22 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/1100/23(910/8920/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання Пархоменко О.В.;
представника позивача - адвокат Пшеничний О.Л. ордер ВІ №1228877 від 01.07.2024 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду;
представника відповідача - адвокат Труфанова О.С. довіреність №8296 К-Н-О від 10.08.2023 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції на підставі ухвали суду;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх. №563П/1) на рішення ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Ореховської О.О. 06.02.2025 (повний текст складений 17.02.2025) у справі №917/1100/23(910/8920/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс"
до АТ Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення грошових коштів (в межах справи про банкрутство),
На розгляд до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс" (далі - ТОВ "Старлайт Сервіс", позивач) до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про стягнення з відповідача сплачених позивачем лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4С16043ЛИ від 02.07.2016 в розмірі 1000000,00грн.
Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 зазначену позовну заяву ТОВ "Старлайт Сервіс" до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення грошових коштів передано за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.07.2023 позовну заяву ТОВ "Старлайт Сервіс" до АТ КБ "Приватбанк" прийнято судом і відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.08.2023, встановлено сторонам строки подання заяв по суті спору. Строки проведення підготовчого провадження продовжувались.
08.11.2023 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н (вх. №14346 від 08.11.2023), в якій просить суд стягнути з АТ КБ "Приватбанк" сплачені позивачем лізингові платежі в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4С16043ЛИ від 02.07.2016 у розмірі 1368570,26грн, яка прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.01.2024 матеріали справи №910/8920/23 за позовною заявою ТОВ "Старлайт Сервіс" до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення грошових коштів передано до Господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи №917/1100/23 про банкрутство ТОВ "Старлайт Сервіс" (вул. Халаменюка, 8, офіс 536, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.02.2025 позов задоволено повністю.
Ухвалено стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс" (вул. Халаменюка, 8, офіс 536, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 39681952) 1368570,26грн сплачених лізингових платежів в рахунок сплати вартості об'єкту лізингу за Договором фінансового лізингу №4С16043ЛИ від 02.07.2016 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20528,55грн.
До Східного апеляційного господарського суду 11.03.2025 в системі "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк", в якій просить суд: скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2025 у справі №917/1100/23(910/8920/23) повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та не враховані правові висновки Верховного Суду у справах, з аналогічних правовідносин. Крім того, зауважує на тому, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строки позовної давності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 справу №917/1100/23(910/8920/23) передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1100/23(910/8920/23).
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2025 у справі №917/1100/23(910/8920/23) до надходження матеріалів справи.
21.03.2025 справа №917/1100/23(910/8920/23) надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 ( з урахуванням ухвали про виправлення описки), крім іншого, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні 22.04.2025.
07.04.2025 від ліквідатора ТОВ "Старлайт Сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає вимоги апелянта, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та необґрунтованими. Наводить аргументи на підтвердження своєї позиції у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі - залишити без змін.
22.04.2025 від АТ КБ "Приватбанк" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить суд:
1. Прийняти та долучити до матеріалів справи №917/1100/23(910/8920/23) комплексний Висновок експертів у галузі права від 14.03.2025, здійснений трьома експертами у галузі права, які є членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді: доктором юридичних наук, професором Кухарєвим Олександром, доктором юридичних наук, доцентом Цувіною Тетяною та кандидатом юридичних наук, доцентом Печеним Олегом.
2. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2025 (підписано 17.02.2025) у справі №917/1100/23(910/8920/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс" (вул. Халаменюка, 8, офіс 536, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 39681952) в особі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс" Бончака Степана Антоновича (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Халаменюка, 8, к. 536) до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) про стягнення грошових коштів, в межах справи №917/1100/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс", - повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Старлайт Сервіс" в позові в повному обсязі.
Банк зазначає, що з метою обґрунтування заперечень проти позову та апеляційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" було замовлено й отримано комплексний висновок експертів у галузі права від 14.03.2025, здійснений за зверненням АТ КБ "ПриватБанк".
Банк зазначає, що об'єктивно не міг вплинути на тривалість виготовлення висновку експертів та отримав такий висновок лише після ухвалення рішення місцевим господарським судом у даній справі. Оскільки висновок експертів датований та отриманий Банком лише після розгляду справи місцевим господарським судом, то Банк просить апеляційний господарський суд прийняти такий висновок та долучити його до матеріалів справи і врахувати під час розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 22.04.2025 представник заявника апеляційної скарги підтримала клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів, підтримала вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити.
В судовому засіданні 22.04.2025 представник позивача заперечував проти клопотання Банку про долучення до матеріалів справи висновку експертів, зауважив, що Банк мав можливість подати такий висновок раніше, що надало б змогу позивачу сформувати відповідь та позицію щодо поданого висновку.
Щодо вимог та доводів апеляційної скарги представник позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві. Наполягає на відсутності підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого господарського суду та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши клопотання Банку про долучення до матеріалів справи висновку експертів, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи висновок експертів замовлений АТ КБ "Приватбанк" 30.01.2025, виготовлений 14.03.2025.
З апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" звернувся 11.03.2025.
В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 про відкриття апеляційного провадження установлений строк для подання заяв та клопотань до 17.04.2025.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що визначений судом строк є достатнім для формування сторонами своїх позицій у справі та направлення їх до суду, в тому числі для звернення із заявами та клопотаннями.
АТ КБ "Приватбанк" має зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд" та отримав ухвалу суду від 24.03.2025 отримав до свого кабінету 24.03.2025.
Протягом установленого судом строку банк не направив клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта, який вже був наявний у апелянта з 14.03.2025.
Також Банк не заявив протягом строку установленого судом клопотання про його продовження.
Отже, клопотання про долучення висновку експерта надійшло до суду безпосередньо в день судового засідання 22.04.2025 та поза межами строку, установленого судом.
За приписами ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Водночас ч. 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми слідує, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16).
Строк для подання заяв та клопотань є строком, який установлений судом.
Протягом дії такого строку АТ КБ "Приватбанк" не заявляв клопотання про продовження такого строку.
Крім того, з урахуванням того, що висновок експерта датований 14.03.2025 Банк не навів об'єктивних причин, які унеможливили подання такого висновку чи звернення з клопотанням про продовження строків, установлених судом, до моменту спливу такого строку.
З огляду на те, що висновок експерта поданий в електронному вигляді через систему "Електронний суд" такий висновок автоматично долучається до матеріалів справи однак НЕ ВРАХОВУЄТЬСЯ апеляційним господарським судом під час даного апеляційного провадження через не дотримання АТ КБ "Приватбанк" норм процесуального закону для звернення з відповідними заявами та клопотаннями.
Перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як установлено місцевим господарським судом та убачається з матеріалів справи 02.07.2016 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", новим найменуванням якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі - АТ КБ "Приватбанк", Банк) та ТОВ "Старлайт Сервіс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4С16043ЛИ (далі - договір) (а.с. 8-20 т. 1), відповідно до умов якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (п.1.1 договору).
У додатку №1 до договору зазначено, що банк є власником майна, розташованого за адресою:
- Полтавська область, м. Полтава, вулиця Половки, будинок 111 (А-1 гараж площа 367,0 кв.м.; Б-1 лабораторія ПММ, загальна площа 33,4 кв.м.; В-1 насосна станція, загальна площа 158,6кв.м.; Г-1 трансформаторна, загальна площа 48,9 кв.м.; №1, 2 - огорожа; №4 пожежна водойма; №5 ємність; №6 колодязь оглядовий; №7 колодязь розподільчий; №8 наливна станція; №9 замощення, № 10 - каземати з РВС), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 507534653101, вартість майна 149174134,00грн.
Згідно п. 1.2 договору, на дату укладання цього договору вартість майна становить 149174134,00грн.
Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки: рахунок для сплати вартості предмету лізингу №20716050000020, рахунок для сплати винагород за лізингом №20786050000685 (п. 1.4 Договору).
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (п. 2.1 договору). Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 2.3 договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього договору: винагороду за відкриття рахунку "фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500,00грн у день укладання цього договору (п. 2.3.1); відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12,00% від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2 (п. 2.3.2). У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24,00% річних від суми залишку несплаченої частини вартості майна, згідно додатку №2 (п. 2.3.3).
Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому - передачі майна, зазначеним у додатку №3 (п. 3.1 Договору).
Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (п. 4.1 договору).
Майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 5.1.8 договору банк має право відмовитись від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови банку від договору, договір є розірваним з дати зазначеної Банком у повідомленні про відмову від договору.
Відповідно до п. 6.1.2 Договору Лізингоодержувач має право повернути майно Банку без придбання його у власність за умови сплати за графіком лізингових платежів, винагород за договором, неустойки у формі штрафу за договором.
Лізингоодержувач зобов'язується повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору (п. 6.2.4 договору).
Згідно з п. 6.2.11 договору лізингоодержувач зобов'язується сплачувати банку винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна ); відсоткову винагороду за користування майном; винагороду за користування майном отриманим в лізинг; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором.
Відповідно до п. 8.3 договору у випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що строк дії договору становить з дати підписання по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.
Відповідно до п. 9.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов'язань по ньому.
Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).
В подальшому сторони вносили зміни до договору лізингу шляхом укладання додаткових угод до нього (а.с. 21-29 т. 1).
Згідно акту № 1 прийому-передачі майна від 02.07.2016 банк передав, а ТОВ "Старлайт Сервіс" прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку №1 до договору лізингу (а.с. 30 т. 1).
15.06.2017 банк в односторонньому порядку (за повідомленням про розірвання договору № Э.Upr 1/3-67108 від 31.05.2017) розірвав договір лізингу, а 15.06.2017 за актом приймання-передачі від 15.06.2017 ТОВ "Старлайт Сервіс" повернуло АТ КБ "Приватбанк" об'єкт лізингу (а.с. 31, 32).
Крім того, як установлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами у справі рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.12.2019 у справі №917/282/19, за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Старлайт Сервіс" про стягнення грошових коштів, позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ "Старлайт Сервіс" на користь АТ КБ "Приватбанк" 5947809,09грн заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 220948,88грн пені, вирішено питання щодо відшкодування судових витрат. Рішення набрало законної сили.
Рішенням у справі №917/268/19 установлено, що:
"додатковою угодою, підписаною 05.08.2016, сторони внесли зміни до графіку лізингових платежів (до додатку №2) та виклали п. 9.1 договору у наступній редакції: "Строк дії договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору".
Додатковою угодою, підписаною 03.11.2016, сторони змінили п.2.3.2 та п.2.3.3. Договору, та встановили відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21,00 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку № 2 (т.1,а.с.56).
На виконання умов Договору банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування перелічені вище об'єкти нерухомого майна, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі майна від 02.07.2016р. (т.1, а.с.34).
Додатковою угодою до договору, підписаної сторонами 05.08.2016, було змінено строк дії Договору, встановлено його по 25.06.2026.
Пунктом 2.1 договору визначено, що розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлені у додатку № 2 (Графік лізингових платежів).
Додатковою угодою до договору, підписаної сторонами 05.08.2016, сторони погодили викласти додаток № 2 до договору у новій редакції, згідно до якого у ТОВ "Старлайт сервіс" виникло зобов'язання до 25.07.2016 здійснити лізинговий платіж у рахунок викупу майна у сумі 124311,78грн; до 25.08.2016 року здійснити лізинговий платіж у рахунок викупу майна у сумі 1244258,26грн; починаючи з 25.07.2017 по 25.06.2026, щомісяця до 25-го числа, здійснювати лізингові платежі у рахунок викупу майна у сумі 1368570,04 грн. та 25.06.2026 - 1368569,68грн.
