СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/83/25 ун. № 759/2256/20
30 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні під час судового провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, клопотання прокурора Святошинської окружної прокуратури міста КиєваОСОБА_6 про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , -
сторони: прокурор ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_10 , інші учасники - потерпілий ОСОБА_11 та його представник ОСОБА_12 , -
Вказаний обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 надійшов до суду 06 лютого 2020 року.
У судове засідання, будучи завчасно повідомленим про час і місце його проведення, обвинувачений ОСОБА_9 вкотре не прибув, причини неявки не повідомив.
Прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_7 за його відсутності (in absentia), з огляду на пред'явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України, з яким обізнаний обвинувачений, обґрунтовуючи тим, що останній тривалий час не виконує свого процесуального обов?язку прибувати за судовим викликом до суду, переховується від суду за кордоном з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений в міжнародний розшук.
У судовому засіданні прокурор, якого підтримав представник потерпілого, просив задовольнити подане клопотання у повному обсязі та продовжити судові дебати у даній справі, здійснюючи судове провадження у порядку спеціального судового провадження.
Захисник обвинуваченого заперечував щодо здійснення спеціального судового провадження, оскільки вважає клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки поважність причин виїзду обвинуваченого за кордон судом не з?ясована, а сам він висловив готовність брати учать в судовому засіданні дистанційно, докази обвинувачення ставляться захистом під сумнів.
Заслухавши думку прокурора, захисника та представника потерпілого, проаналізувавши заявлене прокурором клопотання про здійснення спеціального судового провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд вважає доведеним належними доказами те, що обвинувачений переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений в міжнародний розшук, повинен знати про розпочате стосовно нього судове провадження.
Так, дане кримінальне провадження розглядом з 25 червня 2024 року перебуває на стадії судових дебатів, виступи в яких здійснили прокурор, потерпілий, він же цивільний позивач, та його представник.
У подальшому обвинувачений, будучи завчасно повідомленим про час і місце судових засідань (особисто, шляхом направлення повідомлення на вказану обвинуваченим в процесуальних документах власну електронну адресу тощо), не прибував до суду за відсутності для цього поважних причин 01, 04 та 10 липня, 25 вересня 2024 року, коли лікування, на яке він посилався, не перешкоджало його участі в судовому засіданні, про що свідчать відповідні лист з медичних закладів, до яких звертався обвинувачений (т. 9 а. 27, 34-35, 48-49, 67-68, 78), а також дані про виключно плановий характер інших його звернень за медичною допомогою (т. 9 а. 39, 34-35, 58-59, 75-77).
17 листопада 2024 року обвинувачений виїхав за кордон, що тривалий час приховував від суду, а 16 січня 2025 року надійшло від нього клопотання про відкладення слухань справи на весь час ініційованого ним іншого судового процесу в межах адміністративної юрисдикції, чим поставив під загрозу всі заздалегідь сплановані та погоджені з ним судові засідання у 2025 році.
23 січня, 05, 19 та 27 лютого 2025 року, будучи завчасно повідомленим про час і місце судових засідань, обвинувачений до суду не прибув фактично, причини своєї неявки, які можна було б оцінити на предмет поважності, не повідомив. Більш того, 05, 19 та 27 лютого 2025 року організовані судом за клопотанням обвинуваченого відеоконференції з ним (дистанційне провадження) також не відбулися, оскільки обвинувачений не вийшов на зв'язок та проігнорував окремі запрошення суду з цього приводу.
У судові засідання 01 та 30 квітня 2025 року, будучи також завчасно повідомленим про час і місце їх проведення, обвинувачений ОСОБА_9 не прибув, причини неявки не повідомив, як і не повідомив про місце свого знаходження за кордоном, при цьому додатково викликався до суду в порядку, передбаченому КПК України, шляхом розміщення 04 березня 2025 року судового виклику на вказані дати на офіційному веб-сайті суду та публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр» № 63 (7988) від 26 березня 2025 року).
Особа, яка зазначила електронну адресу в процесуальних документах, вважається повідомленою про виклик до суду, направлений за цією адресою (ч. 1 ст. 135 КПК України), незалежно від фактичного ознайомлення, оскільки на неї покладається обов'язок проявляти процесуальну обачність.
Отже, обвинувачений підряд шість разів ухилився від прибуття до суду, а три з них проігнорував запрошення суду і для участі в дистанційному провадженні, про місце свого перебування за кордоном не повідомив, продовжуючи у своїх електронних листах на адресу суду зазначати місце свого перебування за адресою у місті Києві.
Ухвалою суду від 30 квітня відмовлено у здійснені дистанційного провадження з обвинуваченим, оскільки останній ухиляється від суду, оголошений в розшук, приховує місце свого фактичного перебування, вводячи в оману суд у листуванні щодо свого знаходження за місцем проживання в м. Києві, прокурор та представник потерпілого заперечували проти такої форми провадження, ще й підстави для цього, чітко визначені ч. 1 ст. 336 КПК України - відсутні.
Аналіз матеріалів судового провадження свідчить про те, що прокурор довів факт застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 належної правової процедури, передбаченої ст. ст. 135, 139 КПК України, у зв'язку із здійсненням судових викликів обвинуваченого, а відтак і покладення на нього процесуального обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, зокрема, прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом - заздалегідь повідомити про це суд.
Крім того, за матеріалами даного судового провадження обвинувачений особисто під розписку отримав обвинувальний акт та безпосередньо тривалий час брав активну участь в судовому розгляді, який зупинився на стадії судових дебатів через його ухилення від суду.
Участь захисника у даному провадженні є обов?язковою, що є непорушним.
Аналіз всіх цих обставин свідчить про те, що ОСОБА_9 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав оголошену підозру та висунуте обвинувачення, відповідні судові виклики, був обізнаний із своїми правами, які йому неодноразово роз'яснялися. Суд під прискіпливим і далеко неформальним контролем сторони захисту використав всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право при розгляді пред'явленого йому кримінального обвинувачення на стадії судових дебатів як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого обвинувачення; b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником; с) бути судженим без невиправданої затримки; d) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.
Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість ОСОБА_9 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку держави Україна.
Знайшов своє документальне підтвердження і факт ухилення обвинуваченого від суду шляхом виїзду 17 листопада 2025 року за кордон, що підтверджено матеріалами тимчасового доступу, дозвіл на який було надано ухвалою суду від 19 лютого 2025 року (т. 9 а. 185-197).
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 9 а. 169-170, 174), яке через ухилення обвинуваченого від суду залишилося нереалізованим, а ухвалою суду від 27 лютого 2025 року обвинуваченого ОСОБА_7 оголошено в розшук та в міжнародний розшук (т. 9 а. 218, 227-230). Зміст вказаних процесуальних рішень містить вичерпні мотиви їх прийняття.
Попри активне листування обвинуваченого із судом і після виїзду за кордон (заяви від 11 грудня 2024 року - т. 9 а. 103-135, 15 січня 2025 року - т. 9 а. 148-152, від 22 січня 2025 року - т. 9 а. 153-154, від 04 лютого 2025 року - т. 9 а. 176-177, від 10, 12, 31 березня та 01 квітня 2025 року), він продовжує приховувати як своє фактичне місце перебування за кордоном, так і причини такої своєї поведінки, інколи посилаючись в загальних рисах на стан свого здоров'я, побоювання за своє життя через оголошений в країні воєнний стан.
Натомість, є очевидним, що сама лише вказівка на оголошений воєнний стан, без посилання на конкретні дані щодо його впливу на ті чи інші фактичні обставини, що унеможливлюють вчинення певних дій, зокрема, у даному випадку прибувати до суду, який функціонує у звичайному режимі, не може слугувати поважною причиною тривалого не виконання передбачених законом обов'язків. Аналогічно, не може розглядатися поважною причиною для цього і беззмістовні скарги на поганий стан здоров'я та самопочуття.
Доведений факт виїзду обвинуваченого за кордон без завчасного повідомлення суду про це як поважну причину свого неприбуття до суду за судовим викликом, про причини таких дій з тим, щоб суд міг оцінити їх вимушеність, без дозволу суду особисто не прибувати в судові засідання з можливістю їх організації в дистанційному порядку, без повідомлення суду про місце свого перебування за кордоном, не виправдовує таких дій обвинуваченого. Право на справедливий суд не передбачає для обвинуваченого можливості перебирати на себе повноваження суду щодо здійснення правосуддя, зокрема, організовувати судовий процес чи керувати ним, більш того, не надає права на власний розсуд обирати для себе формат участі у провадженні чи висувати якійсь умови для цього. Обвинувачений або виконує покладені на нього законом чи судом процесуальні обов'язки, або не виконує, наражаючи себе на відповідні правові наслідки.
За таких обставин суд вважає, що надані прокурором документи свідчать про відмову гр-на ОСОБА_7 , який виїхав за кордон, але знає про незакінчене щодо себе кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в суді, а так само як і про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям. У таких умовах намагання обвинуваченого дистанційно створювати перешкоди для перебігу судового процесу у даній справі виглядають більш ніж очевидними, на що суд вимушений реагувати задля досягнення завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України), реалізуючи свої повноваження, передбачені ч. 6 ст. 22, ст. ст. 28, 321, 323 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, серед яких дійсно є передбачені ст. 115 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від суду на території іншої держави з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений в міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора з матеріалами про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого. Як також визначено ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на судовий виклик суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) обвинуваченим та оголошення його в міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального судового провадження.
Враховуючи кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, наявні в провадженні дані, що йому відомо про здійснення відносно нього кримінального провадження, він тривалий час на території іншої держави переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ухиляється від явки на виклик та суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), надані прокурором дані про перебування ОСОБА_7 в міжнародному розшуку, суд вважає наявними всі підстави для продовження щодо вказаного обвинуваченого судового розгляду в порядку спеціального судового провадження зі стадії виступу в судових дебатах сторони захисту, оскільки визначені законом (ч. 5 ст. 139, ч. 3 ст. 323 КПК України) умови для цього встановлені, а їх доведеність не викликає сумнівів.
Таким чином доводи захисника про те, що поважність причин виїзду обвинуваченого за кордон не з?ясована, є надуманими.
Шляхом розміщення 04 березня 2025 року судового виклику на офіційному веб-сайті суду та публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр» № 63 (7988) від 26 березня 2025 року) обвинувачений повідомлений про оголошення в міжнародний розшук та можливість здійснення щодо нього судового спеціального провадження зі стадії судових дебатів.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. ст. 297-1, 314-316, ч. 1 ст. 323, 369-372, суд, -
Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження - задовольнити.
Здійснювати спеціальне судове провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, зі стадії виступу в судових дебатах сторони захисту.
Копію ухвали вручити захиснику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДІ: ОСОБА_13
ОСОБА_14
ОСОБА_15