Справа № 523/17443/24
Провадження №2/523/3220/25
"24" квітня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого судді - Бокова О.М.,
за участі секретаря судового засідання - Шаріпової Ю.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду № 7, в м.Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації,
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача половини суми грошових коштів, які були сплачені за кредитним зобов'язанням в період з 16.03.2021 року по 01.08.2024 року в сумі 85797,70 грн., а також половини вартості придбаного 08.10.2021 року обладнання для опалення у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.06.2021 року, який рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2024 року
було розірвано. За час шлюбу вони проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачу. Вказаний будинок не був зданий в експлуатацію, оскільки знаходився на завершальній стадії будівництва. Позивач зазначає, що відповідачем було отримано кредит для закінчення будівництва вказаного житлового будинку на суму 95000 грн. строком на 20 років. Разом з тим, відповідач припинив його сплачувати, внаслідок чого 09.03.2021 року банк звернувся до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач вказує, що після того як вона дізналася про наявну заборгованість, вони з відповідачем разом почали її сплачувати та 04.07.2024 року повністю погасили вказаний кредит, сплативши за період з 16.03.2021 року по 01.08.2024 року заборгованість в сумі 171595 грн., про що свідчить ухвала Суворовського районного суду м.Одеси від 01.08.2024 року по справі №504/298/21. Крім того, у жовтні 2021 року, за час спільного проживання, сторони придбали обладнання для встановлення опалення у вищевказаному будинку на суму 13992,93 грн. Посилаючись на те, що вони з відповідачем спільно сплачували кредит та проводили ремонтні роботи в домоволодінні відповідача, просила стягнути 1/2 частину понесених нею витрат.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 24.10.2024 року відкрито провадження у вищенаведеній справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Позивач та її представник в підготовче засіданні не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в підготовче засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 19.06.2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано згідно рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2024 року по справі №523/13693/24.
З матеріалів справи вбачається, а також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить останньому.
У зв'язку із тим, що вказаний будинок перебував на завершальній стадії будівництва, відповідачем було отримано кредит для його закінчення на суму 95000 грн. строком на 20 років, про що свідчить кредитний договір укладений між ОСОБА_3 та КП «Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального будівництва на селі» від 11.07.2011 року за №1779.
Судом також встановлено, що за вищевказаний кредитним договором утворилася заборгованість внаслідок чого КП «Одеський обласний Фонд підтримки індивідуального будівництва на селі» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення суми заборгованості, що підтверджується копією ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 09.03.2021 року по справі 504/298/21, якою відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
Позивач, посилається на те, що дізнавшись про вищевказану заборгованість відповідача, вони разом почали її сплачувати, та станом на 04.07.2024 року повністю погасили вказаний кредит, сплативши за період з 16.03.2021 року по 01.08.2024 року заборгованість в сумі 171595 грн. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями про сплату кредитного договору, ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 01.08.2024 року по справі №504/298/21 якою закрито провадження по справі, а також не заперечувалося в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_3 .
Матеріалами справи також підтверджено й не заперечувалося сторонами, що за час суспільного проживання, ними було придбано обладнання для встановлення опалення у вищевказаному будинку на суму 13992,93 грн.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 3 статті 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи дослідженні в судовому засіданні докази та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю сторін, оскільки був придбаний сторонами у період шлюбу.
Статтею 372 ЦК України визначено, що майно яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі такого поділу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ними.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (частина 3 статті 372 ЦК України).
Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно з положеннями частини 1 статті 71СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 22, 23, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. При цьому необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжям до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов'язання подружжям підчас шлюбу, той з подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини сум, що вносилися на виконання кредитного зобов'язання.
Подібні правовідносини, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 року в справі №554/14662/15-ц (провадження №61-19294св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 року в справі №341/2539/13 (провадження №61-5478св20), щодо можливості стягнення на користь одного з подружжя сум, сплачених за кредитним зобов'язанням іншого з подружжя під час шлюбу.
Крім цього, відповідно до частини 4 статті 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст. 65 СК України).
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що кредитний договір був укладений відповідачем в інтересах сім'ї, оскільки вказані кредитні кошти були надані на будівництво житлового будинку в якому сторони мешкали разом, а також здійснювали там ремонтні роботи та купували обладнання для опалення, а тому боргові зобов'язання за вказаним кредитним договором повинні нести як чоловік так і дружина. Разом з тим, зважаючи на те, що вказане домоволодіння належить відповідачу, з останнього підлягає стягненню на користь позивача частина сплачених нею грошових коштів за вказаним кредитним договором, а також витрати на придбання обладнання для опалення.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення частини грошей, які витрачені під час шлюбу на погашення кредиту, та боргових зобов'язань, а також витрат на облаштування будинку.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на корить позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 141, 200, 206, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) 85797 (вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) гривень 70 копійок, що складає 1/2 частину сплачених за кредитним зобов'язанням внесків в період з 16.03.2021 року по 01.08.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) 6996 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень, що складає 1/2 частину вартості придбаного 08.10.2021 року обладнання для опалення у будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 24.04.2025 року.
Суддя О.М.Боков