Справа №709/404/25
28 квітня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, мотивуючи тим, що 21 грудня 2024 року постановою №1281 у справі про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Цього ж дня 21 грудня 2024 року постановою №1282 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25000 грн.
Згідно з постановою №1281 військовозобов'язаний ОСОБА_1 21 грудня 2024 року у період проведення мобілізації не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та не пред'явив їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ТЦК та СП. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, за що передбаена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення №1282 військовозобов'язаний ОСОБА_1 19 грудня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Своїм діянням порушив абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.
Вважає, що його дії не підпадають під ознаки вищевказаних правопорушень. Ці постанови не відповідають вимогам ст. 283 КУПАП, оскільки відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, викладені у постановах обставини не відповідають фактичним обставинам справи. Протиправної, винної дії чи бездіяльності, вказаних в постановах, позивачем не вчинено.
Позивач зіштовхнувся з протиправною та свавільною поведінкою та злочинними діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, 21 грудня 2024 близько 07-00 год ранку позивача зупинили працівники поліції без будь-яких підстав та склали протокол про адміністративне затримання, а потім повезли його до ІНФОРМАЦІЯ_3 для перевірки документів. ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили, що позивач перебуває в розшуку (хоча про це він нічого не знав, повісток не отримував).
Крім того, позивачу не були зачитані його права, передбачені ст. 63 Конституції України.
Працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно утримували його понад 2 доби, застосовували моральний тиск, не давали елементарних речей гігієни. На його зауваження про погане самопочуття та надзвичайно високий тиск не реагували. Позивач зазначав, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 і пропонував, щоб йому видали повістку саме до цього ТЦК.
Лише 23 грудня 2024 року позивача випустили та надали повістку до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК.
Позивач 24 грудня 2024 року з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримав направлення на ВЛК та 25 грудня 2024 року пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , що свідчить про те, що він не ухилявся від проходження ВЛК.
Щодо того, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, є абсолютною неправдою, оскільки ОСОБА_1 надав паспорт та показав застосунок "Резерв+". Інформація, що міститься у застосунку, має таку ж юридичну силу, що й паперовий носій. Відсканувавши QR-код, уповноважені органи можуть перевіряти його чинність та тримати всю необхідну інформацію.
Також у постанові №1282 вказано, що ОСОБА_1 19 грудня 2024 року відмовився від проходження ВЛК, що є неправдою, оскільки його затримано 21 грудня 2024 року.
В оскаржуваних постановах вказано, що ОСОБА_1 відмовився від отримання примірників постанов та підпису, проте це неправда, бо він не знав, що відносно нього складались адміністративні матеріали. Таким чином він був позбавлений права звернутись за правовою допомогою.
З мобільного застосунку "Дія" позивач дізнався, що Чорнобаївським ВДВС відкрито два виконавчі провадження , де він є боржником. Лише тоді він дізнався про існування постанов щодо нього.
Просив скасувати постанови та закрити провадженн у справах про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача витрати, понесені за сплату судового збору та правничу допомогу.
Ухвалою суду від 28 березня 2025 року відкрито провадження у цій справі та роз'яснено відповідачу право у строк 5 днів з дня отримання копії даної ухвали надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України. Зазначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала суду надіслана відповідачеві належним чином, за допомогою системи "Електронний суд" в електронний кабінет 31 березня 2025 року, що підтверджується наявною у справі довідкою з відмітками про доставку.
Правом подачі відзиву відповідач не скористався.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Позивач та його представник про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки невідомі.
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи без позивача, суд керувався ч. 5 ст. 205 КАС України. Оскільки неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та його представника.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки представника невідомі.
Виходячи з приписів ч. 3 ст. 268 КАС України суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників, які не з'явились.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази суд приходить до наступних висновків.
21 грудня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №1281 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП , згідно з якою військовозобов'язаний ОСОБА_1 21 грудня 2024 року у період проведення мобілізації не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та не пред'явив їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ТЦК та СП. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив підпункт 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, за що передбачена адміністративна відповідальність, визначена ч. 3 ст. 210 КУпАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння ОСОБА_1 підпадають під дію ч. 3 ст. 210 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
21 грудня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №1282 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП , згідно з якою військовозобов'язаний ОСОБА_1 19 грудня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії. Своїм діянням ОСОБА_1 порушив абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП. Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні. Обставина, що обтяжує відповідальність: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння ОСОБА_1 підпадають під дію ч. 3 ст. 210 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 гривень.
Вважаючи постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд вказує на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесені до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
У відповідності до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
З протоколу про адміністративне затримання вбачається, що ОСОБА_1 затримали 21 грудня 2024 року для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
21 грудня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, постанова №1281, згідно з якою військовозобов'язаний ОСОБА_1 21 грудня 2024 року у період проведення мобілізації не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та не пред'явив їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ТЦК та СП.
Разом з тим, з роздруківки з застосунку "Резерв+" вбачається, що облікові дані щодо ОСОБА_1 містяться в застосунку "Резерв+", ОСОБА_3 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Чорнобай).
Докази, що 21 грудня 2024 року він не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та не пред'явив їх за вимогою, в матеріалах справи відсутні. Стороною відповідача докази на підтвердження вказаних обставин не надано.
21 грудня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанова №1282, згідно з якою військовозобов'язаний ОСОБА_1 19 грудня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії.
Разом з тим, інформація про його виклик для проходження ВЛК саме 19.12.2024 відсутня. Також докази відмови 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 від проходження ВЛК відсутні.Стороною відповідача докази на підтвердження вказаних обставин не надано.
До того ж позивач надав копію повістки №5/1223/1 про необхідність з'явитись 24 грудня 2024 року для проходження ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_8 .
На підтвердження проходження медичного огляду ВЛК позивач надав довідку №252/2 ВЛК. В ній зазначено, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 25 грудня 2024 року.
Крім того, не узгоджується в часовому проміжку факт відмови ОСОБА_1 19 грудня 2024 року проходити ВЛК та його затримання працівника ТЦК та СП 21 грудня 2024 року
Також позивач зауважує, що в оскаржуваних постановах вказано, що він відмовився від отримання примірників постанов та підпису, проте він не знав, що щодо нього складено адміністративні матеріали.
В постановах зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від отримання примірника постанови та підпису в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Враховуючи, що стороною відповідача клопотання про виклик та допит вказаних свідків не заявлялось, суд приходить до висновку, що підтвердження належного повідомлення позивача про винесення щодо нього постанов у справах про адміністративні правопорушення відсутнє.
Таким чином, суд приходить до висновку, що було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вказане, відповідач не довів суду правомірності своїх рішень.
Згідно з ч. 3 ст. 210 КУПАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою ст. 210 КУПАП передабчено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою ст. 210-1 КУПАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За частиною другою статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин, на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в основу якого було покладено, доведений на його думку факт вчиненого правопорушення.
Разом із тим, відповідачем жодного доказу обставин, які викладені у оспорюваних постановах суду не надано, зокрема,відповідачем не надано суду доказів, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та не пред'явив їх за вимогою, а також, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії 19 грудня 2024 року, що позбавляє можливості суду встановити обставини можливих правопорушень.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, зазначені вище обставини,а саме недоведення відповідачем обставин вчинення правопорушень, а також, належного повідомлення позивача про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його можливості подати свої докази та заперечення, тобто фактично права на захист, що є істотним порушенням процедури розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає, що необхідно оскаржувані постанови скасувати, а провадження по справах закрити.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
При подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією ID: 4956-17033936-7277 від 19.03.2025.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, при подачі позову про скасування двох постанов мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1211,2 грн. Тобто позивач переплатив 1211,2 грн., які підлягають поверненню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи те, що позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в сумі 1211,2 грн - слід повернути позивачу з державного бюджету.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі ст. 139 КАС України, з ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,2 гривень.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Із наданих позивачем доказів щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 6000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги від 13 березня 2025 року, укладеного між адвокатом Копійкою І.М. та ОСОБА_1 (надалі - клієнт), за умовами якого адвокат приймає доручення про надання клієнту правової допомоги щодо захисту прав та інтересів останнього, а клієнт зобов'язаний оплатити витрати адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за цим договором, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 19 березня 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Копійки І.М., додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 13 березня 2025 року, відповідно до якої вартість консультації та вивчення двох постанов про адміністративне правопорушення складає 1000 грн., складання та подання позову до суду - 5000 грн., акт виконаних робіт від 19 березня 2025 року, де сторони підтвердили факт надання послуг відповідно до положень договору, всього до сплати - 6000 грн.
З п. 4.2 договору про надання правничої допомоги від 13 березня 2025 року вбачається, що оплату правової допомоги клієнт проводить після підписання договору про надання правової допомоги.
Разом з тим, доказів сплати ОСОБА_1 адвокату Копійці І.М. за надання правової допомоги до матеріалів справи не додано.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16).
З огляду на зазначене, суд вважає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, належним чином документально не підтверджені та не доведені. А відтак, у їх стягненні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 241-246, 268, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову №1281 від 21 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Скасувати постанову №1282 від 21 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_9 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,2 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір в сумі 1211,2 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), сплачений за квитанцією ID: 4956-17033936-7277 від 19.03.2025.
У стягненні витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса:
АДРЕСА_2 .
Суддя І.М.Кваша