Іменем України
30.04.2025 Справа №607/8777/25 Провадження №1-кс/607/2471/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023210000000384 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України,
29.04.2025 адвокат ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся до слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023210000000384 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи, слідча суддя дійшла такого висновку.
За змістом ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію регулюються положеннями ст. 100 КПК України, яка не містить норм щодо визначення порядку зберігання речових доказів шляхом передачі арештованого майна на відповідальне зберігання, а також норм щодо повноважень слідчого судді на розгляд таких клопотань.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі змісту ч. 6, 7 ст. 100 КПК України, слідчий суддя здійснює розгляд клопотань щодо долі речових доказів у випадках, передбачених п. 2, 4 та абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України. Так, за рішенням слідчого судді речові докази можуть передаватись для реалізації, їх технологічної переробки або знищуються.
Відтак положення чинного кримінального процесуального законодавства передбачають конкретний перелік випадків, у яких долю речових доказів вирішує слідчий суддя. При цьому питання визначення місця зберігання вже арештованого майна та передача речових доказів на відповідальне зберігання до таких випадків не відносяться.
Більше того нормативно-правовим актом, який регулює дане питання, є Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до пунктів 10-11 Порядку взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об'єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться у перший після нього робочий день.
Запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, дізнавачем, який здійснює кримінальне провадження.
Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження і не здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому Порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, дізнавача, який здійснює кримінальне провадження.
Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного у цьому Порядку, слідчий, дізнавач у строки, зазначені в пункті 10 цього Порядку, зобов'язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.
Також згідно з п. 20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
При цьому Порядком не передбачено, що під час досудового розслідування питання щодо зміни місця зберігання речового доказу за наведених у клопотанні підстав визначається рішенням слідчого судді.
Поряд з цим за змістом ст. 40, 98-100 КПК України питання про передачу речових доказів на відповідальне зберігання віднесене до повноважень слідчого. Відтак саме указаний суб'єкт кримінального провадження після визнання речей та документів речовими доказами зобов'язаний вирішити питання про їх збереження, у тому числі і про передачу на відповідальне зберігання у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Також слід зазначити, що ч. 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Разом з тим, звертаючись до слідчої судді із даним клопотанням, адвокат питання про повне чи часткове скасування арешту майна на вирішення слідчої судді не виносив.
Відтак враховуючи, що адвокат ОСОБА_2 у прохальній частині клопотання не висловив своє волевиявлення про необхідність скасування арешту майна, слідча суддя не вправі самостійно обирати спосіб захисту прав заявника та вирішувати питання, яке не винесене на її розгляд.
З урахуванням викладеного слідча суддя доходить висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023210000000384 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. 26, 100, 35, 369-372, 532 КПК України, слідча суддя
Залишити без розгляду клопотання адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 про передачу на відповідальне зберігання арештованого майна під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023210000000384 від 13.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1