Справа №760/1473/25
Провадження №2-а/760/969/2
«01» травня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
у січні 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 січня 2025 року поліцейський виніс постанову серії ЕНА № 3852024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до вказаної постанови він нібито не пред'явив на законну вимогу поліцейського чинний поліс ОСЦПВ, чим нібито скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. З таким обвинуваченням та винесеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач не згоден, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, вимоги ПДР України ним не порушувались, а тому постанову серії ЕНА № 3852024 від 13 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню через відсутність факту адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що чинне законодавство, а саме ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» дає вичерпний перелік підстав зупинення транспортних засобів, але жодна з цих підстав йому названа не була. Тобто вже в той момент стало зрозуміло, що його зупинка незаконна, як і подальші дії поліції. Опосередковано на безпідставність його зупинки та подальших дій поліції вказує той факт, що ні за яке інше правопорушення, окрім ч. 1 ст. 126 КУпАП, він не був притягнутий до відповідальності, а до зупинки транспортного засобу не можливо судити про наявність чи відсутність у водія документів. Отже без доказу того, що зупинення транспортного засобу було обумовлено недотриманням ним вимог ПДР України, тобто без застосування положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», сама вимога про пред'явлення документів щодо нього є необґрунтованою. Таким чином твердження про те, що він щось там не пред'явив на законну вимогу поліцейського не відповідають дійсності.Таким чином вже тільки з цих підстав його протиправно притягнули до адміністративної відповідальності у зв'язку із відсутністю підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки відсутні докази, що він взагалі порушив Правила дорожнього руху, як це передбачено ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію". Отже, відступлення від цих вимог закону вже робить дії поліції неправомірними у розумінні ст. 19 Конституції України. Також зазначає, що дійсно, у відповідності до п. 2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Попри незаконність дій поліції, він пред'явив на вимогу посвідчення водія та реєстраційні документи на авто. Тобто, позивач задовольнив інтерес поліції щодо його особи та автомобіля. Вказує, що страховий поліс це трохи інша справа. Перш за все наголошує, що такі дії поліції у тій ситуації взагалі були перевищенням службових повноважень. Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. У даному випадку жодної з цих обставин не було, що позбавляє поліцію підстав для перевірки страховки і він на це прямо поліцейському вказав. За відсутності передбачених законом підстав для перевірки полісу не можливо прийняти будь-яке законне рішення. Вважає, що підстав для застосування до водія санкції, передбаченої частиною першою статті 126 КУпАП у поліції не було. На підставі викладеного позивач просив, скасувати постанову серії ЕНА № 3852024 від 13 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення, стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 23 січня 2025 року.
Ухвалою від 23 січня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
14 лютого 2025 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Вважають, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного. Відповідно до винесеної Відповідачем Постанови, 13.01.2025 о 17 год. 53 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen CC», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: с. Іванівка, Білоцерківського району, Київської області, вул. Перемоги 2, без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред'явив його на вимогу працівників поліції чим порушив п. 2.1. Ґ, п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності. Згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред'явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс). Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.01.2025 року, перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України: - Під час здійснення регулювання дорожнього руху; При здійсненні контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками; - При контролі за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису); - Під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху; - Під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до п. 2.4 ПДР водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пред'явити документи зазначені в п. 2.1 ПДР. Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також Поліса, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Припис ч. 1 ст. 126 КУпАП є імперативним, та встановлює відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). При цьому, не пред'явлення для перевірки документів, зазначених у п. 2.1 ПДР, є самостійним складом адміністративного правопорушення. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №161/11159/16. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а. Аналогічні висновки містяться у постанові КАС ВС від 24.01.2019 по справі №201/6167/17, постанові КАС ВС від 08.11.2018 по справі №545/1792/16- а, постанові КАС ВС від 21.12.2018 по справі №175/1224/16-а. Також, відповідно з Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 02.12.2019 (справа №766/10693/17). Колегія у складі: Мартинюк Н.М. (головуючий), Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М. Позивач звернувся із позовом до інспектора патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у зв'язку з непред'явленням на вимогу поліцейського полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції за касаційною скаргою водія Верховний Суд констатував, що в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем правил дорожнього руху, в частині порушення вимог дорожнього знаку «5.16 напрямку руху по смугах». Однак, факт відмови водія пред'являти на вимогу поліцейського полісу обов'язкового страхування зафіксовано на відео. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що нормами чинного законодавства чітко встановлено, що водій під час керування транспортним засобом повинен мати цей поліс при собі, та пред'явити його на вимогу поліцейського. Проте, як вбачається з запису нагрудного відео реєстратора, долученого до матеріалів справи в суді першої інстанції, позивач дійсно відмовився надати документи на вимогу поліцейського, чим порушив пункт 2.4. розділу 2 ПДР України. Виходячи з наведених вище правових норм, Верховний Суд приходить до висновку, що право органів Національної поліції перевіряти посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб та наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Сама при собі наявність документів не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об'єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред'явленні відповідних документів на вимогу працівників поліції. В графі номер 7 Постанови «До постанови додається» Поліцейським було вказано відео з боді камер Motorola VB 400 476042, 476035, які використовувались Поліцейськими у відповідності відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки». Досліджуючи матеріали відео фіксації можливо встановити наступні обставини події: Відповідачем було зупинено транспортний засіб, від керуванням ОСОБА_1 та повідомлено про законну причину зупинки згідно п. 3, ч.1. ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення. А саме при здійсненні контролю за дотриманням правил дорожнього руху його учасниками, було виявлено транспортний засіб «Volkswagen CC», номерний знак НОМЕР_1 , на якому рухався позивач, при перевірці якого, згідно Єдиній централізованій базі даних МТСБУ було виявлено відсутність полісу обов'язкового страхування на автомобіль. Поліцейським було повідомлено позивача, що водій керуючи транспортним засобом зобов'язаний мати при собі документи зазначені в п. 2.1. ґ ПДР України, а саме поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідно до вимог п. 2.4.а ПДР України - пред'явити їх для перевірки, що останній заперечував у категоричній формі. Відповідачем було оголошено про початок розгляду справи та згідно чинного законодавства ознайомлено водія з його правами, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України на що останній заявив клопотання на юридичну допомогу та зв'язався з особою, що надавала йому правову допомогу. Під час розгляду справи, в ході спілкування з поліцейськими, водій посилається на Закон України, що втратив чинність, а саме Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, після чого останньому було доведено про зміни в законодавстві та нову редакцію Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.01.2025 року та повторно вимоги п.2.4.а ПДР України, згідно якого водій на вимогу поліцейського водій повинен пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1., а саме чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та що згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП настає відповідальність у вигляді штрафу за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). О 18 год. 00 хв. 23 сек. запису водій сам визнав, що не має при собі полісу обов'язкового страхування, виходячи з чого, його пред'явлення є неможливим. О 18 год. 24 хв., при розмові з особою, що представилася адвокатом позивача, останній також апелював застарілими нормами права, на що і йому поліцейські надали роз'яснення щодо нової редакції закону, а саме ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.01.2025 року. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення Позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. (чотириста двадцять п'ять грн.), що в межах санкції даної статті та повідомлено порядок її оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. Окрім цього у позовній заяві, позивач звертає увагу суду на те, що поліцейським не було повідомлено про підставу зупинки транспортного засобу, згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», що не відповідає дійсності та вводить суд в оману, що підтверджується доданим записом, де о 18 год. 00 хв. запису, водію роз'яснено підставу зупинення його транспортного засобу. Взявши до уваги викладене вище, Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП. Враховуючи викладене, оскаржувана Постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відтак, твердження Позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Також вищевказане дає підстави стверджувати, що Позивач звернувся з позовною заявою до суду не з метою захистити свої порушені права та інтереси, а з метою уникнути відповідальності за вчинене ним правопорушення. Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови. З врахуванням наведеного просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції - відмовити в повному обсязі.
Позивач правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3852024 від 13.01.2025 року, винесеної працівником поліції щодо ОСОБА_1 , транспортний засіб Volkswagen CC НОМЕР_1 , 13.01.2025 17:53, село Іванівка, вулиця Перемоги 2, водій керуючи т.з не мав при собі та не пред'явив на законну вимогу поліцейського чинний поліс ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів чим порушив п.п.2.4. а пдр України, чим порушив п.2.1.г ПДР - відсутність у водія поліса обов. страх. цив. - прав. від-сті власників наземних ТЗ, ст. 126 ч. 1 (а.с. 5).
Також, у п. 7 вказаної постанови «До постанови додаються» зазначено: БК моторола 476042; 476035.
Судом досліджено відеозаписи, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву. З вказаних записів вбачається, що позивач керував транспортним засобом Volkswagen CC НОМЕР_1 , на вимогу працівників поліції не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності наземних транспортних засобів.
Інших доказів суду надано не було.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 126 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 2.4 «а» ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно до п.2.1.г ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Крім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX, на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України. Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: 1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; 2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; 3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.
П.1 ч.1 ст. 9 вказаного закону передбачено, що перевірка наявності чинних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється, зокрема: відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди;
Отже, водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; пред'явити його на вимогу поліцейського.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з ст. 31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції. Порушення прав особи суб'єктом владних повноважень судом встановлено не було.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
В силу вимог встановлених ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну до медичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб'єктами владних повноважень.
У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього судом встановлено не було.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно до п.4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Тесленко