Справа № 203/1150/25
Провадження № 2-з/0203/18/2025
29 квітня 2025 року суддя Центрального районного суду м. Дніпра Іваницька І.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи - Дніпровська міська рада, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про вселення в квартиру
19.02.2025 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить вселити її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідачку передати йому ключі від вказаної квартири.
Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що на підставі ордеру №2224 від 12.06.1987 ОСОБА_5 , склад сім'ї: дружина - ОСОБА_6 , дочка - ОСОБА_7 , зять - ОСОБА_8 , онук - ОСОБА_9 надана 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 . З весни 2024 року у вказаній квартирі залишилися мешкати ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (син позивачки та ОСОБА_9 ), який 26.07.2024 з дозволу ОСОБА_6 був зареєстрований у квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , а 01.11.2024 - ОСОБА_6 . На цей час квартира не була приватизована і належала на праві власності Дніпровській міській раді. 17.01.2025 на вхідних дверях квартири були поміняні замки. Позивачка з сином ОСОБА_3 поміняли замки, оскільки син був зареєстрований у квартирі та мешкав у ній. 27.01.2025 в квартиру з'явилась ОСОБА_4 та повідомила, що є власницею квартири, купила її у ОСОБА_10 у серпні 2024 року, тому не дозволяє мешкати в квартирі. З огляду на викладене, позивачка вважає, що її син ОСОБА_3 неправомірно обмежується у праві користування жилим приміщенням, яке набув на законних підставах, у зв'язку з чим просить відновити його права у визначений прохальною частиною позовної заяви спосіб.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №203/1150/25; розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін; проведення підготовчого судового засідання призначено на 21.03.2025.
23.04.2025 від позивачки до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій, з урахуванням заяви від 28.04.2025, вона просить заборонити ОСОБА_4 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та іншим особам знімати з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на момент подачі позову до суду ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі, що підтверджувалося витягом з реєстру територіальної громади та листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР. Після першого підготовчого засідання у справі №203/1150/25 відповідачкою було подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що з лютого 2025 року ОСОБА_3 в квартирі не зареєстрований, тому відсутні підстави для його вселення. Отже, відповідачка під час розгляду справи в порушення вимог діючого законодавства та без згоди батьків неповнолітнього, зняла його з реєстрації. Після звернення позивачки до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР із заявою про поновлення ОСОБА_3 у реєстрації, така реєстрація була поновлена. З огляду на викладене, позивачка вважає, що відповідачка буде намагатися знов зняти ОСОБА_3 з реєстрації, зокрема, після досягнення ним повноліття, коли її згода не буде потрібна, з метою утруднення розгляду позову та самовільного позбавлення її сина підстав для вселення та проживання в квартирі.
Вивчивши доводи позивача, а також подані матеріали, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав.
Питання про застосування заходів забезпечення позову регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову передбачає обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, зокрема, п. 2 визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Судом встановлено, що предметом позовних вимог є вселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартиру АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_4 як титульний власник цієї квартири вчинила дії щодо зняття ОСОБА_3 з реєстрації у цій квартирі без згоди позивачки. Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 14.03.2025 №5/5-68 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 26.07.2024 по 05.02.2025, підстава зняття- заява власника. Станом на 11.03.2025 зареєстровані особи в цій квартирі відсутні. Після звернення позивачки до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, реєстрація була поновлена. Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 17.04.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 26.07.2024.
Враховуючи викладене, поведінку відповідачки щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та іншим особам знімати з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , треті особи - Дніпровська міська рада, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про вселення в квартиру - задовольнити.
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та іншим особам знімати з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її підписання незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.В. Іваницька