28 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/719/16
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Національного банку України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича (вх. № 644 Х/1) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16,
за заявою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації",
до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації",
про визнання банкрутом,-
Від Національного Банку України надійшла скарга (з урахуванням уточнень) на дії/бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича у справі № 922/719/16.
У наданій скарзі Національний банк України просить суд:
1.Визнати бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна Банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною.
2.Стягнути завдану шкоду в розмірі 12 985 315,40 грн з арбітражного керуючого, ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича на користь Національного банку України в частині завданих збитків внаслідок дій та бездіяльності арбітражним керуючим.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 відмовлено в задоволенні скарги Національного банку України на дії/бездіяльність ліквідатора ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна М.І. (вх. № 10410 від 26.04.2023).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 апеляційну скаргу Національного банку України задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.08.2023 у справі №922/719/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким задовольнити скаргу Національного банку України на бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича, визнано бездіяльність ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково - технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" Сорокіна Михайла Івановича щодо формування ліквідаційної маси та невжиття своєчасних заходів направлених на повернення майна банкрута та перерахування Національному банку України коштів від продажу заставного майна неправомірною, стягнуто з арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича на користь Національному банку України збитки в розмірі 12 985 315, 40 грн, стягнуто з арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича на користь Національному банку України витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 2684, 00 грн.
12.03.2024 від арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16.
У своїй заяві арбітражний керуючий Сорокін М.І. обґрунтовує вимогу про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч.3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник зазначає, що після ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду, йому стало відомо про обставину, яка має істотне значення для правильного вирішення спору, а саме про постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у тій же справі №922/719/16. Зазначеною постановою, ухваленою за результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області, задоволено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнано право власності ПАТ «НТІ ТТР» (боржника) на відповідні об'єкти нерухомого майна.
На думку заявника, дана постанова апеляційного суду спростовує висновки суду, викладені у постанові від 18.12.2023, щодо:
- наявності бездіяльності арбітражного керуючого під час формування ліквідаційної маси;
- пропуску строку позовної давності при поданні позову про витребування майна;
- спричинення майнової шкоди Національному банку України.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт незаконного володіння майном третіми особами, та підтверджено належність цього майна до складу активів боржника, заявник вважає, що його дії з подання відповідного позову були своєчасними, правомірними та спрямованими на забезпечення інтересів кредиторів.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що обставини, викладені в постанові від 28.02.2024, є нововиявленими, оскільки на момент винесення постанови від 18.12.2023 вони не були відомі суду; зазначена постанова ухвалена після винесення рішення, що переглядається; встановлені нею факти суттєво впливають на висновки щодо наявності бездіяльності ліквідатора та відповідальності за завдану шкоду.
25.03.2024 через систему «Електронний суд» від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить заяву арбітражного керуючого про перегляд за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначає, що:
- те що суд апеляційної інстанції задовольнив позов про витребування майна боржника в постанові від 28.02.2024, жодним чином не спростовує факту попередньої бездіяльності ліквідатора. НБУ вказує, що дії або бездіяльність оцінюються на момент, коли ліквідатор мав вчинити певні юридичні кроки, тобто значно раніше, ніж було подано позов; факт того, що позов про витребування врешті задоволено, не свідчить про те, що ліквідатор діяв вчасно, сумлінно та ефективно. Таким чином, саме зволікання з поданням позову й утрата контролю над майном уже завдали шкоди;
- шкода, яка стала предметом судового рішення від 18.12.2023, є реальною і матеріальною (12 985 315,40 грн), вже завданою, незалежно від подальших подій (повернення активів) і такою, що не компенсується автоматично фактом витребування майна, адже майно могло знецінитися (через війну, фізичний стан об'єктів, втрату споживчої цінності);
- постанова від 28.02.2024 не є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 320 ГПК України, оскільки вона не містить фактів, які не були або не могли бути відомі суду раніше; не спростовує ключові висновки суду щодо бездіяльності ліквідатора; не має істотного впливу на суть рішення, що переглядається, а отже, не змінює юридичну оцінку поведінки ліквідатора.
20.08.2024 надійшов відзив разом з клопотанням від Головного управління ДПС у Харківській області, в якому останній просить залучити Головне управління ДПС у Харківській області в якості третьої особи в рамках розгляду заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" про витребування майна із чужого незаконного володіння на рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021.
В обґрунтування відзиву, ГУ ДПС погоджується, що постанова апеляційного суду від 28.02.2024, якою було задоволено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння на користь боржника, є нововиявленою обставиною, яка не була відома суду на момент винесення рішення від 18.12.2023; істотно впливає на правову оцінку дій ліквідатора, зокрема спростовує висновки щодо бездіяльності, а також підтверджує законність і своєчасність вжитих ліквідатором заходів, спрямованих на повернення активів до складу ліквідаційної маси.
Також вказує, що ліквідатор не міг раніше здійснити ефективні дії з витребування майна, оскільки його правовий статус був спірним і лише постанова від 28.02.2024 чітко встановила належність майна боржнику, а це доводить, що ліквідатор діяв у межах об'єктивної можливості та правових засобів, не допускаючи умисної бездіяльності чи зловживання.
14.04.2025 від Національного банку України надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній посилається на постанову Верховного Суду від 10.07.2024, якою скасовано постанову апеляційного суду від 28.02.2024, на яку посилався заявник; справу в цій частині направлено на новий розгляд. Вказане, на думку НБУ, означає, що обставина, на яку покладено вимоги про перегляд, втратила чинність як юридичний факт, а отже не може більше бути підставою для перегляду відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 320 ГПК України.
НБУ зазначає, що у зв'язку зі скасуванням ключового доказу (постанови від 28.02.2024), фактично відсутній предмет спору. З огляду на це, НБУ просить суд закрити провадження у справі відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що Господарський суд закриває провадження у справі, якщо предмет спору відсутній.
У своїх поясненнях НБУ вказує, що підстави для перегляду, навіть якщо були на момент подання заяви, втратили свою актуальність у процесі розгляду, а тому суд не має підстав продовжувати провадження або задовольняти заяву.
Національний банк також посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема на постанови у справах №906/1290/15 та №917/1230/15, в яких уточнено поняття «відсутності предмета спору» охоплює ситуації, коли обставини, що лежать в основі позовної вимоги, більше не існують; судове провадження не може продовжуватись, якщо правовідносини, щодо яких заявлено вимоги, втрачають актуальність.
21.04.2025 від арбітражного керуючого Сорокіна М.І. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній вказує, що діяв карантин та Закон №540-IX, який зупиняв перебіг строків позовної давності під час COVID-19. Заявник стверджує, що суди раніше не врахували продовження строків позовної давності, а також вважає, що ця інформація не була відома раніше, а тому має ознаки нововиявленої обставини згідно з п.1 ч.3 ст. 320 ГПК України.
Детально рух у справі викладений у процесуальних документах суду.
У судове засідання від 28.04.2025 з'явився представник Національного банку України. Інші представники у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.
На початку судового засідання колегія суддів зазначила про надходження на електронну адресу суду клопотання Головного управління ДПС у Харківській області, в якому останній просить залучити Головне управління ДПС у Харківській області в якості третьої особи в рамках розгляду заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" про витребування майна із чужого незаконного володіння на рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2021.
В обґрунтуванні свого клопотання вказує, що:
- Головне управління ДПС є конкурсним кредитором у справі про банкрутство ПАТ «НТІ ТТР», а відтак має пряму зацікавленість у результатах розгляду заяви арбітражного керуючого щодо перегляду судового рішення. Зміна або підтвердження правової оцінки дій ліквідатора може вплинути на обсяг та реальність задоволення вимог податкового органу;
- у разі задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання його дій правомірними, повернене майно з високою ймовірністю буде включене до ліквідаційної маси, що суттєво підвищить шанси ГУ ДПС на задоволення своїх вимог у межах процедури ліквідації;
- рішення у цій справі може прямо вплинути на порядок задоволення вимог ГУ ДПС, що є належною підставою для залучення податкового органу до розгляду.
Розглянувши клопотання Головного управління Державної податкової служби у Харківській області апеляційний суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу до її вирішення судом, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Водночас, згідно з частиною третьою цієї ж статті, суд залучає третю особу до участі у справі лише за умови встановлення наявності такого зв'язку.
Конституційний принцип доступу до правосуддя, закріплений у ст.55 Конституції України, гарантує право на захист прав та інтересів у судовому порядку. Однак така участь має здійснюватися в межах процесуальних вимог та за наявності юридично релевантного зв'язку між предметом спору і особою, яка вимагає участі.
У постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.05.2020 у справі №910/9254/18, від 27.10.2021 у справі №910/2795/20, від 05.10.2022 у справі №17/32, від 07.10.2022 у справі №921/730/19, наголошено, що особа вважається такою, щодо якої судове рішення ухвалено у розумінні впливу на її права чи обов'язки, лише у випадку, коли:
- у мотивувальній частині рішення прямо вказано на висновки про права, інтереси чи обов'язки цієї особи;
- у резолютивній частині судом безпосередньо визначено її правовий статус, обов'язок чи право.
Якщо ж у рішенні немає прямого посилання на особу або ж зазначені лише опосередковані наслідки для її економічного становища, така особа не може вважатися учасником справи.
У даному випадку, судом встановлено, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.06.2021 у справі №922/719/16, яке стало предметом оскарження та подальшого перегляду, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023, яка переглядається за заявою ліквідатора, відсутні висновки у мотивувальній частині щодо прав, інтересів чи обов'язків Головного управління ДПС у Харківській області, а також у резолютивній частині рішення не міститься жодної прямої вказівки на цю особу як учасника процесу або як кредитора, стосовно якого прийнято рішення.
Водночас посилання ДПС на те, що можливе повернення майна до ліквідаційної маси боржника може вплинути на задоволення податкових вимог, є виключно економічною гіпотезою, яка не відповідає критеріям прямого юридичного зв'язку, визначеним вищезазначеною судовою практикою.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні об'єктивні підстави для залучення ДПС до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог, оскільки рішення суду не стосується безпосередньо її прав чи обов'язків; між предметом спору та правовим статусом ДПС не існує прямого процесуального зв'язку, як того вимагає стаття 50 ГПК України; вимоги заявника не відповідають критеріям, сформульованим Верховним Судом.
У зв'язку з викладеним, клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про залучення його до участі у справі №922/719/16 як третьої особи підлягає відмові як таке, що не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства та не підтверджує наявності належного правового інтересу у цій справі.
Також у судовому засідання представник Національного банку України прохав закрити провадження у справі 922/719/16.
Обґрунтовував своє клопотання тим, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. На думку заявника, у даному випадку відсутній предмет спору, а отже наявні підстави для закриття провадження.
З приводу цього колегія суддів зазначає таке.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що положення зазначеної заявником норми можуть бути застосовані судом лише у разі встановлення обставин відсутності між сторонами спірного матеріального правовідношення. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №922/3734/21.
Натомість у даній справі наявні спірні матеріально-правові відносини між сторонами, що свідчить про існування предмета спору. Позовні вимоги продовжують ґрунтуватися на фактичних і правових підставах, які не були усунуті під час розгляду справи.
Таким чином, твердження заявника про відсутність предмета спору є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання представника Національного банку України про закриття провадження у справі, та продовжити провадження у справі для вирішення спору по суті.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - окрема форма судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
У відповідності до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 320 ГПК України).
Частиною 5 статті 320 названого Кодексу унормовано, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України, та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених процесуальним законодавством.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (наведену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21.10.2020 справа №726/938/18).
Нововиявленими є обставини, які входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення .
У постанові від 14.06.2023 справа №925/1874/13 Верховний Суд констатував, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акту, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак, обставини не можуть вважатися нововиявленими та відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 року (справа №802/2196/17-а) відносно нововиявлених обставин висловила правову позицію відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі №904/4470/16.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 320 ГПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст. 320 ГПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 справа №9901/819/18).
Таким чином, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що відкриття провадження за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається.
Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, для встановлення підстав для перегляду даної справи за нововиявленими обставинами потрібно встановити наявність їх існування на час розгляду справи; факт того, що вони не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; їх істотність для розгляду справи.
Як установлено та зазначено вище, підставою для звернення арбітражного керуючого Сорокіна М.І. із заявою про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 за нововиявленими обставинами стала постанова цього ж суду від 28.02.2024. Зазначеним рішенням задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, скасовано попереднє рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким витребувано майно з чужого незаконного володіння на користь боржника ПАТ «Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації».
На думку заявника, постанова від 28.02.2024 має характер нововиявленої обставини у розумінні п. 1 ч.3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не була і не могла бути відомою на момент винесення рішення, що переглядається, та має істотне значення для правильного вирішення справи.
У заяві зазначалося, що визнання за боржником права на спірне майно свідчить про правомірність дій ліквідатора, своєчасність подання позову про витребування майна та, відповідно, спростовує раніше сформульований судом висновок про його бездіяльність. Отже, за логікою заявника, зазначена нова обставина впливає на юридичну оцінку поведінки ліквідатора та ставить під сумнів наявність підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди.
Східний апеляційний господарський суд зауважує, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 року, яка була покладена заявником в основу звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на момент розгляду заяви втратила чинність у зв'язку з її скасуванням постановою Верховного Суду від 10.07.2024. З огляду на це, судове рішення, яке розглядалося заявником як нововиявлена обставина, припинило своє існування в правовому полі та більше не породжує жодних юридичних наслідків.
Відповідно до правової природи нововиявлених обставин, предмет перегляду може становити виключно та обставина, яка має належне процесуальне підтвердження, зберігає чинність та істотно впливає на висновки, покладені в основу оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, скасоване рішення суду не може вважатися таким доказовим фактом, що відповідає критеріям, визначеним п.1 ч.3 ст. 320 ГПК України.
Отже, у силу втрати чинності правового акту, на який спирається заява, відсутній необхідний матеріально-правовий елемент для визнання обставин нововиявленими. Суд не має правових підстав для перегляду постанови від 18.12.2023, оскільки підстава, на якій ґрунтується вимога, втратила свою актуальність та юридичне значення.
Крім того, посилання заявника на норми Закону України №540-IX як на обставину, що свідчить про зупинення перебігу строку позовної давності у зв'язку з карантином, не може вважатися нововиявленою. Зазначене положення є загальновідомою обставиною, яка випливає із нормативно-правового акту, офіційно оприлюдненого та загальнодоступного ще у березні 2020 року. Цей закон діяв і був чинним задовго до ухвалення постанови від 18.12.2023 та тим більше - на момент подання позову ліквідатором у січні 2021 року. Тобто така обставина не лише могла бути врахована, а й мала бути предметом правової оцінки під час первісного судового розгляду.
Як зазначалось раніше, нововиявлена обставина - це не правове тлумачення вже відомої норми, а саме факт, який не був і не міг бути відомий на час ухвалення рішення, що переглядається. Тлумачення строків позовної давності в умовах дії закону про карантин не є фактом, а лише юридичною оцінкою, яка могла бути предметом дослідження під час попереднього судового провадження.
Колегія суддів підкреслює, що ГПК України не передбачає можливості перегляду судового рішення на підставі повторного тлумачення вже розглянутих питань.
Ураховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави вважати, що обставина, на яку посилається арбітражний керуючий, є нововиявленою у розумінні вимог статті 320 ГПК України. Станом на час розгляду заяви вона вже втратила свою чинність, а інші твердження заявника не містять фактичних новел або таких обставин, які б не були йому відомі. У зв'язку з цим, заява підлягає залишенню без задоволення як така, що не відповідає вимогам закону щодо предмету та сутності перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що заявником у заяві про перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 за нововиявленими обставинами не обґрунтовано підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених ст. 320 ГПК України, перелік яких є вичерпним, а тому така не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. 234, 320, 323, 324 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання Національного банку України про закриття провадження у справі №922/719/16.
Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 у справі №922/719/16 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження ухвали апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян