пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 квітня 2025 року Справа № 903/1062/24
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників:
від Волинської митниці: Наумчик Р.П.
керуючий реструктуризацією: Самчук А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1062/24 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,
26.12.2024 ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 10.01.2025 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання призначено на 28.01.2025 о 12:00 год. Визнано особисту явку ОСОБА_1 в судове засідання обов'язковою (мати з собою документ, що підтверджує особу).
Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 .
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 28.01.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника:
-від Акціонерного товариства “Універсал Банк», в якій просить суд визнати АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» кредитором у справі №903/1062/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами в розмірі 64 800,51 грн. та в розмірі 4 844,80 грн. - сплаченого судового збору. Включити грошові вимоги АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів.
- від ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 200000,00 грн. та включити такі вимоги до реєстру кредиторів - 2 черга.
Ухвалою суду від 01.04.2025 заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 повністю в розмірі: 64800,51 грн. основний борг - вимоги 2 черги, 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово. Зобов'язано керуючого реструктуризацією Самчука А.М. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства. Керуючому реструктуризацією Самчуку А.М. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 29.04.2025 о 10:45 год.
10.04.2025 арбітражний керуючий Самчук А.М. (керуючий реструктуризацією Мучак І.М.) сформував в системі “Електронний суд» скаргу на дії державного виконавця у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в якій просить суд:
1. Визнати протиправними дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, котрі полягали у незаконному списанні коштів із банківського рахунку боржника ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Любомльський ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути стягнуті кошти боржнику: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган, що видав 0727, РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 15 686,38 грн на банківський рахунок: отримувач: ОСОБА_3 , IBAN НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначення платежу поповнення рахунку, ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 11.04.2025 скаргу арбітражного керуючого Самчука А.М. (керуючого реструктуризацією Мучак І.М.) на дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято та призначено до розгляду. Запропоновано Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в строк до 18.04.2025 надати в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України відзив по суті викладених у скарзі обставин, документи в його обґрунтування.
16.04.2025 представник Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслав до суду відзив на скаргу, в якому просить суд в задоволенні скарги відмовити, оскільки підстав для повернення коштів та визнання дій незаконними немає.
24.04.2025 керуючий реструктуризацією сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення щодо скарги, в яких просить суд не брати до уваги відомості, що зазначені у відзиві на скаргу.
24.04.2025 боржниця на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій просить суд засідання проводити за її відсутності, затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі №903/1062/24 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 в редакції, поданій керуючим реструктуризацією Самчуком А.М., задовольнити скаргу керуючого реструктуризацією Самчука А.М., визнати протиправними дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, котрі полягали у незаконному списанні коштів із банківського рахунку боржника ОСОБА_1 , та зобов'язати їх повернути стягнуті кошти в сумі 15686,38 грн.
25.04.2025 керуючий реструктуризацією сформував в системі «Електронний суд» заяву про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , в якій просить:
1. Затвердити план реструктуризації боргів боржника у справі №903/1062/24 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 в редакції, поданій керуючим реструктуризацією Самчуком А.М.
2. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією Самчука Антона Миколайовича.
25.04.2025 представниця Волинської митниці сформувала в системі “Електронний суд» заяву про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій просить суд:
1.Визнати Волинську митницю (44350, вул.Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський район, Волинська обл., ЄДРПОУ 43958385) конкурсним кредитором у справі №903/1062/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із сумою вимог 2 375 761,68 грн. ( з них: 1 826 636,68 грн. штрафу, 549 125 грн. витрат за зберігання).
2. Включити Волинську митницю (44350 вул.Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський район, Волинська обл., ЄДРПОУ 43958385) до реєстру кредиторів із сумою вимог 2 375 761,68 грн.( з них: 1 826 636,68 грн. штрафу, 549 125 грн. витрат за зберігання).
Ухвалою суду від 25.04.2025 заяву кредитора Волинської митниці про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2025 о 10:45 год. Зобов'язано керуючого реструктуризацією Самчука А.М. до 28.04.2025 повідомити заявника та суд про результати розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника. Зобов'язано ОСОБА_1 до 28.04.2025 повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами.
25.04.2025 керуючий реструктуризацією сформував в системі «Електронний суд» повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів, в якому вказав, що вважає за можливе визнати вимоги кредитора Волинської митниці до ОСОБА_1 в розмірі:
- 2 375 761,68 грн вимоги 3 черги без права вирішального голосу на зборах кредиторів;
- 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово. без права вирішального голосу на зборах кредиторів.
