Справа №752/26901/24
Провадження № 2/752/2088/25
Іменем України
01.04.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
третя особа ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.»
про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
1.Описова частина
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач) з такими позовними вимогами:
-стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 41 781,00 гривень.
1.1. Стислий виклад обґрунтування та правової позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що у червні 2024 року, відповідач здійснював керування транспортним засобом «Mercedes» днз НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «FORD» днз НОМЕР_2 , внаслідок чого, останньому були завдані механічні пошкодження.
Згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 09.07.2024 у справі №752/12753/24 відповідач був визнаний винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, згідно висновку зробленого на замовлення страхової компанії, становила 101 839,59 гривень, та була перерахована на розрахунковий рахунок позивача.
Позивач стверджує, що реальна вартість ремонту транспортного засобу становила 144 420,00 гривень, у зв'язку з чим позивачем понесені додаткові витрати у розмірі 41 781,00 гривень.
1.2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 вказує, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.» згідно полісу ОСЦПВ №ЕР 218940027, а страхова сума (страховий ліміт) за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 гривень.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що особою, яка повинна здійснювати відшкодування збитків є саме страховик - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.» у межах страхового ліміту, який становить 160 000,00 гривень.
1.3.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.12.2024 відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 01.04.2025 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
Згідно постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09.07.2024 у справі №752/12753/24 суд встановив, що 01.06.2024 о 11 годині 10 хвилин ОСОБА_2 в м. Києві по пл. Одеська, керуючи автомобілем «Mercedes» днз НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Ford» днз НОМЕР_2 , який зупинився попереду, внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
За результатами розгляду адміністративної справи №752/12753/24 ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та підданий стягненню у виді штрафу.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 218940027 у період з 20.01.2024 по 19.01.2025 включно. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 гривень; розмір франшизи становить 0,00 гривень.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «FORD FIESTA» днз НОМЕР_2 , власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_1 .
Згідно наявного у матеріалах справи Звіту №518_24_UTC про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «FORD FIESTA» днз НОМЕР_2 від 07.07.2024, виготовленого ТОВ «Агенція «Експертиза та оцінка» на замовлення ПрАТ «УТСК» вартість відновлювального ремонту вказаного вище колісного транспортного засобу, визначена за витратним підходом, з урахуванням зносу автомобіля, становить 101 839,59 гривень.
Як вбачається з Довідки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів по картці НОМЕР_3 , власником якої є ОСОБА_1 , протягом періоду з 01.08.2024 по 30.08.2024 ПрАТ «УТСК» здійснило переказ на рахунок позивача грошових коштів у загальному розмірі 101 839,59 гривень.
Згідно Акта виконаних робіт №12268 від 10.07.2024 (підстава наряд-замовлення №12268 від 97.06.2024, замовник ОСОБА_1 ) складеного ТОВ «АВТО ФРЕНДС» (ЄДРПОУ:37675219) вбачається, що вартість проведеного ремонту транспортного засобу «FORD FIESTA» днз НОМЕР_2 , 2008 року випуску, становить 144 420,00 гривень.
2.2. Мотиви, з яких виходить суд при ухвалені рішення та застосовані норми права
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд встановив, що з вини відповідача були завдані механічні пошкодження належному позивачу транспортному засобу.
Згідно Звіту №518_24_UTC про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «FORD FIESTA» днз НОМЕР_2 від 07.07.2024, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля, визначена за витратним підходом, з урахуванням його зносу, становить 101 839,59 гривень.
На виконання свого зобов'язання з виплати страхового відшкодування згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 218940027 ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.» було здійснено відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу безпосередньо на рахунок потерпілої особи - ОСОБА_1 у розмірі 101 839,59 гривень
Згідно Акта виконаних робіт №12268 від 10.07.2024 складеного ТОВ «АВТО ФРЕНДС» вартість проведеного ремонту транспортного засобу «FORD FIESTA» днз НОМЕР_2 , 2008 року випуску, становить 144 420,00 гривень.
Позивач стверджує, що нею були понесені більші витрати на ремонт пошкодженого транспортного засобу, ніж отримані страхові відшкодування, а тому вважає, що така різниця у розмірі 41 781,00 гривні повинна бути відшкодована відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР)).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на час виникнення спірних правовідносин (2024 рік), були врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).
Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV)
Аналогічний висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі №6-725цс16, від 26.10.2016 у справі №6-954цс16).
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Таким чином, суд акцентує увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком.
У поданій позовній заяві позивач стверджує, що вона зверталася до страховика щодо різниці між страховою виплатою та вартістю ремонту автомобіля зазначеної в Акті виконаних робіт №12268 від 10.07.2024, проте їй було повідомлено, що така різниця у вартості ремонту та страхових виплатах полягає в тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач зверталася до страховика - ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.», який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідача згідно полісу ОСЦПВ №ЕР 218940027, щодо додаткової виплати різниці між вже виплаченим страховим відшкодуванням та сумою вказаною в Акті виконаних робіт №12268 від 10.07.2024.
Також матеріали справи не містять відповіді страховика на таке звернення.
Враховуючи те, що ліміт страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 гривень перевищує суму вказану в Акті виконаних робіт №12268 від 10.07.2024 (144 420,00 гривень), відповідна різниця, за умови доведення потерпілою особою понесених витрат, повинна відшкодовуватися саме страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка є винною у скоєній дорожньо-транспортній пригоди.
Суд наголошує, що відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Позивач у позовній заяві визначила відповідачем лише ОСОБА_2 а залучила ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.» як третю особу.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.01.2022 в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18), якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.
Суд зазначає, що оскільки вимоги позивача про відшкодування шкоди не перевищують страховий ліміт, встановлений згідно полісу ОСЦПВ №ЕР 218940027 у розмірі 160 000,00 гривень, при вирішення спору про стягнення з відповідача, який є страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язковим є залучення у справу як співвідповідача - страховика, тобто, ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.».
Оскільки є неможливим вирішення питання про обов'язки відповідача - ОСОБА_2 , одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, а саме страховика - ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.», який зобов'язаний згідно законодавства та укладеного договору здійснювати відшкодування завданої шкоди в межах встановленого страхового ліміту, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Окрім того, суд також зазначає, що як доказ вартості ремонту автомобіля позивач надала до суду лише Акт виконаних робіт від 10.07.2024 на суму 144 420,00 гривень, водночас, будь-яких доказів того, що позивач дійсно понесла вказані витрати, сплатила виконавцю робіт саме таку грошову суму, матеріали справи не містять, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.
3.Судові витрати
Згідно пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, понесені нею судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ.» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв