Справа № 523/13723/24
Провадження №2/523/668/25
"28" квітня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
19 серпня 2024 року до Суворовського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1184-931-1 від 20 жовтня 2023 року у розмірі 47250 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 жовтня 2023 року сторони уклали кредитний договір, за яким ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 5000 грн строком на 365 днів із сплатою відсотків за користування кредитом за ставками відповідно до умов кредитування. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 . Через порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та відсотків відповідно до графіку платежів утворилася заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 47250 грн, які позивач просив стягнути разом із понесеними судовими витратами.
23 серпня 2024 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хроменко В.С. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що вимоги про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 19 листопада 2023 року до 16 липня 2024 року є незаконними, посилаючись на внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів на період дії воєнного стану, за якими споживач звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом; неустойка, нарахована після 24 лютого 2022 року підлягає списанню,забороняється збільшення процентної ставки.
Через об'єктивні обставини відповідач опинився у скрутному фінансовому становищі. Для таких позичальників НБУ розробило Рекомендації щодо роботи банків з позичальниками, які схвалені Постановою Правління Національного Банку України від 06 серпня 2009 року № 461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», за якими рекомендовано розглядати питання здійснення реструктуризації та/або зміна валюти заборгованості позичальника на прийнятних для обох сторін умовах.
Крім того, заява-анкета, підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору, у зв'язку з чим просив задовольнити лише вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн.
03 березня 2025 року представник позивача надав пояснення до позову, в яких зазначив, що кредитний договір укладався шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», правила надання грошових коштів у кредит опубліковані на сайті кредитодавця у вільному доступі, відповідач не був обмежений у часі для ознайомлення з умовами кредитування та самим договором, будь-які зміни у договір у подальшому не вносилися.
Що стосується нарахування відсотків, то за умовами договору таке нарахування здійснюється щоденно з дня надання кредиту до дня його повернення на залишок заборгованості, оскільки відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, у зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими відсотками, яка станом на 16 липня 2024 року складає 47250 грн за період з 19 листопада 2023 року до 16 липня 2024 року, які нараховані за п. 1.2 договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування. При цьому позивач не вимагає дострокового повернення суми кредиту.
Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 19.11.2023 до 16.07.2024, не пред'являючи вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування».
За договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Оскільки зміни до кредитного договору з відповідачем не вносилися, то правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.
Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, при цьому він мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитодавцем, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.
Сторони в судове засідання 23 квітня 2025 р не з'явилися, були повідомлені про розгляд справи належним чином.
В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він також позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник - адвокат Хроменков В.С. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій також просив стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000 грн, в решті позовних вимог відмовити.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «ФК «Процент» у електронній формі кредитний договір № 1184-931-1, за умовами якого відповідач отримує кредит у розмірі 5000 грн на споживчі потреби у безготівковій формі на зазначену ним картку НОМЕР_1 , емітовану АТ «УКРСИББАНК», строком на 365 днів до 19 жовтня 2024 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277% річних).
Кредитний договір укладався в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті кредитодавця https://procent.com.ua та підписувався електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписанням кредитного договору одноразовим ідентифікатором 198338 відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Процент», які розміщені на вебсайті, повністю приймає їх умови, розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Позичальник не може підписати кредитний договір без попереднього ознайомлення з ним, а також з паспортом споживчого кредиту та правилами кредитування
Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору, без чого укладення було б неможливе.
ТОВ «ФК «Процент» умови договору виконало у повному обсязі, перерахувавши 20 жовтня 2023 року 5000 грн на карткуОСОБА_1 НОМЕР_1 .
У зв'язку з порушенням відповідачем графіку платежів відповідно до розрахунку позивача виникла заборгованість за простроченими до оплати процентами за користування кредитом за період з 19 листопада 2023 року до 16 липня 2024 року, яка склала 47250 грн і була нарахована відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5 % річних) та графіку платежів.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Споживчий центр»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, звертаючись до суду з позовом, просить стягнути складові кредиту, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та використав їх за призначенням.
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 47250 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Посилання відповідача на безпідставність нарахованих відсотків суд розглядає критично, оскільки посилання на норми Податкового кодексу не стосуються виникликлих правовідносин виходячи із предмету позову.
За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір про надання правової допомоги № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, укладений між адвокатом Руденко К.В. та ТОВ «ФК «Процент», акт прийому-передачі виконаних робіт № 2 від 24 липня 2024 року, відповідно до якого вартість послуг з підготовки позовних заяв до боржників ТОВ ФК «Процент» відповідно до реєстру № 1 складає у загальному розмірі 80000 грн, витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг, в якому визначено вартість послуги щодо боржника ОСОБА_1 , а саме підготовка позовної заяви до відповідача та клопотання про витребування доказів складало 9000 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів - 1000 грн, платіжна інструкція про оплату юридичних послуг № 741 від 25 липня 2024 року на суму 10000 грн відповідно до договору № 03/06/2024 від 03.06.24 згідно акту № 2 від 24.07.24.
Отже, враховуючи вказані норми та додані докази про розмір правничої допомоги, відсутність клопотання про зменшення витрат, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.
Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір, сплачений за подачу позову в розмірі 2422,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (код ЄДРПОУ: 41466388, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором № 1184-931-1 від 20 жовтня 2023 року по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 47250 грн за період з 19 листопада 2023 року до 16 липня 2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних), а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 28 квітня 2025 року.
Суддя