28.04.2025 на адресу суду надійшла заява Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні керуючий реструктуризацією просив суд скаргу на дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, задовольнити. Щодо заяви про визнання грошових вимог не заперечив. Щодо заяви про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 просив залишити останню без розгляду та подав письмове клопотання.
Протокольною ухвалою від 29.04.2025 суд залишив заяву керуючого реструктуризацією Самчукка А.М. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , без розгляду.
Представниця Волинської митниці в судовому засіданні щодо скарги поклалася на розсуд суду, а заяву про визнання грошових вимог просила задовольнити.
Заслухавши керуючого реструктуризацією та представницю Волинської митниці, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.
Щодо скарги арбітражного керуючого Самчука А.М. (керуючого реструктуризацією Мучак І.М.) на дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, судом враховано наступне.
Як слідує з матеріалів скарги, 28.02.2025 Любомльським ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з банківського рахунку ОСОБА_1 стягнуто 15686,38 грн відповідно до виконавчого провадження.
ОСОБА_1 в позасудовому порядку зверталась до виконавчої служби про повернення коштів, проте листом від 20.03.2025 за № 9492/23.7/6 відмовлено у задоволенні заяви, з тих підстав, що ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 28.01.2025 ними не була отримана на момент списання коштів.
09.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до арбітражного керуючого Самчука А.М. із заявою, в якій просила вчинити дії спрямовані на повернення даних коштів.
Згідно ч.1 п.1 ст.12 КУзПБ, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п.2 ч.2 ст.12 КУзПБ, арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст.62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Згідно ст.12 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника:
1) пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;
2) арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;
3) припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов'язаннями боржника;
4) здійснення корпоративних прав боржника та реалізація майнових прав відбуваються з урахуванням обмежень, встановлених цим Кодексом;
5) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;
6) строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав;
7) будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до ч.2 ст.121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Згідно ч.1-2 ст.131 КУзПБ, майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 326 ГПК України передбачено обов'язковість судових рішень. Зокрема, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.15 ст.39 КУзПБ, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її постановлення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), до контролюючого органу, визначеного Податковим кодексом України, місцевого загального суду, органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Як слідує з матеріалів справи, 28.01.2025 ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана на електронну адресу Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (info1@lcm.vl.dvs.gov.ua) та Любомльського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (info@lb.vl.dvs.gov.ua), (т.1, а.с.104)
Окрім цього, 01.02.2025 арбітражним керуючим надіслано на електронну пошту Головного управління юстиції у Волинській області та Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - запит про надання інформації і зазначенням вимоги про зупинення виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 (повідомлення за вих. № 31.01.2025 №02-30/1232). Однак, такий запит повернувся як неодержаний.
Поряд з цим, судом у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 28.01.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 №75133 (а.с.105-106).
Як слідує з доводів представника Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання до Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вх. № 3811/23.7 від 04.12.2024 надійшла заява з примусового виконання постанови №163/2405/23 виданої Любомльським районним судом Волинської області від 03.10.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Волинської митниці витрати по справі на зберігання товару в розмірі 549125 грн.
Державним виконавцем 04.12.2024 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 604237,5 грн.
Керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження із супровідним листом від 04.12.2024 № 42114/6 направлено поштовим відправленням боржнику - ОСОБА_1 .
Так, відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 27.02.2025 року на рахунку боржника, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 залишок коштів становив 15686,38 грн, а тому державним виконавцем сформовано платіжну інструкцію № 9621 від 27.02.2025 на примусове списання коштів. 28.02.2025 дана сума надійшла на депозитний рахунок відділу.
12.03.2025 року керуючись п. 4 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України “Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.
Згідно ст.339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. (ч.2 ст.7 КУзПБ).
Згідно ст.342 ГПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), (ст.343 ГПК України).
З врахуванням вище викладеного, оскільки провадження у справі про неплатоспроможність відкрито 28.01.2025, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та повідомлено органи ДВС про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , то дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, які полягали у незаконному списанні коштів із банківського рахунку боржника ОСОБА_1 є протиправними.
У зв'язку з цим, скарга арбітражного керуючого Самчука А.М. (керуючого реструктуризацією Мучак І.М.) на дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, підлягає до задоволення, а кошти, які були списані поверненню боржниці ОСОБА_1 .
