Справа № 752/10165/25
Провадження №: 1-кс/752/3762/25
25 квітня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Скельбія Сирійської Арабської Республіки, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000435 від 28 березня 2025 року,
Cтарший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000435 від 28 березня 2025 року.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000435 від 28 березня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 у період часу з 03.04.2025 по 24.04.2025 вимагав та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в загальній сумі 167 000 гривень для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - невстановленою уповноваженою службовою особою Міністерства оборони України за вирішення питання щодо бронювання ОСОБА_7 від мобілізації в умовах воєнного стану та за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - начальником Департаменту патрульної поліції з метою призначення ОСОБА_7 на керівну посаду у територіальному підрозділі патрульної поліції Печерського району м. Києва.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Скельбія Сирійської Арабської Республіки, громадянина України, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, дії якого кваліфіковано за ч. 3 ст. 369-2 КК України як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України вказане діяння є тяжким злочином, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років із конфіскацією майна.
24.04.2025 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
24.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- Заявою ОСОБА_7 від 28.03.2025, який повідомив про протиправні дії ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 29.03.2025, в ході якого останній повідомив обставини знайомства з ОСОБА_5 та умови працевлаштування, а також надання неправомірної вигоди;
- протоколами додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 04.04.2025, 11.04.2025, 17.04.2025, 17.04.2025, який підтвердив час, місце та обставини вимагання ОСОБА_5 неправомірної вигоди з метою впливу на третіх осіб;
- протоколами огляду предметів від 04.04.2025, 17.04.2025, в ході яких зафіксовано листування та телефонні з'єднання між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07.04.2025, який надав показання з приводу знайомства з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України від 26.04.2025, яким задокументовано факт вилучення предмету неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 ;
- протоколом обшуку у автомобілі, яким користується ОСОБА_5 ;
- речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме: документами, отриманими ОСОБА_7 від ОСОБА_5 ; грошовими коштами, вилученими у ОСОБА_5 під час затримання;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
На даний час у органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам вчинення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , згідно із ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому звернутися із клопотанням, погодженим із прокурором, до слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що підозрювана особа може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є сирійцем за національністю, має соціальні зв'язки поза межами України, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів та санкція за вчинення якого безальтернативно передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість і реальність покарання, яке пов'язане із позбавленням волі та яке може бути застосоване в разі доведення вини у інкримінованого йому злочину, ОСОБА_5 може розцінити ухилення від кримінальної відповідальності як менш негативне явище для себе, ніж власне відбування покарання у місцях позбавлення волі та може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, в тому числі покинувши територію України.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 особисто знайомий із свідком ОСОБА_7 , який сприяв викриттю його злочинних дій та може володіти інформацією щодо контактів, місця проживання і членів родини останнього, у зв'язку із чим, знаходячись в умовах, не пов'язаних з триманням під вартою, може здійснювати тиск на вказаного свідка шляхом прохань, залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ним викривальних показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, що у свою чергу може призвести до неможливості притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.
Крім того, будучи обізнаним із наявними в органу досудового слідства доказами, що в тому числі викладені у клопотанні про обрання запобіжного заходу, ОСОБА_5 , в тому числі, використовуючи свої соціальні зв'язки, може здійснити заходи, щодо їх змінення, спотворення або знищення. Встановлення об'єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, окрім дослідження й аналізу речових доказів, можливе лише шляхом встановлення інших осіб, причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та встановленні інших свідків протиправних дій ОСОБА_5 .
Таким чином, у органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що використовуючи свій вплив, ОСОБА_5 має можливість тиснути на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення від кримінальної відповідальності, а також інформування інших співучасників вказаного правопорушення, анкетні дані яких на теперішній час не встановлені, однак органу досудового розслідування достовірно відомо, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_5 вчинений з метою впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у тому числі високопосадовцями Міністерства оборони та Національної поліції України, які можуть надати показання щодо обставин вчинення останнім вказаного кримінального правопорушення, а також інших аналогічних злочинів.
Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 є таким, що вчинено шляхом використання своїх зав'язків і впливу на посадових осіб, в тому числі правоохоронних органів. Основними доказами у кримінальному провадженні є документи, частина з яких на даний час залишається не вилученою і перебуває як у віданні підозрюваного так і зазначених вище державних установ, а також третіх осіб. Так, ОСОБА_5 особисто знайомий із особами, які на теперішній час не встановлені досудовим слідством, та можуть бути причетні до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, і з якими останній має міцні соціальні зв'язки. Зважаючи на вказані обставини існує ризик того, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі, вживатиме заходів для знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обґрунтовується тим, що встановлені обставини кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_5 , маючи соціальні зв'язки із службовими особами Міністерства оборони України та Національної поліції України, а також можливість впливу на них, може продовжити свої протиправні дії, пов'язані із одержанням неправомірної вигоди, з метою особистого збагачення за чужий рахунок.
Водночас, у ході досудового розслідування не здобуто відомостей та підтверджуючих документів про те, що підозрюваний ОСОБА_5 має на утриманні малолітніх дітей, а також про те, що він не може утримуватись в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор», та не встановлено обставин, які б виправдовували його і вказували на зменшення вищевказаних ризиків та надавали підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, можливо прийти до висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на підозрюваного обов'язків, у зв'язку з чим слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, зазначених в ньому та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважаючи, що відсутні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики зазначені слідчим та прокурором, на думку захисника, відсутні, вважав підозру необгрунтованою, у зв'язку з чим просив обрати більш м'який запобіжний захід, непов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав думку захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України, фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, вислухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення, виходячи з наступного.
В провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000435 від 28 березня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, 24 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
24 квітня 2025 року згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, затримано підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Суд наголошує, що ст. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, і визначено вичерпний перелік випадків можливості застосування такого заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 2 вказаної статті покладає обов'язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
На даному етапі як свідчать матеріали клопотання, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 24 квітня 2025 року відповідає вимогам ст. 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, зокрема: заявою ОСОБА_7 від 28.03.2025, який повідомив про протиправні дії ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 29.03.2025, в ході якого останній повідомив обставини знайомства з ОСОБА_5 та умови працевлаштування, а також надання неправомірної вигоди; протоколами додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 04.04.2025, 11.04.2025, 17.04.2025, 17.04.2025, який підтвердив час, місце та обставини вимагання ОСОБА_5 неправомірної вигоди з метою впливу на третіх осіб; протоколами огляду предметів від 04.04.2025, 17.04.2025, в ході яких зафіксовано листування та телефонні з'єднання між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07.04.2025, який надав показання з приводу знайомства з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; протоколом затримання ОСОБА_5 у порядку ст. 208 КПК України від 26.04.2025, яким задокументовано факт вилучення предмету неправомірної вигоди, одержаної ОСОБА_5 ; протоколом обшуку у автомобілі, яким користується ОСОБА_5 ; речовими доказами у кримінальному провадженні, а саме: документами, отриманими ОСОБА_7 від ОСОБА_5 ; грошовими коштами, вилученими у ОСОБА_5 під час затримання; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі слідчий суддя не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже досудове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі не досліджено, і, відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтвердити існування фактів та інформації, що підозрювана особа могла вчинити дане кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням слідчий вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею враховуються як такі, що заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що щодо підозрюваного ОСОБА_5 існують ризики:
-переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Викладені обставини слід враховувати як достатньо вірогідні дії підозрюваного, оскільки ОСОБА_5 чітко розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винуватим.
В даній конкретній ситуації тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, свідчить про неможливість застосування до нього менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, надасть змогу переховуватись від суду і може призвести до продовження ним злочинної діяльності.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує особу останнього, раніше не судимий, соціальне положення, а також те, що є реальні підстави вважати, що з боку підозрюваного може мати місце повторення/продовження протиправної поведінки.
Приймаючи рішення, суд враховує, що в судовому засіданні на час його розгляду не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_5 не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я.
Також суду не надано доказів того, що підозрювана має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767 і можуть бути підставою для звільнення особи з під варти.
В матеріалах провадження відсутні будь-які об'єктивні дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може перебувати у місцях попереднього ув'язнення.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011).
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи та особу підозрюваного.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 182 КПК України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Частиною 3 статті 182 КПК України передбачено, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Згідно з ч.ч. 7, 8, 10 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що застава у встановлених межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого підозрюється особа.
За таких обставин, оскільки застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: спробам переховуватися, незаконно впливати на свідків, знищення, спотворення речей та документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, клопотання підлягає задоволенню з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 200 000 грн. та, на думку слідчого судді, достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів тобто до 22 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання 11 год. 17 хв. 24 квітня 2025 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч гривень) гривень 00 копійок (у національній грошовій одиниці), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: застава за … (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою (викликом) до суду, слідчого судді, прокурора та слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- заборонити спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це Голосіївський районний суд міста Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.
Строк дії ухвали до 22 червня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 01 травня 2025 року о 12 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1