Справа №766/21769/24
Пров. №3/766/305/25
29.04.2025 Суддя Херсонського міського суду Херсонської Рябцева М.С.,
розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 701921 від 15.12.2024 року о 10.25 год. за адресою: м. Херсон, вул. Лавреньова 12, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом KIA CERATO д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного спяніння. Огляд на стан алкогольного спяніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосувавннямм спеціального ехнічного приладу газоаналізатору Алкотест Драгер 7510 ARLM 0340, результат огляду 1,18 проміле, чим порушив п. 2.9 А ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області, також отримання СМС повідомлень на мобільний телефон, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП перешкод для розгляду справи за його відсутності не вбачається. Крім того, ОСОБА_1 направив до суду письмові заперечення щодо адміністративного протоколу, згідно яких, останній зазначив, що керування автомобілем він не здійснював. З відеозапису, долученого працівниками поліції, рух транспортного засобу не вбачається, а зафіксовано лише те, що автомобіль стоїть припаркований, до нього він підходить та сідає в атомобіль, але наміру їхати в нього не було. В цей час до нього підходить працівник поліції, який зазначає, що автомобіль припаркований в неналежному місці. Під час розмови з поліцейським, останній запропонував пройти йому огляд на стан алкогольного спяніння, що він здійснив, з результатом якого він також не згодний, оскільки вживал лише ліки.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння регулюється статтею 266 КУпАП за нормами частин 2,3 цієї статті: огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.; у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Норми статті 266 КУпАП є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).
Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів (далі - Інструкція), щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Згідно до п. 8 Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Крім того, відповідно до пункту 6 Порядку №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (п.7 Порядку).
Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у керуванні в стані алкогольного сп'яніння підлягає безумовному доведенню факт керування особою транспортним засобом, далі вже наявність ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння оформлена відповідним направленням, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.
Відповідно до п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти - виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Порядок застосування органами національної поліції технічних засобів, що мають функції відеозапису, врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року за №1026 (далі - Інструкція), відповідно до якої включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Судом був досліджений СD-диск з відеозаписом з нагрудної камери/відеореєстратора поліцейського, доданий до матеріалів провадження, переглядом якого встановлено, що на ньому не зафіксований факт руху автомобіля «KIA CERATO», державні номерні знаки НОМЕР_2 як і керування цим автомобілем ОСОБА_1 . З вказаного відеозапису вбачається, що автомобіль «KIA CERATO», державні номерні знаки НОМЕР_2 , стоїть припаркований на стоянці, не рухаючись. До автомобілю підходить особа, яка потім представилась ОСОБА_1 , та сідає до водійського сидіння автомобілю, але рух не здійснювала. В цей час підходить працівник поліції, та звертається до чоловіка в машині, зазначаючи, що паркувати автомобіль в цьому місці не дозволено. При цьому ОСОБА_1 виходить з автомобілю, після чого між ним та поліцейським відбувається розмова, під час якого представник поліції запропонував йому пройти медичне обстеження на стан спяніння.
Таким чином, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження не відображає відомостей руху автомобілю KIA CERATO», державні номерні знаки НОМЕР_2 як і безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є однією з невід'ємних складових для кваліфікації дій притягуваного за ст.130 КУпАП. Отже відео, що додано як доказ у справі не дає можливості суду поза розумним сумнівом встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом і чи дотримано працівником поліції встановлений порядок проведення огляду згідно ст.266 КУпАП.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , доданих до протоколу вбачається, що останній вказував, що 15.12.2024 року близько 10.25 год. в м. Херсоні, вул. Лавреньова 12, він стояв на перехресті у невідведеному місці.
Таким чином, матеріали справи не містять достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в алкогольному спянінні, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Таким чином суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту». У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
Суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, за умови встановлення судом факту порушення процедури оформлення матеріалів провадження, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах, а його винуватість не доведена допустимими і належними доказами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП України закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду шляхом подання до Херсонського міського суду Херсонської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяМ. С. Рябцева