Щодо заяви Волинської митниці про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , судом враховано наступне.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 03.10.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 04.11.2024 у справі №163/2405/23 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України і накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1 826 636 гривень 68 копійок з конфіскацією у власність держави товарів, що вилучені за протоколом про тимчасове вилучення товарів у справі про порушення митних правил №0312/20500/23 (всього 16319 штук) загальною вартістю 1826636,68 грн.
Окрім зазначено, вирішено стягнути з ОСОБА_4 в користь Волинської митниці витрати по справі на зберігання товару в розмірі 549 125 гривень.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як визначено ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що боржником звертаючись до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано конкретизований список кредиторів із зазначенням підстав виникнення грошових зобов'язань та сум заборгованості з Волинською митницею Держмитслужби (а.с.10).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому (справа №902/221/22):
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Кредитор доводить, що штраф у розмірі 1826 636,68 грн та конфіскація товарів не є в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням та не може бути підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не є боргом від якого може бути звільнено ОСОБА_1 .
Зазначає, що адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою шляхом видання правових норм, які визначають підстави відповідальності, заходи, що можуть бути застосовані до порушників, порядок розгляду справ про правопорушення і виконання зазначених заходів.
Адміністративна відповідальність - це реалізація адміністративно-правових санкцій, застосування адміністративних стягнень або, іншими словами- це захід примусу, що застосовується від імені держави до особи, винної у скоєнні адміністративного правопорушення.
Суть адміністративної відповідальності полягає у впливі держави на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення і тягне за собою негативні для саме для правопорушника наслідки, в тому числі матеріального характеру (штраф).
Метою цього впливу є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також, основне - запобігання вчиненню нових правопорушень як власне правопорушником, так і іншими особами.
Штраф - не є грошовим зобов'язанням, а є за своєю суттю, згідно ст.27 КпАП України грошовим стягненням, що накладається на громадян, які вчинили адміністративне правопорушення, в тому числі порушення митних правил.
Конфіскація є одним із видів адміністративних стягнень в Україні, який полягає в примусовій безоплатній передачі предмета, що став знаряддям вчинення чи об'єктом адміністративного правопорушення. Адміністративні стягнення у вигляді штрафу та конфіскації накладені на ОСОБА_1 за порушення ст.472 МК України є мірою відповідальності особи за конкретно вчинене нею порушення митних правил та нерозривно пов'язане з її особою.
Отже сума штрафу, яка накладена Любомльським районним судом за порушення митних правил та конфіскація, у вказаному випадку, з огляду на їх правову природу як адміністративних стягнень, що полягають у покаранні особи-правопорушника, які як накладається так і стягується персонально, нерозривно пов'язана з особистістю фізичної особи.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед Волинською митницею становить 2375761,68 гривень.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви Волинської митниці до ОСОБА_1 в розмірі:
- 2375761,68 грн. - вимоги 3 черги.
- 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою статті 45 КУзПБ, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
При цьому судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризацією, повністю визнаються ним, що підтверджується повідомленням 25.04.2025.
На кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов'язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.
Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Про це свідчить практика Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по cправі № 918/463/22.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
З врахуванням викладеного, у зв'язку з визнанням грошових вимог Волинської митниці до боржниці, суд вважає за необхідне зобов'язати керуючого реструктуризацією Самчука А.М. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства та призначити засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 2, 122-123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України, суд -
1. Скаргу арбітражного керуючого Самчука А.М. (керуючого реструктуризацією Мучак І.М.) на дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Любомльського ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, які полягали у незаконному списанні коштів із банківського рахунку боржника ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Любомльський ВДВС у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повернути стягнуті кошти боржнику: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , орган, що видав 0727, РНОКПП: НОМЕР_1 ) в сумі 15686,38 грн на банківський рахунок: отримувач: ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , призначення платежу поповнення рахунку, ОСОБА_1 .
4. Заяву Волинської митниці про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати грошові вимоги Волинської митниці (вулиця Призалізнична,13, село Римачі (з), Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повністю в розмірі:
- 2375761,68 грн. - вимоги 3 черги.
- 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
Вказані вимоги кредитора є конкурсними, але без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією Самчука А.М. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 13 травня 2025 року о 10:45 год.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).
Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 01.05.2025.
Суддя І. О. Гарбар