вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2025 р. Справа№ 910/18391/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року (повний текст якого складено 27.11.2017)
у справі №910/18391/17 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 36 168,00 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 168,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 3438716-02-00-00 від 09.11.2016 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "RENAULT", а тому позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія транспортного засобу - "ЗАЗ VIDA", яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі полісу серії АК/ 1951136, а тому обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 36 168,00 грн страхового відшкодування.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки "ЗАЗ VIDA" застраховано відповідачем на підставі полісу АК/ 1951136, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в межах ліміту відповідальності.
Суд першої інстанції не прийняв надану відповідачем консультацію №38-D/37/6 від 14.11.2017 для застосування коефіцієнту фізичного зносу, оскільки рік випуску застрахованого позивачем транспортного засобу "RENAULT", становить 2013, а доказів того, що застрахований транспортний засіб підпадає під критерії, визначені п.7.39. Методики, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині 10 612,36 грн., а в решті позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- наданий позивачем рахунок - фактура не може бути доказом матеріального збитку, завданого транспортному засобу "RENAULT", оскільки в протоколі огляду транспортного засобу зазначена необхідність ремонту і фарбування пошкоджених деталей, а не заміна деталей;
- ФОП Степаненко Р.В. здійснює заміну пошкоджених деталей за цінами, які значно перевищують середні ринкові показники;
- відповідно до наданого відповідачем розрахунку вартості матеріального збитку та ремонтної калькуляції транспортний засіб має фізичний знос та вартість ремонту становить 11 604,95 грн;
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.12.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/18391/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/18391/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено та призначено у справі №910/18391/17 судову автотоварознавчу експертизу. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від головного судового експерта відділу криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують Київського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України надійшло клопотання про надання об'єкта дослідження для проведення експертизи у справі №910/18391/17.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/18391/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 справу №910/18391/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 поновлено провадження у справі №910/18391/17 для розгляду клопотання головного судового експерта відділу криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів Київського науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України Баєва М.С. про надання об'єкта дослідження для проведення експертизи. Розгляд клопотання призначено в судовому засіданні на 26.03.2018.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018, у зв'язку з перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Куксова В.В., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/18391/17.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.03.2018 для розгляду справи №910/18391/17 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 справу №910/18391/17 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А., розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 26.03.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2018:
- задоволено клопотання головного судового експерта відділу криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують Київського НДЕКЦ МВС України Баєва М.С. про надання об'єкта дослідження для проведення експертизи у справі №910/18391/17;
- зупинено апеляційне провадження у справі №910/18391/17 на час проведення експертизи до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової автотоварознавчої експертизи та повернення матеріалів справи №910/18391/17 до Київського апеляційного господарського суду.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.
Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Актом прийняття-передачі судової справи від 03.10.2018 жетон справи № 910/18391/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 року для розгляду справи №910/18391/17 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - ОСОБА_1 , судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 року № 09.1-07/676/21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 для розгляду справи №910/18391/17 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року у справі №910/18391/17.
24.04.2023 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України направлено лист про надання інформації про стан призначеної судової автотоварознавчої експертизи, яка була призначена ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 910/18391/17.
Відповідь на вказаний лист від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не надійшов.
10.06.2024 до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України повторно направлено лист з проханням повідомити про стан призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 судової автотоварознавчої експертизи у справі №910/18391/17 та, у випадку її закінчення, направити матеріали справи до Північного апеляційного господарського суду.
У відповідь на вказаний лист Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України надано відповідь, в якому зазначено, що враховуючи відповідь учасника справи від 16.04.2018 щодо неможливості надання транспортного засобу з метою проведення судової автотоварознавчої експертизи, матеріали справи повернуті без виконання та складено повідомлення про неможливість проведення судової експертизи.
У вказаному листі Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України також зазначено, що термін зберігання висновків експерта становлять 5 років, у зв'язку з чим надати документи, підтверджуючі отримання та/або проведення вищевказаної судової експертизи не видається можливим.
Дослідивши відомості, які містяться в інформаційній системі "Діловодство суду", судом апеляційної інстанції було встановлено, що матеріали справи №910/18391/17 від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не повертались.
За приписами ст. 357 Господарського процесуального кодексу України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою суду від 07.10.2024 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/18391/17 та призначено до розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження №910/18391/17 за ініціативою суду на 05.11.2024.
Запропоновано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ВУСО" та Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" надати суду документи, надіслані та долучені учасниками судового процесу до матеріалів справи № 910/18391/17 під час розгляду у суді першої та апеляційної інстанції; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи № 910/18391/17.
В подальшому, ухвалами суду від 05.11.2024, 14.01.2025 та 11.02.2025 витребувано у сторін документи, які були надіслані та долучені до матеріалів справи № 910/18391/17 під час розгляду у суді першої та апеляційної інстанції та будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи № 910/18391/17.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 910/8284/23 для сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Кропивної Л.В.., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у визначеному складі суду.
Ухвалою суду від 25.03.2025 відновлено втрачену справу № 910/18391/17 в обсязі документів, наданих сторонами та отриманих із автоматизованої системи документообігу суду і Єдиного державного реєстру судових рішень; призначено розгляд апеляційної скарги на 22 квітня 2025 року
Правові позиції учасників справи
Позивачем подавався відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог відповідача, просив рішення залишити без змін.
Явка представників сторін
Представники сторін судове засідання 22.04.2025 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 22.04.2025 за відсутності представників сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.11.2016 року між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3438716-02-00-00 від 09.11.2016, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
10.07.2017 року у м. Києві на бульварі Лепсе, 22 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "ЗАЗ VIDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Як вбачається з заповненого учасниками даної дорожньо-транспортної пригоди Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду пошкодження автомобіля "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , трапилося внаслідок того, що водій транспортного засобу "ЗАЗ VIDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , не надав перевагу в русі під час зміни смуг, рухаючись в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі, внаслідок чого завдав пошкодження автомобілю «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Наявність вини водія "ЗАЗ VIDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 обидва учасники дорожньо-транспортної пригоди скріпили своїми підписами в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 10.07.2017.
Відповідно до рахунку-фактури № АМ-00637 від 14.07.2017, складеного ФОП Степаненко Р.В., вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 36 668,00 грн.
Страховим актом № 6134-02 від 24.07.2017 пошкодження наземного транспортного засобу "RENAULT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 36 668,00 грн., яка була виплачена на рахунок ФОП Степаненко Р.В. на підставі платіжного доручення № 16002 від 24.07.2017.
Матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля "ЗАЗ VIDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/ 1951136, франшиза - 500,00 грн., ліміт за шкоду майну - 100 000,00 грн.
Позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу за вих. № 7032 від 14.09.2017 року на суму 36 668,00 грн.
Оскільки відповідач регресну вимогу не виконав, суму страхового відшкодування не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" (тут і далі в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №3-303гс15.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Як було зазначено вище, позивач виплатив страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 3438716-02-00-00 від 09.11.2016 та страхового акту № 6134-02 від 24.07.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 10.07.2017 підтверджує, що винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій «ЗАЗ VIDA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/ 1951136, франшиза - 500,00 грн., ліміт за шкоду майну - 100 000,00 грн.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV ("Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "№ 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідач посилається на те, що під час виплати суми страхового відшкодування не було враховано фізичного зносу транспортного засобу.
Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження відповідача з наступних підстав.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092).
Відповідно до Методики збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно п. 7.38 Методики значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Відповідач, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування було визначено та виплачено без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в даному випадку підлягає врахуванню в силу п.п. 7.38, 7.39 Методики з огляду на те, що складові частини автомобіля відновлювалися після ремонту.
В підтвердження обставин перебування застрахованого позивачем автомобіля в ДТП відповідачем надано консультацію №38-D/37/6 від 14.11.2017, складену аварійним комісаром відповідача О.С. Дудка, та ремонту калькуляцію від 14.11.2017, відповідно до яких фізичний знос транспортного засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 42,7 %.
Водночас, відповідні ремонтні калькуляції, поведені в системі «Audatex», та консультації аварійного комісара не можуть бути належними доказами проведення ремонтних робіт стосовно складових частин кузова, кабіни або рами автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з наступних підстав.
Згідно з п. 59 Додатку 6 до Методики у перелік рекомендованих комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням входять комп'ютерні програми для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва "Audatex М21", "Audatex М95", "AudaShare" - Німеччина.
Дослідивши надану відповідачем ремонтну калькуляцію із роздруківкою із системи «Audatex» колегія суддів зазначає, що вона не підтверджує фактичне проведення ремонтних робіт складових частин кузова, оскільки за допомогою цієї програми проводився певний розрахунок вартості ремонту та технічного обслуговування на той чи інший автомобіль, а причини проведення цього розрахунку можуть бути різні.
При цьому, доказів фактичного ремонту вказаного автомобіля, який би збігався в часі і обсязі робіт з оціненим названою комп'ютерною програмою, суду не надано.
Дослідивши надано консультацію №38-D/37/6 від 14.11.2017, складену аварійним комісаром відповідача О.С. Дудка, колегія суддів також встановила, що у ній не наведено конкретних обставин чи фактів, які б підтверджували факт того, що складові частини кузова, кабіни, рами автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Крім того, стосовно наданої консультації №38-D/37/6 від 14.11.2017 колегія суддів відзначає, що згідно п. 5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.
Доказів того, що аварійним комісаром відповідача О.С. Дудкою проведено особистий огляд пошкодженого автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
Крім того, як вірно вказано судом першої інстанції, розрахунки О.С. Дудкою, наведені у його консультації, складенні по формулах вказаних в методиці, які застосовуються при визначенні коефіцієнту фізичного зносу саме оцінювачем чи експертом при проведенні оцінки, а не аварійним комісаром.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта
Водночас, в порушення вимог Закону України № 1961-IV та Методики відповідач не надав звіту про оцінку КТЗ, складений оцінювачем, тоді як відповідні ремонтні калькуляції в системі «Audatex» та консультації аварійного комісара не можуть вважатись доказами, які підтверджують здійснення розрахунку шкоди у порядку, встановленого законодавством (ст. 29 Закону № 1961-IV).
Отже, оскільки доказів наявності обставин, зазначених в п. 7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено, відтак, твердження відповідача про неврахування коефіцієнта фізичного зносу у розмірі 42,7 % є безпідставними.
Колегія суддів в контексті відповідних заперечень відповідача враховує, що строк експлуатації транспортного засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (рік випуску 2013), який вироблений не у країнах СНД, станом на момент дорожньо-транспортної пригоди не перевищував 7 років. А тому значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
При цьому, твердження апелянта щодо обов'язковості проведення у даному випадку оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності колегія суддів відхиляє, оскільки як вже було зазначено вище, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 призначалась у справі №910/18391/17 судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (в подальшому перейменовано на Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України).
Водночас, як вбачається з листа експертної установи, відповідна експертиза проведена не була у зв'язку із неможливістю надання транспортного засобу для проведення такої експертизи.
Посилання відповідача на те, що рахунок-фактура №АМ-00637 від 14.07.2017 не може бути доказом розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу ««RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , правомірно відхилені судом першої інстанції, оскількиу даній категорії справ відшкодуванню підлягають фактичні витрати, необхідні для проведення ремонту транспортного засобу.
Натомість акт огляду транспортного засобу, на який посилається відповідач, лише фіксує візуально встановлені пошкодження транспортного засобу та не містить переліку та розрахунку вартості ремонтних робіт.
У цьому контексті Верховний Суд у постановах від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 виснував, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до наданого позивачем рахунку на оплату від 14.07.2017 та акту виконаних робіт від 29.08.2017, виданого станцією технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість ремонту транспортного засобу становила 36 668,00 грн.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування", оскільки сума франшизи за полісом АК/1951136 становить 500,00 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за шкоду, завдану транспортному засобу «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 36 168,00 грн. (36 668,00 грн. - 500,00 грн.).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/18391/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 910/18391/17 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені за подачу апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/18391/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повна постанова складена: 30.04.2025.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко