вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа№ 920/327/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Скрипки І.М.
Козир Т.П.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
за участю представників сторін згідно з протокол судового засідання,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни на рішення Господарського суду Сумської області від 26.12.2024
у справі № 920/327/24 (суддя Є.А. Жерьобкіна)
за позовом Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни
до Акціонерного товариства «Сумиобленерго»
про визнання пункту договору таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції»,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У березні 2024 року Фізична особа-підприємець Заїка Алла Миколаївна (далі - ФОП Заїка А.М.) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (далі - АТ «Сумиобленерго») про визнання пункту 3.2.1 договору про приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго» № 56/3-120 від 24.04.2018, укладеного між ФОП Заїка А.М та ПАТ «Сумиобленерго» таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не надав послуги з приєднання, порушивши умови Договору № 56/3-120 від 24.04.2018, а також підпункт 2.6 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470, якими встановлено, що ліцензіат має надавати послуги з приєднання електроустановки замовника до системи розподілу електричної енергії з урахуванням приписів статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Позивач зазначає, що пункт 2.1. договору передбачає забезпечення зі сторони Виконавця послуг з приєднання електроустановок об'єкта Замовника (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об'єкта Замовника до електричних мереж на умовах цього Договору» (додаток №7 «Однолінійна схема»). Позивач зауважує, що назва проекту, розробленого AT «Сумиобленерго» «Реконструкція мережі 0,4 кВт для надання послуг з приєднання будівлі кафе-дискотеки ФОП Заїка А.М. вул. Воскресенська, 14 м.Суми», є підтвердженням того, що дві кабельні лінії 0,4 кВт існуюча, а також прогнозована кабельна лінія 0,4 кВ для збільшення потужності мали б бути з'єднані в (шафі обліку) в «узгодженій точці приєднання». Тобто, таке приєднання не є початковим, а представляє собою реконструкцію належної позивачеві електромережі 0,4 кВ, що повністю відповідає за ступенем напруги замовленій до приєднання прогнозованій однолінійній кабельній лінії 0,4 кВт, і за таких обставин, точка приєднання повинна розміщуватись на належній позивачу електроустановці 0,4 кВт зовнішнього електропостачання. Діюча електроустановка 0,4 кВт зовнішнього електропостачання будівлі по вул. Воскресенська, 14 в м. Суми введена в експлуатацію на підставі погодженого AT «Сумиобленерго» проекта, а також внесена до додатку № 6 договору №1853 «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін». Всупереч законодавству та пункту 8.1. договору №56/3-120, відповідач ухиляється від узгодженого із замовником місця розміщення точки приєднання, останнім встановлено точку приєднання у самовільно визначеному ним місці, що свідчить про невиконання ним умов договору.
На переконання позивача, пункт 3.2.1. договору № 56/3-120 суперечить пункту 4.2.3. Кодексу системи розподілу та Закону України «Про захист економічної конкуренції». Включення відповідачем до умов Типового договору стандартного приєднання № 56/3-120 пункту 3.2.1., який не передбачений типовим договором стандартного приєднання, а також Кодексом систем розподілу, є порушенням вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції». Оскільки AT «Сумиобленерго» займає монопольне становище з надання послуг з розподілу електричної енергії в Сумській області, його незаконні дії мають ознаки порушення, передбаченого ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, якими є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Позивач вказує, що пункт 3.2.1. договору № 56/3-120 не відповідає положенням пункту 4.2.2. Кодексу систем розподілу, згідно якого послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання ОСР комплексу робіт, а саме: розроблення технічних умов, включаючи вимоги щодо влаштування вузла комерційного обліку; підготовку технічного завдання на проектування; розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника); здійснення, у разі необхідності, заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики.
Позивач зазначає, що пункт 3.2.1. договору № 56/3-120 суперечить постанові НКРЕКП № 115 «Про затвердження Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж», яка діяла на момент укладання Договору, а також «Методиці формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу», затвердженій постановою НКРЕКП № 1965 .
На переконання позивача, накладення штрафних санкцій НКРЕКП на AT «Сумиобленерго» за ненадання послуги з приєднання, свідчить про відсутність підстав у Виконавця не виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором № 56/3-120, а аргументи AT «Сумиобленерго» про невиконання умов пункту 3.2.1. договору Замовником не є перешкодою до притягнення Виконавця до відповідальності.
Виходячи з того, що технічні умови містять лише завдання для проектування виключно однолінійної схеми живлення, яку повинен спроектувати та побудувати сам Виконавець, пункт 3.2.1. договору неможливо виконати за відсутності в даних технічних умовах завдання на проектування для Замовника. Отже, на думку позивача, пункт 3.2.1. типового Договору відповідачем конкретизовано невірно, відтак даний пункт суперечить «Технічним умовам стандартного приєднання типової форми» , які не містять вимог розроблення проекту самим Замовником, а також погодження його з Виконавцем, на підставі тих самих технічних умов, за якими ОСР сам розробляє проект, а також надає послугу зі стандартного приєднання III ступеню «під ключ».
Позивач наголошує, що відповідачем ніяких технічних вихідних даних, а також технічного завдання на проектування не надавалось, на звернення позивача стосовно у надання послуги з приєднання відповідач надавав письмові відповіді, в яких інформував, що затримка надання послуги з приєднання відбувається з вини позивача. Вказаними діями відповідач перешкоджає позивачу здійснювати підприємницьку діяльність у приміщенні по вул. Воскресенська, 14 в м. Суми, яке належить останньому на праві власності, чим завдає позивачеві збитки.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 у справі №920/327/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн покладено на позивача Фізичну особу-підприємця Заїку Аллу Миколаївну.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання пункту 3.2.1 договору про приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго» № 56/3-120, укладеного 24.04.2018 між ФОП Заїкою Аллою Миколаївною та АТ «Сумиобленерго» таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції», а обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець Заїка Алла Миколаївна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду є незаконним, а висновки, викладені у оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи.
Скаржник зазначає, що на час укладення договору № 56/3-120 від 24.04.2018 діяли Правила приєднання до електричних мереж, а не Кодекс систем розподілу.
Апелянт вважає, що відповідачем протиправно включено до Типового договору «стандартного приєднання» до електричних мереж №56/3-120 вимогу пункту 3.2.1, яка застосовується, як вважає апелянт, до договорів «нестандартного приєднання» всупереч Правилам приєднання електроустановок до електричних мереж.
За твердженнями апелянта, пункт 3.2.1. договору №56/3-120 «стандартного приєднання» до електричних мереж суперечить ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав оцінки обставині порушення його прав як споживача відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позивач зазначає, що у разі задоволення позовної заяви відповідач змушений буде виконати свої зобов'язання за договором №56/3-120.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни на рішення Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 у справі № 920/327/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.03.2025. Акціонерному товариству «Сумиобленерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.02.2025. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/327/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни до Акціонерного товариства «Сумиобленерго» про визнання пункту договору таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції».
14.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/327/24.
28.02.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумиобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 - без змін.
У відзиві відповідач зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, повно та всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та дотримався вимог процесуального права.
Відповідач зауважив, що з 19.04.2018 нормативно-правовим актом, що регулює взаємовідносини оператора системи розподілу, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок, є Кодекс систем розподілу, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310. Отже на момент укладення договору №56/3-120 втратили чинність Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджені постановою НКРЕ від 17.10.2013 №32.
Відтак, суд першої інстанції правомірно дослідив пункт 3.2.1 договору №56/3-120 на відповідність вимогам Кодексу систем розподілу та правильно встановив, що зміст оскаржуваного пункту договору відповідає змісту п. 3.2.1 типової форми договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, що є додатком 1 до Кодексу систем розподілу (у редакції чинній на дату укладення договору).
За твердженнями відповідача, ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не встановлює вимог до форми договору про приєднання чи змісту його умов, а тому посилання ФОП Заїки А.М. на те, що п. 3.2.1 договору суперечить зазначеній статті є безпідставними.
Відповідач вважає, що позовна вимога про визнання пункту договору таким, що суперечить закону є неефективним способом захисту та не призведе до реального відновлення прав позивача, які останній вважає порушеними відповідачем. Також безпідставними є посилання апелянта на Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки його дія поширюється на споживачів - фізичних осіб, а не на фізичних осіб-підприємців. Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення повно та всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права.
05.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій апелянтом викладено доводи, які за своїм змістом дублюють доводи апеляційної скарги.
05.03.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у розгляді справи оголошено перерву до 02.04.2025.
У судове засідання 02.04.2025 позивач не з'явився, явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час був повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Враховуючи заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, вислухавши думку з цього приводу представника відповідача, зважаючи на те, що явка апелянта в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування пояснень позивача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі позивача.
У судовому засіданні 02.04.2025 представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість доводів скарги, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
02.04.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 01.01.2019 ПАТ «Сумиобленерго» набуло статусу оператора з розподілу електричної енергії (оператор системи розподілу або ОСР), який забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання споживача електроустановок.
Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго», у зв'язку з приведенням статутних документів у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», з 24.04.2020 має нове найменування - Акціонерне товариство «Сумиобленерго», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заїка Алла Миколаївна є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:02:009:0005, яка розташована за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська (раніше Фрунзе), 14, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5917237202021 від 19.01.2021.
Позивач подав до ПАТ «Сумиобленерго» заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №1611853 від 03.06.2004 за особовим рахунком № 1611853 Адреса об'єкту: вул. Воскресенська, 14, м. Суми. ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z1190063837801.
18.04.2018 позивачем до ПАТ «Сумиобленерго» подано заяву (вх. № 4290 від 18.04.2018) про приєднання електроустановки певної потужності, в якій зазначено про збільшення існуючої потужності належної позивачеві електроустановки по вул. Воскресенська, 14 у м. Суми із 15 кВт до 100 кВт (ІІІ ступінь потужності).
24.04.2018, на підставі заяви від 18.04.2018, між ФОП Заїка А.М. (Замовник) та ПАТ «Сумиобленерго» (Виконавець) було укладено Договір про приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго» № 56/3-120 (далі - договір), відповідно до якого, при виконанні умов цього договору Сторони зобов'язуються діяти відповідно до чинного законодавства, зокрема, Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17 січня 2013 № 32, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року за № 236/22768 (далі - Правила).
Відповідно до п. 1.7.2. Правил (які діяли на момент подання заяви про приєднання електроустановки певної потужності), електропередавальна організація надає послугу з приєднання «під ключ» відповідно до умов договору про приєднання, а саме: готує технічне завдання на проектування та технічні умови; забезпечує розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок замовника) та здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики: забезпечує виконання будівельно-монтажних та пуско-налагоджувальних робіт на конкурентних засадах; забезпечує обладнання вузла (вузлів) обліку електричної енергії (встановлення лічильника обліку); здійснює первинне підключення об'єкта замовника.
Пунктами 1.1 - 1.7 договору передбачено, що за цим договором до електричних мереж Виконавця послуг приєднується: будівля кафе-дискотеки, місце розташування об'єкта Замовника: вул. Воскресенська, буд. 14, м. Суми.
Місце забезпечення потужності об'єкта Замовника встановлюється в: РУ-0,4 кВ ТП-250 (з урахуванням додаткової угоди від 13.08.2018).
Точка приєднання (межа балансової належності об'єкта Замовника) встановлюється: в шафі обліку, змонтованій на межі земельної ділянки Замовника або на зовнішній стороні будівлі Замовника (місце встановлення детально визначити проектом).
Тип приєднання об'єкта Замовника: стандартне III ступеня.
Замовлено до приєднання потужність у точці приєднання 100 кВт (додаткова - 85 кВт).
Категорія надійності електропостачання III.
Ступінь напруги в точці приєднання визначається напругою на межі балансової належності і буде становити 0,4 кВ, II клас.
Відповідно до п. 2.1 договору, Виконавець послуг забезпечує приєднання електроустановок об'єкта Замовника (будівлі кафе-дискотеки, вул. Воскресенська, 14, м. Суми) (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) відповідно до схеми зовнішнього електропостачання і проектної документації та здійснює підключення об'єкта Замовника до електричних мереж на умовах Договору.
Замовник оплачує Виконавцю послуг вартість приєднання, згідно з пунктом 2.2 договору.
Як правильно зазначено судом першої інстанції позивачем сплачено відповідачу обумовлену договором вартість послуг з приєднання електроустановок в розмірі 48960,00 грн, що підтверджено сторонами.
Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що Виконавець послуг зобов'язаний забезпечити в установленому порядку приєднання об'єкта Замовника (будівництво та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) у строки, зазначені в договорі, після виконання Замовником зобов'язань, визначених пунктом 3.2 цього розділу.
Відповідно до п. 3.2 договору Замовник зобов'язаний:
- розробити на підставі технічних умов від 24.04.2018 № 56/5512, які є додатком до цього договору, проектну документацію на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об'єкта замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання та погодити її з Виконавцем послуг (п. 3.2.1);
- оплатити на умовах цього договору вартість наданих Виконавцем послуг з приєднання електроустановок Замовника в точці приєднання (п. 3.2.2);
- на дату 30.11.2019 ввести в експлуатацію власний об'єкт та електроустановки зовнішнього забезпечення від точки приєднання до об'єкта (п. 3.2.3).
Згідно з п. 3.6 договору, підключення електроустановки Замовника до електричних мереж електропередавальної організації здійснюється на підставі заяви протягом 5 днів, якщо підключення не потребує припинення електропостачання інших споживачів, або 10 днів, якщо підключення потребує припинення електропостачання інших споживачів, після введення в експлуатацію об'єкта Замовника в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами передбачених ним зобов'язань, але не довше ніж до 31.12.2019 (п. 7.1. договору).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що фактом виконання зобов'язання Виконавця послуг з приєднання об'єкта Замовника (будівництва електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта Замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання) Сторони вважатимуть факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання, про що складають Акт про надання послуг.
Згідно з Технічними умовами стандартного приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго» ІІІ ступеня потужності електроустановок № 56/5512 від 24.04.2018, які є додатком 1 до Договору, існуюча дозволена (приєднана) потужність згідно з договором про постачання (користування) електричною енергією: 15 кВт. Додаткова потужність 85 кВт. Напруга в точці приєднання 0,4 кВ. Точка забезпечення потужності: РУ-0,4 кВ ТП-250. Точка приєднання: в шафі обліку, змонтованій на межі земельної ділянки Замовника або на зовнішній стороні будівлі Замовника (місце встановлення детально визначено проектом). Прогнозовані межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюються в точці приєднання електроустановки.
Згідно документа «Зміни на заявку на проектування», при виконанні послуги з приєднання, AT «Сумиобленерго» повинно приєднати кабельну лінію 0,4 кВ від місця забезпечення потужності до об'єкту або межі земельної ділянки. Зазначена відстань у цьому документі прогнозованої «однолінійної схеми живлення 180 метрів» (0,4кВ) підтверджує той факт, що узгоджена точка приєднання із Замовником встановлюється в шафі обліку, змонтованій на межі земельної ділянки Замовника або на зовнішній стороні будівлі Замовника», («Акт розмежування балансової належності» додаток № 6 до договору №1853).
Як свідчать матеріали справи, відповідач направив позивачеві листа № 56/8382 від 04.07.2018, в якому вказував про невиконання Замовником умов договору про приєднання, а саме пунктів 3.2.1, 3.2.3. договору. Відповідач зосередив увагу адресата на тому, що для виконання умов договору у повному обсязі позивачеві необхідно розробити та подати до АТ «Сумиобленерго» на погодження проектну документацію на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об'єкта замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (безпосередньо в межах земельної ділянки замовника) та щодо безпеки електропостачання.
22.01.2019 між ПАТ «Сумиобленерго» (Замовник) та ТОВ «Електро-Профі» (Підрядник) було укладено Договір підряду №2201/2, відповідно до якого Підрядник зобов'язується виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи, а Замовник - прийняти та оплатити їх (п. 1.1. договору). Найменування робіт: «Реконструкція мережі 0,4 кВт для надання послуг з приєднання будівлі кафе-дискотеки ФОП Заїка А.М., вул. Воскресенська, 14 м. Суми» (п. 1.2. договору).
Листом №05/25-08 від 25.08.2020 ТОВ «Електро-Профі» повідомило ПАТ «Сумиобленерго» про те, що під час виконання робіт по об'єкту: «Реконструкція мережі 0,4кВ для надання послуг з приєднання будівлі кафе-дискотеки ФОП Заїка А.М., вул. Воскресенська, 14 м. Суми .» було запрошено представника АТ «Сумигаз» через те, що проектом передбачено встановлення шафи обліку над газовою трубою низького тиску, у зв'язку з чим, згідно з Кодексом систем розподілу, місце встановлення шафи обліку було перенесено ближче до будівлі замовника. При цьому у листі зазначено, що представник замовника при цьому був присутній.
Судом встановлено, що ТОВ «Електро-Профі» виконало будівельно-монтажні роботи «Реконструкція мережі 0,4 кВ для надання послуг з приєднання будівлі кафе-дискотеки ФОП Заїка А.М., вул. Воскресенська, 14 м. Суми.» відповідно до актів приймання виконання будівельних робіт за вказаним договором підряду № 2201/2 від 22.01.2019.
Зі змісту листа №8/31/228-20 від 26.10.2020 Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Сумській області вбачається, що Управлінням було розглянуто звернення позивача від 29.09.2020 щодо факту порушення AT «Сумиобленерго» умов договору від 24.04.2018 № 56/3-120 про приєднання до електричних мереж AT «Сумиобленерго» та відключення електричної енергії по об'єкту Споживача «будівля кафе-дискотека» за адресою: вул. Воскресенська буд. 14, м. Суми. Зокрема, виїздом на місце представника Управління було встановлено, що шафа обліку ШО 0,4 кВ (точка приєднання) встановлена не у відповідності до наданого Робочого проекту 00.097.18-ЕП - не на межі земельної ділянки Споживача, що є порушенням п. 5.1.1. та 5.2.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, який передбачає встановлення вузла обліку у замовника відповідно до проектних рішень (проектів). Підтверджуючі документи щодо надання згоди Замовника на розташування точки приєднання на території земельної ділянки Замовника, Виконавцем не надано, що є порушенням вимог п. 4.1.18 глави 4.1 розділу IV КСР.
За інформацією ОСР, що міститься у листі від 19.10.2020 №47/14567) вбачається, що при виконанні підрядною організацією ТОВ «Електро-Профі» робіт з приєднання Замовника встановлено, що проектом передбачено встановлення шафи обліку 0,4 кВ над газовою трубою низького тиску, що є порушенням НТД. На підставі наведеного, «встановлення шафи обліку було перенесено до будівлі Замовника, при цьому представник Замовника був присутній».
Втім, матеріали не містять будь-яких даних про погодження Замовником нового місця облаштування точки приєднання (місце встановлення шафи обліку) і перенесення було здійснено без його згоди.
12.08.2020 ОСР проведено технічну перевірку вузла комерційного обліку електричної енергії Споживача та складено Акт технічної перевірки вузла комерційного обліку електричної енергії № 0120164, Споживачеві надано Акт про невідповідність засобів комерційного обліку вимогам нормативно-технічних документів від 12.08.2020 № 1611853. Вимоги, визначені даним актом Споживачеві необхідно було виконати до 12.09.2020. Оскільки станом на 14.09.2020, споживач не виконав вимоги Акта від 12.08.2020, ОСР направило попередження про припинення надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.09.2020 № 185, а 28.09.2020 - вжито заходи щодо припинення надання послуг з розподілу електричної енергії до об'єкту Споживача. Управління зазначило, що в діях ОСР, який є стороною, відповідальною за вказану точку комерційного обліку та має право доступу до вузла обліку для проведення періодичного та позачергового контрольного огляду технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО, схем їх підключення та зчитування інформації, не виявлено порушення вимог нормативно-технічної документації з припинення надання послуг з розподілу електричної енергії позивачеві.
25.01.2021 відповідач направив позивачу листа № 47/1269, в якому повідомив про те, що у зв'язку з отриманням від Управління Держгеокадастру публічної інформації, а саме витягу з Державного земельного кадастру про межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:02:009:0005, встановлення шафи обліку електричної енергії було перенесено на межу цієї земельної ділянки, що відповідає вимогам пункту 1.3. договору про приєднання до електричних мереж № 56/3-120 від 24.04.2018 та робочому проекту «Реконструкція мережі 0,4 кВ для надання послуг з приєднання будівлі кафе-дискотеки ФОП Заїка А.М., вул. Воскресенська, 14, м. Суми». Відтак, AT «Сумиобленерго» виконало вимоги договору в частині зовнішнього електропостачання у повному обсязі, проте позивач не виконав умови п.п. 3.2.1. та 3.2.3. договору, про що наголошувалося у протоколі засідання Комісії Інформаційно-консультаційного центру AT «Сумиобленерго» № 1/11/2019 від 05.11.2019. Отже, для виконання умов договору та вимог протоколу ІКЦ у повному обсязі зі сторони ФОП Заїки А.М., останньому як замовнику необхідно розробити та подати до AT «Сумиобленерго» на погодження проектну документацію на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об'єкта Замовника), внутрішнього електрозабезпечення електроустановок Замовника (у межах земельної ділянки Замовника) та щодо безпеки електропостачання.
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач зі свого боку направляв позивачеві листи щодо необхідності виконання ним умов договору про приєднання, а саме п. 3.2.1 та 3.2.3. договору (№ 47/2093 від 05.02.2021, № 47/3819 від 05.03.2021, № 85/9599 від 07.11.2022 , №85/1696 від 23.01.2023), повідомлення позивача про залучення підрядної організації, у відповідності до п. 3.3 договору, у зв'язку чим між AT «Сумиобленерго» та ТОВ «Електро-Профі» був укладений договір підряду на виконання робіт з реконструкції мережі 0,4 кВ для надання послуги з приєднання будівлі кафе-дискотеки по вул. Воскресенська, 14 в м. Суми. ТОВ «Електро-Профі» виконало підрядні роботи в повному обсязі та AT «Сумиобленерго» подано робочу напругу в точку приєднання електроустановки позивача. Таким чином, AT «Сумиобленерго», попри відсутність виконання позивачем у повному обсязі своїх зобов'язань, визначених пунктом 3.2 договору, виконало зобов'язання щодо забезпечення в установленому порядку приєднання об'єкта позивача (будівництво та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта замовника від місця забезпечення потужності до точки приєднання), визначене підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору. Отже, відповідач не порушував строків виконання зобов'язань за договором.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом, ПАТ «Сумигаз» листом № 400-СП-7467-08721 від 11.08.2021 повідомляло АТ «Сумиобленерго» про проведення обстеження місця перетину газопроводу-вводу низького тиску з силовим кабелем по вул. Воскресенська, 14 м. Суми ФОП Заїка, за наслідками якого встановлено, що на перетині інженерних мереж з іншими інженерними мережами, відстані по вертикалі (у зазорі) необхідно приймати не менше: - між трубопроводами і силовими кабелями напругою до 35 кВ - 0,5м, допускається зменшувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабеля у трубах на ділянці перетину не менше плюс 2 м у кожен бік. За результатами обстеження порушень ДБН В.2.5-20:2018, ДБН Б.2.2-12:2019 та правил безпеки систем газопостачання не виявлено.
