Номер провадження 1-кс/754/1473/25
Справа № 754/6734/25
Іменем України
01 травня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 кримінальному провадженні №12024100030001143 від 14.05.2024, про арешт майна,
до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 01.05.2025 надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 ,про арешт майна, яке було виявлено та вилучено 30.04.2025 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання подане слідчим в рамках кримінального провадження №12024100030001143 від 14.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.
Прокурор в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутність, клопотання підтримує та просить його задовольнити.
Вивчивши клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
Так, у провадженні СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024100030001143 від 14.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 307 ч. 2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлену дату та час, але не пізніше травня 2024 року група осіб, до числа яких входять ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , р.н., ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , налагодили систематичне виготовлення та збут наркотичних засобів та психотропних речовин на території Деснянського району міста Києва.
Так, 30.04.2025 проведено санкціонований обшук квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_17 , де фактично мешкає ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон, марки «Sigma», у корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-карткою з абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакету WAR 1971452;
- мобільний телефон, марки «Apple», у корпусі червоного кольору, в білому силіконовому чохлі IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , який поміщено до спеціального пакету INZ 2001659.
30.04.2025 вищезазначене майно визнано у якості речових доказів по матеріалам зазначеного кримінального провадження.
Вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а саме є матеріальними об'єктами - предметами, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, або можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучено законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ст. 237 ч. 7 КПК України).
Положенням ст. 167 ч.1 КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ст. 168 ч. 2 тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до ст. 170 ч. 1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ст. 170 ч. 2 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ст. 173 ч. 2 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 ч. 2 КПК України, подане ним в строк, передбачений ст. 171 ч. 5 КПК України.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ст. 170 ч.ч. 1, 3 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Прокурор в клопотанні довів підстави вважати, що накладення арешту на вилучене майно, є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 172 ч.2 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до положень ст. 172 ч.2 КПК України слідчий суддя розглянув клопотання прокурора у відсутність власника майна.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та застосування заходу забезпечення кримінального провадження №12024100030001143 від 14.05.2024у виді накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено 30.04.2025 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено 30.04.2025 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_18 , та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме:
- мобільний телефон, марки «Sigma», у корпусі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-карткою з абонентським номером мобільного телефону НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон, марки «Apple», у корпусі червоного кольору, в білому силіконовому чохлі IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , із забороною розпорядження, відчуження та користування.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1