Справа № 519/486/25
1-кп/519/53/25
01.05.2025 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , на стадії судового розгляду кримінального провадження розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженні № 1202516120000093 від 18.02.2025
відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сичавка Одеського району Одеської області, громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, призваного за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення проходив службу на посаді навідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше судимого:
-25.04.2023 Комінтернівським районним судом Одеської області за ст.ст. 263 ч.2, 309 ч. 1, 70 ч. 1 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
-01.06.2023 Комінтернівським районним судом Одеської області за ст. 124 ч.1 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового розгляду кримінального провадження, -
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1. ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді навідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127 - 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, у вечірній час 06.02.2025 року, під час перебування біля будинку АДРЕСА_2 , у останнього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного часу, мобільного телефону марки «Oukitеl» WP23 Pro 8|128 GB NFS Green ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 вартістю 4641 гривень 25 копійок, який належить ОСОБА_5 .
2.Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, із корисливих мотивів та переслідуючи мету незаконного збагачення, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 таємно викрав мобільний телефон «Oukitеl» WP23 Pro 8|128 GB NFS Green ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вартістю 4641 гривень 25 копійок, який належить ОСОБА_5 . Надалі, ОСОБА_3 , залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 4641 гривень 25 копійок.
3.Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
4.В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив встановлені обставини справи.
5.Так, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що в той день випадково зустрівся з ОСОБА_5 , який запропонував випити алкоголю на лавочці біля магазину АТБ, біля будинку № 14 на проспекті Григорівського Десанту в місті Південне Одеського району Одеської області. В результаті вживання алкогольних напоїв потерпілий перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, у нього випав телефон з кишені, який обвинувачений непомітно для потерпілого підібрав та поклав до своєї кишені, а пізніше того ж дня подарував своєму приятелю ОСОБА_6 , до якого пішов після зустрічі з ОСОБА_7 . Визнав факт таємного викрадення майна ОСОБА_7 , що зазначені в обвинувальному акті, спричинення майнової шкоди потерпілому та причинно-наслідковий зв'язок. Шкодує, що так сталося.
6.Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
7.Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
8.Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
9.Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст.185 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
10.Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття.
11.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
12.Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
13.У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
14.На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
15.Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
16.Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
17.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
18.Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
19.Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
20.Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
21.Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер діяння, обстановку, спосіб, місце і час вчинення кримінального правопорушення, форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, особу обвинуваченого, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має вищу освіту, є військовослужбовцем, солдатом, за час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини отримав важке мінно - вибухове вогнепально - осколкове поранення, відповідно до характеристики з місця служби характеризується негативно, дільничним інспектором ОСОБА_8 характеризується негативно, розлучений, має двох повнолітніх дітей, одна з яких є дитиною - інвалідом.
22.Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, тому на думку органу пробації виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі.
23.Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.
24.Відповідно до частини 1 цієї статті якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
25.Враховуючи що обвинувачений в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку, його щире бажання стати на шлях виправлення, участь у бойових діях на захист Батьківщини, суд вважає за можливе звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
26.Указані відомості в сукупності в даному конкретному випадку дають підстави для призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України в виді позбавлення волі, але із застосування положень статей 75, 76 КК України.
27.Зокрема, за ч. 4 ст. 185 КК України слід призначити ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 років, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком на 3 (три) роки.
28.Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
29.Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду , а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть можливість органу пробації аналізувати інформацію щодо виправлення засудженого.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
30.Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
31.Запобіжний захід обвинуваченому, враховуючи вид та розмір покарання, не обирати.
32.Жодних цивільно-правових вимог у вказаному кримінальному провадженні не заявлено.
33.Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів та проведення експертизи.
34.На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд
35.Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
36.На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
37.Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
38.Роз'яснити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку, тобто з 01.05.2025.
39.Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання цим вироком законної сили не обирати.
40.Речовий доказ мобільний телефон марки «Oukitеl» WP23 Pro 8|128 GB NFS Green ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_5 , залишити у його володінні.
41.Речовий доказ компакт - диск ДВД Axent диск 4,6 гб, 16-х, 120 мін, залишити у матеріалах кримінального провадження.
42.Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи у сумі 320,00 (триста двадцять) гривень 00 коп.
43.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
44.Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
45.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Південного міського суду
Одеської області ОСОБА_1