Справа № 752/9061/24
Провадження № 2/752/1226/25
Іменем України
01 травня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України ОСОБА_15, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Голови Служби безпеки України ОСОБА_15 - Служба безпеки України, про спростування недостовірної інформації,
У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Служби безпеки України (далі - СБУ) ОСОБА_15 (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) (далі - відповідач-2) про спростування недостовірної інформації, в якому просив суд:
1. визнати недостовірною інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 : «Це, в тому числі, агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_1…», яка ІНФОРМАЦІЯ_1 була поширена на телеканалі ICTV в ексклюзивному інтерв'ю голови Служби безпеки України ОСОБА_15 та розміщена в мережі інтернет на Ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 »;
2. зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія » (ICTV) протягом п'яти днів з моменту набрання законної сили рішення розмістити на Ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 під відеозаписом: « ІНФОРМАЦІЯ_6 і обіграли російські СПЕЦСЛУЖБИ СЕКРЕТИ СБУ» спростування наступного змісту: «Спростування. Інформація про те, що народний депутат України ОСОБА_1 діяв в російській агентурній мережі не відповідає дійсності».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року в програмі «Факти ІСТV» в рамках телемарафону «Єдині новини» було показано ексклюзивне інтерв'ю Голови Служби безпеки України ОСОБА_15 , яке він дав ведучій програми «Факти ІСТV» ОСОБА_4 . Цього ж дня відеозапис інтерв'ю було опубліковано в мережі Інтернет на офіційному Ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 під відеозаписом: « ІНФОРМАЦІЯ_13».
Фрагменти інтерв'ю мали наступний зміст:
На питання ОСОБА_5 : «Чи вдалося Службі безпеки зруйнувати міф про непохитність і могутність російських спецслужб? І чи вдалося контррозвідці, про яку вже сьогодні згадували, вичистити російську агентуру всередині України? А її було чимало».
ОСОБА_15 : «Я б не дооцінював ворога і дійсно скажу, що вони є сильними спецслужбами. Проте, ми їх обіграли по всіх ключових напрямках. Відповідним маркером нашої результативності є навіть результат за минулий рік, це виявлених 47 агентурних мереж. Це 47 відповідних організованих форм вчинення злочинів проти національної безпеки на території України. Це агентурні мережі за участі, різнокаліберні агентурні мережі. Від тих, де діяли народні депутати, до тих, де діяли окремі представники сил оборони. Якщо ми там перейдемо, знаєте, до конкретних прикладів, то, наприклад, це законсервована група молодиків радикальної спрямованості, яка діяла в Київській області, яка по завданню ФСБ пройшла курс операторів бойових дронів, які передбачали ці бойові дрони, і в момент, коли вони готували вже диверсію у вигляді знищення нашого Patriot, ми їх затримали. Або ж інша група, яка діяла на території Одещини і збирала інформацію, і передавала ворогу, і організувала ракетні обстріли, її куратор, резидент так званий, перебував на території Придністровської Молдавської Республіки. Нам вдалося в ході відповідної контррозвідувальної гри витягнути на підконтрольну нам територію, затримати його. Сьогодні він вже дає викривальні покази і, відповідно, покази відносно великої кількості одеситів, які затримані і які працювали в дійсності на ворога. Це, в тому числі, агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_1, і ОСОБА_7 . І курував її перший заступник ГРУ ГШ ОСОБА_11, генерал-лейтенант. До речі, який є уродженцем Вінниччини, який любить борщ, сало і цибулю, в дійсності, але живе і працює на ворога.»
ОСОБА_8 : «Але зрадник».
ОСОБА_15 : «Так, і координує діяльність ворожих спецслужб на території України».
Позивач вказує, що із контексту цього фрагменту випливає, що під російськими агентами в Україні слід розуміти державних зрадників, тобто осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 111 КК України.
Повідомляє, що на 16 хвилині інтерв'ю відповідач-1 говорить: «Це, в тому числі, агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_1..».
Позивач пояснює, що він є народним депутатом України ІХ скликання Верховної Ради України, був обраний на одномандатному виборчому окрузі № 94 у Київській області, а тому вважає, що відповідач-1 говорить саме про нього.
Разом з тим, інформація про те, що позивач входив до російської агентурної мережі, яка діяла на території України, не відповідає дійсності. Позивач ніколи не був агентом російських спецслужб і не працював на іноземну розвідку; відсутнє будь-яке рішення суду, в якому було встановлено обставину діяльності позивача в російській агентурній мережі. Фактично повідомлена відповідачем-1 інформація є недостовірною, а відповідач-2 «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) публічно поширює цю недостовірну інформацію необмеженому колу осіб. При цьому немає жодного вироку про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, у т.ч. за державну зраду.
За своїм характером недостовірна інформація є негативною, оскільки в ній стверджується, що позивач вчинив державну зраду, що є суспільно небезпечним діянням. Така інформація завдає шкоду правам позивача на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Недостовірна інформація про позивача формує в очах виборців та оточуючих образ держзрадника, хоча позивач ніколи не входив до російської агентурної мережі і ніколи не співпрацював з іноземною розвідкою.
Оскільки щодо позивача відсутній вирок щодо вчинення ним злочину, передбаченого ст.111 КК України, інформація про те, що позивач діяв у російській агентурній мережі є наклепом.
Повідомляє, що відповідач-1, з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача, підірвати довіру до нього шляхом створення образу держзрадника, який працює на російську спецслужбу, поширив про позивача інформацію, яка не є ані критикою, ані оціночним судженням, оскільки вжита у формі твердження, зокрема звинувачення у держзраді.
Посилаючись на те, що визнання інформації недостовірною та її спростування є належними способами захисту немайнових прав, просить задовольнити позов.
Після зміни предмета позову (т. 1 а.с. 240-241), яка була прийнята судом ухвалою від 20 січня 2025 року, другий пункт позовних вимог викладено у такій редакції: "Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) протягом 5 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду озвучити на телеканалі ICTV спростування наступного змісті: "Спростування. Інформація, яка була поширена на телеканалі ICTV ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що народний депутат України ОСОБА_1 діяв в російській агентурній мережі не відповідає дійсності".
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 03 травня 2024 року відкрито провадження у справі без повідомлення сторін (т. 1 а.с. 20, 21).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року задоволено заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV)» та відповідача Голови Служби безпеки України ОСОБА_15 та продовжено відповідачам процесуальний строк на подання відзивів на позов (т.1 а.с. 152-155).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року задоволено заяву представника СБУ, залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу безпеки України, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Голови СБУ ОСОБА_15 (т.1 а.с.162-165).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року залишено без задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 172-175).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року заяву представника позивача про зміну предмета позову залишено без розгляду (т.1 а.с. 182-184).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року заяву представника позивача про відвід головуючого судді у справі визнано необґрунтованою, питання про відвід судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. передано для її вирішення іншому судді у відповідності до вимог ч. 3 ст. 40 та ч. 1 ст. 33 ЦПК України (т. 1 а.с. 205-208).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Данілової Т.М. від 05 серпня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді Слободянюк А.В. відмовлено (т. 1 а.с. 218-219).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову (т. 1 а.с. 247-250).
Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи (т. 2 а.с. 76-79).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року за клопотанням представника позивача поновлено строк на подання заяви про зміну предмета позову, прийнято заяву представника позивача від 24 червня 2024 року про зміну предмета позову (т. 2 а.с. 87-91).
10 червня 2024 року представником відповідача «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) - адвокатом Січкаренко А.О. (довіреність, свідоцтво т. 1 а.с. 26, 27) подано відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 46-59).
Заперечуючи проти доводів позовної заяви, представником відповідача-2 вказується, що позивачем не доведено поширення інформації ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) в мережі Інтернет.
Повідомляє, що згідно ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутністю доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. Сервіс YouTube в основному полягає у наданні онлайн-платформи, на якій кожен користувач Інтернетом може поділитися своїм контентом з іншими користувачами та додавати коментарі до (власного чи чужого) поширеного контенту безкоштовно та з будь-якого місця. Контент на сервісі YouTube може розмістити будь-яка особа, що має обліковий запис Google. Однак позивачем не долучено до позовної заяви належного та допустимого доказу про те, що ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) є власником Ютуб-каналу «Факти ІСТV». Стороною позивача також не надано доказів, які б підтвердили поширення відповідачем ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) оспорюваної інформації в мережі Інтернет.
На думку відповідача-2, зі змісту оспорюваної інформації однозначно і достовірно не вбачається, що мова йде саме про «народного депутата ОСОБА_1 », відповідні висловлювання відсутні в оспорюваній інформації, а спростуванню підлягає конкретна фактична інформація: фрази, висловлювання, які були поширені та які є недостовірними.
Повідомляє, що при безпосередньому дослідженні представником відповідача-2 веб-сторінки за гіперпосиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено відсутність відеозапису з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4».
У відзиві вказується, що не можна погодитися з твердженням позивача щодо порушення презумпції невинуватості, яке базується на тому, що немає вироку про вчинення злочину, та тому оспорювана інформація є наклепом. Разом з тим, оспорювана інформація не містить стверджувальних висловів щодо повідомлення про конкретне кримінальне правопорушення.
Крім того, суперечить практиці ЄСПЛ притягнення до відповідальності суб'єктів у сфері медіа за дослівне відтворення матеріалу, отриманого від інших осіб. Посилаючись на норми Закону України «Про медіа», повідомляє, що відповадач-2 здійснював відтворення публічних висловлювань службової особи органу державної влади.
Представником позивача адвокатом Братківським К.С. (ордер т. 1 а.с. 71) на електронну пошту суду 17 червня 2024 року подано відповідь на відзив ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) (т.1 а.с. 105-120).
У відповіді на відзив вказується, що даним відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував факт поширення ІНФОРМАЦІЯ_10 року в програмі «Факти ІСТV» на телеканалі ІСТV ексклюзивного інтерв'ю голови СБУ ОСОБА_15. Відповідач ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) є власником торговельної марки «Факти». «Факти» - щоденна інформаційно-аналітична програма на телеканалі ІСТV, яка має п'ять розширених випусків протягом доби.
Повідомляє, що на відеозапису з інтерв'ю наявна назва торговельної марки «ІСТV», власником якої є відповідач ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV). Зокрема, на відеозапису з інтерв'ю наявні вихідні дані - логотип «асиметрична п'ятикутна зірка …та з словесного елемента «ІСТV»..», який належить суб'єкту у сфері медія ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV), що підтверджує поширення вказаним відповідачем оспорюваної інформації.
Повідомляє, що після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач-2 змінив на Ютуб-каналі «Факти ІСТV» таймкод до відеозапису та його назву: з «ІНФОРМАЦІЯ_4» на «ІНФОРМАЦІЯ_14», що, на думку представника позивача, свідчить лише про те, що відповідач-2 є володільцем облікового запису Ютуб-каналу «Факти ІСТV» та може керувати цим ресурсом.
Не погоджується позивач також з доводами, наведеними у відзиві відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV), стосовно того, що в оспорюваній інформації не вбачається, що йдеться мова саме про «народного депутата ОСОБА_1 ». Однак у Верховній Раді України ІХ скликання є лише один народний депутат ОСОБА_1 , про що вказано на веб-порталі «Верховна Рада України». Вважає, що позивачем доведено, що відповідач ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV), як суб'єкт медія, поширив відеозапис з інтерв'ю, в якому міститься недостовірна інформація про те, що «народний депутат України ОСОБА_1 діяв в російській агентурній мережі».
Пояснює, що вимога позивача спростувати відповідачем-2 недостовірної інформації не є відповідальністю, а способом захисту порушених особистих немайнових прав, передбаченим ст. 277 ЦК України. Вважає, що позивач довів, що оспорювана інформація є звинуваченням позивача у вчиненні ним тяжкого злочину, вина якого не доведена компетентним судом. Вказана інформація порушує принцип презумпції невинуватості, внаслідок чого не можу бути оціночним судженням.
У запереченнях відповідач ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV), окрім доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказує, що саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (т. 1 а.с. 122-126).
Повідомляє, що жодних доказів змін назви відеозапису чи таймкодів за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем-2 позивач не надав та не зрозуміло яким чином зміна назви відеозапису чи таймкодів доводить, що володільцем облікового запису є саме відповідач-2.
На думку відповідача-2, позовна вимога про спростування інформації про те, що позивач народний депутат України ОСОБА_1 діяв в російській агентурній мережі, є вимогою про спростування інформації, яка відсутня в інтерв'ю, адже розміщеною інформацією є: «Це, в тому числі, агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_1…».
Вважає, що позивачем не подано доказів щодо того, яким чином зміст оспорюваної інформації вплинув на його честь, гідність та ділову репутацію та які фактичні наслідки для позивача спричинила оспорювана інформація. Позивачем не наведено жодних доказів настання шкоди, так само як і не наведено обставин та не надано доказів, що оспорювана інформація перешкоджає позивачу здійснювати своє особисте немайнове право.
Від відповідача Голови СБУ ОСОБА_15 до суду 28 червня 2024 року надійшов відзив на позовну заву (т. 1 а.с. 133-137). Проаналізувавши наведені позивачем у позові доводи, відповідач вказує, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач-1 пояснює, що позивач ставить питання про спростування недостовірних, на його думку, відомостей, викладених відповідачем-1 в інтерв'ю ІНФОРМАЦІЯ_10 року. У той же час, набагато докладніша інформація про відповідну діяльність позивача була поширена ще раніше: на 13 жовтня 2023 року на сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_11), де зокрема зазначено про підривну діяльність позивача проти України. Отже, що ця інформація на день інтерв'ю відповідача вже була загальновідомою.
Відповідачем-1 вказано, що в ході інтерв'ю він розповідав про особу, яку в результаті здійснення контррозвідувальних заходів було затримано і який дав покази відносно великої кількості осіб, в тому числі і щодо колишнього народного депутата ОСОБА_1 . Таким чином, відповідачем-1 було озвучено громадськості інформацію про те, що певна людина сказала, що мала місце діяльність агентурної мережі, тобто інформував про результати діяльності очолюваного ним державного органу спеціального призначення.
Також, зазначає, що оскільки позивач є публічної особою, тому він свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його особою, а межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значною ширшою, ніж окремої пересічної особи.
На думку відповідача-1, оспорювана позивачем інформація стосується виключно кримінального провадження, а не звинувачення ОСОБА_1 у державній зраді. Підсумовуючи вказує, що твердження позивача, що спірна інформація вказана як існуючі та доведені факти, не відповідають дійсності, оскільки повідомлення містить фактичні дані досудового розслідування.
Посилаючись на судову практику ЄСПЛ, повідомляє, що принцип презумпції невинуватості не може перешкодити державним органам інформувати громадськість стосовно кримінального слідства, що триває, але натомість вимагає поважати презумпцію невинуватості.
Представником позивача 25 червня 2024 року подано відповідь на відзив відповідача Голови СБУ ОСОБА_15 (т.1 а.с.144-150).
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що той факт, що позивач є народним депутатом України не позбавляє його права на захист особистих немайнових прав. Незважаючи на публічність особи, репутація політика все одно підлягає захисту.
Повідомляє, що щодо повивача немає вироку суду, який би набрав законної сили, тому відповідач-1 в реченні: «Це, в тому числі, агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_10 » не мав право називати прізвище позивача. Посилання відповідача-1 на підозру громадянину РФ ОСОБА_11 у вчинені ним кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки відсутній вирок суду, який би встанови достовірність тих обставин, які викладені у вказаній підозрі.
Звертає увагу на той факт, що в інтерв'ю відповідач-1 розповідає про групи осіб, які діяли на території України, а також про куратора, який перебував на території Придністровської Молдавської Республіки, проте не називає їх імен на відміну від імені позивача, при тому, що відповідача-1 мав достеменно знати про необхідність дотримуватися презумпції невинуватості, оскільки лише суд може встановити, чи дійсно нардеп ОСОБА_1 діяв в російській агентурній мережі.
На думку представника позивача, висловлювання «агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_1» має форму фактичного твердження, оскільки в ній міститься конкретний факт - діяльність нардепа Дубінського в агентурній мережі. Зі змісту інтерв'ю однозначно випливає, що мова йде саме про російську агентурну мережу. Фактично відповідач-1 спонукає громадськість до думки про наявність вини нардепа Дубінського у злочині, передбаченому ст. 111 КК України (державна зрада). Таким чином, в оспорюваній інформації немає оціночних суджень та критики, а наявне фактичне твердження про незаконну діяльність позивача.
У відповіді також вказується, що до посадових обов'язків Голови Служби безпеки України не відноситься надання інтерв'ю журналістам - в СБУ діє прес-служба та речник СБУ, на яких покладено обов'язок інформувати медіа про діяльність СБУ. Крім того, відповідачем-1 не надано доказів, що його було відряджено/направлено на телеканал ІСТV для надання інтерв'ю, тому це інтерв'ю не має офіційного статусу, та відтак, інтерв'ю є результатом творчої діяльності журналіста та респондента.
Представником третьої особи - Яновським А.В. (т.1 а.с. 230-232) надано пояснення, в яких представник заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх не обґрунтованими (т.1 а.с.225-236).
Зазначається, що 13 жовтня 2023 року на сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_8 де, окрім іншого, зазначалось про підривну діяльність позивача проти України. Таким чином, уже станом на день інтерв'ю Голови СБУ ОСОБА_15 ця інформація була загальновідомою.
Крім того, постановою старшого слідчого ГСУ ДБР від 13 листопада 2013 року надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадження № 42020000000002261 від 24 листопада 2020 року.
Під час інтерв'ю Голова СБУ ОСОБА_15 розповів про інформацію, зібрану в межах кримінального провадження в результаті проведення слідчих розшукових дій, діючи в межах, визначених ст. 7 Закону України «Про Службу безпеки України», та озвучив громадськості інформацію про результати проведених слідчих розшукових дій, які свідчили про діяльність агентурної мережі на території України, до якої, зі слів одного із фігурантів кримінального провадження, входив і позивач.
На думку представника третьої особи, висловлювання в інтерв'ю Голови СБУ ОСОБА_15 є саме критикою в контексті діяльності агентурної мережі, яка висловлена в межах інформування громадськості про діяльність спецслужби, а не звинуваченням ОСОБА_1 . Враховуючи, що ОСОБА_1 веде свою соціальну сторінку в соціальній мережі «Facebook», де має 74 961 підписника, то можна зробити висновок про його публічний статус. Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя, є публічною особою. Це означає, що він свідомо відкритий для прискіпливого контролю та з огляду на публічний статус позивача та суспільний інтерес до поширеної інформації, він повинен бути готовим до більш широкої межі критики, ніж пересічні особи.
Повідомляє, що позивач невірно зазначив про те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_8 є співавторами інтерв'ю, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_10 року, і їм спільно належать майнові права на нього, оскільки Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 01 грудня 2022 року, яка діяла на момент надання інтерв'ю Головою СБУ ОСОБА_15 , не містить норм щодо належності майнових прав на інтерв'ю, навіть більше - закон не містив навіть поняття інтерв'ю.
Представник третьої особи вважає, що позивач намагається спростувати вирваний із контексту фрагмент, який не може бути оцінений окремо. Достовірність тверджень відповідача-1 може бути надана виключно під час розгляду обвинувального акта в суді відповідно до КПК України. А щодо самого факту повідомлення цією особою згаданих відомостей про позивача - цей факт підтверджується опублікованим обвинувальним актом і був загальновідомим задовго до оспорюваної публікації. Отже, твердження позивача, що спірна інформація подана як факти, не відповідає дійсності, оскільки повідомлення містить дані досудового розслідування.
Окремо звертає увагу, що сам позивач ще 13 листопада 2023 року, тобто до виходу інтерв'ю, зробив публічну заяву, в якій поінформував громадськість про повідомлення йому про підозру в державній зраді (посилання на допис з телеграм-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_12»: ІНФОРМАЦІЯ_9
Крім того, відповідно до статті 7 Закону України «Про Службу безпеки України» інформування громадськості СБУ здійснює через медіа, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку.
Інформування громадськості щодо ключових процесуальних рішень у межах досудового розслідування відповідного кримінального провадження здійснювалося з дозволу органу досудового розслідування, яким у даному випадку є Державне бюро розслідувань, як це передбачено ч. 1 ст. 222 Кримінального процесуального кодексу У країни.
В інтерв'ю ведучій та головній редакторці інформаційної служби «Факти» ОСОБА_12 , яке вийшло в ефір ІНФОРМАЦІЯ_1 , Голова СБУ ОСОБА_15 розповів про внесок української спецслужби в оборону країни, резонансні викриття агентурних мереж тощо. Пояснює, що інтерв'ю мало на меті, зокрема, донести до суспільства інформацію про підривну діяльність ворога проти нашої держави, його намагання втягнути окремих громадян у діяльність на шкоду національній безпеці України. Очільник СБУ зауважив, окрім іншого, що фігурантами кримінальних проваджень, які розслідуються за матеріалами, отриманими спецслужбою під час протидії підривній діяльності проти держави, серед інших осіб є і народні депутати України.
У зв'язку із поданням стороною позивача заяви щодо зміни предмету позову (т.1 а.с. 240), іншими учасниками справи подано пояснення та заперечення на пояснення.
Представник третьої особи СБУ України - Яновський А.В. 11 лютого 2025 року подав пояснення щодо зміни предмета позову, у якому повідомляє, що вказана заява позивача про зміну предмета позову належним чином не мотивована, в ній не наведено доказів зміни предмета позову, що свідчить про свідоме використання процесуальних механізмів для введення в оману та уникнення необхідності подання нового позову, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволення заяви про зміну предмета позову (т. 2 а.с. 99-108).
Представник позивача адвокат Братківський К.С. 16 лютого 2025 року подав заперечення на пояснення представника третьої особи, вказавши, що суттєвих змін у предметі позову не відбулося, суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову (т. 2 а.с. 132-134).
Представник відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) Січкаренко А.О. 14 лютого 2025 року подав відзив на позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову, вказавши, що вимога про спростування інформації є похідною вимогою, задоволення якої здійснюється у випадку порушення особистих немайнових прав фізичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації (т.2 а.с.120-131).
Вказується, що ЗМІ відіграє особливу роль у демократичному суспільстві, що полягає у донесенні суспільно важливих тем до громадськості. Втручання у свободу вираження поглядів (обмеження) є допустимим тільки тоді, коли воно встановлене законом та є необхідним в демократичному суспільстві, в іншому випадку таке втручання становитиме порушення права особи на свободу вираження поглядів.
Пояснює, що, відповідно до долученої постанови старшого слідчого ДБР від 13 листопада 2023 року, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою серед інших народного депутата ОСОБА_1 у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.255, ч.1 с.111 КК України. 13 листопада 2023 року позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених вказаними статтями КК України.
Повідомляє, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час про ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлено інший порядок оскарження такої інформації. Висвітлена у відеозаписі інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс. Тому суспільство має бути обізнаним та ознайомленим з такою інформацією, а таке поширення інформації відповідає практиці застосування ЄСПЛ статті 8 Конвенції. Указане не є порушенням презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Представник позивача ОСОБА_13 19 лютого 2025 року подав відповідь на відзив представника відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV), де заперечує проти доводів відповідача стосовно того, що оспорювана інформація носить оціночне судження, оскільки звинувачення позивача у діяльності агентурної мережі ворога не є оціночним судженням. Це фактичне твердження, яке стосується конкретних дій особи, може бути підтверджено лише вироком суду. У відзиві наводяться доводи позовної заяви (т.2 а.с.135-141).
У запереченнях на відповідь на відзив на позову заяву представник відповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV) вказує, що оспорювана інформація було поширена під час інформування відповідачем - головою СБУ громадськості про результати діяльності очолюваного ним державного органу. Оспорювана інформація містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, та у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування (т. 2 а.с. 142-148).
Розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання у справі не проводиться та особи, які беруть участь у справі, не викликаються.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України/).
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд встановив наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі програми «Факти ICTV» на телеканалі ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) в рамках телемарафону «Єдині новини», було показано інтерв'ю Голови Служби безпеки України ОСОБА_15 , яке він дав ведучий програми «Факти ІСТV» ОСОБА_4 , в якому очільник СБУ розповідав про внесок української спецслужби в оборону країни, резонансні викриття агентурних мереж.
Дослідивши електронний носій (диск) телевізійного ефіру з вказаною телепередачею, судом було з'ясовано, що на питання ведучої ОСОБА_5 : «Чи вдалося Службі безпеки зруйнувати міф про непохитність і могутність російських спецслужб? І чи вдалося контррозвідці, про яку вже сьогодні згадували, вичистити російську агентуру всередині України? А її було чимало», відповідач Голова СБУ ОСОБА_15 відповідав: «Я б не дооцінював ворога і дійсно скажу, що вони є сильними спецслужбами. Проте, ми їх обіграли по всіх ключових напрямках. Відповідним маркером нашої результативності є навіть результат за минулий рік, це виявлених 47 агентурних мереж. Це 47 відповідних організованих форм вчинення злочинів проти національної безпеки на території України. Це агентурні мережі за участі, різнокаліберні агентурні мережі. Від тих, де діяли народні депутати, до тих, де діяли окремі представники сил оборони. Якщо ми там перейдемо, знаєте, до конкретних прикладів, то, наприклад, це законсервована група молодиків радикальної спрямованості, яка діяла в Київській області, яка по завданню ФСБ пройшла курс операторів бойових дронів, які придбали ці бойові дрони, і в момент, коли вони готували вже диверсію у вигляді знищення нашого Patriot, ми їх затримали. Або ж інша група, яка діяла на території Одещини і збирала інформацію, і передавала ворогу, і організувала ракетні обстріли, її куратор, резидент так званий, перебував на території Придністровської Молдавської Республіки. Нам вдалося в ході відповідної контррозвідувальної гри витягнути на підконтрольну нам територію, затримати його. Сьогодні він вже дає викривальні покази і, відповідно, покази відносно великої кількості одеситів, які затримані і які працювали в дійсності на ворога. Це, в тому числі, агентурна мережа, де діяли окремі нардепи, і ОСОБА_1, і ОСОБА_7 . І керував її перший заступник ГРУ ГШ ОСОБА_14, генерал-лейтенант. До речі, який є уродженцем Вінниччини, який любить борщ, сало і цибулю, в дійсності, але живе і працює на ворога.» (т. 1 а.с. 7).
На електронному носі (диску) також міститься скриншот відеозапису інтерв'ю з назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з вказівкою на веб-адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3. Посилання на веб-адресу є активним, при переході по якому відтворюється відеозапис вказаного інтерв'ю на Ютуб-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але з іншою назвою - «ІНФОРМАЦІЯ_14».
Позивач вважає, що зазначена інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Зокрема, інформація не відповідає дійсності, оскільки позивач ніколи не був агентом російських спецслужб, не працював на іноземну розвідку. За своїм характером недостовірна інформація є негативною, оскільки в ній стверджується, що позивач вчинив державну зраду, проте вирок щодо вчинення позивачем злочину відсутній, що, у свою чергу, є порушенням принципу презумпції невинуватості.
Оцінюючи вказану вище інформацію, суд приходить до наступного.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
У ч. 6 статті 48 Закону України «Про медіа» передбачено, що суб'єкти у сфері лінійних аудіовізуальних медіа зобов'язані зберігати записи програм у незмінному вигляді впродовж 20 днів з моменту їх поширення. У разі надходження суб'єкту у сфері медіа впродовж зазначеного строку скарги, заяви про спростування або реалізацію права на відповідь записи відповідної програми мають зберігатися до того часу, поки скаргу, заяву не буде розглянуто у встановленому цим Законом порядку.
Відповідно до ч. 1ст. 117 Закону України «Про медіа» суб'єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація є дослівним відтворенням публічних виступів чи повідомлень юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, народних депутатів України, кандидатів на виборні посади.
Як встановлено судом, в ІНФОРМАЦІЯ_10 року в ефірі програми «Факти ICTV» телеканалу ICTV було розміщено інтерв'ю з Головою СБУ ОСОБА_15 (відповідачем-1), де відповідач-1 озвучував інформацію, серед іншого, про результати діяльності служби під час здійснення контррозвідувальних заходів з розкриття діяльності іноземних агентурних мереж.
Як вбачається з копії постанови Державного бюро розслідування про дозвіл на розголошення даних досудового розслідування від 13 листопада 2023 року, головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 42020000000002261 від 24 листопада 2020 року за підозрою першого заступника головного розвідувального управління генерального штабу збройних сил російської федерації ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111 КК України; народного депутата України ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України. 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.1 ст.111 КК України. Надано відповідним підрозділам Служби безпеки України, на підставі ст. 222 КПК України, дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002261 від 24 листопада 2020 року в частині інформування суспільства про повідомлення про підозру, достатність зібраних в ході досудового розслідування доказів та доведення до громадськості іншої інформації, що має важливий суспільний інтерес (т. 1 а.с. 233).
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
Статтею 7 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачено право громадськості на інформацію про діяльність Служби безпеки України, Служба безпеки України інформує про свою діяльність через медіа, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку; не підлягає розголошенню інформація з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законами України.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодились на таку увагу.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи. Або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.
Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження і критику у поєднанні з дотримання розумних меж цих суджень.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - не можна.
Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria)).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач вказує, що також не заперечується стороною відповідача-1, що ОСОБА_1 є народним депутатом України ІХ скликання Верховної Ради України, був обраний по одномандатному виборчому округу № 94 Київської області та,отже, є публічною особою, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.
У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Європейський суд з прав людини приймав рішення (справи «Лінгес проти Австрії», «Яновський проти Польщі», «Тома проти Люксембургу» тощо), обґрунтовуючи позицію наявністю більшого суспільного інтересу до політиків, високопосадовців, тощо.
Відтак, публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодились на таку увагу.
Оскільки, позивач є публічною особою, то суд приймає до уваги положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції N 1165 (1998 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У резолюції 1165 Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя 1998 року публічні фігури визначаються як особи, які обіймають державні посади та/або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті. Статус публічності зобов'язує таку особу бути відкритим для кожного громадянина країни, позаяк у сферу політичних прав входить одержання людиною інформації про стан суспільства, факти із життя публічних осіб і участь у прийнятті рішень.
Таким чином, ОСОБА_1 , відповідно до Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя, є публічною особою. Це означає, що він свідомо відкритий для прискіпливого контролю. З огляду на публічний статус позивача та суспільний інтерес до поширеної інформації він повинен бути готовим до більш широкої межі критики, ніж пересічні особи.
При цьому, виходячи з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі N 369/1052/16-ц, у випадку, коли позивач є політичним діячем, а тому межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, суди мають здійснювати у своєму рішенні аналіз співставлення поширеної інформації з тим, чи являється вона саме критикою з приводу того, як позивач виконував або виконує свої функції як політичний діяч, чи вона стосується фактів з особистого життя позивача, не пов'язаних з політичною діяльністю.
Відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можуть розголошуватися лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Як зазначалось, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідування здійснюється розслідування у кримінальному провадження № 42020000000002261 від 24 листопада 2020 року за підозрою, у тому числі, стосовного народного депутата України ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.1 ст.111 КК України, в рамках якого постановою від 13 листопада 2023 року надано відповідним підрозділам Служби безпеки України дозвіл на розголошення даних досудового розслідування у кримінальному провадженні в частині інформування суспільства про повідомлення про підозру, достатність зібраних в ході досудового розслідування доказів та доведення до громадськості іншої інформації, що має важливий суспільний інтерес.
Суд не погоджується з доводами сторони позивача щодо порушення права на презумпцію невинуватості.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Вирішуючи питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (рішення Європейського Суду прав людини (ЄСПЛ) від 24 листопада 2000 року у справі «Дактарас проти Литви»).
У рішенні від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» ЄСПЛ зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною (див. Daktaras v. Lithuania, заява N 42095/98, пункт 41, A.L. v. Germany, заява N 72758/01, пункт 31). Питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.
Суд повторює, усталений принцип своєї практики, що пункт 2 статті 6 Конвенції забороняє посадовим особам оголошувати особу винною до винесення їй вироку судом. Посадові особи можуть інформувати громадськість про розслідування у кримінальних справах, наприклад, розкриваючи інформацію про вручення повідомлень про підозру, затримання та зізнання, якщо вони роблять це розсудливо та обачно. Вибір слів є важливим (див. рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2016 року у справі «Турьєв проти Росії» (Turyev v. Russia), заява № 20758/04, пункт 19, рішення від 02 жовтня 2018 року у справі «Криволапов проти України»).
У пунктах 230-232 рішення ЄСПЛ від 04 липня 2019 року у справі «Корбан проти України» суд наголосив, що посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання.
У пункті 83 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Шагін проти України» наголошено на тому, що пункт 2 статті 6 Конвенції не може завадити відповідним органам інформувати громадськість про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції. Однак він зобов'язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов'язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року). Тому при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана позивачем інформація була поширена під час інтерв'ю на каналі «Факти ІСТV». Фрази, які були використані в телепередачі, підтверджуються офіційними документами (матеріалами досудового розслідування), тобто містять під собою фактичне підґрунтя.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у в чиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не будо доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Характер поширеної інформації вказує на те, що в даному випадку мало місце не поширення інформації про вчинення позивачем конкретних кримінальних правопорушень, а доведення до відома суспільства про проведені контррозвідувальні дії щодо виявлення організованих форм вчинення злочинів проти національної безпеки на території України.
Поширена інформація має узагальнюючий характер та стосується необмеженого кола осіб, серед іншого у ній було зазначено і посилання на особу під іменем «ОСОБА_1».
Водночас у цій справі не доведено належними та допустимими доказами, що інформація, заявлена в межах вимог на спростування, поширена відповідачем, була спрямована на приниження честі та гідності саме ОСОБА_1 , тому відсутній її вплив на особисті немайнові права.
Відповідач ОСОБА_15 , як Голова СБУ, діючи в межах своїх повноважень, під час інтерв'ю оприлюднив інформацію, зібрану в межах кримінального провадження в результаті проведених слідчих розшукових дій. Реалізуючи обов'язки СБУ, визначені статтею 7 Закону України «Про Службу безпеки України», озвучив громадськості інформацію про результати проведених слідчих розшукових дій, які свідчили про діяльність ворожої агентурної мережі на території України, та, отже, інформував суспільство про результати діяльності очолюваного ним державного органу спеціального призначення.
Позивачем не подано доказів того, яким чином оспорювана інформація вплинула на його честь, гідність та ділову репутацію; не наведено в чому полягає завдана йому шкода, не надано доказів настання такої шкоди; не доведено, що оспорювання інформація перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове права.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На думку суду, поширена інформація була висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.
Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини сторін, суд, вважає, що відсутні підстави вважати інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання інформації недостовірною, то не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) озвучити на телеканалі спростування.
Окрім того, необхідно вказати, що суд погоджується із наданими відповідачем-2 посиланнями на практику ЄСПЛ, відповідно до якої законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року у підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216).
У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії», пункт 77, ECHR 2004-XI; рішення у справі Торгейр Торгейрсон проти Ісландії (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland) від 25 червня 1992 року, пункт 65, Series A, no. 239; рішення у справі «Джерсільд проти Данії», пункт 35, Series A, no. 298).
З урахуванням викладеного вище аналізу національного та міжнародного законодавства, практики Європейського суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України в разі відмови в задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі, судовий збір, не відшкодовується позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Голови Служби безпеки України ОСОБА_15, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Голови Служби безпеки України ОСОБА_15 - Служба безпеки України, про спростування недостовірної інформації, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Голова Служби безпеки України ОСОБА_15, адреса: вул. Володимирська, буд. 33, м. Київ, 01001.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ІСТV), адреса: вул. Панківська, буд.11, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 14323764.
Третя особа - Служба безпеки України, адреса: вул. Володимирська, буд. 33, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00034074.
Повний текст судового рішення складений 01 травня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк