Справа №766/5975/23
н/п 1-кп/766/885/25
17.03.2025 м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового слідства клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023231040001343 від 29.06.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця Одеської області, Саратського р-н, с. Старосілля, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання, такого, що на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом: «Легка розумова відсталість», не одруженого, раніше судимого із застосуванням примусових заходів медичного характеру:
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 (в режимі відоеоконференції),
обвинуваченого: ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника: ОСОБА_5 ,
В провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 12023231040001343 від 29.06.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження стосовно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи його тим, що встановлені раніше судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли, не зменшились та продовжують існувати.
Сторона захисту щодо задоволення клопотання прокурора заперечувала,посилаючись на недоведеність прокурором існування заявлених ризиків , які наразі значно зменшились , а частково взагалі зникли .
Заслухавши позицію прокурора, який підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, позицію захисту щодо відсутності підстав для продовження запобіжного заходу, дослідивши доводи клопотання та перевіривши його наявними в розпорядженні суду доказами, приходжу до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області, на стадії судового слідства перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023231040001343 від 29.06.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання його обґрунтованості на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_3 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мали місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
Суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , так як Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес, а тому суддя вважає, що на цей час продовжують існувати правові підстави для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо продовження існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, та із урахуванням наявних в матеріалах справи даних про його психічний стан, може вдатися до спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин вважаю, що стороною обвинувачення доведено про не зменшення ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вважаю, що ризик, який був встановлений судом, а саме щодо можливості ухилення від суду доведений під час розгляду клопотання та виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, обумовлений суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.
Окрім цього на переконання суду, із урахуванням особи ОСОБА_3 , який є особою яка раніше неодноразово вчинювала кримінальні правопорушення проти власності та стосовно якого неодноразово застосовувались примусові заходи медичного характеру, згідно довідки Департаменту охорони здоров'я перебуває на обліку із діагнозом «Легка розумова відсталість», до затримання за місцем реєстрації не мешкав, перебував у м. Херсоні без визначеного місця проживання, тобто є особою без міцних соціальних зв'язків, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, на який вказував прокурор у своєму клопотанні.
Таким чином, ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 наразі не зменшились до такого ступеню, який би вказував на те, що вони відпали та, відповідно продовжують існувати.
При таких обставинах, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинуваченому має бути продовжений строк тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.05.2025 року включно що не більше ніж 60 днів з моменту прийняття рішення.
Ухвала припиняє свою дію 16.05.2025 року.
Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити захиснику, прокурору та направити у ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" (для виконання та вручення обвинуваченому).
Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів, а особою, що перебуває під вартою, у той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали.
СуддяОСОБА_1