АТ «Сумиобленерго» зверталося до Господарського суду Сумської області з позовом до ФОП Заїки А.М., в якому просило визнати недійсним договір про приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго» від 24.04.2018 №56/3-120, укладений між ФОП Заїкою Аллою Миколаївною та АТ «Сумиобленерго» (справа № 920/758/21).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/758/21, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду та Верховного Суду від 23.02.2022 та 30.08.2022 відповідно, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою НКРЕКП № 678 від 21.04.2021 «Про накладення штрафу на АТ «Сумиобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії» вирішено накласти на АТ «Сумиобленерго» (код ЄДРПОУ 23293513) штраф у розмірі 85 000,00 грн за порушення:
- пункту 4.1.2 глави 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу, яким встановлено, що ОСР не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог цього розділу;
- пункту 4.1.18 глави 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу в частині розташування точки приєднання електроустановок замовника, на межі земельної ділянки замовника;
- абзацу третього пункту 4.2.3 глави 4.2 розділу IV Кодексу систем розподілу, яким встановлено, що процедура надання послуги стандартного приєднання передбачає визначення типу приєднання залежно від відстані та величини потужності. Відстань визначається по прямій лінії від точки приєднання електроустановок замовника до точки (місця) забезпечення потужності ступеня напруги 0,4 - 20 кВ, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання. За величину потужності приймається загальна величина потужності електроустановок замовника разом з існуючою дозволеною потужністю. У разі недосягнення згоди щодо визначення типу приєднання сторони, у тому числі разом з представниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, мають на місцевості спільно провести необхідні вимірювання, на підставі яких остаточно визначається тип приєднання;
- пункту 1.1 глави 1 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії, яким встановлено, що вимоги до місця встановлення ВОЕ визначаються відповідно до Правил улаштування електроустановок та цього Кодексу;
Правил улаштування електроустановок, а саме:
- пункту 1.5.6 у частині встановлення розрахункових ВК на межі поділу мережі за балансовою належністю,
- пункту 1.5.30 у частині визначення місця встановлення лічильника проектом та його погодження зі споживачем;
Положення про Інформаційно-консультаційний центр, а саме:
- підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу II, відповідно до якого Інформаційно- консультаційний Центр по роботі із споживачами електричної енергії організовує прийом заявників та розгляд їх звернень відповідно до законодавства та цього Положення,
- пункту 4.4 розділу IV, яким встановлено, що основним завданням Комісії ІКЦ є розгляд спірних ситуацій, а також прийом заявників, яких не задовольнили роз'яснення Компанії.
12.05.2021 позивач звернувся зі скаргою до Антимонопольного комітету України щодо неправомірних дій АТ «Сумиобленерго» що полягають у ненаданні послуги з приєднання (збільшення потужності електроустановок об'єкта ФОП Заїка А.М. (будівля кафе та дискотека, яка розташована у м. Суми, вул. Воскресенська, 14) з 15кВт до 100 кВт).
Своїм листом від 05.10.2022 №70-02/с-2387 Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України повідомило позивача про прийняття розпорядження адміністративною колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2022 № 70/99-рп/к, яким розпочато розгляд справи № 5/02-75-22 за ознаками вчинення АТ «Сумиобленерго» порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приєднання до системи розподілу електричної енергії, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Позивач вважає, що включення відповідачем до умов договору стандартного приєднання №56/3-120 пункту 3.2.1, який не передбачений типовим договором стандартного приєднання, Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж та Кодексом систем розподілу, є порушенням вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому звернувся до суду з позовом про визнання пункту договору таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, судова колегія погоджується з правильністю висновків, до яких прийшов суд першої інстанції, у зв'язку з чим вважає, що оскаржуване позивачем рішення є правильним та обґрунтованим, з огляду на нижченаведене.
За змістом ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма права визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання пункту договору таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції», зобов'язаний довести порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як встановлено судом, 24.04.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про приєднання до електричних мереж № 56/3-120 про приєднання до електричних мереж ПАТ «Сумиобленерго».
13.04.2017 прийнято Закон України «Про ринок електричної енергії», який опубліковано в офіційному виданні «Голос України» 10.06.2017. Відповідно до Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 11.06.2017, крім, зокрема, статті 21, яка набирає чинності через дев'ять місяців з дня опублікування цього Закону, тобто з 11.03.2018.
Тобто зобов'язання, які виникли між позивачем та відповідачем відповідно до договору № 56/3-120, регулюються, зокрема і Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно з п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» приєднання електроустановки (далі - приєднання) - надання замовнику оператором системи передачі або оператором системи розподілу послуги із створення технічної можливості для передачі (прийняття) у місце приєднання електроустановки замовника відповідної потужності до електричних мереж системи передачі або системи розподілу (у тому числі новозбудованих) електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників її якості та надійності.
У відповідності до п. 88 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» стандартне приєднання - приєднання електроустановки замовника до діючих мереж оператора системи розподілу на відстань, що не перевищує 300 метрів по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, яке диференціюється за ступенем потужності: перший ступінь - до 16 кВт включно; другий ступінь - від 16 кВт до 50 кВт включно.
В силу приписів ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок електричної енергії» суб'єктам господарювання, відносини яких регулюються цим Законом, згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» забороняється зловживати монопольним (домінуючим) становищем у будь-якій формі.
Стаття ст. 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником Кодексу системи передачі та Кодексу систем розподілу.
Приєднання електроустановок до електричних мереж не має призводити до порушення нормативних вимог щодо надійності електропостачання та якості електричної енергії для користувачів електричної системи.
Послуга з приєднання електроустановок замовника до системи передачі та системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи передачі або оператором системи розподілу відповідно до договору про приєднання.
Порядок приєднання до електричних мереж оператора системи передачі та операторів систем розподілу визначається Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу і має бути прозорим, забезпечувати ефективне та недискримінаційне приєднання до системи передачі та систем розподілу. Порядок приєднання має визначати, у тому числі, процедурні питання, умови приєднання, типові форми договорів про приєднання.
Оператор системи розподілу надає послугу із стандартного приєднання відповідно до умов договору про приєднання, а саме готує технічне завдання на проектування, забезпечує розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника), здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики, забезпечує виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також здійснює первинне підключення об'єкта замовника у строки, визначені кодексом системи розподілу.
Оператор системи розподілу надає послугу з нестандартного приєднання «під ключ» відповідно до умов договору про приєднання, а саме готує технічне завдання на проектування, забезпечує розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника), здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики, забезпечує виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також здійснює первинне підключення об'єкта замовника.
У разі якщо техніко-економічним обґрунтуванням вибору схеми приєднання електроустановок замовника доведено доцільність приєднання до електричних мереж системи передачі, таке приєднання може здійснюватися оператором системи передачі у встановленому цим Законом порядку відповідно до умов договору про приєднання.
У такому разі оператор системи передачі надає замовнику технічні умови на приєднання, а замовник обирає виконавця проектних робіт з приєднання серед суб'єктів господарювання, які мають право на здійснення відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства. Замовник на підставі отриманих технічних умов на приєднання забезпечує розроблення та узгодження з оператором системи передачі та іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника) та здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики, а оператор системи передачі забезпечує виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт та здійснює первинне підключення об'єкта замовника.
За зверненням замовника оператор системи розподілу або оператор системи передачі забезпечує безоплатну видачу технічних умов на приєднання, які містять вимоги щодо: проектування електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника), безпеки електропостачання та влаштування вузла обліку електричної енергії (у випадку, передбаченому частиною п'ятою цієї статті); проектування та будівництва електричних мереж лінійної частини приєднання, а також щодо проектування електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника), безпеки електропостачання та влаштування вузла обліку електричної енергії (у випадку, передбаченому частиною шостою цієї статті); проектування та будівництва, реконструкції та/або технічного переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника), а також щодо проектування електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (у межах земельної ділянки замовника), безпеки електропостачання та влаштування вузла обліку електричної енергії (у випадку, передбаченому частиною сьомою цієї статті).
Плата за приєднання до електричних мереж оператора системи розподілу визначається на підставі методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, затвердженої Регулятором після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Методика (порядок) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу має бути недискримінаційною і прозорою та підлягає оприлюдненню Регулятором, оператором системи передачі і операторами систем розподілу.
Розрахунок плати за стандартне приєднання до електричних мереж оператора системи розподілу передбачає складову плати за приєднання потужності (враховуючи потужність, що створюється), яка визначається як добуток величини замовленої до приєднання потужності та ставки плати за стандартне приєднання.
Ставки плати за стандартне та нестандартне приєднання потужності щорічно розраховуються та затверджуються Регулятором для всіх операторів систем розподілу відповідно до методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу.
Строк надання оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу послуги з приєднання електроустановок замовника до електричних мереж не має перевищувати нормативні строки проектування та будівництва без урахування строку, необхідного для розроблення та узгодження замовником проектної документації (у випадках, передбачених частинами шостою та сьомою цієї статті) та для здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики.
Оператор системи передачі, оператори систем розподілу оприлюднюють та оновлюють всю необхідну інформацію про умови приєднання до системи передачі та систем розподілу, а також інформацію про елементи своїх систем з прив'язкою до географічних даних згідно з вимогами кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу. Оператор системи передачі, оператори систем розподілу несуть відповідальність за достовірність оприлюдненої інформації.
14.03.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», в п. 2 якою встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Крім того, 14.03.2018 НКРЕКП прийняла постанову № 310 «Про затвердження Кодексу систем розподілу», відповідно до якої затверджено Кодекс систем розподілу, визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 17.01.2013 №32 «Про затвердження Правил приєднання електроустановок до електричних мереж» (із змінами).
Постанова НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 опублікована в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» та набрала чинності 19.04.2018.
Враховуючи, що договір між позивачем та відповідачем про приєднання до електричних мереж №56/3- 120 укладено 24.04.2018, то до відносин, які виникли між сторонами застосовується Кодекс систем розподілу, а не, як помилково вважає позивач, Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕКП 17.01.2013 № 32, які втратили чинність 19.04.2018.
Так, Розділом 4 Кодексу систем розподілу визначено порядок приєднання до систем розподілу (в редакції чинній на момент укладення договору №56/3- 120).
Приписами п. 4.1.1. Кодексу систем розподілу передбачено, що цей розділ регулює відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок Замовників до електричних мереж.
Згідно з п. 4.1.2. Оператор систем розподілу (далі - ОСР) не має права відмовити в приєднанні електроустановок Замовника до системи розподілу за умови дотримання Замовником вимог цього розділу. Послуга з приєднання надається на підставі договору про приєднання, що укладається за типовою формою (додаток 1).
Цим розділом визначаються особливості, зокрема, стандартного приєднання електроустановок Замовника; нестандартного приєднання електроустановок Замовника.
У відповідності до п. 4.2.2. Кодексу систем розподілу, послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання комплексу робіт, а саме:
- розроблення технічних умов, включаючи вимоги щодо влаштування вузла комерційного обліку;
- підготовку технічного завдання на проектування;
- розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок Замовника (до точки приєднання електроустановок Замовника);
- здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики;
- погодження ОСР проектної документації Замовника на відповідність вимогам технічних умов;
- виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт.
Послуга зі стандартного приєднання не включає послугу із влаштування комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до п. 4.2.3. Кодексу систем розподілу, процедура надання послуги стандартного приєднання передбачає:
- надання Замовником заяви ОСР про приєднання за формою, наведеною в додатку 2 до цього Кодексу, та необхідних документів, визначених у пункті 4.4.2 глави 4.4 цього розділу;
- визначення типу приєднання по відстані та величині потужності. Відстань визначається по прямій лінії від точки приєднання електроустановок Замовника до місця забезпечення потужності ступеня напруги 0,4 - 20 кВ, що відповідає ступеню напруги в точці приєднання. За величину потужності приймається загальна величина потужності електроустановок Замовника разом з існуючою дозволеною потужністю. У разі незгоди Замовника із визначенням типу приєднання як нестандартного сторони мають на місцевості спільно провести необхідні вимірювання, на підставі яких остаточно визначається тип приєднання;
- підготовку і видачу Замовнику договору про стандартне приєднання, підписаного ОСР, та технічних умов, які є невід'ємним додатком до цього договору, підписання договору про приєднання Замовником;
- реєстрацію ОСР підписаного двома сторонами договору про приєднання;
- оплату Замовником вартості приєднання відповідно до умов договору про приєднання;
- підготовку ОСР проекту зовнішнього електрозабезпечення;
- подання Замовником розробленої ним проектної документації на погодження ОСР щодо її відповідності вимогам технічних умов;
- виконання ОСР будівельних робіт у мережі від точки забезпечення потужності до точки приєднання Замовника;
- улаштування вузла (вузлів) вимірювання, яке виконує ОСР або незалежний постачальник послуги комерційного обліку за вибором Замовника;
- подання ОСР робочої напруги в точку приєднання електроустановок Замовника (на контактні з'єднання електричних мереж (межа балансової належності));
- підписання акта надання послуги про приєднання сторонами договору.
Згідно з п. 4.2.4. Кодексу систем розподілу, строк надання послуги зі стандартного приєднання для електроустановок Замовника першого ступеня потужності становить 20 календарних днів від дати оплати Замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання. Для електроустановок Замовника другого ступеня потужності цей строк становить 30 календарних днів від дати оплати Замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання.
Інший строк виконання зазначених заходів погоджується із Замовником у договорі про приєднання з посиланням на вимоги нормативних документів, що визначають строки проектування та будівництва, або з інших причин, погоджених сторонами договору про приєднання.
У разі необхідності збільшення строку надання послуги зі стандартного приєднання через затримку здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики (затримка в погодженні власника (власників) або Користувача (Користувачів) земельної ділянки (земельних ділянок)) ОСР не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку надання послуги з приєднання письмово (або в спосіб узгоджений із Замовником) повідомляє Замовника про збільшення строку проектування на не більше ніж 30 календарних днів (з наданням документального підтвердження причин виникнення затримки). У разі неможливості здійснення ОСР в зазначені строки заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики (із причин, не залежних від ОСР) пеня за порушення строків виконання зобов'язання за договором про приєднання на строк здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики не сплачується, а плата за приєднання не підлягає зменшенню.
ОСР зобов'язаний, а Замовник має право здійснювати усі можливі заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питання щодо відведення в установленому порядку земельних ділянок для розміщення об'єктів електроенергетики, у тому числі направлення відповідних листів до органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, ініціювання проведення узгоджувальних нарад та робочих зустрічей в органах місцевого самоврядування за участю Замовника (уповноваженого представника Замовника) тощо з метою максимального прискорення здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики.
Після завершення здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об'єктів електроенергетики продовжується перебіг строку надання послуги з приєднання, встановленого умовами договору про приєднання, про що ОСР інформує Замовника.
Пунктом 4.3 розділу 4 Кодексу систем розподілу регулюється нестандартне приєднання.
Згідно з п. 4.3.1. Кодексу систем розподілу, ОСР надає послугу з нестандартного приєднання «під ключ» або нестандартного приєднання з проектуванням Замовником лінійної частини приєднання відповідно до умов договору про нестандартне приєднання (додаток 3). Однією з істотних умов договору про нестандартне приєднання має бути визначена сторонами відповідальність за проектування лінійної частини приєднання.
Відповідно до п. 4.3.2. Кодексу систем розподілу, послуга з нестандартного приєднання «під ключ» передбачає виконання комплексу робіт, що відповідає стандартному приєднанню та виконується за тією ж процедурою.
Пунктом 4.8.5. Кодексу систем розподілу передбачено, що фактом виконання зобов'язання ОСР з приєднання об'єкта Замовника (будівництва електричних мереж зовнішнього електропостачання об'єкта Замовника від місця забезпечення потужності в точку приєднання) є факт подачі напруги в узгоджену точку приєднання. Факт надання послуги з приєднання підтверджується актом щодо надання послуги з приєднання. Акт щодо надання послуги з приєднання оформлюється сторонами після подання робочої напруги та проведення випробувань електрообладнання Замовника або обладнання зовнішнього електрозабезпечення Замовника.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018 разом із затвердженням Кодексу систем розподілу було затверджено і додатки до нього.
Відповідно до додатку 1 до Кодексу систем розподілу (в редакції чинній на дату укладення договору № 56/3-120) визначено типову форму Договору про стандартне приєднання до електричних мереж систем розподілу, відповідно до якого визначено:
« 3.2. Замовник зобов'язаний:
3.2.1. Розробити на підставі технічних умов від __ № __, які є додатком до цього Договору, проектну документацію щодо будівництва (реконструкції) електричних мереж внутрішнього електрозабезпечення (у межах земельної ділянки Замовника) електроустановок Замовника від точки приєднання до об'єкта Замовника та щодо безпеки електропостачання.»
Наявність підстав для визнання пункту договору таким, що відповідає чи суперечить нормативно-правовому акту має встановлюватися судом на момент укладення договору, а не станом на дату вирішення судом спору. Права та обов'язки сторін, що виникли за договором у момент його укладення, повинні виконуватися у порядку та на умовах, визначених цим договором. Такі права та обов'язки не змінюють прийняті в подальшому законодавчі акти та підлягають виконанню сторонами згідно з вимогами глави 48 ЦК України.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, зміст оскаржуваного пункту 3.2.1 договору, який визначає обов'язок замовника розробити проектну документацію щодо будівництва електричних мереж від точки приєднання до об'єкта замовника відповідає змісту пункту 3.2.1 типової форми договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, що є додатком 1 до Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на дату укладення договору).
Зазначене спростовує твердження позивача про відсутність затвердженої типової форми договору про стандартне приєднання до електричних мереж систем розподілу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт 3.2.1 договору узгоджується з пунктом 4.2.2 Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на дату укладення Договору), яким передбачено, що послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання комплексу робіт, зокрема, погодження оператором системи розподілу проектної документації замовника на відповідність вимогам технічних умов, а також з пунктом 4.2.3 Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на дату укладення Договору), яким передбачено, що процедура надання послуги стандартного приєднання передбачає, зокрема, подання замовником розробленої ним проектної документації на погодження оператору системи розподілу щодо її відповідності вимогам технічних умов.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє твердження позивача про те, що оскаржуваний пункт 3.2.1 Договору не відповідає пунктам 4.2.2 та 4.2.3 Кодексу систем розподілу, як необґрунтовані.
Як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі ФОП Заїка А.М. зазначає, що включення відповідачем до умов договору пункту 3.2.1. є порушенням відповідачем статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що проявляється у діях чи бездіяльності суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку).
Підтвердженням факту вчинення відповідачем порушення позивач вважає початок розгляду Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України справи № 5/02-75-22 за ознаками вчинення порушення AT «Сумиобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції.
За приписами частини 1 статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України (далі Комітет, АМК) відповідно до його повноважень, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, перелік повноважень якого визначений у статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Основним завданням АМК, відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Згідно з пунктами 1, 2, 11 частини 1 статті 7 Закон України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України наділений повноваженнями: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Із викладеного слідує, що виключно до повноважень Комітету відноситься здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, визначати монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
За приписами частини 1 статті 37 цього Закону у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є: зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Як вже зазначалося вище у постанові, судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із заявою від 12.05.2021 щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях АТ «Сумиобленерго».
Розпорядженням Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2022 № 70/99-рп/к розпочато розгляд справи № 5/02-75-22 за ознаками вчинення AT «Сумиобленерго» порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Тобто, наразі Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України фактів порушення AT «Сумиобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції не встановлено, а лише виявлено ознаки відповідного порушення. Варто зауважити, що прийняття АМК у відповідності до ч.1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розпорядження, є процедурним моментом для проведення територіальним відділенням дослідження, за результатом якого приймається рішення про встановлення факту порушення/непорушення законодавства про захист економічної конкуренції, що є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України, згідно ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а не суду.
При цьому, саме по собі видання органом Антимонопольного комітету України такого розпорядження та здійснення ним розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як вчинення порушення АТ «Сумиобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції.
Видання розпорядження про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за своєю правовою природою не є актом, що встановлює факт порушення закону про захист економічної конкуренції, а лише фіксує процесуальне становище сторін у справі та має інформаційний характер.
Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.06.2018 у справі № 922/3600/17, від 29.05.2018 у справі № 910/13968/17, від 23.05.2018 у справі № 910/14682/17, від 27.02.2020 у справі № 922/2695/19, від 18.01.2022 у справі № 910/17572/20.
Позивач стверджує, що пункт 3.2.1 Договору не відповідає пункту 4.2.2 Кодексу систем розподілу, згідно з яким послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання оператором системи розподілу комплексу робіт, а також те, що нею не повинна розроблятися проєктна документація на електричні мережі зовнішнього електрозабезпечення (від точки приєднання до об'єкта замовника), у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 4.2.3 Кодексу систем розподілу розроблення проєктно-кошторисної документації на електроустановки зовнішнього електрозабезпечення здійснюється самим оператором системи розподілу, а вимоги до розробки замовником проєктної документації та її погодження з оператором системи розподілу застосовуються у разі надання послуги з приєднання з відповідною напругою - 6 кВ та вище.
Наявність підстав для визнання пункту Договору таким, що відповідає чи суперечить нормативно-правовому акту має встановлюватися судом на момент укладення Договору, а не станом на дату вирішення судом спору. Права та обов'язки сторін, що виникли за Договором у момент його укладення, повинні виконуватися у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Такі права та обов'язки не змінюють прийняті в подальшому законодавчі акти та підлягають виконанню сторонами згідно з вимогами глави 48 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Дія пунктів 4.2.2 та 4.2.3 Кодексу систем розподілу та типового договору стандартного приєднання, що є додатком 1 до Кодексу систем розподілу, у діючій редакції, не поширюється на правовідносини суб'єктів, які виникли до введення в дію нової редакції положень Кодексу систем розподілу.
Пункт 3.2.1 Договору узгоджується з пунктом 4.2.2 Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на дату укладення Договору), яким передбачено, що послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання комплексу робіт, зокрема, погодження оператором системи розподілу проектної документації замовника на відповідність вимогам технічних умов, а також з пунктом 4.2.3 Кодексу систем розподілу (у редакції, чинній на дату укладення Договору), яким передбачено, що процедура надання послуги стандартного приєднання передбачає, зокрема, подання замовником розробленої ним проектної документації на погодження оператору системи розподілу щодо її відповідності вимогам технічних умов.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Зазначена правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
У постанові від 11.06.2020 у справі № 281/129/17 та у постанові від 11.11.2020 у справі № 591/3176/17 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування частини першої статті 203 ЦК України та вказав, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах. Під імперативною нормою слід розуміти норму, яка не допускає відступлення від правил, передбачених нею.
При цьому суперечність договору (чи його частини) актам законодавства повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторін від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач не навів правової норми Закону України «Про захист економічної конкуренції», якій би суперечив пункт 3.2.1 договору, до того ж позивач не обґрунтував, які його права та яким чином будуть поновлені у випадку визнання оспорюваного пункту договору таким, що суперечить Закону України «Про захист економічної конкуренції», а отже, позивачем заявлено вимогу, не спрямовану на визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, та може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.
Колегія суддів зазначає, що задоволення позовних вимог у даній справі не призведе до визнання недійсним оскаржуваного пункту договору, оскільки визнання пункту договору таким, що суперечить закону не є підставою для автоматичного визнання його недійсним, а лише передумовою для застосування наведених способів захисту, а отже така вимога позивача є неефективним способом захисту та потребуватиме додаткових звернень до суду.
Також апеляційний суд вважає безпідставними посилання скаржника у даній справі на приписи Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, при цьому відповідно до статті 1 цього Закону, якою передбачено терміни, що вживаються у цьому Законі, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, дія Закону України «Про захист прав споживачів» не може поширюватися на договір, укладений позивачем як фізичною особою-підприємцем. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №925/1150/18.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту); судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні.
Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни необхідно відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Заїки Алли Миколаївни на рішення Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 у справі № 920/327/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.12.2024 у справі № 920/327/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи 920/327/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.
Повний текст складено 30.04.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді І.М. Скрипка
Т.П. Козир