на 950 кг. На момент огляду розсипу вантажу не виявлено. Силами вантажовідправика відвантажено надлишок вантажу з даного вагону у вагон № 62929914 у кількості 2150 кг.
Після виправлення навантаження вагон № 62996947 подано на повторну перевірку маси вантажу. При переважуванні було виявлено: вага брутто 91800 кг, тара з документа перевірена 23000 кг, нетто 68800 кг, що відповідає вазі, вказаній в документі. При повторному переважуванні вага підтвердилась. Вагон слідує на станцію призначення. Безпеці руху не загрожує.
Після оформлення відповідних документів спірний вагон був відправлений з досильною накладною N 47747571 за призначенням.
З посиланням на п. 122, 118 Статуту залізниць України (далі - Статут), за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення у зазначених вагонах у сумі 57 855 грн.
Наведені обставини стали причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Щодо стягнення штрафу
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Судом встановлено, що залізнична накладна № 47649462 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо.
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Згідно з пунктом 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Враховуючи вказане, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
З огляду на наведене, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника.
Водночас, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 47649462 допущено помилку у масі вантажу у вагоні № 62996947, що підтверджується комерційним актом № 456404/4 від 23.05.2024 та актами загальної форми № 842 від 17.05.2024, № 852 від 23.05.2024.
Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні.
Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту.
За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до накладної № 47649462 розмір провізної плати за вагон № 62996947 становить 11 571 грн.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Підсумовуючи викладене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник. При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги, надано: залізничну накладну № 47649462; акти загальної форми № 842 від 17.05.2024, № 852 від 23.05.2024; комерційний акт № 456404/4 від 23.05.2024; виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах; технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 63.
При цьому, дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 47649462 масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві, суд прийшов до висновку, що він є такими, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірними.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З приводу заперечень відповідача щодо зважування спірного вагону на придатних, повірених вагонних вагах суд зазначає таке.
Сам факт справності, повірки вагонних ваг, використаних відповідачем під час завантаження спірних вагонів, не є доказом правильності відображення вантажовідправником фактичної маси вантажу у залізничній накладній. У той же час правовою підставою для матеріальної відповідальності за неправильно зазначену у накладній масу вантажу є комерційні акти, правильність складення яких відповідачем не оскаржується.
Частиною другою статті 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б його збереження на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього середовища згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 2.6 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0, 2%.
Отже, Правилами встановлено імперативні норми, де чітко виокремлено межу (граничне розходження визначення маси нетто), вихід за яку, передбачає накладення на відправника штрафу.
Відповідно до положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд зауважує, що відповідач не надав належних доказів в підтвердження зовнішнього впливу, а саме потрапляння до вантажу опадів яке б сприяло збільшенню маси вантажу у вагоні № 62996947 протягом знаходження вагону на станції.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, накладної на перевезення, в графі 20 накладної № 47649462, самим же відповідачем зазначено про те, що вантаж насипом (руди червоних металів), вантаж розміщено та закріплено.
Частиною 2 ст. 32 Статуту встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Чинним законодавством не передбачений вплив погодних умов на перевезення та пов'язані з перевезенням технологічні процеси. Тобто, відсутній правовий механізм, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону; фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо).
Таким чином, відповідачем не надано доказів наявності атмосферних опадів саме під час перебування вагона на станції Верхівцеве, їх кількості, не доведено причинно-наслідкового зв'язку атмосферних явищ та стану вантажу, тобто відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, конкретній місцевості пройшов дощ і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
Отже, заперечення відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Надані позивачем й досліджені судом докази в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними та переконливими, аніж доводи відповідача та докази, надані на їх спростування.
Щодо зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Тому недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці та їх наслідками.
Разом з тим за приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.
Зі змісту зазначених правових норм також вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінка доказів у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторони у справі є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів та згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов'язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов'язання, а їх зменшення допустиме лише за наявності виняткових обставин.
З огляду на викладене, доводи, покладені відповідачем в основу заявленого ним клопотання, суд оцінює критично, тим більше, що вони не підтверджені жодним доказом.
Так, кризові явища у сфері його діяльності жодним чином не впливають на добросовісність відповідача щодо необхідності належного оформлення залізничних накладних, а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов'язку й допущеного порушення.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд також враховує нормативні положення статей 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" згідно з якими залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
За змістом статті 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
У цілому взаємозв'язок стратегічного значення відповідача, про що він зауважує, судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, відповідачем не доведений.
Посилання відповідача на завищений розмір штрафу є оцінкою розміру штрафу, встановленого чинним законодавством, у порівнянні з його фінансовим становищем як підприємницького товариства.
Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу не є занадто великою; можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, то суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16, за змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).
Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу заявленого ним клопотання про зменшення суми штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.02.2019 по справі № 910/9765/18.
Інших заслуговуючих на увагу доводів, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у загальному розмірі 57 855 грн визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150; м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; код ЄДРПОУ 40081237) 57 855 грн штраф за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу та 3 028 грн витрати по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко