ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2306/25
провадження № 2/753/4784/25
29 квітня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості,
06.01.2025 до суду електронними засобами зв'язку через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 22031000522639 від 20.07.2021 у розмірі 59 231,86 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.07.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000522639, відповідно до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування на 24 місяці. 28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за спірним Кредитним договором. Згідно договору факторингу сума заборгованості відповідача становить 59 231,86 грн, який складається з: суми боргу за тілом кредиту - 33 005,17 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 0,69 грн, боргу за комісією - 26 226,00 грн. Таким чином, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право належного кредитора до відповідача за кредитним договором № 22031000522639. Позивач стверджує, що на момент подання позовної заяви зобов'язання з повернення кредитних коштів за вказаним договором відповідачем не виконано ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, у зв'язку з чим і поданий позов до суду.
Ухвалою судді від 26.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України, відповідач, який належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді за адресою реєстрації місця проживання, не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву, з будь якими заявами з процесуальних питань до суду не звертався.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.07.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000522639, відповідно до умов якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором(п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 Договору сторони погодили умови кредитування: сума кредиту становить 37 200,00 грн, строк дії кредитного ліміту - 24 місяці, кінцева дата ковернення кредиту - 20.07.2023, цільове призначення на споживчі потреби, процентна ставка є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі 0,001% річних, на прострочену - 56%, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - з 20.07.2021 по 19.02.2022 - 7 % від суми кредиту; з 20.02.2022 по 19.08.2022 року - 5,5 % від суми кредиту, з 20.08.2022 по 19.02.2023 - 4% від суми кредиту, з 20.02.2023 по 20.07.2023 - 2,25 % від суми кредиту.
У п. 3.1 Договору зазначено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Графік платежів, розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором наведено в розділі 4 договору.
Отже, уклавши даний кредитний договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір оформлений сторонами у письмовій формі.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, за кредитним договором № 22031000522639від 20.07.2021, станом на 27.03.2024 загальна сума заборгованості відповідача становить 59 231,84 грн, який складається з: суми боргу за тілом кредиту - 33 005,17 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 0,67 грн, боргу за комісією - 26 226,00 грн.
На підтвердження виконання АТ «Банк Кредит Дніпро» зобов'язання з перерахування відповідачу кредитних коштів за договором № 22031000522639 надано копію виписки по особистому рахунку відповідача.
Також судом встановлено, що 28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступив факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно з п. 1.1 цього ж Договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за оплату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (портфель заборгованості).
Пунктом 1.2 зазначеного Договору передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.2 права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.
Пунктом 6.6 Договору факторингу передбачено, що фактор протягом 10 робочих днів з моменту переходу до фактора права вимоги зобов'язаний письмово повідомити боржників про відступлення права вимоги за формою згідно Додатку №5 до цього Договору.
Відповідно до п. 7.1 вказаного Договору, фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі , що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 10 200 233,00 грн, без ПДВ.
Згідно з п. 7.2 Договору, фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказаній у реквізитах до цього договору рахунок, в день підписання Договору та Акта приймання-передачі прав вимог.
Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників за вказаним Договором факторингу, АТ «Банк Кредит Дніпро» передав, а ТОВ «Цикл Фінанс» прийняв права грошових вимог станом на дату підписання сторонами договору згідно з реєстром боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу від 28.03.2024 № 28/03/24, що є Додатком № 1 до Договору, сума загальної заборгованості боржника ОСОБА_1 за договором № 22031000522639від 20.07.2021 становить 59 231,86 грн, яка складається з: суми боргу за тілом кредиту - 33 005,17 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 0,69 грн, боргу за комісією - 26 226,00 грн.
ТОВ «Цикл Фінанс» здійснено оплату згідно Договору факторингу № 28/03/24, що підтверджується платіжною інструкцією № 6041 від 28.03.2024.
Відповідно до положень ч. ч. 1,2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.ст. 526,615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах.
Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб'єкту-фактору за плату (ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що факторинг є фінансовою послугою). Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття «продаж дебіторської заборгованості» та «продаж прав боргових вимог».
Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 ЦК України є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов'язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов'язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Також з'ясовано, що фінансова установа свої зобов'язання за кредитним договором виконала в повному обсязі, а відповідач, у порушення умов договору, суму заборгованості не сплачує.
Під час розгляду справи стороною позивача доведено те, що ТОВ «Цикл Фінанс» на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за якими є відповідач.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені ст. ст. 1050,625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
За змістом ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач взяті не себе зобов'язання не виконав та в передбачений у договорі № 22031000522639про встановлення кредитного ліміту строк грошові кошти та нараховані проценти за користування кредитом не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 33 005,17 грн і простроченої заборгованості за відсотками - 0,69 грн.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 26 226,00 грн, то суд зазначає наступне.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів »ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до договору № 22031000522639 від 20.07.2021, щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить у період з 20.07.2021 по 19.02.2022 - 7 % від суми кредиту; з 20.02.2022 по 19.08.2022 року - 5,5 % від суми кредиту, з 20.08.2022 по 19.02.2023 - 4% від суми кредиту, з 20.02.2023 по 20.07.2023 - 2,25 % від суми кредиту.
Встановивши у вказаному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику.
У преамбулі договору № 22031000522639 від 20.07.2021 визначено, що інші умови, які не визначені в договорі, зазначені в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», які розміщені на офіційному сайті банку.
Разом з тим, стороною позивача не надано до суду для дослідження зазначений у договорі Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», з якого можливо було б встановити зміст та перелік зазначених послуг (сплати комісії за надання кредиту).
Отже, розмір комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.
Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, тобто положення п. 1.2.4 договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту, є нікчемними відповідно до ч. ч. 1,2, ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 року в справі № 216/7637/21, від 09.02.2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року в справі № 204/224/21.
Відповідно до положень ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 22031000522639від 20.07.2021 за комісією за обслуговування кредиту у сумі 26 226,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За матеріалами справи інтереси позивача у справі представляє адвокат Дорошенко М.А., ордер від 20.12.2024.
На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Договір № 43453613 про надання правової допомоги від 18.09.2024, укладений між адвокатом Дорошенко М.А. та ТОВ «Цикл Фінанс»; додаткову угоду № 22031000522639до даного Договору, яким узгоджено порядок оплати юридичних послуг; детальний опис робіт; акт приймання-передачі наданих послуг № 22031000522639від 18.12.2024, в якому зазначено кількість годин у сукупності 5,5 год.,що загалом становить 6 000,00 грн; та платіжну інструкцію № 7692 від 25.12.2024 про перерахування 6 000,00 грн.
Суд зазначає, що під час визначення суми відшкодування суд має виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року в справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 року в справі №726/549/19, від 21.05.2020 року в справі №240/3888/19.
Враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, а також те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
При зверненні до суду із вказаним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 349,76 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274 -279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22031000522639від 20.07.2021 у розмірі 33 005,86 грн, судовий збір у розмірі 1 349,76 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а всього: 38 355,62 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місце знаходження 04112, м. Київ, вул. Авіаконстурктора Ігоря Сікорського, 8, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29.04.2025.
Суддя М.О. Заставенко