Справа №766/5148/23
н/п 1-кп/766/744/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
28.04.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
під час відкритого підготовчого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 25.11.2022 за №42022230000000434 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1, ч. 6 ст. 111-1 КК України, -
На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. ч. 4, 6 ст. 111-1 КК України.
Прокурором під час судового засідання заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання зазначено, що ризики, які існували на момент застосування запобіжного заходу не зменшились, зокремаОСОБА_6 , перебуваючи на волі може переховуватися від суду шляхом перетину державного кордону України через неконтрольовані його ділянки. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків, продовжити кримінальні правопорушення чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки під час окупації міста Херсона підтримував зв'язки з військовими рф та представниками незаконно створених органів влади.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики заявлені стороною обвинувачення жодним чином не доведені, клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим та недоведеним, застосований запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованим стороною обвинувачення кримінальним правопорушенням.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо клопотання прокурора та зазначив про ідентичність всіх клопотань про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про безпідставність і невмотивованість клопотання. При продовженні найбільш суворого запобіжного заходу прокурором не зазначено про те, чому менш суворий запобіжний захід не може забезпечити належної поведінки. Оскільки прокурором не доведено наявність підстав для продовження запобіжного заходу, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).
За приписами ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:
1) переховуватися від суду. Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 серед інших обвинувачується зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх та беззаперечних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, що могло би гарантувати присутність його в межах м. Херсона;
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України);
3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки злочини, інкриміновані обвинуваченому було вчинено у співпраці з окупаційною владою м. Херсона в період після 01.03.2022, зокрема інкриміновані йому протиправні дії були пов'язані зі здійсненням провадження господарської діяльності у наданні представницьких послуг у рекламній сфері у співпраці з представниками держави-агресора, що саме по собі і створює підвищену вірогідність того, а також не виключає, що існує достатнє підґрунтя для продовження протиправної діяльності на користь держави-агресора.
Крім того, при вирішенні зазначеного клопотання суд бере до уваги в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання за вчинені злочини проти основ національної безпеки України, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати, а тому застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Саме продовження строку запобіжного заходу до обвинуваченого, на думку суду відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 строком на 60 діб.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1, ч. 6 ст. 111-1 КК України, на 60 днів, що не перевищує двох місяців, тобто до «26» червня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст ухвали оголошено «02» травня 2025 року о 12 годині 05 хвилин.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3