Суд зазначив, що як вбачається з виписки по рахунку 20716050000020 та зі стовбчику № 3 (Залишок поточної заборгованості по сплаті лізінгових платежів в рахунок вартості майна'') розрахунку заборгованості за договором, відповідач за весь час дії договору сплатив лише два лізингові платежі: 25.07.2016 в розмірі 124312,00грн та 23.08.2016 в розмірі 1244258,26грн і в подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувались."
Отже, вищевказаним судовим рішенням встановлено, що за договором лізингу лізингоодержувач сплатив банку лізингові платежі, як сплату частини вартості об'єкту лізингу на загальну суму 1368570,26грн, а саме: 25.07.2016 в розмірі 124312,00грн та 23.08.2016 в розмірі 1244258,26грн.
У травні 2023 року ТОВ "Старлайт Сервіс" звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з вимогою за вих. №6-е від 01.05.2023, в якій просив в семиденний строк з моменту отримання даного листа (вимоги) повернути, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ "Старлайт Сервіс" сплачені ним лізингові платежі (як попередню оплату за не отримане ним у майбутньому майно (об'єкту лізингу)) на загальну суму 1368570,26грн.
Обґрунтовуючи вимогу позивач зазначав, що лізингові платежі на суму 1368570,26грн, сплачені ним банку як частина відшкодування вартості предмету лізингу за договором лізингу, за своєю суттю є оплатою (попередньою оплатою) предмету купівлі-продажу, який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У свою чергу, розірвання договору лізингу та повернення об'єктів лізингу припиняє обов'язок позивача щодо сплати цих лізингових платежів, а також припиняє право банку на їх отримання (тримання). Тому, керуючись ч.2 ст. 693 ЦК України позивач просить повернути сплачені ним лізингові платежі на суму 1 368 570,26грн, як суму попередньої оплати за неотримане ним у майбутньому майно за договором фінансового лізингу від 02.07.2016. Вказана вимога була направлена банку на електронну пошту та засобами поштового зв'язку 01.05.2023 (а.с. 43-49 т. 1).
З огляду на те, що АТ КБ "Приватбанк" не відреагував на вимогу ТОВ "Старлайт Сервіс" та не повернув 1368570,26грн, останній звернувся до суду з позовом у даній справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги законні та обґрунтовані. Банк, розірвавши договір лізингу та отримавши об'єкт лізингу, зобов'язаний повернути платежі, сплачені ТОВ "Старлайт Сервіс" в якості оплати вартості об'єкту лізінгу.
АТ КБ "Приватбанк" не погодився з ухваленим судом першої інстанції рішенням та звернувся з апеляційною скаргою. Вимоги та доводи апеляційної скарги наведені вище.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та оцінюючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Статтею статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 №723/97-ВР в редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Статтею 7 зазначеного Закону передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
З аналізу наведених вище положень законодавства можна дійти висновку, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є відсутність у нього обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу. Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Позовні вимоги у даній справі складаються з вимоги повернути сплачені платежі щодо покупної вартості об'єкту лізингу.
Східний апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом досліджено обставини справи, надано їм належну правову оцінку та установлено, що банк отримав винагороду за користування об'єктом лізингу, розірвав договір в односторонньому порядку та отримав об'єкт лізингу.
Вимоги у даній справі складаються ВИКЛЮЧНО із платежів, сплачених лізингоотримувачем в якості плати за придбання (отримання у власність в майбутньому) об'єкту лізингу. Тобто за своєю природою є частиною вартості об'єкту лізингу і нічим інакшим.
Отже, утримання банком коштів сплачених ТОВ "Старлайт Сервіс" як плата за вартість об'єкту лізингу після розірвання договору, повернення банку об'єкту лізингу та отримання банком оплати за користування таким об'єктом є неправомірним.
Наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність у лізингодавця права вимагати його оплати.
Тому, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про відсутність у банку обов'язку повернути платежі отримані від ТОВ Старлайт Сервіс" за договором лізингу, тому що ці платежі є складовою плати за користування об'єктом лізингу та фактично є винагородою лізингодавця.
