Справа № 752/5900/20
Провадження № 2/752/136/25
14 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Хоменко В.С.,
за участю секретаря Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Шоста київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та шлюбу недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, -
в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.
14.04.2025 року представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду подано клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, яке мотивоване тим, що без проведення цієї експертизи неможливе з'ясування обставин на які посилається позивач у своєму позові, а на вирішення експертизи просить поставити такі питання: чи усвідомлював ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , значення своїх дій та міг керувати ними в момент укладення шлюбу 26.03.2019 року між ним та ОСОБА_3 , та в момент складення заповіту 27.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кручиною Т.П., за реєстровим № 436, проведення якої доручити експертам ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А).
При цьому, зауважує, що в указаній справі ухвалою від 03.07.2024 року призначалася посмертна судово-психіатрична експертиза, яку не виконано і 04.02.2025 року на адресу суду повернулися матеріали вказаної цивільної справи, в зв'язку з несплатою коштів на проведення експертизи, проте, станом на 04.02.2025 року ні позивач, ні її представник не отримували жодних повідомлень від експертної установи чи рахунків на оплату послуг експерта.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання, яке просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечила проти задоволення вказаного клопотання та просила відмовити в призначенні посмертної судово-психіатричної експертизи.
В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Т.П., Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Шоста київська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, не з'явились і своїх представників не направили.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та зміст клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу в справі за сукупності таких умов:
- для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
- сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
У п.п. 1,2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 року № 8 звернута увага судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Частиною 1 ст. 298 ЦПК України передбачено, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд.
Як вбачається з матеріалів справи, в цій справі ухвалою суду від 03.07.2024 року клопотання представника позивача про призначення посмертної комплексної судово-медичної, психолого-психіатричної та судової психолого-почеркознавчої експертизи задоволено частково та призначалася посмертна судово-психіатрична експертиза, а на вирішення експертів ставилися аналогічні питання, що і у повторно поданому представником позивача ОСОБА_2 клопотанні.
Проведення цієї посмертної судово-психіатричної експертизи за вибором сторони позивача, доручалося експертам ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103-А), а оплату вартості проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 також за їх клопотанням.
При цьому, з'ясовано, що 04.02.2025 року від ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» до суду повернулися матеріали вказаної цивільної справи в зв'язку з несплатою експертизи.
В зв'язку із чим, ухвалою судді від 05.02.2025 року поновлено провадження в справі та призначено судове засідання.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.
Згідно з ч. 7 ст. 72 ЦПК України експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з проведенням експертизи.
Як вбачається з викладеного та відповідних роз'яснень, наданих у абз. 2 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30.05.1997 року оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
З роз'яснень, викладених у п. 45 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року, також вказано, що вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз, суду необхідно враховувати, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи під час судового розгляду, має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі, шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»). У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи і настають наслідки, передбачені за ухилення від участі в експертизі.
Крім того, згідно зі ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Пунктом 1.13. Розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Мінюст від 08.10.1998 року № 53/5 у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об'єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об'єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.
Як вбачається з наведених норм права, проведення експертизи спеціалізованими установами у цивільному судочинстві здійснюється на платній основі - за рахунок замовника, така оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання, тобто, в даному випадку - позивача.
Отже, судом з'ясовано, що ухвала суду від 03.07.2024 року про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не виконана з причин нездійснення оплати за її проведення.
При цьому, саме позивач ОСОБА_1 , яка ініціювала призначення вказаної експертизи та на яку, за її ж клопотанням, покладено обов'язок здійснення оплати за проведення цієї експертизи, не здійснила відповідної оплати.
І вказана обставина у повторно поданому представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 клопотанні про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, заявником визнається та не заперечується.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Судом встановлено, що вказана справа перебувала в експертній установі впродовж більше шести місяців.
При цьому, сторона позивача, будучи достовірно обізнаною про вказаний факт, місце проведення посмертної судово-психіатричної експертизи та свій обов'язок щодо необхідності здійснення оплати за її проведення, протягом значного проміжку часу жодного разу не поцікавилася ані в суду, ані в експертної установи станом виконання чи причинами невиконання призначеної за її ж клопотанням експертизи, та з відповідними заявами про повідомлення суми та реквізитів для оплати, не зверталася.
До посилання представника позивача на те, що ні позивач, ні він безпосередньо не отримували жодних повідомлень від експертної установи чи рахунків на оплату послуг експерта, суд ставиться критично, адже, справа перебувала в експертній установі з липня 2024 року до 29.01.2025 року та, на думку суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє юрист, що надає професійну правову допомогу, мала достатньо часу та можливості для вчинення відповідних процесуальних дій, направлених на реалізацію свого обов'язку по здійсненню оплати за проведення експертизи, встановленого ухвалою суду.
Доказів існування в сторони позивача перешкод чи неможливості з'ясування в суді чи в експертній установі обставин щодо оплати ініційованої нею ж експертизи (реквізитів і суми) протягом більше ніж півроку, до повторного клопотання не додано.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, байдужа поведінка учасника справи (сторони позивача) після призначеної на підставі ухвали суду від 03.07.2024 року за його ж клопотанням посмертної судово-психіатричної експертизи, який не вчинив жодних дій по реалізації вказаного судового рішення, не цікавився станом його виконання чи причинами невиконання протягом тривалого часу та без наявності поважних обставин, яка суперечить його попередній поведінці (ініціювання перед судом призначення цієї експертизи та встановлення свого обов'язку по сплаті за її проведення), є недобросовісною, тому вказане повторне клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, суд розцінює як зловживання процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, а тому приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого клопотання.
При цьому, суд зазначає, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року та інші).
Окрім того, з огляду на вимоги процесуального законодавства, за якими в позивача і відповідача права є рівними, положення щодо готовності брати активну участь у всіх етапах розгляду справи, повинен виконувати й позивач.
Отже, сторона позивача мала достатньо часу для того щоб визначитись з можливістю реалізації своїх прав та виконанням обов'язків покладених на неї ухвалою суду від 03.07.2024 року, а вказаною вище бездіяльністю, що спричинило затягування строків розгляду цієї цивільної справи, також порушуються права іншої сторони у цій справі - відповідача, адже, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною (наведену правову позицію також викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2018 року в справі № 910/14672/17, від 24.04.2018 року в справі № 910/9394/17 та від 26.10.2018 року в справі № 910/9971/17), при цьому, вказана справа перебуває в провадженні суду з березня 2020 року.
За сукупності перелічених вище обставин, у задоволенні поданого вдруге клопотання представника позивача про призначення посмертної судово- психіатричної експертизи психічного стану померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 103-105,252 ЦПК України, -
у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, Голосіївський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Шоста київська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та шлюбу недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Хоменко В.С.