СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/4634/25
ун. № 759/9055/25
01 травня 2025 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні та вихованні,
29.04.2025року ОСОБА_1 в порядку цивільного провадження звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, та просив встановити що він (заявник) виховує та утримує малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви посилався на те, що 13.05.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у Київському відділі державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було укладено шлюб, актовий запис 569. При укладанні шлюбу дружина, ОСОБА_5 , взяла прізвище - ОСОБА_6 .
В період спільного проживання позивача з дружиною у них народились діти, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6.
09.02.2017 року у Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 50
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_4 .
12.07.2017 року у зв'язку із усуненням ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків щодо викохування та утримання доньки, ОСОБА_9 звернулась із позовною заявою про стягнення аліментів до Святошинського районного суду м. Києва.
26.12.2017року Святошинським районним судом м. Києва по справі № 759/10502/17 за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів було прийнято рішення, про часткове задоволення позовних вимог, а саме:
Стягнути аліменти з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_9 , на утримання доньки - ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття
Стягнути аліменти з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_9 на утримання дружини в розмірі 1/10 частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, починаючи з 12 липня 2017 р. і до досягнення дитиною трьох років.
13.06.2018року Києво-Святошинським районним судом Київської області по справі № 369/2510/18 за наслідками розгляду позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу було прийнято рішення, про задоволення позовних вимог.
Оскільки дружина позивача, ОСОБА_2 з 04.09.2023 року знаходиться у дикретній відпустці по догляду за сином ОСОБА_7 та з ІНФОРМАЦІЯ_6 знаходиться у дикретній відпустці по догляду за сином ОСОБА_8 , позивач самостійно утримує та забезпечує нашу родину, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
З 2023 року позивач зазначає, що являється фактично батьком для ОСОБА_4 , оскільки її батько ОСОБА_3 з 2017 року повністю зник з життя своєї доньки, не спілкується, вихованням не займається, матеріальну допомогу не сплачує, замість нього вихованням, отриманням займається ОСОБА_1 .
Встановлення факту що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на утриманні ОСОБА_1 , необхідне йому для можливості реалізації права подання заяви військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки юридично ОСОБА_4 не є його дитиною, однак перебуває на його утриманні.
Встановлення зазначених фактів надасть заявнику можливість реалізувати ряд своїх особистих прав та можливість забезпечення та безперешкодної реалізації вільного розвитку дітей.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до приписів ст. 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст. 315 ЦПК України).
Аналогічні роз'яснення містить п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов'язане із вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті такої заяви, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18, зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, вказано, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Зі змісту заявлених ОСОБА_1 вимог убачається, що в обґрунтування поданої заяви встановлення факту, що має юридичне значення, а саме перебування на його утриманні дітей йому необхідно для звільнення з військової служби відповідно абз. 12 п.п. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для забезпечення гарантованого захисту багатодітних сімей, зокрема дітей, щодо їх утримання відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також розповсюдження на дітей соціальних пільг, гарантій та компенсацій наданих Закону України «Про соціальний, захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є підставою звернення до суду з заявою про встановлення даного факту.
Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні заявника пов'язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою щодо права на звільнення з військової служби, тому ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За предметом та можливими правовими наслідками цей потенційний спір може існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Заінтересованою особою (відповідачем) у такому спорі є державний орган, до компетенції якого належить звільнення особи від мобілізації.
Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст.13, 186, 260, 315,261, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім"ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні та вихованні.
Роз'яснити заявнику, що розгляд питання віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя: Л.М. Шум