Апеляційний господарський суд зауважує на помилковості такої позиції заявника апеляційної скарги, оскільки як убачається з наведеного вище аналізу положень лізингового законодавства лізингові платежі мають декілька складових.
В даному випадку, місцевим господарським судом правильно визначено природу коштів, які заявив до стягнення позивач. Це є частиною плати вартості об'єкт лізингу.
Лізингоотримувач фактично після отримання в користування об'єкту лізингу сплачує лізингодавцю плату за користування об'єктом (як орендні платежі). Крім того, поступово за графіком сплачує частинами вартість об'яєкту лізингу.
Отже, апелянт помилково ототожнює всі лізингові платежі як такі, що є винагородою лізингодавцю.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє аргументи апелянта про те, що місцевий господарський суд неправомірно застосував до спірних правовідносин положення закону, що регулюють відносини з купівлі-продажу.
Так, безсумнівно договір лізингу не є тотожним договору купівлі-продажу. Однак, як установлено та зазначено вище, що відображено у спеціальних нормах закону, що регулюють лізингові відносини, договір лізингу є змішаним договором, який містить елементи договору купівлі-продажу.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 21.09.2020 по справі №918/631/19 наявний висновок щодо необов'язковості встановлення вини продавця для застосування наслідків ч. 2 ст. 693 ЦК України.
Так у цій Постанові зазначено: "Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося".
Тобто, повернення продавцем попередньої оплати за товар відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України не передбачає встановлення факту вини будь-якої зі сторін, достатньо лише факту сплати попередньої оплати та непередачі товару у власність покупця.
Отже навіть часткова (неповна) сплати покупцем попередньої оплати зумовляє продавця здійснити її повернення покупцю за фактом не поставлення йому товару, незважаючи на причини такої непоставки.
Ця практика Верховного Суду є сталою та знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду в інших справах, а саме: №910/6232/21 від 03.08.2022; №904/4859/21 від 09.02.2022; №910/15531/21 від 14.02.2023; №924/215/23 від 07.11.2023; №902/919/22 від 09.11.2023.
Для застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України для договорів купівлі-продажу причина та вина продавця у непоставці товару не мають значення, а вирішальним у цьому випадку є факт здійснення покупцем попередньо оплати та факт непоставки товару продавцем. Цей же висновок Верховного Суду має бути застосований і до змішаного договору лізингу, а саме в частині договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору.
Отже, Східний апеляційний господарський суд вважає, що застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин саме норму ч.2 ст. 693 ЦКУ є повністю обґрунтованим та правомірним.
Посилання апелянта на числені постанови Верховного Суду в обґрунтування доводів апеляційної скарги не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки обставини у справах, на які посилається апелянт не є тотожними з обставинами даної справи.
Східний апеляційний господарський суд відхиляє як такі, що не грунтуються на обставинах справи, твердження банку про закінчення строку позовної давності.
Відхиляючи такі твердження апелянта, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.
Згідно п. 7.9. договору фінансового лізингу строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагороди, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за договором встановлюється сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцяти) років.
За цим пунктом договору лізингу сторони договору не встановлювали обмежень щодо сторін договору, за вимогами яких можуть застосовуватися ці подовженні строки позовної давності. Таким чином, 15-ти річних строк позовної давності щодо вимог про стягнення лізингових платежів застосовується як до вимог лізингодавця про стягнення таких лізингових платежів, так і до вимог лізингоотримувача про стягнення цих лізингових платежів. Таким чином, за Договором лізингу строк позовної давності на стягнення (повернення) сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю є подовженим та становить 15 років. Цей строк на цей час ще не сплив.
За наслідками апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд не установив наявності правових підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого рішення місцевого господарського суду у даній справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні підстави для її задоволення.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, судовий збір, сплачений апелянтом за звернення з апеляційною скаргою, покладається на заявника апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.02.2025 у справі №917/1100/23(910/8920/23) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 01.05.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін