Справа № 758/1370/24
Категорія 38
20 березня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва в складі
головуючого судді Ковбасюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду, зазначивши, що 17.04.2019 між ним та АТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір №1001292292602, згідно якого він отримав кредит у розмірі 140 500,00 грн. 05.03.2021 позивач здійснив дострокове повне погашення кредитної заборгованості, у тому числі виплатив 96 621,85 грн. процентів. Водночас з 28.12.2017 позивач має статус учасника бойових дій, у зв'язку з чим 31.05.2021 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив роз'яснити причини відмови у поверненні відсотків за користування кредитом. 29.06.2021 від відповідача надійшов лист з обгрунтуванням відмови. 10.11.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів сплачених за комісією у розмірі 96 621,85 грн. Оскільки кошти банком не були повернуті, позивач звернувся до суду із позовною заявою. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №754/17164/21 позовні вимоги було задоволено та стягнуто з
АТ «ПУМБ» на користь позивача кошти в розмірі 96 621,85 грн., як безпідставно отримані. Постановою Київського апеляційного суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» залишено без задоволення, заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2022 залишено без змін. 25.12.2023 позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка О.О. із заявою про примусове виконання рішення суду. 27.12.2023 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та в той же день завершене у зв'язку із виконанням виконавчого документа в повному обсязі. Враховуючи викладене, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 6 179,63 грн. - три відсотки річних та 33 735,36 грн. - інфляційні втрати за період з 10.11.2021 по 27.12.2023, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 09.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив.
28.01.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення на позовну заяву, зі змісту яких вбачається, що представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що вказані у позовній заяві доводи є безпідставними, необгрунтованими та невмотивованими, крім того просить застосувати строк позовної давності.
У судове засідання позивач не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог із наступних підстав.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №754/17164/21 встановлено, що 17.04.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» укладено кредитний договір №10011292292602, згідно якого позивач отримав кредит в розмірі
140 500,00 грн. 05.03.2021 позивач достроково здійснив повне погашення кредитної заборгованості, у тому числі виплатив 96 621,85 грн. процентів. Водночас з 28.12.2017 позивач має статус учасника бойових дій. 31.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою, в якій просив роз'яснити причини відмови у поверненні відсотків за користування кредитом. 29.06.2021 від відповідача надійшов лист в якому вказано, що чинним законодавством не передбачено можливість здійснення будь-якої компенсації клієнту-військовослужбовцю після погашення ним кредитної заборгованості. 10.11.2021 позивач повторно звернувся із заявою про повернення коштів у розмірі 96 621,85 грн., однак банком вони повернуті не були. У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ «ПУМБ» безпідставно отриманих коштів.
Вказаним вище рішенням позов ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з АТ «ПУМБ» безпідставно отримані кошти в розмірі 96 621,85 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» залишено без задоволення, заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2022 без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання вказаного вище рішення 18.12.2023 Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №754/17164/21.
25.12.2023 позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка О.О. із заявою про примусове виконання рішення.
Постановою від 27.12.2023 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_2, яке того ж дня було закінчене у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого чи інших осіб чи наслідком події.
З матеріалів справи встановлено, що після повторного звернення позивача із заявою від 10.11.2021 про перерахування на його рахунок коштів, які були виплачені в якості комісії за кредитним договором, в якій він також зазначив, що є учасником бойових дій та долучив до заяви відповідні докази, банком кошти добровільно повернуті не були.
Таким чином, з 10.11.2021 в АТ «ПУМБ» виникло зобов'язання з повернення позивачу грошових коштів, а судове рішення стало механізмом примусового виконання відповідачем вказаного зобов'язання, яке добровільно виконане не було.
Посилання представника відповідача на те, що умовами кредитного договору не передбачено стягнення 3% річних та інфляційні втрати, жодним чином не пов'язане з вимогами заявленими позивачем, оскільки вказані у позовній заяві вимоги виникають із норм законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 вказано, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Оскільки відповідач виконав своє зобов'язання лише 27.12.2023 у позивача виникли правові підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, обрахованих позивачем на основну суму заборгованості в розмірі 96 639,53 грн. за період з 10.11.2021 по 27.12.2023, їх розмір становить: інфляційні втрати - 33 735,36 грн. (96 639,53 грн. х 1.34908444 (середній індекс) - 96 639,53 грн.) та 3 % річних - 6 179,63 грн. (96 639,53 грн. х 3 % х 778 (днів) : 365 : 100).
Щодо правильності нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних в суду сумнівів немає, жодних належних та допустимих доказів на їх спростування відповідачем не подано, а тому суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд вважає невірним розрахунок представником відповідача строку позовної давності з моменту укладення кредитного договору, а саме 17.04.2019, оскільки про порушення свого права позивач дізнався з листа від 29.06.2021, яким йому було відмовлено у поверненні грошових коштів.
Таким чином, враховуючи, що позивач із вказаною позовною заявою звернувся 06.02.2024, трирічний строк позовної давності пропущений не був.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Сплата позивачем судового збору в сумі 1 211,20 грн. при поданні позову підтверджується платіжною інструкцією №9331-9494-7347-2049 від 02.02.2024.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 27.01.2024 між Адвокатським об'єднанням «РЯБІНІН, ПЕРЕВЕРЗЄВ та ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги. Згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг, судових витрат до вказаного договору загальна сума наданих послуг складає 10 000,00 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, згідно з якою при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ураховуючи вищевикладене, беручи до уваги складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 6 179 (шість тисяч сто сімдесят дев'ять) гривень 63 копійки та інфляційні втрати в розмірі 33 735 (тридцять три тисячі сімсот тридцять п'ять) гривень 36 копійок за період з 10.11.2021 по 27.12.2023.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
В решті вимог позивача відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Повний текст рішення складено 24.03.2025.
Суддя О.О. Ковбасюк