справа № 753/8654/25
провадження № 1-кс/753/1200/25
"30" квітня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Дарницького УП ГУ НП в м.Києві від 15 (25) квітня 2025 року про відмову у визнанні потерлілим, щодо нездійснення процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити, за матеріалами кримінального провадження № 1202510520000357 відомості про яке внесено до ЄРДР від 02.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ст.384 КК України, -
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді зі скаргою від 30.04.2025 року на постанову дізнавача ВД Дарницького УП ГУ НП в м.Києві від 15 (25) квітня 2025 року про відмову у визнанні потерлілим, щодо нездійснення процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити, за матеріалами кримінального провадження № 1202510520000357 відомості про яке внесено до ЄРДР від 02.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ст.384 КК України.
Виходячи з п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч.1 ст.304 КПК України скарги на рішення дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, а відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Проте така скарга не містить документів про особу скаржника як такого, який наділений правом на звернення зі скаргою у порядку п.п.1, 5 ч.1 ст.303 КПК України, що є підставою для застосування п.1 ч.2 ст.304 КПК України.
Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.304 КПК України скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Окрім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» роз'яснив, що бездіяльність стосовно відсутності реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових), дій може бути предметом оскарження лише у тих випадках, коли скаржник попередньо ініціював учинення таких дій, звертаючись із відповідним клопотанням до слідчого.
Проте, як вбачається з матеріалів скарги, скаржник не надав жодного належного та допустимого доказу звернення ним до правоохоронного органу з відповідною заявою, а саме відсутні, як копія такого зверненння (заяви) з відміткою про її реєстрацію в канцелярії правоохоронного органу, так й оскаржуване рішення слідчого - про відмову у визнанні потерлілим, дата якого у змісті скарги не визначена (різниться), її зміст містить дві дати 15 та 25 квітня 2025 року, відтак слідчий суддя позбавлений можливості перевірити обставини, зазначені у скарзі, а відсутність будь-якого документу про відомості кримінального провадження, й документально підтверджений статус заявника за правилом п.п.1, 5 ч.1 ст. 303 КПК України, слугують підставою для застосування п.1 ч.2 ст.304 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що в матеріалах скарги відсутні відомості, які б свідчили про вчинену бездіяльність слідчим в межах оскарження бездіяльності, а доводи скаржника про таку бездіяльність, будуються лише на припущенні.
Перелік додатків до скарги також не містить оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує правового регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Так, подання скарги на рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування, має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно із положеннями ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, задля чіткого та імперативного визначення процедур та запобігання свавільного використання владними органами своїх повноважень та забезпечення умов справедливого судочинства.
Так, права та свободи людини і громадянина, у відповідності до ст. 55 Конституції України, захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків подання (у деяких випадках і розгляду скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
В рішенні від 11 березня 2011 року у справі № 2 - рп/2011 Конституційний Суд України зробив висновок про те, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого саме в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за клопотанням, слідчий суддя також враховує рішення Верховного суду України від 03 березня 2016 року по справі № 5 - 347кс15, в якому було зроблено висновок щодо застосування положень ст.24 КПК України.
В пункті п'ятому зазначеного рішення Верховний Суд України зробив висновок, що відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 КПК України і передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» й керуючись п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 304, ст. ст. 24, 220, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову дізнавача ВД Дарницького УП ГУ НП в м.Києві від 15 (25) квітня 2025 року про відмову у визнанні потерлілим, щодо нездійснення процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити, за матеріалами кримінального провадження № 1202510520000357 відомості про яке внесено до ЄРДР від 02.04.2025 року за ознаками злочину, передбаченого ст.384 КК України, - повернути.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.