печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7022/25-а
"15" квітня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва, у складі головуючого судді Ільєвої Т.Г., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження,
11 лютого 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.
19 лютого 2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі.
11 квітня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення вказаного позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_5, відкритому старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Терновською Тетяною Вадимівною на підставі виконавчого документа постанови №88/25 від 29 січня 2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 25500,00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.
Заява обґрунтована тим, що 29 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 88/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованиих мінімумів доходів громадян, що складає 25500 грн.
Відповідачем пред'явлено оскаржувану постанову №88/25 від 29 січня 2025 р. на примусове виконання до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з позивача вже суми у розмірі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) грн.
Старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Терновською Тетяною Вадимівною в рамках ВП НОМЕР_5 винесено:
- постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2025 р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у справі про адміністративне правопорушення у розмірі 51000 грн., стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5100 грн.;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03.04.2025 р., якою визначено для боржника загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження 269,00 грн. (копії роздруківок електронних версій постанов додаються).
Таким чином, на теперішній час загальна сума стягнення з боржника складає 56 369,00 грн. Але законність постанови №88/25 від 29 січня 2025 р., винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спірною до вирішення по суті даного питання судом.
Відповідно до ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно положень ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з розглядом заяви без повідомлення учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяву і додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно вимог статті 151 КАС України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5 ч. 1 названої статті).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, виконавець зупиняє виконання виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина третя статті 152 КАС України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 151 КАС України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Між сторонами у справі виник спір щодо правомірності постанови відповідача № 88/25 від 29.01.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого у ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому вказана постанова перебуває на примусовому виконанні у Печерському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 вчиняються виконавчі дії.
За таких обставин, суд погоджується з аргументами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль. Якщо позов буде задоволений, однак з позивача буде стягнута уся сума штрафу, для відновлення своїх порушених прав позивач буде змушений звертатися до суду з позовом про повернення безпідставно набутих коштів, нести додаткові судові витрати.
Отже, оскільки такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами, з якими позивач звернувся до суду, а також ураховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання оскаржуваної постанови, заява про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 150-154, 241, 242, 248, 293-295 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_5, відкритому старшим державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Терновською Тетяною Вадимівною на підставі виконавчого документа постанови №88/25 від 29 січня 2025 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 25500,00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: НОМЕР_2 , електронна пошта: відсутня, електронний кабінет: у підсистемі електронний суд не зареєстрований.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Направити цю ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів, у тому числі Печерському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА